Справа №212/2240/25
1-кп/212/400/25
13 березня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025041730000195
від 13.02.2025, по обвинуваченню
ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, розлученої, не працюючої, судимої 25.09.2024 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст. 190 ч.1 КК України до 200 годин громадських робіт, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України;
сторони кримінального провадження: прокурор Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , обвинувачена ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5
ОСОБА_3 08 лютого 2025 року, приблизно о 18:00 годині, разом з ОСОБА_6 прийшла до потерпілого ОСОБА_7 за адресою: квартира АДРЕСА_3 , де в кімнаті вказаної квартири почали вживати спиртні напої, і в цей час ОСОБА_3 побачила на тумбочці належний ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Poco F5 Pro» 12+256 GB, чорного кольору, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 ,і у неї раптово виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, реалізуючи який ОСОБА_3 , перебуваючи у спальній кімнаті, де в цей час нікого не було, окрім неї та потерпілого ОСОБА_7 , який ліг спати, а ОСОБА_6 пішов додому, впевнившись у відсутності свідків та очевидців, та в тому, що за нею ніхто не спостерігає, діючи повторно, в період воєнного стану, з корисливих мотивів, з поверхні тумбочки взяла належний потерпілому ОСОБА_7 мобільний телефон «Poco F5 Pro» 12+256 GB» вартістю 13016,6 гривень, після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зникла, обернувши викрадене на свою користь і розпорядившись ним на свій розсуд, чим завдала потерпілому ОСОБА_7 збитків на вказану суму.
Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Потерпілий ОСОБА_7 надав письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 .
24 лютого 2025 року між прокурором Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченою ОСОБА_3 за участі її захисника ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Відповідно до укладеної угоди сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та визначились з його правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК України, в угоді викладені всі істотні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачена ОСОБА_3 беззастережно визнала свою винуватість.
Сторони угоди погодились на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25.09.2024 остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 років 10 днів.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачена ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні також просили вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому обвинувачена ОСОБА_3 беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України в обсязі підозри, дала згоду на призначення узгодженого виду та розміру покарання.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд, дослідивши угоду, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині, необхідній для вирішення цього питання, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Потерпілий надав згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_3 беззастережно визнала себе винуватою, згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Відповідно до ст. 474 КПК України судом встановлена добровільність сторін при укладанні угоди, тобто їх дії не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь - яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.
Згідно з ч. 7 ст. 474 КПК України судом не встановлено обставин, за яких суд відмовляє в затверджені угоди.
При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_3 потворно вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану і, враховуючи, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК України та КК України, приходить до висновку про наявність усіх правових підстав для затвердження даної угоди, за якою призначити обвинуваченій, узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості, міру покарання.
Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.
Запобіжний захід, застосований щодо обвинуваченої ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, слід залишити до набрання вироком законної сили без змін.
Цивільний позов не заявлений.
Керуючись ст. 314, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 24 лютого 2025 року, укладену між прокурором Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 за участі її захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12025041730000195.
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити їй покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 ч. 1, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.09.2024, і призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 10 (десяти) днів позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_3 рахувати з 24 лютого 2025 року.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 залишити до набрання вироком законної сили без змін у виді тримання під вартою.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту його проголошення: обвинуваченим та його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди. Прокурором вирок може бути оскаржений виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1