№ 201/16141/24
провадження 2-о/201/73/2025
11 березня 2025 року Жовтневий районний суд
міста Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
присяжних Заболотної О.М. і Шадловського М.В.
з секретарем Могиліною Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська в місті Дніпрі клопотання про залучення представника по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 і Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною,
ОСОБА_1 18 грудня 2024 року звернувся до суду з заявою про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною стосовно своєї матері ОСОБА_2 , вимоги зави не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Справа по суті не слухалася, виносилися ухвали, розглядаються клопотання, спір по суті не вирішено.
14 лютого 2025 року заявник звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі в справі представника (адвоката) з центру безоплатної правої допомоги через необхідність представництва інтересів його матері ОСОБА_2 , відносно якої вирішується питання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, враховуючи зміни, які відбулися у ЦПК України.
Від представника органу опіки та піклування Адміністрації Соборного району ДМР надійшло клопотання про проведення судового засідання у його відсутності.
Розглянувши клопотання заявника та його представника, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 5 ст. 293 ЦПК України, у випадках, встановлених пунктами 1, 9, і 10 частини другої цієї статті, розгляд справ проводиться судом за обов'язковою участю адвоката особи, стосовно якої розглядається справа. У разі якщо особа не залучила адвоката, суд залучає його через орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правничої допомоги. Рішення суду про доручення призначити адвоката негайно, але не пізніше двох робочих днів, надсилається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, для виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров'я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами мають такі категорії фізичних осіб, а саме: особи, стосовно яких суд розглядає справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною; поновлення цивільної дієздатності недієздатних фізичних осіб та фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, звільнення від повноважень опікунів чи піклувальників таких осіб, - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
При цьому суд звертає увагу також на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).
Враховуючи вищевикладене, оскільки розгляд справ, зокрема про визнання особи недієздатною та встановлення над нею опіки, проводиться судом за обов'язкової участі адвоката особи, стосовно якої розглядається справа, з метою забезпечення дотримання процесуальних прав та забезпечення процесуальних гарантій відносно фізичної особи у справі про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна, суд, відповідно до положень ч. 5 ст. 293 ЦПК України, вважає за необхідне залучити адвоката з метою представництва інтересів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, керуючись 43, 49, 182, 222, 257, 258-261, 274, 293, 299, 352-354 ЦПК України, суд
Клопотання заявника ОСОБА_1 про призначення безоплатного адвоката Сузіковій Тамарі Петрівні, ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Доручити Південно-східному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити адвоката для представництва інтересів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за призначенням, для участі у розгляді справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 і Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною.
Копію ухвали направити Південно-східному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги для виконання.
Розгляд справи відкласти на 15.00 год. 16 квітня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Головуючий: суддя -
Присяжні -