Ухвала
Іменем України
13 березня 2025 року
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретареві ОСОБА_2 ,
за участю сторін:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження №12022041030000838 відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровськ, громадянина України, раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.263 КК України,
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Малинівка Котовського району Горьківської області Російської Федерації, громадянина України, раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.263 КК України -
встановив:
При оголошенні перерви для дослідження доказів, прокурор заявив письмове клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту. Клопотання обґрунтовує тим, що у ході судового розгляду кримінального провадження та вивчення відомостей щодо осіб обвинуваченого ОСОБА_5 установлені ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На теперішній час встановлені ризики та суспільна небезпека особи обвинуваченого не відпала і продовжують існувати.
Обвинувачений та захисник не заперечували щодо клопотання сторони обвинувачення.
Суд, заслухавши клопотання прокурора, дослідивши їх доводи і обґрунтування, вважає, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК).
Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.
Відповідно до частини 1 статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зі змісту частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК випливає, що суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
З огляду на зазначене вище, суду належало вирішити, чи довели сторони кримінального провадження обставини, на які вони посилаються, вирішуючи це питання.
Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу на більш м'який, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд при вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Отже, з урахуванням викладеного вище, суд вважає, що в теперішній час запобіжний захід у виді домашнього арешту є обґрунтованим і співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_5 , характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, переховуванням від суду. Саме такий запобіжний захід може як запобігти імовірному ризику, так і забезпечити належну поведінку обвинуваченого в процесі розгляду кримінального провадження в суді.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченим ОСОБА_5 , процесуальних обов'язків під час судового розгляду кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 131, 177, 181-183, 194, 202, 331, 350 КПК України, суд -
ухвалив:
Оголосити перерву у судовому провадженні до 21 квітня 2025 року о 11.00 годині.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 13 травня 2025 року, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України строком на два місяці:
- заборонити у нічний час з 22.00 години до 06.00 годин залишати місце проживання у буд. АДРЕСА_1 .
- утриматись від спілкування зі свідками, потерпілою по кримінальному провадженню;
- здати на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- з'являтися до суду за першим викликом;
- негайно повідомляти суд і прокурора про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , направити для виконання до ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Контроль за виконанням даної ухвали в частині домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 покласти на прокурора.
Копію ухвали вручити захисникам, прокурору і обвинуваченому, направити начальнику ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1