12.03.2025, м.Львів, вул. Личаківська, 128 Справа № 914/568/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. розглянувши заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут»,м.Львів,
До боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтербуд», м.Львів,
про видачу судового наказу
ВСТАНОВИВ: До Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут»,м.Львів, про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтербуд», м.Львів, 59597,78грн.заборгованості за спожиту електричну енергію.
Заява мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтербуд», м.Львів, приєдналося до публічного договору ТОВ «Львівенергозбут» про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом споживання електричної енергії споживачем на умовах підписання комерційної пропозиції № 3, яка є додатком 2 до цього договору, що розміщені на офіційному веб сайті ТОВ «Львівенергозбут» https://Iez.com.ua/, а також шляхом проведення оплат згідно виставлених заявником рахунків.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження є однією із форм господарського судочинства, що призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом (ч. 4 ст. 12 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 1- 2 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Статтею 148 ГПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Згідно з п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з ч.3 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Заявником не надано доказів підписання договору боржником у письмовій чи електронній формі.
Споживання електричної енергії боржником є укладенням ним договору шляхом вчинення дій, а не укладенням сторонами письмового договору чи договору у електронній формі шляхом його підписання сторонами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтербуд» 59597,78грн. на підставі п.1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, а саме: долучення доказів укладення договору між сторонами у письмовій (електронній) формі.
Керуючись ст. ст.152, 153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут»,м.Львів, до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтербуд», м.Львів, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає оскарженню у порядку, передбаченому розділом IV ГПК України .
Суддя Бортник О.Ю.