номер провадження справи 5/34/22
11.03.2025 Справа № 908/376/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Фізичної особи - підприємця Тарасової Ірини Євгенівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , поштова адреса: АДРЕСА_2 )
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестпром компані» (вул. Виговського Івана, буд. 1/9, м. Київ, 04136; код ЄДРПОУ 41000431)
про стягнення 345 100,00 грн.,
Без участі представників сторін
10.02.2022 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Тарасової Ірини Євгенівни № б/н від 07.02.2022 (вх. № 423/08-07/22 від 10.02.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестпром компані» про стягнення заборгованості за поставлений товар за видатковою накладною № П-00000012 від 01.03.2021 (муфта швидко роз'ємна (О2) ) на загальну суму 345 100,00 грн.
10.02.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 15.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/376/22 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 10.03.2022.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Ухвалою суду від 21.03.2022 № 908/376/22 продовжено процесуальні строки розгляду справи по суті до закінчення воєнного стану в Україні. Кінцевий строк розгляду справи по суті вирішено визначити відповідною ухвалою суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.
Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який наразі триває.
Господарський суд Запорізької області не припинив здійснювати судочинство.
Запорізька міська територіальна громада не відноситься до територій проведення воєнних (бойових) дій, та/або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.01.2025 № 908/376/22 розгляд справи по суті розпочато з 17.02.2025 та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
З матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення ФОП Тарасової І.Є. до суду з вищевказаною позовною заявою та відкриттям провадження у справі № 908/376/22, місцем реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестпром компані» (код ЄДРПОУ 41000431) було: вул. Мелітопольське шосе, 68, каб. 213, м. Бердянськ, Запорізька область 71100.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 Закону України “Про правовий режим воєнного стану», в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
У своєму рішенні від 24.02.2022 № 9 Рада суддів України звернула увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.
Пунктом 21 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
За змістом частини першої статті 121 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відтак, як нормами чинного процесуального законодавства, так і нормами матеріального права, зокрема Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначений порядок сповіщення учасників справи місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території про судовий розгляд.
Питання належного повідомлення сторони про розгляд справи висвітлено у постанові Верховного Суду від 30.08.2022р. по справі № 5/530-03 (924/1340/20).
З метою повідомлення відповідача про призначення справи до судового розгляду по суті, текст ухвали суду від 29.01.2025 № 908/376/22 оприлюднений на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.
Відповідно до безкоштовного запиту від 17.02.2025 та згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1130757 від 19.02.2025 за пошуком коду ЄДРПОУ відповідача (41000431) судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестпром компані» зареєстроване за адресою: вул. Виговського Івана, буд. 1/9, м. Київ, 04136.
З урахуванням вищевказаних обставин, ухвалою суду від 20.02.2025 № 908/376/22 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 11.03.2025 без виклику (повідомлення) сторін та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Копія вищевказаної ухвали суду надіслана на адресу ТОВ “Інвестпром компані»: вул. Виговського Івана, буд. 1/9, м. Київ, 04136.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 01.03.2021 між фізичною особою - підприємцем Тарасовою Іриною Євгенівною (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвестпром компані» (Одержувач) укладений у спрощеній формі договір поставки товару - муфта швидко роз'ємна (О2) у кількості 58 штук за ціною 5 950,00 грн./шт. на загальну суму 345 100,00 грн. На адресу одержувача було здійснено поставку вказаного товару на підставі видаткової накладної № П-00000012 від 01.03.2021. Вказаний товар прийнятий відповідачем, про що свідчить підпис та печатка на видатковій накладній № П-00000012 від 01.03.2021.
Оскільки сторонами не було встановлено строку оплати товару, 18.01.2022 позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою здійснити оплату заборгованості у розмірі 345 100,00 грн. у семиденний строк з моменту отримання претензії. Відповідно до даний сайту «Укрпошти» поштове відправлення з треком № 6905903291324 вручено відповідачу 21.01.2022, отже строк оплати товару настав 28.01.2022. Проте, вказана претензія залишена ТОВ “Інвестпром компані» без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим сума заборгованості за поставлений товар становить 345 100,00 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 610, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити та в резолютивній частині позовної заяви просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 341 500,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 176,50 грн.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до даних “Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суду Запорізької області у Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестпром компані» (код ЄДРПОУ 41000431) відсутній зареєстрований електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС.
Станом на 11.03.2025 копія ухвали від 20.02.2025 № 908/376/22 або повідомлення про її отримання відповідачем до суду не повернулись.
Згідно трекінгу поштового відправлення Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) за № 0610232677468, копія ухвали суду від 20.02.2025 № 908/376/22 повернута відправнику 10.03.2025 з поштовою відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».
Станом на 11.03.2025 відповідач відзив на позовну заяву, запропонований надати ухвалами від 29.01.2025 та 20.02.2025 до суду не направив, клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін суду не надав.
Крім цього, про призначення справи до розгляду по суті відповідач повідомлений належним чином шляхом оприлюднення на офіційному веб-сайті судової влади відповідної ухвали суду.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
11.03.2025 судом прийнято рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2021 фізичною особою-підприємцем Тарасовою Іриною Євгенівною (Постачальник) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестпром компані» (Одержувач) поставлений товар - муфту швидко роз'ємну (О2) у кількості 58 штук за ціною 5 950,00 грн./шт. на загальну суму 345 100,00 грн. без ПДВ, про що свідчить видаткова накладна № П-00000012 від 01.03.2021.
Вказаний товар прийнятий ТОВ «Інвестпром компані», про що свідчить підпис одержувача та печатка на видатковій накладній № П-00000012 від 01.03.2021 (а.с. 10).
Таким чином, між сторонами укладено договір у письмовій формі у спрощений спосіб.
Як свідчать досліджені судом фактичні обставини справи та письмові докази у їх сукупності, відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого станом на 11.03.2025 сума основної заборгованості відповідача за отриманий товар становить 345 100,00 грн.
У зв'язку з відсутністю оплати за отриманий товар, 18.01.2022 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № б/н від 14.01.2022 про сплату отриманого товару на загальну суму 345 100,00 грн. протягом 7 днів на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Згідно трекінгу поштового відправлення Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) за № 6905903291324 від 03.02.2022, вищевказана претензія отримана представником відповідача за довіреністю 21.01.2022.
Проте, зазначена претензія залишена ТОВ «Інвестпром компані» без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення ФОП Тарасовой І.Є. до суду з вказаним позовом про стягнення 345 100,00 грн.
В резолютивній частині позовної заяви ФОП Тарасова І.Є. просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 341 500,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 176,50 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, на підставі дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2021 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 345 100,00 грн.
Вказаний товар без жодних зауважень щодо кількості та якості прийнятий відповідачем, що підтверджується підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною (а.с. 10).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).
Враховуючи отримання ТОВ «Інвестпром компані» претензії позивача 21.01.2022, строк здійснення оплати за товар настав 28.01.2022.
Однак, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів оплати за отриманий товар у повному обсязі або частково, як і заперечень на вищевказану претензію позивача.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Зі змісту ст. 692 ЦК України вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось доказів наявності з боку відповідача претензій щодо найменування, кількості, якості товару, як не подавалось і доказів відмови від товару та повернення такого товару позивачу, а відтак у відповідача виник обов'язок щодо його оплати, а у позивача, відповідно, виникло право вимоги такої оплати з дні підписання видаткових накладних.
Долучена до матеріалів справи видаткова накладна на загальну суму 345 100,00 грн., на підставі якої виникла заборгованість відповідача підписана з боку Одержувача (ТОВ “Інвестпром компані») без зауважень (а.с. 10).
Відповідач своїм правом щодо надання заперечень на позов не скористався, письмовий відзив суду не направив, доказів погашення заборгованості не представив.
Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.
За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума заборгованості складає 345 100,00 грн., яка підтверджена матеріалами справи.
Як встановлено судом, в резолютивній частині позовної заяви ФОП Тарасова І.Є. просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 341 500,00 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2).
Крім цього, ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості за поставлений товару у розмірі 341 500,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестпром компані» (вул. Виговського Івана, буд. 1/9, м. Київ, 04136; код ЄДРПОУ 41000431) на користь Фізичної особи - підприємця Тарасової Ірини Євгенівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , поштова адреса: АДРЕСА_2 ) основну заборгованість у розмірі 341 500 (триста сорок одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5 176 (п'ять тисяч сто сімдесят шість) грн. 50 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.