пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
11 березня 2025 року Справа № 903/13/25
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за участю представників сторін:
від позивача: н/з
від відповідача: н/з
взяв участь прокурор: Скучинський Л.Є. - службове посвідчення №071755 від 01.03.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/13/25 за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської районної військової адміністрації до Любешівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області, про визнання незаконним рішення, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням речового права на неї,
04.01.2025 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури сформував в системі “Електронний суд» позов в інтересах держави в особі Камінь-Каширської районної військової адміністрації до Любешівської селищної ради, в якому просить:
1.Визнати незаконним та скасувати п. 482 додатку до рішення Любешівської селищної ради від 24.02.2021 № 5/24 - переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які приймаються із державної у комунальну власність, стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010.
2. Усунути перешкоди державі в особі уповноваженого органу - Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналом 1-1Д, який є об'єктом нерухомого майна державної власності інженерної інфраструктури Коростинської осушувальної системи, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації сформованої на ній земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 площею 1,2275 га.
3. Усунути перешкоди державі в особі уповноваженого органу - Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналом 1-1Д, який є об'єктом нерухомого майна державної власності інженерної інфраструктури Коростинської осушувальної системи, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Любешівської селищної ради на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 площею 1,2275 га.
4. Витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 7267,20 грн стягнути із відповідачів на користь Волинської обласної прокуратури.
Позовна заява обґрунтована тим, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 незаконно сформована частково за рахунок земель водного фонду державної власності без вирішення питання про зміну їх цільового призначення та поза волею власника, то рішення, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права комунальної власності -рішення Любешівської селищної ради від 24.02.2021 № 5/24 в частині прийняття з державної у комунальну власність Любешівської селищної ради вказаної земельної ділянки (№ 482 додатку до рішення - переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які приймаються із державної у комунальну власність Любешівської селищної ради) є незаконним та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначена вище земельна ділянка зареєстрована на праві комунальної власності за Любешівською селищною радою. Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.
Вказує, що у Державному земельному кадастрі в порушення вимог чинного законодавства невірно визначено категорію землі та її цільове призначення, що обумовило фактичне її вилучення із земель водного фонду державної власності, а також може призвести до подальшого розпорядження нею не уповноваженим органом для цілей, відмінних від ведення водного господарства, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, шляхом усунення перешкоди державі в особі Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 площею 1,2275 га, з одночасним припиненням права комунальної власності Любешівської селищної ради на неї.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
27.01.2025 представник Любешівської селищної ради сформував в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки земельна ділянка площею 1,2275 га, за кадастровим номером 0723186400:02:001:0010, що розташована на території Камінь-Каширського (Любешівського) району Волинської області відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Тому, з доводами керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури про належність до земель водного фонду земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 0723186400:02:001:0010, на якій на думку позивача розташований канал 1-1Д, який є об'єктом нерухомого майна державної власності інженерної інфраструктури Коростинської осушувальної системи Любешівська селищна рада не погоджується. Вважаємо, що зазначений акт обстеження з доданою до нього схемою не може слугувати належним доказом про фактичне розміщення каналу 1-1Д Коростинської осушувальної системи на земельній ділянці за кадастровим номером 0723186400:02:001:0010, оскільки згідно статті 11 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів. У поданому Камінь-Каширською окружною прокуратурою Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.12.2024 №НВ-0700638502024 за кадастровим номером 0723186400:02:001:0010, що розташована в селі Люб'язь, Камінь-Каширського (колишнього Любешівського) району Волинської області, в розділі «Координати поворотних точок меж земельної ділянки» відомості щодо частини земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація та відомості про контури об'єктів нерухомого майна, меліоративних мереж, складових частин меліоративних мереж та точки водовиділу, розташовані на земельній ділянці відсутні. Відсутні також відомості про обмеження у використанні земельної ділянки щодо водоохоронних зон. Відсутність зазначених відомостей підтверджується також у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.01.2025 №НВ-0700110792025, отриманому на запит Любешівської селищної ради. Отже, отримані Відомості з викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 підтверджують відсутність відомостей в Державному земельному кадастрі про розміщення каналу 1-1Д Коростинської осушувальної системи на оспорюваній земельній ділянці та відповідно спростовують позовні вимоги Камінь-Каширської окружної прокуратури з підстав розміщення на оспорюваній земельній ділянці об'єкту меліоративної мережі. Поряд із цим, відомості про проходження каналу 1-1Д в межах території розміщення оспорюваної земельної ділянки за кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 на Карті встановлення адміністративних меж Люб'язівської сільської ради народних депутатів Любешівського району Волинської області 1991 року також відсутні. Отже, за відсутності встановлених відповідними доказами фактів про підтвердження розміщення на оспорюваній земельній ділянці за кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 об'єктів державного нерухомого майна меліоративної системи, Любешівська селищна рада не погоджується з доводами позивача про порушення права держави в особі Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації внаслідок прийняття та реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 комунальною власністю Любешівської селищної ради.
03.02.2025 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури сформував в системі “Електронний суд» відповідь на відзив, в якій вважає Доводи Відповідача про законність формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 площею 1,2275 га та відсутність доказів знаходження на вказаній земельній ділянці об'єкта інженерної інфорструктури меліоративної мережі суперечать матеріалам, долученим до позовної заяви.
11.02.2025 представник відповідача надіслав на електронну адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника.
11.02.2025 представник Любешівської селищної ради сформував в системі «Електронний суд» заяву, в якій повідомив, що Любешівська селищна рада розглядає можливість визнання позову у справі №903/13/25 за позовом керівника Камінь-Каширської прокуратури в особі Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації до Любешівської селищної ради. Згідно положень пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин відноситься до компетенції сесії селищної ради. Оскільки земельна ділянка прийнята у комунальну власність згідно рішення сесії Любешівської селищної ради від 24.02.2021 №5/24, рішення щодо погодження припинення реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 площею 1,2275 га та визнання позовних вимог є можливим за результатами розгляду на сесії Любешівської селищної ради.
Протокольною ухвалою від 11.02.2025 суд відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 11.03.2025 о 11:15 год.
17.02.2025 представник Любешівської селищної ради сформував в системі «Електронний суд» заяву в поряду ст.191 ГПК України, в якій просить прийняти до розгляду заяву Любешівської селищної ради про визнання позову у справі №903/13/25. Розгляд справи за №903/13/25 просимо провести за відсутності представника Любешівської селищної ради.
В обгрунтування вказує, що Любешівською селищною радою на засіданні сесії прийнято рішення від 07.02.2025 №68/4 «Про внесення змін до рішення Любешівської селищної ради від 24 лютого 2021 року №5/24». Згідно пункту 1 прийнято рішення в частині виключення земельної ділянки за порядковим номером 482 із додатку до рішення Любешівської селищної ради від 24 лютого 2021 року №5/24. Пунктом 2 рішення визначені завдання з формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення з врахуванням встановлених накладень на об'єкти меліоративної мережі державної власності в с. Люб'язь.
Таким чином, з прийняттям Любешівською селищною радою рішення від 07.02.2025 №68/4, провадження за позовною вимогою у справі в частині скасування п.482 додатку до рішення Любешівської селищної ради від 24.02.2021 року №5/24 підлягають закриттю. В частині інших позовних вимог Любешівська селищна рада позов визнає. Любешівська селищна рада засвідчує, що позов не суперечить закону, не порушує права чи інтереси Любешівської селищної ради чи інших осіб. У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 1 ст. 130 ГПК України).
07.03.2025 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури сформував в системі “Електронний суд» клопотання, в якому просить суд:
1. Закрити провадження у справі № 903/13/25 за позовною вимогою керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури про визнання незаконним та скасування п. 482 додатку до рішення Любешівської селищної ради від 24.02.2021 № 5/24 - переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які приймаються із державної у комунальну власність, стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010.
2. Повернути Волинській обласній прокуратурі (код ЄРДПОУ 02909915, 43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, розрахунковий рахунок UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп., сплачений згідно платіжної інструкції від 25.12.2024 № 3037 (внутрішній номер 394685713), долученої до матеріалів справи № 903/13/25.
3. Прийняти заяву Любешівської селищної ради від 17.02.2025 № 367/08-05/2-25, подану в порядку ст.. 191 ГПК України про визнання позову, та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод державі в особі уповноваженого органу - Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналом 1-1Д, який є об'єктом нерухомого майна державної власності інженерної інфраструктури Коростинської осушувальної системи, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації сформованої на ній земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 площею 1,2275 га, а також скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Любешівської селищної ради на вказану земельну ділянку.
4. Повернути Волинській обласній прокуратурі (код ЄРДПОУ 02909915, 43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, розрахунковий рахунок UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) з державного бюджету 50 відсотків сплаченого за дві позовні вимоги судового збору, що становить 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. (згідно платіжної інструкції від 25.12.2024 № 3037 (внутрішній номер 394685713), долученої до матеріалів справи № 903/13/25).
5. Решту суми судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп., відповідно до ст. 129 ГПК України, стягнути із відповідача на користь Волинської обласної прокуратури (код ЄРДПОУ 02909915, 43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, розрахунковий рахунок UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172).
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.
Прокурор в судовому засіданні просив суд позов задовольнити, а в частині вимоги про визнання незаконним та скасування п. 482 додатку до рішення Любешівської селищної ради від 24.02.2021 № 5/24 - переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які приймаються із державної у комунальну власність, стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010, провадження закрити, а також повернути судовий збір в розмірі 4844,80 грн.
Представники позивача, відповідача та третьої особи в призначене судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та дату розгляду справи.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представників позивача, відповідача та третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, pгідно розпорядження Любешівської районної державної адміністрації від 21.08.2013 № 221 Головному управлінню Держземагенства у Волинській області дозволено провести інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах Любешівського району, у тому числі в межах Люб'язівської сільської ради.
Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Люб'язівської сільської ради Любешівського району площею 581,0194 га, розроблена ТОВ «Горизонт» у 2013 році та затверджена розпорядженням Любешівської районної державної адміністрації від 23.12.2013 № 392.
На підставі згаданої вище землевпорядної документації серед інших 57 земельних ділянок сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 площею 1,2275 га.
Відповідно до матеріалів технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель вказаній земельній ділянці присвоєно № 54, за складом угідь віднесено до пасовищ. Зазначено, що вона розташована в урочищі Мушево, з усіх сторін межує з землями загального користування на території Люб'язівської сільської ради.
Згідно витягу з ДЗК реєстрацію даної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі проведено 07.11.2013, за цільовим призначенням віднесено до земель сільськогосподарського призначення, видом цільового призначення земельної ділянки - 16.00 Земельні ділянки запасу. Поряд з цим, за складом угідь земельну ділянку з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 віднесено до відкритих заболочених земель - 0,9589 га, внутрішніх вод - 0,2686 га. Відповідно до опису меж кадастрового плану земельної ділянки від Б до В розташовано меліоративний канал.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області» Люб'язівська сільська рада увійшла до складу територіальної громади Любешівської селищної ради.
У подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 № 15-ОТГ у комунальну власність Любешівської територіальної громади Камінь-Каширського району передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7225,8382 га, у тому числі, згідно додатку до акту приймання-передачі, і земельну ділянку з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 площею 1,2275 га (№ 483 у додатку до акту прийому-передачі).
Згідно рішення Любешівської селищної ради від 24.02.2021 № 5/24 (у вільному доступі за посиланням https://lubeshivska-gromada.gov.ua) у комунальну власність даного органу місцевого самоврядування прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7244,3921 га відповідно до актів приймання-передачі земельних ділянок від 03.12.2020 та 31.12.2020, серед яких земельну ділянку з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 (№ 482 додатку до вказаного рішення).
На підставі даних розпорядчих актів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.05.2021 внесено відомості про згадану земельну ділянку із зазначенням форми власності - комунальна, власника - Любешівська селищна рада.
Поряд з цим, згідно наданої на запит окружної прокуратури інформації Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області (далі - РОВР у Волинській області) в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 розташований державний канал 1-1Д Коростинської осушувальної системи.
Коростинська осушувальна система відноситься до міжгосподарських меліоративних систем, побудована з метою осушення перезволожених земель та створення сприятливого водного режиму грунтів на меліорованих сільгоспугіддях.
Канал 1-1Д, як складовий елемент Коростинської осушувальної системи, зданий в експлуатацію та у 1982 році переданий на баланс державної організації - Ратнівського управління осушувальних систем (УОС).
У жовтні 2020 року, у зв'язку із ліквідацією Ратнівського міжрайонного управління водного господарства (раніше Ратнівське УОС), інженерна інфраструктура (канали та гідротехнічні споруди) державної власності Коростинської осушувальної системи, в тому числі канал 1-1Д, передана на баланс РОВР у Волинській області та перебуває у державній власності згідно облікових даних Фонду державного майна України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, відповідно до якого Коростинська осушувальна система (Любешів) ін. № 101350294 відноситься до об'єктів меліоративної системи та включає в себе споруду з ін. № 101350294/9 - канал 1-1Д у с. Люб'язь Камінь-Каширського району довжиною 3800 пог м.
Любешівською експлуатаційною дільницею РОВР у Волинській області 24.07.2024 обстежено частину каналу 1-1Д протяжністю 390 м (з ПК0 до ПК3+90) Коростинської осушувальної системи в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 та встановлено, що його фактична ширина з ПК0+80 до ПК2+80 (протяжність 200 м) становить 30 м.
Крім цього, зі схеми орієнтовних меж каналу 1-1Д, виготовленої за результатами проведеного обстеження, також вбачається, що вказаний державний канал протікає по центру земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває у комунальній власності Любешівської селищної ради.
Встановлено, що безпосередньо біля земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 10.07.2024 сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0723182800:04:001:0166 площею 3,0265 га, яка відноситься до земель водного фонду з цільовим призначенням 10.04 Для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами, зі складом угідь - штучні водотоки (канали, колектори, канави).
Таким чином, канал 1-1Д є об'єктом нерухомого майна державної власності інженерної інфраструктури Коростинської осушувальної системи та разом із земельною ділянкою, на якій він розташований, використовується РОВР у Волинській області для потреб ведення водного господарства - попередження шкідливої дії вод, осушення земель та забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах.
З наведеного вбачається, що формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 частково за рахунок земель водного фонду призвели до незаконної зміни їх цільового призначення на сільськогосподарські землі та, з урахуванням розміщення на ній нерухомого майна державної власності інженерної інфраструктури Коростинської осушувальної системи, незаконного вибуття земельної ділянки із державної в комунальну власність.
Статтею 4 Закону України «Про меліорацію земель» визначено, що гідротехнічна меліорація земель передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення поліпшення земель з несприятливим водним режимом (перезволожених, переосушених тощо), регулювання водного режиму шляхом створення спеціальних гідротехнічних споруд на схилових та інших землях з метою поліпшення водного і повітряного режиму грунтів та захисту їх від шкідливої дії води (затоплення, підтоплення, ерозія тощо). Під час гідротехнічної меліорації земель здійснюються зрошувальні, осушувальні, осушувально-зволожувальні, протиповеневі, протипаводкові, протисельові, протиерозійні та інші меліоративні заходи.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону меліоративна система - технологічно цілісна інженерна інфраструктура, що включає в себе такі окремі об'єкти, як меліоративна мережа каналів, трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних) з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні дамби, спостережна мережа, дороги і споруди на них, взаємодію яких забезпечує управління водним, тепловим, повітряним і поживним режимом грунтів на меліорованих землях.
Міжгосподарська меліоративна система - меліоративна система, що знаходиться в межах Автономної Республіки Крим, однієї області або одного району і забезпечує міжрайонну та міжгосподарську подачу, розподіл та відведення води.
Меліоративна мережа - розміщений на землі та/або під землею цілісний технологічний комплекс об'єктів інженерної інфраструктури, що забезпечує забір або відведення води з точки водовиділу або в точці водовиділу для потреб водокористувачів.
Складова частина меліоративної мережі - один або декілька технологічно пов'язаних інженерних меліоративних об'єктів (трубопроводи, канали на зрошувальних і осушувальних системах, гідранти тощо), що приєднані, були приєднані або мають бути приєднані до точки водовиділу відповідної меліоративної мережі.
Осушувальна система - це надмірно зволожена земельна ділянка з гідротехнічними спорудами, що забезпечують її осушення (Інструкція з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель, затверджена наказом Державного комітету України по водному господарству від 16 квітня 2008 року N 108).
Визначення поняття «канал на зрошувальних і осушувальних системах» наведено у п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель», згідно якого це гідротехнічна споруда, що забезпечує транспортування води для потреб гідротехнічної меліорації.
Статтею 9 Закону України «Про меліорацію земель» визначено, що право власності на інженерну інфраструктуру меліоративних систем та її окремі об'єкти (меліоративну мережу з гідротехнічними спорудами: каналами на зрошувальних і осушувальних системах, меліоративними трубопроводами, насосними станціями, захисними дамбами, спостережною мережею, дорогами і спорудами на них) може належати державі, територіальним громадам сіл, селищ і міст, юридичним особам та громадянам з урахуванням обмежень, передбачених законами України.
Право власності на інженерну інфраструктуру меліоративних систем та її окремі об'єкти набувається і реалізується у порядку, визначеному законами України.
Канал 1-1Д з ін. № 101350294/9, який є складовою частиною Коростинської осушувальної системи, є державною власністю та перебуває на балансі РОВР у Волинській області.
Чинне земельне та цивільне законодавство визначає імперативність, а саме «автоматичність» переходу прав на земельну ділянку при переході прав на об'єкт нерухомого майна, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв у положеннях статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.
Відповідно до п. в ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.
Аналогічні положення також містить ст. 4 Водного кодексу України.
Статтею 91 Водного кодексу України визначено, що для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках встановлюються смуги відведення з особливим режимом користування.
З наведеного вище вбачається, що земельна ділянка, на якій розташовано канал 1-1Д, який є об'єктом нерухомого майна державної власності інженерної інфраструктури Коростинської осушувальної системи, яка відноситься до категорії міжгосподарських меліоративних систем, належить до земель водного фонду державної власності.
Статтею 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX остаточно розмежовано землі державної та комунальної власності. Так, вказаним законом Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, за нормами якого з дня набрання чинності цим пунктом, а саме з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.
Проте, цим же пунктом законодавець визначив ряд виключень, зокрема підпунктами «а», «ґ», «д» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України з числа земель, що передаються у комунальну власність, виключено землі що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності, а також об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності.
У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.
З урахуванням того, що об'єкт державного нерухомого майна - канал 1-1Д Коростинської осушувальної системи, що відноситься до міжгосподарських меліоративних систем, перебуває на балансі та обслуговується водогосподарською організацією - РОВР у Волинській області, то частина спірної земельної ділянки віднесена до земель водного фонду та фактично знаходяться у постійному користуванні вказаної державної водогосподарської організації.
З ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Згідно ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, серед іншого, для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).
Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 № 927/1206/21 власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).
У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: «Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах».
Наведене свідчить, що всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 20, 83, 84, 117, підпунктів «а», «ґ», «д» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про меліорацію земель» Любешівською районною державною адміністрацією безпідставно проінвентаризовано частину спірної земельної ділянки водного фонду як землі сільськогосподарського призначення та у подальшому Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області поза межами повноважень та поза волею власника передано, а Любешівською селищною радою прийнято з державної у комунальну власність земельну ділянку із кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 площею 1,2275 га із розташованим на ній об'єктом інженерної інфраструктури міжгосподарської меліоративної системи державної власності - каналом 1-1Д Коростинської осушувальної системи.
Отже, оскільки земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 незаконно сформована частково за рахунок земель водного фонду державної власності без вирішення питання про зміну їх цільового призначення та поза волею власника, то рішення, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права комунальної власності -рішення Любешівської селищної ради від 24.02.2021 № 5/24 в частині прийняття з державної у комунальну власність Любешівської селищної ради вказаної земельної ділянки (№ 482 додатку до рішення - переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які приймаються із державної у комунальну власність Любешівської селищної ради) є незаконним та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 7.9). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.09.2023 у справі № 922/3204/19 «… оскаржений наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області вичерпав свою дію, оскільки на його підставі укладений договір, який і опосередковує відносини користування спірною земельною ділянкою. Відповідно задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування оскарженого наказу не може призвести до захисту будь-чиїх прав чи інтересів».
Розпорядження Любешівської райдержадміністрації від 23.12.2013 № 392 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Люб'язівської сільської ради Любешівського району, стосовно згаданої земельної ділянку під АДРЕСА_1 реалізовано та вичерпало дію фактом формування спірної земельної ділянки як об'єкта речових прав та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Крім цього, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 № 15-ОТГ в частині передачі у комунальну власність Любешівської територіальної громади Камінь-Каширського району земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 (№ 483 додатку до акту прийому-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у комунальну власність) реалізовано та вичерпав дію фактом підписання акту її приймання-передачі у комунальну власність та реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за Любешівською селищною радою.
Окрім цього, задоволення вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі призведе до її зникнення як об'єкта речових прав та унеможливить повторне звернення Любешівської селищної ради щодо реєстрації права комунальної власності на вказану земельну ділянку на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 № 15-ОТГ у майбутньому.
Щодо наявності підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням речових прав на неї.
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 Земельного кодексу України).
Порядок формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав визначено положенням ст. 79-1 Земельного кодексу України.
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру та здійснюється, зокрема у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж (ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
За приписами ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012, визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до п. п. 49-54 цього Порядку.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативна грошова оцінка та ін.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про землеустрій», в редакції, чинній на момент формування спірної земельної ділянки, інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про землеустрій»).
Вимоги щодо проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель визначає Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513 (далі - Порядок).
Згідно з п. 2 Порядку (в редакції, чинній на момент формування спірної земельної ділянки) інвентаризація земель проводиться з метою забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих в результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою.
Інвентаризація земель проводиться виходячи принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення (п. 3 Порядку).
Відповідно до п. 7 Порядку вихідними даними для проведення інвентаризації земель є: матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній формі, у тому числі Поземельної книги, книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, файлів обміну даними про результати робіт із землеустрою; містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 17.10.2003; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; копії документів, які посвідчують право на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку; матеріали, підготовлені за результатами обстеження земельних ділянок щодо їх якісного стану. Під час проведення інвентаризації земель використовуються матеріали аерофотозйомки, лісовпорядкування, проекти створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, схеми формування екомережі, програми у сфері формування, збереження та використання екомережі.
Згідно з п. 26 Порядку за результатами проведення інвентаризації земель виконавцями розробляється технічна документація відповідно до статті 57 Закону України «Про землеустрій».
Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України. Відомості, отримані за результатами інвентаризації земель, вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (п.п. 27, 29 Порядку).
Приписами ч.13 ст. 186 ЗК України у редакції, чинній на дату формування спірної земельної ділянки, передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації.
Відповідно до п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Спірну земельну ділянку у Державному земельному кадастрі зареєстровано відділом Держземагентства у Любешівському районі 07.11.2013.
Висновком відділу Держземагентства у Любешівському районі Волинської області від 23.12.2013 № 318 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Люб'язівської (на час проведення інвентаризації) сільської ради, після чого затверджено розпорядженням Любешівської районної державної адміністрації від 23.12.2013 № 392.
Відповідно до згаданого висновку Держземагентства у Любешівському районі Волинської області земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 1,2275 га (земельна ділянка з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010) за складом угідь відноситься до пасовищ.
Згідно витягу з ДЗК реєстрацію даної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі проведено 07.11.2013, за цільовим призначенням віднесено до земель сільськогосподарського призначення, видом цільового призначення земельної ділянки - 16.00 Земельні ділянки запасу.
Поряд з цим, за складом угідь земельну ділянку з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 віднесено до відкритих заболочених земель та внутрішніх вод. Відповідно до опису меж кадастрового плану земельної ділянки від Б до В розташовано меліоративний канал.
З наведеного вбачається, що під час проведення інвентаризації земель невірно визначено цільове призначення земельної ділянки 0723186400:02:001:0010 як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказана земельна ділянка частково належить до земель водного фонду, а тому подальша наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати частина спірної земельної ділянки.
Згідно з абзацом 2 частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Частиною 13 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
На час пред'явлення цього позову згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначена вище земельна ділянка зареєстрована на праві комунальної власності за Любешівською селищною радою.
Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.
Зважаючи на те, що у Державному земельному кадастрі в порушення вимог чинного законодавства невірно визначено категорію землі та її цільове призначення, що обумовило фактичне її вилучення із земель водного фонду державної власності, а також може призвести до подальшого розпорядження нею не уповноваженим органом для цілей, відмінних від ведення водного господарства, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, шляхом усунення перешкоди державі в особі Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 площею 1,2275 га, з одночасним припиненням права комунальної власності Любешівської селищної ради на неї.
Разом з цим, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 731/264/23 зазначено, що «єдина, стала й уніфікована практика Верховного Суду щодо спірного питання свідчить, що визнання незаконними (протиправними) рішень органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якими порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, є належним і ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів.
Аналогічно з наведених підстав належним і ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів є скасування державної реєстрації земельної ділянки, якщо таку реєстрацію проведено із порушенням прав іншого власника земельної ділянки.
Апеляційний суд не врахував, що при частковому накладанні земельних ділянок власник однієї з них може, зокрема, оспорювати відповідне рішення органу місцевого самоврядування й державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку іншого власника. У цьому випадку вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння не є належним способом захисту права, адже позивач не є власником тієї частини земельної ділянки відповідача, що не накладається на його землю».
Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, рішенням Любешівської селищної ради від 07.02.2025 №68/4 земельну ділянку з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 виключено із переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які приймаються із державної у комунальну власність, передбаченого п. 482 додатку до рішення вказаного органу місцевого самоврядування від 24.02.2021 № 5/24. Крім цього, пунктом 2 вказаного рішення визначено завдання з формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення з урахуванням встановлених накладень на об'єкти меліоративної мережі державної власності у с. Люб'язь.
У зв'язку з цим, прокуратура та відповідач просили закрити провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування п. 482 додатку до рішення Любешівської селищної ради від 24.02.2021 № 5/24 - переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які приймаються із державної у комунальну власність, стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010.
Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - Кодекс) визначено підстави для закриття судом провадження у справі.
Зокрема, згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 Кодексу, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної вище норми процесуального закону можливе у тому випадку, коли предмет спору існував на момент його виникнення та припинив існування в процесі розгляду справи.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 185 Кодексу за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема про закриття провадження у справі.
Закриття провадження є формою закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення, у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами по справі через це не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
З урахуванням наведеного вище, на даний час відсутній предмет спору за позовною вимогою про визнання незаконним та скасування п. 482 додатку до рішення Любешівської селищної ради від 24.02.2021 № 5/24 - переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які приймаються із державної у комунальну власність, стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010, у зв'язку із чим суд приходить до висновку, що провадження за вказаною позовною вимогою підлягає закриттю згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Кодексу.
Крім цього, встановлено, що після відкриття провадження у справі та до початку розгляду справи по суті відповідачем подано до суду письмову заяву про визнання позову в частині усунення перешкод державі в особі уповноваженого органу - Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під під каналом 1-1Д, який є об'єктом нерухомого майна державної власності інженерної інфраструктури Коростинської осушувальної системи, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації сформованої на ній земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 площею 1,2275 га, а також скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Любешівської селищної ради на вказану земельну ділянку.
Згідно ч.ч. 1, 2, та 4 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З врахуванням вище викладеного, вимоги прокурора про усунення перешкоди державі в особі уповноваженого органу - Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналом 1-1Д, який є об'єктом нерухомого майна державної власності інженерної інфраструктури Коростинської осушувальної системи, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації сформованої на ній земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 площею 1,2275 га та усунення перешкоди державі в особі уповноваженого органу - Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналом 1-1Д, який є об'єктом нерухомого майна державної власності інженерної інфраструктури Коростинської осушувальної системи, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Любешівської селищної ради на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 площею 1,2275 га, підлягають до задоволення.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.
Частиною 4 статті 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, судовий збір в розмірі 2422,40 грн (в частині закриття провадження у справі) підлягає поверненню з Державного бюджету України відповідно до ч.4 ст.231 ГПК України та п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Крім того, згідно ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи вищевикладене, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що судовий збір у сумі 2422,40 грн (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову) підлягає поверненню з державного бюджету України відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що зазначені законом.
Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у передбачених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення по суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, вказаний орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (п. 2 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального Кодексу України).
За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Порушення інтересів держави в даному випадку полягає у тому, що протиправне віднесення земель водного фонду, на яких розташовано об'єкт інженерної інфраструктури міжгосподарської меліоративної системи - канал 1-1Д Коростинської осушувальної системи, до земель сільськогосподарського призначення, унеможливлює забезпечення в належний спосіб режиму використання та охорони вказаних земель, а також позбавляє відповідних правомочностей дійсного власника земельної ділянки - Камінь-Каширську районну військову (державну) адміністрацію.
Наявність сформованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території розташування інженерної інфраструктури міжгосподарської меліоративної системи унеможливлює встановлення в натурі (на місцевості) фактичних меж земельної ділянки водного фонду та подальшого оформлення права постійного користування нею уповноваженою водогосподарською організацією.
Окружна прокуратура 12.09.2024 поінформувала Камінь-Каширську районну військову адміністрацію про виявлені порушення вимог земельного та водного законодавства при відведенні земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 за рахунок земель водного фонду державної власності листом № 51-2011вих-24.
Відповідь, що надійшла до прокуратури, свідчить про бездіяльність та самоусунення вказаного органу державної влади від виконання покладених на нього діючим законодавством правомочностей у сфері розпорядження землями водного фонду, які перебувають у державній власності.
Зокрема, у вказаній відповіді йдеться про те, що у зв'язку з обмеженістю фінансування, районна військова адміністрація немає можливості на даний час вжити заходів з метою скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації згаданої земельної ділянки з одночасним припиненням речових прав на неї.
Враховуючи згадані вище обставини щодо обізнаності Камінь-Каширської районної військової адміністрації про порушення інтересів держави, та беручи до уваги характер наданої вказаним органом державної влади на запит прокуратури відповіді, а саме відсутність у ній належного обґрунтування причин невжиття заходів з метою усунення порушень земельного та водного законодавства, та попередження негативних наслідків, що можуть настати, у тому числі й у судовому порядку, є виключний випадок, за якого порушення інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій з їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження в частині визнання незаконним та скасування п. 482 додатку до рішення Любешівської селищної ради від 24.02.2021 № 5/24 - переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які приймаються із державної у комунальну власність, стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010.
3. Усунути перешкоди державі в особі уповноваженого органу - Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації (вул.Воля,2, м.Камінь-Каширський,44501, код ЄДРПОУ 04051371), у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналом 1-1Д, який є об'єктом нерухомого майна державної власності інженерної інфраструктури Коростинської осушувальної системи, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації сформованої на ній земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 площею 1,2275 га.
4. Усунути перешкоди державі в особі уповноваженого органу - Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації(вул.Воля,2, м.Камінь-Каширський,44501, код ЄДРПОУ 04051371), у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналом 1-1Д, який є об'єктом нерухомого майна державної власності інженерної інфраструктури Коростинської осушувальної системи, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Любешівської селищної ради на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723186400:02:001:0010 площею 1,2275 га.
5. Стягнути з Любешівської селищної ради (вул.Незалежності, 53, смт Любешів, 44201, код ЄДРПОУ 04333170) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄРДПОУ 02909915) 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.
6. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Волинській обласній прокуратурі (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 02909915) 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн 80 коп) витрат по сплаті судового збору, сплаченого платіжною інструкцією від 25.12.2024 №3037 на суму 7267,20 грн.
7. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 13.03.2025.
Суддя І. О. Гарбар