03 березня 2025 року м. Харків Справа № 917/1229/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
представників сторін:
позивача - Стельмах Ю.М. на підставі довіреності у порядку передоручення від 12.08.2024, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтво серії ЧК №000905 від 18.04.2018,
відповідача - Корольов І.М. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1085322 від 16.12.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3407 від 26.05.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ" (вх.№3001П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.11.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Тимощенко О.М., дата складання повного тексту рішення - 02.12.2024, у справі №917/1229/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область,
до Селянського (фермерського) господарства "ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ", с. Верхня Жужманівка, Кременчуцький район, Полтавська область,
про стягнення 425 999, 98грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства "ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ" про стягнення 425 999, 98грн штрафу за договором купівлі - продажу №1000089235 від 25.04.2024 року.
Позивач посилається на те, що у зв'язку із порушенням відповідачем строків поставки товару, на підставі пункту 6.3 Загальних умов закупівлі зерна, нараховано відповідачу штраф у розмірі 425 999, 98 гривень (30 % від вартості непоставленого товару).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.11.2024 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 425 999, 98грн штрафу, 6 390грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань відповідачем, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально і нормами матеріального права та такими, що підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 26.11.2024 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову або змінити рішення Господарського суду Полтавської області від 26.11.2024, зменшивши розмір штрафних санкцій з 425 999, 98грн до 42 600грн.
Крім того, апелянт просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" посвідчення якості поставленого Селянським (фермерським) господарством "ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ" згідно ТТН №15 від 01.05.2024, ТТН №102 від 27.04.2024, ТТН №103 від 27.04.2024, ТТН №101 від 27.04.2024.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що з огляду на невжиття позивачем заходів зменшення збитків, вважає, що відсутні підстави для застосування штрафних санкцій в розмірі, визначеному позивачем.
Як зазначає апелянт, враховуючи той факт, що позивач безпідставно відмовився приймати товар та не вжив заходів щодо зменшення розміру збитків сторін (зменшивши ціну товару тощо, як це передбачено умовами договору), якому стало більш вигідно невиконання СФГ "ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ" умов договору для стягнення штрафних санкцій, керуючись принципом справедливості, пропорційності та співмірності, вважає, що заявлений позивачем розмір штрафних санкцій (30% від суми договору) таким, що не підлягають стягненню з відповідача, а у разі, якщо суд дійде висновку про задоволення позову, доцільним є зменшення штрафних санкцій до 3% від суми договору.
До апеляційної скарги апелянтом подані повторно докази, що були подані суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ" на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.11.2024 у справі №917/1229/24; встановлено позивачу строк до 31.01.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 31.01.2025 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "19" лютого 2025 р. о 10:30год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" - адвоката Стельмах Ю.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "19" лютого 2025 о 10:30 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" - адвокатом Стельмах Ю.М.
13.01.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару належної якості; відповідачем не доведено жодними доказами та обґрунтуваннями факт винятковості обставин невиконання взятого ним на себе зобов'язання; відповідач не посилався на фінансовий стан. Відтак, вважає, що вказані обставини свідчать про відсутність підстав для зменшення штрафу.
Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
З огляду на перебування головуючого судді Здоровко Л.М. у відпустці 19.02.2025 ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться "03" березня 2025 р. о 15:00год.; задоволено заяву Селянського (фермерського) господарства "ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; постановлено судове засідання, призначене на "03" березня 2025 о 15:00год., провести в режимі відеоконференції з представниками позивача та відповідача.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 03.03.2025, що відбулось у режимі відеоконференції, представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2024 - без змін.
Розглянувши клопотання апелянта про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" посвідчення якості поставленого Селянським (фермерським) господарством "ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ" згідно ТТН №15 від 01.05.2024, ТТН №102 від 27.04.2024, ТТН №103 від 27.04.2024, ТТН №101 від 27.04.2024, суд зазначає таке.
З аналогічним клопотанням відповідач звертався до суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.10.2024 у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовлено з тих підстав, що в порушення статті 81 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано доказів надсилання адвокатського запиту на адресу позивача; при обґрунтуванні вказаного клопотання відповідач не вказав обставини, які можуть підтвердити витребувані докази або аргументи, які вони можуть спростувати; також відповідачем не вказано підстави, з яких випливає, що ці докази має позивач.
І в апеляційній скарзі апелянт жодним чином не спростовує даних висновків суду першої інстанції; не посилається на невірне застосування судом норм процесуального права, а лише повторно у прохальній частині рішення просить задовольнити клопотання про витребування доказів, при чому, жодним чином його не мотивуючи.
Поряд з цим, судова колегія зазначає, що за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Безпідставне задоволення судом апеляційної інстанції клопотання про витребування додаткових доказів і їх прийняття без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Відтак, суд відхиляє клопотання апелянта про витребування доказів.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду скарги, представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, з огляду на встановлений статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, судова колегія здійснює розгляд скарги в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, між ТОВ "Суффле Агро Україна" (Покупець) та СФГ "ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ" (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 1000089235 від 25.04.2024 року (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору, Продавець зобов'язується на умовах СPT у строк до 05.05.2024 року здійснити поставку 200 тон кукурудзи 3 класу урожаю 2023 року вартістю 1419 999, 96 гривень на зерновий склад ТОВ "Термінал Боріваж" за адресою: Одеська область, смт Нові Білярі, вул. Індустріальна, 10.
Вказаний Договір був укладений за допомогою сервісу електронного документообігу "Вчасно".
Відповідно до пункту А15 Договору, Продавець підтверджує, що він в повній мірі ознайомлений та беззаперечно погоджується із положеннями Загальних умов закупівлі зерна від 01 серпня 2023 року (надалі - Загальні умови), які оприлюднені на веб-сайті Покупця https://www.soufflet-agro.com.ua/uk/ та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до пункту 3.2 Загальних умов, сторони можуть погодити місце поставки додатково шляхом обміну електронними листами, шляхом направлення продавцю транспортних інструкцій.
Крім того, пунктом 10.4 Загальних умов, передбачено, що всі первинні документи можуть передаватися між сторонами в електронному вигляді за допомогою сервісів електронного документообігу "Вчасно", який розміщений за посиланням https://vchasno.ua.
26 квітня 2024 року представником позивача з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу відповідача v.ogir@in.ua було надіслано електронний лист.
До електронного листа додано транспортну інструкцію з картою проїзду на Термінал Боріваж та зразком заповнення ТТН, де вказано інформацію для відвантаження товару. В транспортній інструкції та в зразку заповнення ТТН пунктом вивантаження зазначено ТОВ "Термінал "Боріваж" , Одеська область, смт. Нові Білярі.
Крім того, 14.05.2024 року позивач через систему обміну документами "Вчасно" повторно направив відповідачеві лист з вимогою про відвантаження товару із зазначенням місця поставки Товару автомобільним транспортом: Одеська область, смт. Нові Білярі, вулиця Індустріальна 10, одержувач ТОВ "Термінал "Боріваж".
Того ж дня відповідачеві було направлено на його юридичну адресу письмову вимогу №1433 від 14.95.2024 року про поставку товару або сплату штрафу.
Відповідач посилається на те, що ним було поставлено Покупцеві на зерновий склад В "Термінал Боріваж" кукурудзу згідно ТТН № 15 від 01.05.2024 року в кількості 24, 180 т, ТТН № 102 від 27.04.2024 року в кількості 25, 340 т, ТТН № 103 від 27.04.2024 року в кількості 26, 080 т, ТТН № 101 від 27.04.2024 року в кількості 24,520 т.
Однак, як встановлено судом першої інстанції, відповідно до пункту 4.2 Загальних умов, закупівлі зерна, незалежно від базису поставки, Товар вважається переданим Продавцем Покупцю за якістю у відповідності до посвідчення якості (форма 47) або довідки/відмітки на товаро-супровідних документах лабораторії, виданої зерновим складом чи іншим фактичним вантажоодержувачем, що здійснює фактичне приймання товару.
Пунктом 2.10. встановлено вимоги до якісних показників поставленого товару: максимальна вологість -14, 5 %; битих зерен - макс. 5,0 %; пошкоджених зерен - макс. 5,0, включаючи пошкоджені сушінням 2,0 макс.; сміттєві домішки - макс. 2,0 %; макс. допустимий рівень хлорпірифос-етилу та/чи хлорпірифос-метилу не більше 0,01 мг/кг; товар зі ступенем зараженості комахами вище першого ступеня не допускається.
Так, згідно пунктів 2.1.1, 2.1.2 Загальних умов закупівлі зерна, якість зерна повинна відповідати якісним характеристикам, зазначеним в Умовах, а в інших випадках - відповідного ДСТУ, що підлягає застосуванню в залежності від типу/класу зерна. Відповідність якості товару визначається лабораторією зернового складу відповідно до місця поставки.
За результатами лабораторних аналізів, проведених на зерновому складі ТОВ "Термінал Боріваж" складено Акти повернення № 691 від 29.04.2024 року, № 720 від 02.05.2024 року, № 692 від 29.04.2024 року, № 693 від 29.04.2024 року, де зазначено, що частка "зіпсованого зерна" складає від 1, 3 % до 2, 22 %.
У товарно-транспортних накладних, на які посилається відповідач, відсутня відмітка про прийняття товару за якістю, натомість міститься відмітка про повернення.
Наведене свідчить про невиконання відповідачем умов договору щодо поставки товару належної якості.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу щодо поставки товару у встановлений договором строк.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач посилається на те, що згідно лабораторних аналізів зернового складу, такий показник якості як "пошкоджене зерно" було в межах норми від 1, 3% до 2, 2% (до 5%), відтак, вважає, що Продавець необґрунтовано відмовився приймати товар.
Проте, як встановлено місцевим господарським судом, ДСТУ 4525-2006 (кукурудза) розрізняє такі поняття як зіпсовані зерна та пошкоджені зерна.
Відповідно до положень пункту 3.1.1.6 ДСТУ 4525-2006 (кукурудза), пошкоджене зерно - це цілі і биті зерна кукурудзи зі зміненим кольором оболонок, з ендоспермом від кремового до світло-коричневого кольору, а також з нормальним, ендоспермом, але з потемнілим зародком від світло- коричневого до чорного кольору, без видимого нальоту пліснявих грибів на поверхні або під оболонкою в зоні зародка внаслідок пошкодженості морозом, самозігрівання, сушіння та ураження хворобами.
Пункт 3.1.2.4 ДСТУ 4525-2006 (кукурудза) визначає, що зіпсоване зерно -це цілі і биті зерна кукурудзи з явно зіпсованим ендоспермом від коричневого до чорного кольору; з крихкою консистенцією ендосперму, запліснявілі - за наявністю видимого нальоту пліснявих грибів на поверхні зерна і (або) в зоні зародка під оболонкою.
Згідно таблиці 2 ДСТУ 4525-2006, відсоток пошкоджених зерен для кукурудзи 3 класу не повинен перевищувати 7%, а відсоток зіпсованих зерен не повинен перевищувати 1%.
Таким чином, як вірно зазначено місцевим господарським судом, пошкоджене і зіпсоване зерно це різні показники якості зерна, які мають різні величини, а тому не є тотожними.
За результатами лабораторних аналізів, проведених на зерновому складі ТОВ "Термінал Боріваж" встановлено, що частка "зіпсованого зерна" складає від 1, 3 % до 2, 22 %, отже, такий показник перевищує встановлений в ДСТУ показник якості зіпсованих зерен (1%); вантаж прийманню не підлягає.
З огляду на викладене, судова колегія відхиляє доводи апелянта, що невиконання Договору є наслідком необґрунтованих дій з боку позивача.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до пункту 6.3 Загальних умов закупівлі зерна, у разі затримки поставки товару на строк понад 30 днів, продавець зобов'язується сплатити штраф в розмірі 30% вартості непоставленого товару.
Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
З огляду на вищенаведене, у зв'язку із порушення строків поставки Товару, на підставі пункту 6.3 Загальних умов закупівлі зерна, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф у розмірі 425 999, 98 гривень (30 % від вартості непоставленого товару).
На думку апелянта, доцільним є зменшення штрафних санкцій до 3% від суми договору.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Приписи статті 551 Цивільного кодексу України обумовлюють можливість зменшення неустойки за рішенням суду з обов'язковим встановленням факту того, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, розмір неустойки значно перевищує розмір збитків відповідно.
В чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
При застосуванні вказаних норм поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Окрім того, вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.
Відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, усвідомлював визначені ним відповідні умови щодо обсягу, якості та строків поставки Товару та погодився із передбаченою відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Відповідач є господарюючим суб'єктом, який несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
У спірних правовідносинах відповідачем не доведено жодними доказами та обґрунтуваннями факт винятковості обставин невиконання взятого ним на себе зобов'язання, зокрема поставки Товару неналежної якості.
При цьому, як зазначено судом першої інстанції, відповідач не посилався на наявність виняткових обставин або на свій фінансовий стан, заявляючи клопотання про зменшення штрафу, лише вказував про необґрунтовані дії позивача, що, на думку відповідача, безпідставно відмовився приймати товар, якому стало більш вигідно невиконання СФГ "Підприємець Ліц" умов договору для стягнення штрафних санкцій та отримання додаткової матеріальної вигоди, ніж належне виконання відповідачем договору.
Однак, як встановлено судом, саме відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару належної якості.
При цьому, самі по собі посилання апелянта на значний розмір штрафних санкцій не є підставою для їх зменшення, оскільки згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, проявляючи волевиявлення щодо укладення договорів та погоджуючи їх умови, які не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов'язковістю їх виконання в силу положень статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.
Відтак, відповідач, укладаючи Договір, погодився на його умови, у тому числі і пункту 6.3 Загальних умов закупівлі зерна.
З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що виключні обставини (обставини, які мають істотне значення для виконання зобов'язання), з якими положення чинного законодавства, зокрема стаття 551 Цивільного кодексу України, пов'язують можливість зменшення розміру штрафних санкцій, відповідачем не доведені.
Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення штрафу.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 26.11.2024 у справі №917/1229/24 - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 26.11.2024 у справі №917/1229/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складено 13.03.2025.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна