Постанова від 11.03.2025 по справі 910/7799/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2025 р. Справа№ 910/7799/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників:

позивача - не з'явилися;

відповідача - Тацишина О.П.;

третьої особи - Ракітіна С.П., Торчилова В.І., Хажана В.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024

у справі №910/7799/24 (суддя - Щербаков С.О.)

за позовом Київської міської державної адміністрації

до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонере товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій"

про визнання недійсним рішення.

ВСТАНОВИВ:

Київська міська державна адміністрація звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.04.2024 № 60/46-р/к у справі №298/60/77-рп/к.23 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є неправомірним, порушує права позивача та прийняте: за неповного з'ясування обставин, які мають значення для антимонопольної справи і які відповідач визнав встановленими; на основі висновків, що не відповідають обставинам у антимонопольній справі; з неправильним застосуванням ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 відкрито провадження у справі №910/7799/24 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 задоволено клопотання Київської міської державної адміністрації та залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонере товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій".

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 (повне рішення складене 09.12.2024) позов Київської міської державної адміністрації задоволено повністю.

Не погоджуючись з указаним рішенням, Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та порушено приписи процесуального права.

В обґрунтування своєї позиції скаржник зауважує, що дії виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо прийняття розпорядження від 10.06.2019 №1053 "Про будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва" (п. 4.1 якого передбачено, що фінансування робіт по будівництву берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва (зокрема в межах земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Євгена Маланюка, 101, яку орендує Приватне акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" для будівництва житлових об'єктів з об'єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами), має здійснюватися в межах бюджетних призначень та асигнувань, передбачених Управлінню екології та природних ресурсів у бюджеті м. Києва на 2019 рік та Програмі економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018 - 2020 роки), є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим абз. 7 ч. 2 ст. 15 та п. 3 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, внаслідок яких Приватне акціонере товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" було надано переваги, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції на ринку будівництва житлових і нежитлових будівель у м. Києві.

Так, 21.03.2006 між Київською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" було укладено договір оренди земельних ділянок №66-6-00328, яким було передбачено передання в оренду територій, куди входила частина Русанівської набережної по вул. Євгена Маланюка, 101.

31.08.2021 рішенням Київської міської ради №2249/2290 договір оренди поновлено на 7 років.

За твердженнями скаржника, детальний план будівництва житлового комплексу (далі - ДПТ) та архітектурно-планувальне завдання (далі - АПЗ) на проектування об'єкту будівництва «Житлові будинки з об'єктами соціальної інфраструктури на вул. Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва» передбачали створення берегоукріплення території вздовж Русанівської протоки на ділянці забудови (вул. Євгена Маланюка, 101), яке мало відбуватися за обов'язкової участі Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" в розробці проектної документації, будівництві та реконструкції, зокрема, інженерній підготовці відповідної території. Таким чином, Київська міська рада, не зважаючи на чинний договір оренди земельної ділянки, прийняла спірне розпорядження передбачивши фінансування робіт в межах бюджетних призначень та асигнувань. Роботи по будівництву берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва виконувалися за рахунок бюджету міста Києва (Комунальним підприємством «Плесо» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Міськбудінвест»), зокрема, в межах земельної ділянки переданої Приватному акціонерному товариству "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", без участі цього суб'єкта господарювання чим було надано переваги, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції на ринку будівництва житлових та нежитлових будівель у м. Києві.

Крім того відповідач вказує на безпідставне залучення судом першої інстанції до участі у справі третьої особи - Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", оскільки рішення у даній справі не впливає на права та обов'язки такого товариства.

Насамкінець Антимонопольний комітет України зазначає про неврахування судом першої інстанції під час розгляду спору висновків, викладених в постановах Верховного Суду в подібних правовідносинах від 04.04.2018 у справі №904/7548/16, від 18.11.2021 у справі №910/19109/19, від 07.03.2023 у справі №910/13573/21.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/7799/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/7799/24, справу призначено до розгляду на 04.03.2025 та встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

23.01.2025 до суду від Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого третя особа просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги третя особа вказує на те, що роботи з будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку, замовником яких є Комунальне підприємство «Плесо», ведуться поза межами земельних ділянок товариства вздовж Русанівської набережної, яка є комунальною власністю та не належить Дарницькому комбінату. ДПТ та АПЗ не передбачено створення берегоукріплення у межах об'єкту забудови, що підтверджується висновком експертизи від 15.12.2023 за №25066/23-4. Генеральний план будівництва, затверджений Департаментом містобудування та архітектури КМДА від 20.06.2017, ПБ-100-ГП, передбачає будівництво берегоукріплення за окремим проектом, а не за проектом будівництва житлових будинків. При цьому, Дарницький комбінат не має права користування земельною ділянкою, на якій розташована набережна вздовж Русанівської протоки, а відтак і не могло бути замовником проекту щодо її берегоукріплення та благоустрою. Оскільки оскаржуване рішення відповідача містить висновки щодо Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", а саме можливого отримання останнім переваг над конкурентами внаслідок дії органу місцевого самоврядування, є хибними твердження скаржника про безпідставність залучення третьої особи до участі у даній справі.

03.02.2023 відзив на апеляційну скаргу надійшов від Київської міської державної адміністрації.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги позивач звертає увагу, що роботи з будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку проводяться Комунальним підприємством «Плесо» поза межами земельних ділянок, які орендуються Приватним акціонерним товариством "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" вздовж Русанівської набережної. Проект будівництва житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Євгена Маланюка, 101 передбачає проведення будівельних робіт на земельних ділянках без включення зон прибережних захисних смуг, з огляду на відповідні заборони будівництва у прибережних захисних смугах. Разом з тим позивач вважає, що оскаржуване рішення стосується не лише дій Київської міської державної адміністрації, а і прав та інтересів Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", оскільки як в мотивувальній, так і в резолютивній частині рішення Антимонопольного комітету України наведено висновки про права, інтереси та обов'язки товариства.

У судове засідання 04.03.2025 з'явилися представники відповідача та третьої особи, натомість представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа.

Представник відповідача порушив перед судом клопотання про виклик позивача в судове засідання для надання пояснень по справі. Представники третьої особи заперечували проти наведеного клопотання, вказавши, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін, тоді як позивачем висловлено свою позицію щодо апеляційної скарги шляхом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів розглянувши клопотання відповідача дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях.

Частиною 12 статті 270 ГПК України унормовано, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наведені норми права, а також беручи до уваги, що позивач висловив свої заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги шляхом подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, неявка Київської міської державної адміністрації в судове засідання не свідчить про неправомірність дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством. За таких обставин відсутні підстави для виклику Київської міської державної адміністрації в судове засідання.

Представники сторін надали пояснення по суті спору. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Представники третьої особи заперечували проти вимог скарги, просили суд залишити без змін оскаржуване рішення, як таке, що прийнято при дослідженні всіх обставин справи та у відповідності до норм права.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Щодо залучення третьої особи.

Як слідує з матеріалів апеляційної скарги, відповідач вказує на безпідставне залучення судом першої інстанції до участі у справі третьої особи - Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", оскільки рішення у даній справі не впливає на права та обов'язки такого товариства.

У контексті наведених доводів апеляційної скарги Київської міської державної адміністрації колегія суддів зазначає, що процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов'язків. Реалізація процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач тощо).

Відповідно до приписів ч. ч. 1-3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (ч. 4 ст. 50 ГПК України).

Північний апеляційний господарський суд зауважує, що суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов'язують її з однією із сторін у процесі. Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №201/2760/20.

У розумінні ст. 50 ГПК України підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є їх заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме: ймовірність виникнення в них у майбутньому права на позов або можливості пред'явлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.

Отже, в силу наведеної вище норми умовою для залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, як за ініціативою суду, так і за клопотанням відповідних осіб, є саме те, що рішення господарського суду може вплинути на їх права та обов'язки і в силу положень частини четвертої обов'язком суду є зазначення обставин, на які саме права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду.

Убачається, що суд першої інстанції задовольняючи клопотання Київської міської державної адміністрації про залучення до участі у розгляді справи третьої особи - Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" (ухвала суду від 12.09.2024), надав належну оцінку наявності підстав для залучення Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Зокрема, суд відзначив, що як резолютивна так і мотивувальна частина оскаржуваного рішення комітету містить висновки щодо Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", а саме можливого отримання останнім переваг над конкурентами внаслідок дії органу місцевого самоврядування, тобто оскаржуване рішення стосується не лише дій позивача, а і прав та обов'язків комбінату.

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно застосував положення ст. 50 ГПК України залучивши до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", оскільки оскаржуване рішення безпосередньо зачіпає його права, позаяк у резолютивній частині рішення Антимонопольного комітету України відповідачем встановлено антиконкурентні дії органу місцевого самоврядування внаслідок яких Приватному акціонерному товариству "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" надано переваги стосовно конкурентів. Крім того, у рішенні зроблено висновки про зобов'язання товариства вчинити певні дії, а саме взяти участь в облаштуванні набережної, а також понести витрати на розробку проекту та проведення робіт з будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської набережної.

Отже, висновки скаржника про безпідставність залучення до участі у розгляді даної справи третьої особи не знайшли свого підтвердження.

Разом з тим суд звертає увагу, що таке процесуальне порушення, як неправильне застосування положень ст. 50 ГПК України (безпідставне залучення третьої особи), в силу приписів ч. ч. 2, 3 ст. 277 ГПК України, не може бути достатньою та самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатами вирішення спору по суті, оскільки такі особи (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору) не є суб'єктами спірних правовідносин і у вирішенні спору по суті суд фактично не вирішує питання про їх права та обов'язки.

Щодо розгляду справи по суті.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольним комітетом України розглянуто справу №298/60/77-рп/к.23, розпочату за ознаками вчинення виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене абз. 7 ч. 2 ст. 15 та п. 3 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, внаслідок яких Приватному акціонерному товариству "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" надано переваги, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів.

18.04.2024 Адміністративною колегією Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №60/46-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у справі №298/60/77-рп/к.23, яким визнано дії виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які полягають у прийнятті розпорядження від 10.06.2019 №1053 "Про будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва", пунктом 4.1 якого передбачено, що фінансування робіт по будівництву берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва (зокрема в межах земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Євгена Маланюка, 101, яку орендує Приватне акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" для будівництва житлових об'єктів з об'єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами), має здійснюватися в межах бюджетних призначень та асигнувань, передбачених Управлінню екології та природних ресурсів у бюджеті м. Києва на 2019 рік та Програмі економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018 - 2020 роки, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим абз. 7 ч. 2 ст. 15 та п. 3 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, внаслідок яких Приватне акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" було надано переваги, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції на ринку будівництва житлових і нежитлових будівель у м. Києві.

Вказаним рішенням встановлено, зокрема, наступні обставини.

Відповідачем в антимонопольній справі є Київська міська рада - орган місцевого самоврядування.

Статтею 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що цим законом регулюються відносини, зокрема, органів місцевого самоврядування із суб'єктами господарювання, у зв'язку з економічною конкуренцією.

Отже, сфера застосування Закону України "Про захист економічної конкуренції" поширюється на відносини Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) із суб'єктами господарювання.

Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, у зв'язку з надходженням листа Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 04.04.2023 №0423076/10421, здійснено державний контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час будівництва/реконструкції об'єктів соціально-культурного призначення, інженерної підготовки територій, їх благоустрою, які належать до комплексної забудови території м. Києва, зокрема, будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва.

Відділенням направлено до Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" вимогу про надання інформації від 09.03.2023 №60-02/1233.

Також вимоги про надання інформації відділення направило Комунальному підприємству «Плесо», Київській міській військовій адміністрації, Департаменту земельних ресурсів, Управлінню екології та природних ресурсів, Головному управлінню статистики у м. Києві, потенційним конкурентам Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій".

За результатами збору та аналізу доказів у справі складено подання від 18.03.2024 №60-03/75п про попередні висновки у справі.

Так, відділенням встановлено, що 21.03.2006 між Київською міською радою (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" (орендар) укладено договір оренди земельних ділянок №66-6-00328.

Відповідно до п. 2.1 договору об'єктом оренди є земельні ділянки з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Євгена Маланюка (попередня назва - вул. Степана Сагайдака), 101 у Дніпровському районі м. Києва;

- загальна площа - 215177 га, з яких:

1) земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:66:105:0002) площею 19,1819 га, в тому числі в межах прибережної смуги 1,0344 га; -

2) земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:66:108:0002) площею 2,3358 га;

- цільове призначення - для будівництва житлових об'єктів з об'єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами.

Згідно з п. 3.1 договору строк дії цього договору становить 15 років, тобто до 21.03.2021.

Відповідно до п. 1 рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2249/2290, враховуючи звернення Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" від 19.11.2020 №598105247, Київська міська рада вирішила поновити на 7 років договір оренди (із змінами, внесеними додатковою угодою, що визнана укладеною постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі №910/16914/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27.02.2019), тобто до 21.03.2028.

Згідно з пп. 3.2 п. 3 рішення №2249/2290 Приватне акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" має забезпечити будівництво об'єктів соціальної сфери (дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи) одночасно із спорудженням житлових будинків, із збереженням територій зелених насаджень згідно з детальним планом території будівництва житлового комплексу з об'єктами торговельного і соціально-побутового призначення на вул. Євгена Маланюка, 101 у Дніпровському районі м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 17.11.2005 №399/2860 (далі - ДПТ).

Відповідно до п. 28 архітектурно-планувального завдання №03-0677 на проектування об'єкту будівництва "Житлові будинки з об'єктами соціальної інфраструктури на вул. Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва", затвердженого Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 16.10.2003 (із змінами, внесеними листами від 04.04.2006 №20-745 та від 23.11.2007 №20-744) (далі - АПЗ), виданого Приватному акціонерному товариству "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", у разі відсутності інженерного забезпечення земельної ділянки та прилеглої до неї території, забудовнику ділянки необхідно взяти обов'язкову участь в розробці проектної документації, будівництві та реконструкції: вулиці, дороги, інженерних мереж, інженерній підготовці території тощо згідно із затвердженим ДПТ району.

Згідно з п. 6 "Охорона водного басейну" розділу 1.4.3. "Природоохоронні заходи" ДПТ (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 16.12.2005 №608/3099) передбачено створення прибережної захисної смуги (далі - ПЗС) Русанівської протоки у розмірі 50 м від урізу води відповідно до ст. 88 Водного кодексу України. В межах ПЗС передбачається паркова зона.

За висновком відділення, ДПТ і АПЗ було передбачено створення берегоукріплення території вздовж Русанівської протоки на ділянці забудови (вул. Євгена Маланюка, 101), яке мало відбуватись за обов'язкової участі Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" в розробці проектної документації, будівництві та реконструкції, зокрема інженерній підготовці відповідної території.

Натомість, як вказує відділення в оскаржуваному рішенні, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.06.2019 №1053 "Про будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва" (далі - розпорядження №1053), з метою поліпшення рекреаційної зони довкілля та забезпечення стійкості берега Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва, вирішено:

- здійснити до 31 грудня 2020 року будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва (п. 1);

- визначити Комунальне підприємство "Плесо" замовником робіт, зазначених у пункті 1 цього розпорядження (п. 2);

- взяти до відома, що фінансування робіт, зазначених у пункті 1 цього розпорядження, в 2019 році буде здійснюватися в межах бюджетних призначень та асигнувань, передбачених Управлінню екології та природних ресурсів у бюджеті м. Києва на 2019 рік та Програмі економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018 - 2020 роки (п. 4.1).

Листом №077/221-973 від 27.03.2023 Комунальне підприємство "Плесо" надало до відділення копії договорів та додаткових угод до них, на підставі яких здійснювалось виконання проектно-вишукувальних робіт та робіт з будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва, зокрема:

- договір від 25.06.2018 №998, укладений між Комунальним підприємством "Плесо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест", предметом якого є виконання останнім проектно-вишукувальних робіт по об'єкту "Будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва" (стадія "Робочий проект");

- договір №1069 від 13.11.2018, укладений між Комунальним підприємством "Плесо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест", предметом якого є виконання останнім робіт по об'єкту "Будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва, а саме: - берегоукріплення; - будівельні та монтажні роботи водозабору для системи поливу, улаштування круглих колодязів зі збірного залізобетону у мокрих ґрунтах; - насосна станція; - благоустрій території та малі форми; - берегоукріплення, георешітка; - дощова каналізація К2; - зовнішня водополивна система зрошувальних протипожежних смуг; - система автоматичного поливу; - зовнішнє освітлення.

Листом №05716-4205 від 04.04.2023 Департамент земельних ресурсів надав до відділення отриману від Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) інформацію щодо обсягів асигнувань по об'єкту "Будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва" відповідно до Програм економічного і соціального розвитку м. Києва за рахунок бюджету м. Києва, в тому числі протягом 2019 - 2020 років (таблиця 1 оскаржуваного рішення). Подальше фінансування будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва за рахунок бюджету м. Києва протягом 2021 - 2023 років не здійснювалось.

За результатами позапланового аудиту оцінки діяльності Управління екології та природних ресурсів та Комунального підприємства "Плесо" щодо дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів з питань стану збереження активів, інформації та управління комунальним майном щодо робіт з будівництва (реконструкції, капітального ремонту) об'єктів, включених до Програм соціально-економічного розвитку м. Києва на відповідні роки, розташованих вздовж (поблизу) озер Лебедине, Підбірна та Русанівської протоки Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) склав аудиторський звіт №070-5-13/47 від 28.12.2019.

В аудиторському звіті Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту рекомендував, зокрема:

1. Управлінню екології та природних ресурсів розробити та ініціювати перед виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) механізм компенсації забудовником - Приватним акціонерним товариством "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" перед бюджетом м. Києва понесених витрат на будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва.

2. Розробити та ініціювати перед виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) внесення змін до регламенту виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в частині погодження проектів розпоряджень, що стосуються виконання берегоукріплюючих робіт, інженерної підготовки територій, їх благоустрою тощо Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на предмет наявності/відсутності виданих відповідних умов в містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельних ділянок.

Листом №077/221-973 від 27.03.2023 Комунальне підприємство "Плесо" повідомило, що за результатами опрацювання аудиторського звіту воно направило до Управління екології та природних ресурсів проекти листів до приватних забудовників територій вздовж (поблизу) озер Лебедине, Підбірна та Русанівської протоки для подальшого реагування щодо можливої компенсації забудовниками до бюджету м. Києва понесених витрат на виконання робіт по об'єктам Комунального підприємства "Плесо", в тому числі і по об'єкту "Будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва".

Листом №05716-4205 від 04.04.2023 Департамент земельних ресурсів повідомив відділенню, що Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту у рамках організованого ним моніторингу та документального відстеження аудиторських рекомендацій на адресу Управління екології та природних ресурсів і Комунального підприємства "Плесо" неодноразово направляв відповідні листи. У відповідь на вказані листи Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту отримав копію листа №077-1239 від 12.03.2020 Управління екології та природних ресурсів до Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" з проханням компенсувати встановлені витрати та надати пропозиції щодо подальшої компенсації витрат за виконані роботи будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва. Інформацією щодо вжиття Управлінням екології та природних ресурсів і Комунальним підприємством "Плесо" інших дієвих заходів, конкретних дій та кроків, направлених на практичне впровадження зазначених в аудиторському звіті рекомендацій, Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту не володіє.

Листом №077-2919 від 29.05.2023 Управління екології та природних ресурсів повідомило, що відповідно до розпорядження №1053 Комунальне підприємство "Плесо" виступало замовником робіт з будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва. В Управлінні екології та природних ресурсів відсутні повноваження щодо регулювання договірних відносин Комунального підприємства "Плесо", в тому числі щодо компенсації витрат понесених під час виконання договорів.

Листами №22 від 28.03.2023 та №26 від 12.04.2023 Приватне акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" повідомило, що воно, як замовник проекту "Житловий комплекс з об'єктами торгівельного і соціально-побутового призначення по вул. Сагайдака, 101 в Дніпровському районі м. Києва", не приймало участі у розробці проектної документації та будівництві об'єкту "Берегоукріплення та благоустрій набережної для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами по вул. Степана Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва (декларація про початок виконання будівельних робіт від 10.08.2012 №КВ 08112138169) (далі - об'єкт 1).

Натомість, берегоукріплення та благоустрій набережної по вул. Євгена Маланюка (попередня назва - вул. Степана Сагайдака), 101 у м. Києві, в межах земельної ділянки, що знаходиться у користуванні товариства, виконувалось Приватним акціонерним товариством "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" за декларацією про початок виконання будівельних робіт №КВ 0831711451782 від 25.05.2017 за проектом "Реконструкція водної станції та обслуговування споруд з облаштуванням елементів благоустрою та берегоукріпленням" (далі - об'єкт 2), який передбачає реконструкцію гідротехнічної споруди - причалу із влаштуванням елементів опорядження та благоустрою території за адресою вул. Євгена Маланюка, 101 у м. Києві. В даний час внаслідок збройної агресії російської федерації проти України роботи на вказаному об'єкті зупинено до завершення бойових дій.

Відмінність об'єкту 1 та об'єкту 2 полягає у різному нормативно-правовому регулюванні проектування та будівництва у періоди 2006 - 2012 років та 2012 - 2019 років, зокрема у складі вихідних даних для проектування (архітектурно-планувальне завдання проти містобудівних умов та обмежень), а також у різних предметах будівництва (набережна проти причалу).

Крім того, Приватне акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" повідомило, що договором на виконання проектних робіт №18/01-17/П від 18.01.2017 (із змінами, внесеними додатковою угодою від 18.05.2017), укладеним між Приватним акціонерним товариством "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Міськбудінвест", вартість проектних робіт передбачена з оплатою після введення об'єкту 2 в експлуатацію в установленому порядку.

Згідно з умовами договору генерального підряду №19/05-17/ГП від 19.05.2017, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Міськбудінвест", останній виконує будівельні роботи на об'єкті 2 власними або залученими силами і засобами і самостійно забезпечує об'єкт реконструкції матеріальними ресурсами, оплата здійснюється після завершення визначених етапів робіт. У зв'язку з чим, наразі у Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" відсутні витрати, понесені на розробку проектної документації та проведення будівельних робіт по об'єкту 2 протягом травня 2017 року - лютого 2022 року.

Листом №20-11/2805-23 від 29.12.2023 Головне управління статистики у м. Києві надало до відділення інформацію щодо загальної кількості суб'єктів господарювання, які протягом 2018 - 2020 років здійснювали діяльність на ринку будівництва житлових і нежитлових будівель у м. Києві, а також інформацію щодо загального обсягу ринку будівництва житлових і нежитлових будівель у м. Києві протягом 2018-2020 років.

Відділення вказує, що оскільки ринок будівництва житлових і нежитлових будівель у м. Києві є конкурентним, відділенням були опитані суб'єкти господарювання, основним видом діяльності яких є будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель) та які є потенційними конкурентами Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" на вказаному ринку.

Зокрема, листом №23/0/2-24 від 16.01.2024 Приватне акціонерне товариство "ХК "Київміськбуд" повідомило, що, на його суб'єктивну думку, забудовник/ замовник будівництва житлових або нежитлових будівель повинен приймати участь (нести витрати) у розробці проектної документації, будівництві та реконструкції, інженерній підготовці території або інших роботах із берегоукріплення та благоустрою території поблизу озер або річок у м. Києві, у разі якщо така територія використовується таким забудовником/замовником будівництва на підставі права власності чи права користування (оренди). Також, Приватне акціонерне товариство "ХК "Київміськбуд" зазначило, що близьке розташування житлових або нежитлових будівель до озер або річок у м. Києві є конкурентною перевагою.

Листом №9 від 18.01.2024 Акціонерне товариство "Позняки-Жил-Буд" повідомило, що близьке розташування житлових або нежитлових будівель до озер або річок у м. Києві може вплинути на намір споживачів щодо придбання квартир/приміщень у таких будівлях і може бути конкурентною перевагою.

За висновком відділення, розташування вказаного житлового комплексу вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі позиціонується як певна конкурентна перевага на відповідному ринку.

Кваліфікуючі дії відповідача відділення зазначило, що за звичайних умов ведення господарської діяльності учасники ринку будівництва житлових і нежитлових будівель у м. Києві мають рівні права та змагаються між собою за споживачів, пропонуючи їм більш привабливі умови надання таких послуг.

При цьому ДПТ і АПЗ було передбачено створення берегоукріплення території вздовж Русанівської протоки на ділянці забудови (вул. Євгена Маланюка, 101), яке мало відбуватись за обов'язкової участі Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" в розробці проектної документації, будівництві та реконструкції, зокрема інженерній підготовці відповідної території.

Однак, на переконання відділення, в оскаржуваному рішенні виконавчий орган Київської міської ради (КМДА), визначивши п. 4.1 розпорядження №1053, що фінансування робіт по будівництву берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва (зокрема в межах земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Євгена Маланюка, 101, яку орендує Приватне акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" для будівництва житлових об'єктів з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом"), має здійснюватися виключно за рахунок бюджету м. Києва, надав Приватному акціонерному товариству "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" неправомірні переваги на ринку будівництва житлових і нежитлових будівель у м. Києві, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів (внаслідок відсутності в останнього необхідності у понесенні витрат на розробку проектної документації та проведення відповідних будівельних робіт), що, в свою чергу, може призвести до спотворення конкуренції на ринку будівництва житлових і нежитлових будівель у м. Києві.

Тобто, Приватне акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" може отримати переваги над конкурентами не завдяки власним досягненням, а внаслідок дії зовнішнього ринкового фактору - дій органу місцевого самоврядування.

За результатами розгляду справи №298/60/77-рп/к.23, наведені дії виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) визнано порушеннями абз. 7 ч. 2 ст. 15 та п. 3 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Не погоджуючись з вказаним рішенням Антимонопольного комітету України Київська міська державна адміністрація звернулася до суду з даним позовом про визнання рішення недійсним на підставі ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Позивач вказує, що розпорядженням №1053 було визначено необхідність проведення будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва, а саме, з метою забезпечення стійкості берега Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва та поліпшення рекреаційної зони довкілля. При цьому розпорядження №1053 не має жодного відношення до рішення Київської міської ради №2249/2290 від 31.08.2021 про продовження дії договору оренди земельних ділянок №66-6-00328 від 21.03.2006, укладеного з Приватним акціонерним товариством "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", за яким здійснено будівництво житлових будинків (від 15 до 18 поверхів) з об'єктами соціальної інфраструктури (дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи) по вул. Сагайдака, 101 у м. Києві.

За повідомленнями позивача, вся набережна вздовж Русанівської протоки у м. Києві належить до земель прибережної захисної смуги, що знаходиться у комунальній власності та є вільною та відкритою для доступу усіх громадян, мешканців та гостей м. Києва. Чинним законодавством, зокрема, нормами Земельного та Водного кодексів України, унеможливлено отримання набережної у приватну власність, здійснення забудови або виконання інших будівельних робіт на ній, крім тих, що встановлені цими кодексами.

Комунальне підприємство "Плесо" виконує функції замовника при проведенні робіт на землях фонду міста Києва, зокрема, здійснює заходи з берегоукріплення прибережних територій біля озер, річок та інших водойм м. Києва та захисту територій від затоплення. А тому виконання робіт Комунальним підприємством "Плесо" з берегоукріплення на земельній ділянці загального користування не може вважатись наданням переваг для забудовників, що проектують та забезпечують будівництво поблизу.

Відповідач заперечував проти позову вказуючи, що не дивлячись на діючий договір оренди з Приватним акціонерним товариством "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", який передбачав обов'язкову участь в розробці проектної документації, будівництві та реконструкції: вулиці, дороги, інженерних мереж, інженерній підготовці території тощо згідно із затвердженим ДПТ району та у створенні паркової зони, позивач прийняв розпорядження №1053, чим допустив порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних дій органу самоврядування, надавши переваги Приватному акціонерному товариству "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" стосовно конкурентів.

За результатами розгляду спору місцевий господарський суд ухвалюючи рішення про задоволення позову зазначив, що, у даному випадку будівництво берегоукріплення вздовж Русанівської протоки не передбачено ДПТ і АПЗ для Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", як і не передбачено проектом будівництва житлових будинків, не є заходом інженерної підготовки території будівництва об'єкту "Житлові будинки з об'єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами по вул. Сагайдака, 101 в Дніпровському районі м. Києва", не відповідає цільовому призначенню наданої в оренду земельної ділянки та її межам; законодавчо заборонене для приватних забудовників, покладено на спеціально створений орган - Комунальне підприємство "Плесо", якому на праві господарського відання передано усі водні об'єкти та землі водного фонду міста Києва та яке виконує функції замовника при проведенні робіт на землях водного фонду міста Києва, а відтак, не є обов'язком Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій".

Північний апеляційний господарський суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та враховуючи кваліфікацію спірних правовідносин, погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на слідуюче.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності підстав для визнання недійсним рішення комітету, що стосується таких дій позивача, як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене абз. 7 ч. 2 ст. 15 та п. 3 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення та вірно з'ясованого судом першої інстанції, дії позивача кваліфіковано за ознаками абз. 7 ч. 2 ст. 15 та п. 3 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон №2210). З цього, зокрема, виходить суд апеляційної інстанції у розгляді даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. ч. 1-3 ст. 25 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб'єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

Уповноважені органи державної влади і органи місцевого самоврядування повинні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому і вживати передбачених законом заходів щодо упорядкування конкуренції суб'єктів господарювання.

Стаття 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" відносить до основних завдань названого Комітету здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Відповідно до приписів Закону №2210:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (ст. 1);

- суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію (ч. 2 ст. 4);

- органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти Антимонопольному комітету України у здійсненні його повноважень у сфері підтримки й захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму та контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції (ч. 5 ст. 4);

- антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (ч. 1 ст. 15);

- антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (абз. 7 ч. 2 ст. 15);

- вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (ч. 3 ст. 15);

- при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи (ч. 2 ст. 35);

- доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення (ст. 41).

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (п. 3 ст. 50);

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 59).

З наведених положень слідує, що при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України зобов'язані проводити дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін шляхом збирання документів у конкретній справі, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації, що є доказом у справі, аналізувати їх та за наслідками такого аналізу в межах своїх повноважень приймати відповідне рішення у справі, в якому наводяться мотиви його прийняття, зазначаються встановлені органом комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган комітету керувався, приймаючи рішення.

Відтак, Антимонопольний комітет України у розгляді кожної справи має дотримуватись обов'язку щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи на підставі належних і допустимих доказів. При цьому не є допустимим покладення в основу рішення Антимонопольного комітету України висновків, які ґрунтуються на певних доказах, без наведення та дослідження цих доказів безпосередньо у справах що розглядаються.

Близька позиція щодо дотримання вищевказаного обов'язку Антимонопольним комітетом України при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами висловлена у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 02.02.2021 у справі №910/17891/19, від 15.04.2021 у справі №910/17929/19, від 01.06.2021 у справі №910/17310/19.

В контексті наведеного, слід зазначити, що завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням судочинства завжди є контроль легальності.

Вказаний висновок ґрунтується також на правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, щодо того, що дискреційні повноваження Антимонопольного комітету України не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.

З огляду на завдання та основні засади господарського судочинства, які закріплені у ст. 2 ГПК України, аналізу норм ст. ст. 19, 124 Конституції України, ст. 59 Закону, колегія суддів констатує, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

Під час розгляду даної справи, перевіряючи дії Антимонопольного комітету України на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Антимонопольного комітету України, з'ясовує і визначає наявність / відсутність, а відтак доведеність / недоведеність, обґрунтованість / необґрунтованість передбачених ст. 59 Закону №2210 підстав для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України.

Як було зазначено, Антимонопольний комітет України в оскаржуваному рішенні визнав дії виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), які полягають у прийнятті розпорядження №1053 від 10.06.2019, антиконкурентними діями органу місцевого самоврядування.

Так, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №1053 від 10.06.2019 "Про будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва", з метою поліпшення рекреаційної зони довкілля та забепечення стійкості берега Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва вирішено, зокрема:

- здійснити до 31.12.2020 будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва (п. 1 розпорядження);

- визначити Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" замовником робіт, зазначених у пункті 1 цього розпорядження (п. 2 розпорядження)

- фінансування робіт, зазначених у пункті 1 цього розпорядження, в 2019 році буде здійснюватися в межах бюджетних призначень та асигнувань, передбачених Управлінню екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КиМДА) у бюджеті м. Києва на 2019 рік та Програмі економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018 - 2020 роки (п. 4.1. розпорядження).

Проте, відділення стверджує, що у відповідності до вихідних даних та містобудівної документації на будівництво житлових об'єктів з об'єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами за адресою: м. Київ, вул. Євгена Маланюка, 101 було передбачено створення берегоукріплення території вздовж Русанівської протоки на ділянці забудови (вул. Євгена Маланюка, 101), яке мало відбуватись за обов'язкової участі Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" в розробці проектної документації, будівництві та реконструкції, зокрема інженерній підготовці відповідної території.

Досліджуючи питання стосовно того, чи було зобов'язане Приватне акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" у відповідності до умов договору оренди землі, ДПТ та АПЗ здійснювати берегоукріплення території вздовж Русанівської протоки на ділянці забудови, колегія суддів встановила наступне.

Діяльність у сфері будівництва житлових і нежитлових будівель регулюється, зокрема, Законами України "Про архітектурну діяльність", "Про планування і забудову територій" (втратив чинність з 12.03.2011) та Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" об'єкти архітектурної діяльності (об'єкти архітектури) - будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів; архітектурно-планувальні завдання - документ, який містить комплекс містобудівних та архітектурних вимог і особливих умов проектування і будівництва об'єкта архітектури, що випливають з положень затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, відповідних рішень органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, включаючи вимоги і умови щодо охорони пам'яток історії та культури, довкілля, законних прав і інтересів громадян та юридичних осіб при розташуванні об'єкта архітектури на конкретній земельній ділянці.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про архітектурну діяльність", для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає: підготовку вихідних даних на проектування; здійснення у необхідних випадках передпроектних робіт, у тому числі заходів з охорони нововиявлених під час будівельних робіт об'єктів, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення; пошук архітектурного рішення, розроблення і узгодження проекту; виконання робочої документації для будівництва; будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль та авторський нагляд під час виконання будівельних робіт; прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.

Згідно із ст. 5 Закону України "Про архітектурну діяльність" розроблення проектів об'єктів архітектури та передпроектні роботи здійснюються на підставі вихідних даних на проектування, до яких належать: архітектурно-планувальне завдання; завдання на проектування; технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури.

Вихідні дані складаються на підставі затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, а також відповідних рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Архітектурно-планувальне завдання надається органами містобудування та архітектури на вимогу замовника у місячний строк. Технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури надаються відповідними підприємствами, установами і організаціями на вимогу заявника у п'ятнадцятиденний строк.

До архітектурно-планувального завдання не можуть бути включені вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень об'єкта архітектури, його внутрішнього оздоблення, інші умови і вимоги, якщо вони не випливають з положень актів законодавства, державних стандартів, норм і правил, затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, не зумовлені необхідністю збереження характеру існуючої забудови, довкілля і охорони пам'яток історії та культури.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 13 Закону України "Про планування і забудову територій", детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає: розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Згідно з ч. ч. 1, 4, 5 та 10 ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Згідно з матеріалами справи, 21.03.2006 між Київською міською радою (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" (орендар) було укладено договір оренди земельних ділянок, зареєстрований за №66-6-00328.

Відповідно до п. 2.1 договору об'єктом оренди є земельні ділянки з наступними характеристиками:

- загальна площа - 21,5177 га, з яких:

1) земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:66:105:0002) площею 19,1819 га, в тому числі в межах прибережної смуги 1,0344 га;

2) земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:66:108:0002) площею 2,3358 га;

Згідно з п. 3.1 договору строк дії цього договору становить 15 років, тобто до 21.03.2021.

Відповідно до п. 1 рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2249/2290, договір оренди землі було поновлено на 7 років, тобто до 21.03.2028.

У той же час ДПТ та АПЗ розроблено у 2003 році, проектна документація розроблена у 2006 році та затверджена у 2007 році.

Згідно п. 1.2.1 ДПТ територія в межах схеми планування складає 574,7 га. У той же час відповідно до таблиці 1.2.2.10 ДПТ, територія, яка охоплює проект запланованої житлової забудови складає 90 га.

Пунктом 1.4 ДПТ передбачено, що територія загальною площею 90 га, що розглядається, знаходиться в центрі лівобережної частини міста, в районі Микільська слобідка. З півночі ділянка обмежена територією садового товариства "Русанівські сади", зі сходу - комунальною зоною, з півдня - територією житлового масиву Лівобережний, із заходу - береговою лінією Русанівської протоки.

- створення прибережної захисної смуги (далі - ПЗС) у розмірі 50 м від урізу води відповідно до ст. 88 Водного кодексу України. В межах ПЗС передбачається паркова зона;

- намив (підсипка) території буде здійснюватися поза межами ПЗС протоки;

- розроблено проект берегоукріплення з частковим вирівнюванням берегової лінії.

Відповідно до п. 1.4.3 ДПТ, генеральним планом розвитку м. Києва передбачено перебазування Дарницького заводу БМіК (вул. Сагайдака, 101), який розташований всупереч ст. 89 Водного кодексу України на прибережній території, а вивільнену територію планується використати для організації прибережної смуги, паркової зони та під забудову житловими багатоповерховими будинками і об'єктами соціально-побутового призначення.

Пунктом 1.3 ДПТ встановлено, що житловий район, що проектується відокремлюється залізницею, вул. Челябінською, вул. Панельною, Русанівською протокою, з півночі новою житловою вулицею. Вулично-шляхова мережа розподіляє район на функціональні зони:

- між Русанівською протокою і набережною - пішохідна зона (50 м від протоки), висотна житлова забудова із значними об'єктами соціально- побутового призначення;

- між набережною і вул. Луначарського - житловий комплекс з багатоповерховою житловою забудовою;

- між вул. Луначарського і новою вулицею місцевого значення - житловий комплекс з багатоповерховою та садибною забудовою;

- між вулицею місцевого значення і залізницею - комунальна зона.

З наведеного слідує, що межа проекту за ДПТ охоплювала 90 га. Водночас, у відповідності з договором оренди земельних ділянок, товариству в тимчасове користування були надані земельні ділянки з цільовим призначенням: для будівництва житлових об'єктів з об'єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами площею 21,5177 га.

Тобто, проект будівництва охоплює лише земельні ділянки, надані в користування, за виключенням прибережної захисної смуги.

Отже, є безпідставними твердження скаржника, що прибережна захисна смуга розповсюджується на зону житлової забудови товариства, оскільки комплексна забудова території, описана в ДПТ, включає благоустрій та організацію містобудівного простору на суміжних земельних ділянках. При цьому колегією суддів не встановлено, що ДПТ було зобов'язано комбінат створювати берегоукріплення вздовж Русанівської набережної. Обов'язок створення ПЗС у розмірі 50 м від урізу води відповідно до ст. 88 Водного кодексу України не можливо ототожнювати з обов'язком створення берегоукріплення, позаяк берегоукріплення - це заходи, спрямовані на захист берегової лінії та прилеглих територій від дії на них течії води, атмосферних опадів, льоду, паводків, а також антропогенних впливів, які призводять до руйнування берега, обміління водойми й зміни довкілля. Тоді як земельні ділянки під ПЗС виділяються з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон.

Також слід зауважити, що товариством виконані роботи з штучного підвищення поверхні території на об'єкті, тобто забезпечено інженерний захист території будівництва від затоплення і підтоплення на об'єкті, що підтверджується, крім іншого, висновком експертів №25066/23-44 від 15.12.2023, який оцінюється судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Пунктом 26 Архітектурно-планувального завдання №03-0677 на проектування об'єкта будівництва, затвердженого 16.10.2003 Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого комітету Київської міської ради (КМДА) (із змінами) було передбачено обов'язок товариства скласти проект інженерного обладнання і підготовки території будівництва житлових будинків з нанесенням червоних ліній і меж земельних ділянок, на яких запроектовані інженерні мережі та споруди.

Відповідно до п. 14 додатку до АПЗ розміщення комплексу проектування слід здійснювати не порушуючи межі земельної ділянки та за межами червоних ліній.

Згідно п. 28 АПЗ замовника зобов'язано передбачити проектом, зокрема: - заходи щодо підтоплення ґрунтовими водами; - розроблення заходів щодо захисту прилеглих будинків від руйнації, забезпечення їх стійкості при будівництві, забезпечення проїзду в параметрах згідно ДБН 360-92; - у разі відсутності інженерного забезпечення земельної ділянки та прилеглої до неї території, забудовнику ділянки необхідно взяти обов'язкову участь в розробці проектної документації, будівництві та реконструкції: вулиць, доріг, інженерних мереж, інженерній підготовці території тощо згідно із затвердженим ДПТ району.

З матеріалів справи слідує, що забудовник відповідно до АПЗ взяв участь в інженерній підготовці території будівництва житлових будинків, тоді як АПЗ не передбачало обов'язок забудовника забезпечити інженерну підготовку усієї набережної вздовж Русанівської протоки.

Водночас, колегія суддів відмічає, що генеральний план будівництва, затверджений Департаментом містобудування та архітектури КМДА від 20.06.2017 передбачає будівництво берегоукріплення за окремим проектом, а не за проектом будівництва житлових будинків. Наведене узгоджується з п.14 Додатку до АПЗ, яким встановлено, що розміщення комплексу проектування слід здійснювати не порушуючи межі земельної ділянки та за межами червоних ліній.

Вказана вимога обумовлена приписами ст. 61, ч. 2 п. «г» Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України, які встановлюють, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь - яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів

Згідно із ст. 86 Водного кодексу України, на землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, поглибленням дна тощо. Місця і порядок проведення робіт, зазначених ст. 86 Водного кодексу, визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (крім робіт на землях, зайнятих морями), та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Отже, виконання робіт з берегоукріплення на землях водного фонду потребує створення окремого проекту та погодження його з відповідними державними органами відповідно до вимог ст. 86 Водного кодексу України.

Згідно повідомлення за підписом заступника Київського міського голови від 13.12.2004, Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергобудлізинг» (учаснику інвестиційного проекту "Житловий комплекс з об'єктами торгівельного і соціально-побутового призначення по вул. Сагайдака, 101 в Дніпровському районі м. Києва» на замовлення Приватного акціонерого товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій") було відмовлено у згоді на розробку проекту відведення земельної ділянки для благоустрою та експлуатації берегової смуги по вул. Сагайдака, 101 у м. Києві, у зв'язку із законодавчо встановленою забороною будівництва у прибережних захисних смугах.

Також, повідомленням за підписом заступника Київського міського голови від 28.10.2005 Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергобудлізинг» відмовлено у згоді на розробку проекту відведення для благоустрою та експлуатації прибережної смуги на підставі ст. 61 Земельного кодексу України, якою в межах прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, та у зв'язку з відсутністю висновку АТ "Київпроект» інституту «Київгенплан».

Головним управлінням економіки та інвестицій КМДА 18.04.2005 не погоджено оформлення документів на відведення земельної ділянки для благоустрою та експлуатації прибережної смуги по вул. Степана Сагайдака, 101 у м. Києві.

Таким чином, висновок комітету про обов'язок товариства виконувати роботи з будівництва берегоукріплення у прибережній захисній смузі не ґрунтується на приписах чинного законодавства та суперечить раніше прийнятим дискреційним рішенням власника земельної ділянки з цього приводу

Разом з цим слід відмітити, що берегоукріплення і благоустрій частини набережної по вул. Є. Маланюка, 101 у м. Києві, у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:105:0002, що знаходиться у користуванні товариства, виконується Приватним акціонерним товариством «Дарницький комбінат будівельних матеріалів» за декларацією про початок виконання будівельних робіт від 25.05.2017 №КВ 0831711451782 за проектом «Реконструкція водної станції та обслуговуючих споруд з облаштуванням елементів благоустрою та берегоукріпленням».

Вказаний проект передбачає реконструкцію гідротехнічної споруди - причалу, що знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:105:0002, із влаштуванням елементів опорядження та благоустрою території за адресою: вул. Є. Маланюка, 101 у м. Києві.

03.01.2023 Департамент земельних ресурсів КМДА надав дозвіл товариству на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:105:0002, в результаті чого під будівлею водної станції було сформовано нову земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:105:0016.

Згідно Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:105:0002 площею 19,1819 га знаходиться за адресою: м. Київ, р-н Дніпровський, вул. Степана Сагайдака, 101, не розташована вздовж урізу води та не включає в себе набережну, яка проходить вздовж річки.

У той же час набережна вздовж р. Дніпро є територією загального користування, благоустрій якої покладено на виконавчий орган місцевої ради відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування України», ст. ст. 10, 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 04.02.2009 №111 «Про передачу на баланс та закріплення за на Комунальним підприємством «Плесо» водних об'єктів та оформлення земель водного фонду м. Києва» за Комунальним підприємством «Плесо», на праві господарського відання було закріплено усі водні об'єкти та землі водного фонду міста Києва.

На підставі рішень Київської міської ради від 06.04.2017 №125/2347, №1043/4050 «Про бюджет міста Києва на 2018 рік», розпорядження Київської міської державної адміністрації №550 від 04.04.2018 «Про затвердження адресного переліку об'єктів для виконання робіт з капітального ремонту в межах затверджених бюджетних призначень на 2018 рік» Комунальне підприємство «Плесо» виконує функції замовника при проведенні робіт на землях водного фонду міста Києва.

Розпорядженням №1053 організацію та виконання робіт по будівництву берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва покладено на Комунальне підприємство "Плесо", визначено його замовником вказаних робіт.

Пунктом 4.3 вказаного розпорядження передбачено, що майно, створене та/або придбане в результаті здійснення робіт, з будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва, є комунальною власністю територіальної громади міста Києва відповідно до пункту 2 рішення Київської міської ради від 15.12.2011 №844/7080 "Про впорядкування прийняття майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва, передачі його у володіння та користування, передачі до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій, закріплення майна на праві господарського відання або оперативного управління".

За таких обставин, беручи до уваги, що будівництво берегоукріплення вздовж Русанівської протоки не передбачено ДПТ і АПЗ, не передбачено проектом будівництва житлових будинків, не є заходом інженерної підготовки території будівництва об'єкту, законодавчо заборонено для приватних забудовників та покладено на спеціально створений орган Комунальне підприємство "Плесо", є хибними висновки комітету про обов'язок Приватного акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних матеріалів» здійснювати будівництво берегоукріплення вздовж Русанівської протоки. Вказане, в свою чергу, спростовує твердження скаржника про отримання Приватним акціонерним товариством «Дарницький комбінат будівельних матеріалів» будь-яких переваг від будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва за рахунок коштів місцевого бюджету, з огляду на те, що набережна не відноситься до прибудинкової території житлового комплексу, не є створеною виключно для мешканців комплексу, благоустрій території водного фонду загального користування покладено на орган місцевої ради.

З огляду на викладене є вірними висновки суду першої інстанції, що комітетом при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано вказані вище положення нормативно-правових актів, як і не враховано особливий статус набережної м. Києва як прибережної захисної смуги, що відноситься до водних об'єктів.

Крім того, відділенням під час винесення оскаржуваного рішення не було досліджено межі набережної, на якій Комунальне підприємство "Плесо" здійснювало роботи по берегоукріпленню.

Також суд апеляційної інстанції відмічає, що відповідач, в порушення приписів ст. ст. 35, 41 Закону №2210-ІІІ, при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не врахував доводів та документів, які спростовують наявність порушення.

Зокрема, відповідачем не було враховано лист Антимонопольного комітету України «Про надання методичної допомоги» №130-29.5/01-8491е від 20.07.2023 згідно якого за результатами аналізу викладеної відділенням у листі інформації комітет, з метою сприяння відділенню у виконанні доручення вказав: «… необхідно дослідити питання необхідності обов'язкової участі Приватного акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних матеріалів» у будівництві берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва на момент прийняття розпорядження. Відділенню також необхідно дослідити та детально обґрунтувати яку саме участь повинно брати Приватне акціонерне товариство «Дарницький комбінат будівельних матеріалів» у будівництві берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва..».

Також відповідачем не враховано відповідей потенційних конкурентів Приватного акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних матеріалів», а саме, Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця Груп», Комунального підприємства «Житлоінвестбуд-УКБ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергал-Буд».

Зокрема, у відповіді на вимогу про надання інформації №25 від 04.01.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця Груп» зауважило, що:

«п. 3: Замовник будівництва житлових або нежитлових будівель не має жодних законодавчих підстав нести витрати на розробку проектної документації щодо робіт з берегоукріплення та благоустрою поблизу озер aбo річок, оскільки нe може мати статусу замовника для територій прибережних та захисних смуг через відсутність прав землекористувача таких територій.

п. 6: Близьке розташування житлових та нежитлових будівель до озер чи річок у м. Києві може бути як конкурентною перевагою, так i недоліком при намірі споживача щодо придбання. Все залежить від самого об'єкту нерухомості, типу водойми, місця розташування будівлі та висоти відносно відмітки рівня моря.

п. 7:… виключно opгани місцевого самоврядування та комунальні підприємства наділені необхідним обсягом прав та повноважень щодо проведення берегоукріплення у м. Києві».

Комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ» у своїй відповіді №056/01-12/3 від 09.02.2024 зазначило, що доступ до набережної Дніпра є вільним та відноситься до місць загального користування, що відкрита для усіх жителів м. Києва, а не лише для жителів комплексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтергал-Буд» листом №1628 від 16.01.2024 повідомило, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію i ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності; Оскільки фінансування робіт із берегоукріплення та благоустрою території поблизу озер aбo річок є прямим обов'язком міських рад, на суб'єктивну думку товариства, виконання місцевою радою свого прямого обов'язку не повинно призвести до спотворення конкуренції на ринку будівництва житлових i нежитлових будівель у м. Києві.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що за ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" важливе значення для встановлення порушення має доведення факту надання певної пільги або переваги окремому суб'єкту господарювання в порівнянні з іншими суб'єктами.

Тобто, для кваліфікації дій позивача, як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 3 ст. 50 і ч. 2 ст.15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", обов'язково має бути доведений факт встановлення таких обмежень або надання переваг суб'єкту на всьому ринку будівництва в межах прибережних смуг м. Києва. Однак, висновок відділення про те, що позивачем надано третій особі певні переваги, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів є передчасним, зробленим без дослідження всіх доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не доведено обставин, що завдяки рішенню позивача від 10.06.2019 №1053 "Про будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва" Приватне акціонерне товариство «Дарницький комбінат будівельних матеріалів» отримало переваги над конкурентами не завдяки власним досягненням, а внаслідок дії зовнішнього фактору - дій органу місцевого самоврядування. В свою чергу дії позивач щодо прийняття рішення від 10.06.2019 №1053 не призвели до зміни у стані конкуренції, при прийнятті вказаного рішення рада діяла у межах своїх дискреційних повноважень (щодо охорони водних об'єктів, захист берегової лінії та прилеглих територій) та керувалась положення ст. 25 ГК України щодо сприяння розвитку конкуренції не допускаючи порушення антимонопольного законодавства. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про прийняття територіальним відділенням Антимонопольного комітету України спірного рішення за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи та за недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, що є підставою, в силу приписів ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", для його скасування.

Щодо доводів скаржника про перебирання судом на себе повноважень Антимонопольного комітету України при вирішенні цього спору, колегія суддів відмічає, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету, але при цьому зобов'язані перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету відповідних правових норм.

Будь-яке рішення державного органу, уповноваженого на здійснення певної діяльності, не може ґрунтуватися на припущеннях чи досліджених не у повній мірі фактах та обставин, що стали підставою для ухвалення певного рішення.

Вказаний висновок ґрунтується на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 стосовно того, що дискреційні повноваження Антимонопольного комітету України не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.

Критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності такого суб'єкта, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття. Така правова позиція Верховного Суду є сталою і послідовною і висловлена у справі №910/13222/21.

Північний апеляційний господарський суд вважає, що ураховуючи ст. 19 Конституції України та приписи Закону України "Про Антимонопольний комітет України", що під час прийняття рішення АМК має переслідувати лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримуватись принципу об'єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечувати належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою; забезпечувати послідовне застосування загальних нормативно-правовим приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи, пропорційності, обґрунтованості, з огляду на завдання та основні засади господарського судочинства унормовані ст. 2 ГПК України, перевірка правильності кваліфікації дій Антимонопольного комітету щодо порушення суб'єктами господарювання законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених у ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», співвідносяться із компетенцією суду, визначеною, зокрема, ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що спростовує твердження скаржника про втручання суду в дискреційні повноваження комітету.

Стосовно тверджень скаржника про неврахування судом першої інстанції під час розгляду спору висновків, викладених в постановах Верховного Суду в подібних правовідносинах від 04.04.2018 у справі №904/7548/16, від 18.11.2021 у справі №910/19109/19, від 07.03.2023 у справі №910/13573/21, слід відмітити наступне.

Причиною виникнення спору у даній справі №910/7799/24 стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення комітету. Як встановлено судом, дії позивача кваліфіковано за абз. 7 ч. 2 ст. 15 та п. 3 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

У справах №904/7548/16 (постанова від 04.04.2018), №910/19109/19 (постанова від 18.11.2021), №910/13573/21 (постанова від 07.03.2023) позивачів було притягнуто до відповідальності за порушення, передбачене абз. 7 ч. 2 ст. 15 та п. 3 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування.

Північний апеляційний господарський суд виходить з того, що вказані справи і дана справа є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за абз. 7 ч. 2 ст. 15 та п. 3 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Однак, судом у розгляді даного спору, в контексті доводів апеляційної скарги та встановлених обставин, ураховується висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2020 у справі №910/6507/19 стосовно того, що кожна зі справ за участю органів Антимонопольного комітету є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді обмеження конкуренції ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, вірно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та відсутні порушення процесуального закону, які б могли призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Інші доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/7799/24 - без змін, як таке, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/7799/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 13.03.2025.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

Л.Г. Сітайло

Попередній документ

125801815

Наступний документ

125801817

Інформація про рішення:

№ рішення:	125801816
№ справи:	910/7799/24
Дата рішення:	11.03.2025
Дата публікації:	14.03.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства, з них; щодо захисту економічної конкуренції, з них; щодо антиконкурентних узгоджених дій

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до суду касаційної інстанції (08.05.2025)
Дата надходження:	21.06.2024
Предмет позову:	визнання недійсним рішення від 18.04.2024 №60/46-р/к

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

29.08.2024 10:20	Господарський суд міста Києва
10.10.2024 09:40	Господарський суд міста Києва
04.03.2025 11:40	Північний апеляційний господарський суд
25.03.2025 14:40	Північний апеляційний господарський суд
27.05.2025 13:20	Касаційний господарський суд