вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" лютого 2025 р. Справа№ 910/7820/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Гриб Ю. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
на рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2024
у справі № 910/7820/23 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла"
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
про стягнення 558 745,66 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" (далі - ТОВ "КППВ"; позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК"; відповідач) про стягнення 558 745,66 грн боргу.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуги з постачання теплової енергії № ПР145/001 від 06.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2022 року по січень 2023 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2024 у справі № 910/7820/23 позов задоволено та стягнуто з ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" на користь ТОВ "КППВ" основний борг в сумі 558 754 грн 66 коп. та судовий збір в сумі 8 381 грн 71 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 558 745,66 грн є обґрунтованою. При цьому судом враховано, що запровадження в банку тимчасової адміністрації та початок процедури його ліквідації не забороняють задовольнити позов до такого банку про стягнення з нього коштів на користь кредитора. Рішення суду про стягнення неплатоспроможного банку заборгованості фактично лише підтверджує право кредитора на відповідну суму, а будь-які виплати на підставі відповідного рішення мають здійснюватися у порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2024 у справі № 910/7820/23, ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 15, 110, 111, 112 ЦК України, ст.ст. 3, 37, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 5 ГПК України.
Зокрема, скаржник зазначає, що система опалення приміщення банку була відключена від системи централізованого опалення та опломбована ТОВ "КППВ", що підтверджується актом від 28.01.2022. Оскільки відповідач знаходиться в стані припинення з 25.02.2022, то задоволення вимог кредиторів має здійснюватися у ліквідаційній процедурі в порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2025 (колегія суддів у складі: головуючої Ходаківської І.П., суддів Владимиренко С.В., Демидової А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" на рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2024 у справі № 910/7820/23 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.02.2025.
Присутній у судовому засіданні 26.02.2025 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції.
Позивач явку свого представника у судове засідання 26.02.2025 не забезпечив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
До визначеної дати проведення судового засідання від вказаного учасника справи не надійшло заяв чи клопотань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об'єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 26.02.2025.
Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника позивача.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 521 від 22.11.2022 позивача визначено виробником та виконавцем послуг з постачання теплової енергії в межах території обслуговування, визначеної додатками.
Відповідно до умов договір про надання послуги постачання теплової енергії № ПР145/001 від 06.11.2021, укладеного між ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК", як споживачем, та ТОВ "КППВ", як виконавцем, останнє взяло на себе зобов'язання надавати споживачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно з п. 1.2 договору послуги мають надаватись для потреб опалення приміщень, що розташовані за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 16, загальною площею 732,4 кв.м.
На виконання умов договору в період з листопада 2022 року по січень 2023 року позивачем надано послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 558745,66 грн, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії у листопаді 2022 року від 30.11.2022 на суму 90337,13 грн, у грудні 2022 року від 31.12.2022 на суму 276991,73 грн, у січні 2023 року від 31.01.2023 на суму 191 416,80 грн.
Суми заборгованості у актах визначено з урахуванням перерахунків за послуги з постачання теплової енергії у зв'язку з допущеними технічними помилками в розрахунках, проведених позивачем у грудні 2022 року та січні 2023 року.
Вказані акти прийому-передачі теплової енергії не було підписано відповідачем, про що позивачем було складено акти про відмову від підпису від 12.12.2022, від 15.01.2023 та від 14.02.2023.
Також, судом встановлено, що ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" було власником нежитлового приміщення загальною площею 732.4 м2 у будівлі по вул. Металургів, 16 у м. Суми, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитлове приміщення від 29.07.1999 та витягом з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 330831213 від 01.05.2023. Однак, 01.02.2023 було здійснено продаж відповідного майна, про що відповідач повідомив позивача листом №361/08 від 01.02.2023 та просив не нараховувати платежі з цієї дати, а також припинити дію договору.
20.02.2023 позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості у сумі 558 745,66 грн за опалення надане у нежитлове приміщення за договором, яке належало у спірний період відповідачу.
Залишення зазначеної вимоги без задоволення і стало підставою для звернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" з позовом у даній справі.
Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що позивач у цій справі помилково обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення до суду із позовом про стягнення грошової суми до відповідача, який на час розгляду справи перебуває в стані ліквідації (припинення). Водночас, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувана (кредитора), як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 ЦК України не передбачають. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 922/416/19, від 25.11.2021 у справі № 922/2194/21.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Приписами частини шостої статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
В п 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Як передбачено п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний - оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами. встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до п. 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Основними нормативно-правовими актами, що врегульовують правовідносини з надання послуг з постачання теплової енергії та розподілу їх обсягу між споживачами є Правила надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (далі - Правила) та Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі - Методика розподілу).
Згідно з п. 24 Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/ приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Пунктом 24 Правил передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів- розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
В п. 1 Правил визначено, що опалюваною площею (об'ємом) приміщення є загальна площа (об'єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідно до Правил загальна опалювальна площа належних відповідачу приміщень дорівнює його загальній площі та становить 732,4 кв.м.
За положеннями п. 10 Методики розподілу, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.
Матеріалами справи підтверджено, що житловий будинок по вул. Металургів, 16 у м. Суми обладнано приладом комерційного обліку теплової енергії, повіреним згідно вимог чинного законодавства, що підтверджується актом комерційної готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації від 26.08.2022 та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ИИ-05101260722018 від 26.07.2022.
Приміщення споживача у зазначеній будівлі має окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та не оснащене вузлом розподільного обліку теплової енергії, на що позивач вказував безпосередньо у позовній заяві по справі, і що відповідачем не заперечується.
Як визначено в п. 9 розділу І Методики розподілу, у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та не оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то при наданні цьому приміщенню послуги з постачання теплової енергії, обсяг спожитої цим приміщенням теплової енергії визначається як різниця між фактичним обсягом спожитої у будівлі/ будинку теплової енергії у розрахунковому періоді (розраховується відповідно до формули 11 цієї Методики) та показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії у будівлі/будинку.
Враховуючи викладене, обсяг споживання послуги приміщенням відповідача визначається згідно вимог пункту 9 розділу І Методики розподілу та формули 11 пункту 2 розділу III Методики.
Як встановлено судом, нормативне загальне споживання теплової енергії будинком, розраховане згідно Методики розподілу, становило 134,049288 Гкал у листопаді 2022 року, 150,2323 Гкал у грудні 2022 року та 148,890467 Гкал у січні 2023 року. Тобто, обсяг нормативно споживання тепла будинком коливався незначним чином в залежності від фактичної температури повітря.
Обсяг споживання теплової енергії згідно показань засобу комерційного обліку, в той же час, змінювався суттєво та складав 85,169084 Гкал у листопаді 2022 року, 128,303876 Гкал у грудні 2022 року, та 108,448644 Гкал у січні 2023 року.
При цьому в залежності від фактичних показників засобу комерційного обліку різниця між нормативним споживанням теплової енергії будинком та споживанням тепла згідно з приладом обліку суттєво коливалася, що призводило до різного співвідношення обсягу споживання тепла будинком загалом та споживання тепла приміщенням відповідача.
Відповідно до п. 14 Правил відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.
В п. 24 Правил визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Згідно з п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Таким чином, відповідно до Правил нарахування за послуги з постачання теплової енергії, що надавалися відповідачу, складаються з вартості послуг опалення безпосередньо самого приміщення відповідача, та вартості послуг опалення місць загального користування та витрат на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, частину з яких пропорційно опалюваній площі належного йому приміщення зобов'язаний оплачувати відповідач.
Враховуючи зазначене, судом обґрунтовано визначено, що відповідач зобов'язаний оплачувати свою частку витрат на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі, розраховану згідно Методики розподілу, незалежно від факту відключення від теплових мереж, навіть за умови, якщо у приміщенні Відповідача було б встановлено систему індивідуального опалення.
В частині тверджень відповідача щодо відключення його приміщення від теплопостачання судом встановлено, що у матеріалах справи наявна копія акта від 28.01.2022, який складено та підписано працівниками позивача, про обстеження системи опалення вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення відповідача по вулиці Металургів, 16 у м. Суми та встановлено, що система опалення приміщення підключена до окремого елеваторного вузла, запірна арматура на вводі відключена та опломбована в повністю закритому положенні, через приміщення вбудовану частину проходять неізольовані стояки системи опалення на будинку (та вказано їх кількість). Також у цьому акті вказано, що у разі відновлення опалення в приміщенні власнику необхідно повідомити позивача.
Також, на підтвердження факту відключення відповідачем було надано суду копію акта від 13.12.2022, складеного та підписаного працівниками позивача за наслідками обстеження приміщення відповідача по вул. Металургів, 16 у м. Суми, у якому зауважено, що приміщення відповідач є вбудовано-прибудованим в будинку, згідно вимога Правил користування тепловою енергією №1198 та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг №358 власнику необхідно у терміновому порядку відновити опалення в належному приміщенні.
Механізм відключення житлових будинків та окремих квартир від мереж централізованого опалення визначається "Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води", затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 3 розділу III Порядку для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.
Виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання або постачання гарячої води чи іншим залученим власником суб'єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання (пункт 9 розділу III Порядку).
Для виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення повідомляє виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води про своє рішення щодо відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП шляхом подання письмової заяви в довільній формі, у якій зазначається наявність підстави для такого рішення згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (пункт 10 розділу III Порядку).
До заяви додається копія витягу з протоколу засідання Комісії про розгляд питання щодо відокремлення (відключення) такої квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, а також копія проекту такого відокремлення (відключення).
Доказів звернення відповідачем до постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води Сумської міської ради матеріали справи не містять, а відтак, судом вірно визначено, що відповідач самовільно здійснив відключення приміщень від системи постачання теплової енергії без залучення уповноваженої організації та без розробленого проекту відключення.
Разом з тим, згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 02.03.2018 по справі № 915/89/16. від 14.02.2018 по справі 462/6393/15-ц від 17.05.2018 по справі № 922/2186/17 від 22.05.2018 по справі № 904/8810/17, самовільне відключення приміщення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення споживача від оплати за послуги теплопостачання. Споживач, що самовільно відключив належне йому приміщення від систем централізованого опалення, зобов'язаний оплачувати послуги з теплопостачання в такому ж порядку і розмірах, якби відповідне відключення ним проведено не було.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Будь-яких доказів оплати заявленої заборгованості матеріали справи не містять, так само, як і доказів необґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку відповідачем не надано.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 558 745,66 грн за постачання теплової енергії за період з листопада 2022 року по січень 2023 року, є обґрунтованою.
Також обґрунтовано, судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 та від 11.10.2023 по справі №757/3572/17-ц, відповідно до якої запровадження в банку тимчасової адміністрації та початок процедури його ліквідації не забороняють задовольнити позов до такого банку про стягнення з нього коштів на користь кредитора. Рішення суду про стягнення неплатоспроможного банку заборгованості фактично лише підтверджує право кредитора на відповідну суму, а будь-які виплати на підставі відповідного рішення мають здійснюватися у порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до рішення Правління Національного банку України № 90-рш/БТ від 25.02.2022 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 130 від 25.02.2022 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку (зі змінами згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 10.05.2022 № 329), згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Промінвестбанк" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Промінвестбанк" Караченцева Артема Юрійовича.
Відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб щодо ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (ч. 1 ст. 3 Закону).
Уповноваженій особі Фонду - Караченцеву Артему Юрійовичу делеговано повноваження щодо вчинення будь-яких дій та приймання рішень, які належать до повноважень органів управління і органів контролю банку.
Відповідач є банківською установою, порядок ліквідація якого та порядок пред'явлення і задоволення кредиторських вимог щодо якої регулюється спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
За загальним правилом під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку (пункт 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
У той же час, частиною 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено ряд виключень з вказаного правила. Зокрема, обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті (пункт 2 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Частина 4 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає, що початок тимчасової адміністрації або будь-які дії, що вживаються Фондом на виконання плану врегулювання, не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну та господарську діяльність банку, зокрема договорів з платіжними організаціями платіжних систем, про надання клірингових, розрахункових послуг, про оренду рухомого та нерухомого майна, про надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони тощо.
Враховуючи викладені положення частин 4 та 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що введення тимчасової адміністрації, а у подальшому і відкриття ліквідаційної процедури щодо банку не перешкоджає задоволенню вимог кредиторів щодо оплати витрат банку, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності, зокрема, за договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновки у постанові від 11.10.2023 по справі № 757/3572/17-ц про те, що початок процедури ліквідації банку не перешкоджає можливості задовольнити позов до такого банку про стягнення з нього грошової заборгованості.
Тому суд першої інстанції правильно зазначив, що після отримання рішення про стягнення заборгованості по даній справі позивач матиме право звернутися до відповідача та Фонду із заявою про оплату витрат, пов'язаних із забезпеченням господарської діяльності банку, у порядку, передбаченому частиною 2 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
З огляду на викладене, колегія суддів вважає вмотивованим висновок місцевого суду про задоволення позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2024 у справі №910/7820/23 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена - 10.03.2025 (у зв'язку з перебуванням колегії суддів у відпустці з 03.03.2025 по 07.03.2025).
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова