ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
12 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/18/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.10.2024 (суддя Давченко Т.М.)
у справі №915/18/24
за позовом Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області)
до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»
про стягнення 111893,58 грн
Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (далі - Інспекція) звернулась до Господарського суду Миколаївської області із позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі - ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ») 111893,58 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що під час перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» на випуску № 1 та № 2 зафіксовано скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС в Бузький лиман, що спричинило завдання збитків.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.10.2024 по справі №915/18/24 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача суму шкоди, заподіяну навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених державі Україна у розмірі 111893,58 грн на користь держави Україна.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, які свідчать про вчинення відповідачем порушення природоохоронного законодавства, що призвело до завдання збитків, які останній має відшкодувати.
При цьому, як відзначено місцевим господарським судом, відповідачем дії посадових осіб Інспекції щодо складання акту перевірки, проведення розрахунку розміру збитків та пред'явлення претензії щодо добровільного відшкодування збитків відповідачем у порядку адміністративного судочинства не оскаржувались.
Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.10.2024 у справі № 915/18/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області).
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим в зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке:
- з кожним роком фон річкового басейну змінюється лише в сторону погіршення. Саме тому ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» технічно не має змоги здійснити скид зворотних (стічних) вод з концентрацією відповідних забруднюючих речовин нижчою ніж фон Бузького лиману. В даному випадку, на думку апелянта, це є форс-мажорною обставиною;
- відповідно до п. 2.4 Методики розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 р. №389, з моменту встановлення факту скиду зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС до повного його припинення проби води відбираються не менше трьох разів;
- однак, відповідно до Протоколу №7 вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 22.03.2021, відповідно до акту відбору проб вод від 16.03.2021 №7 вода у випусках №№1,2 відбиралася лише один раз 16.03.2021, а тому показники концентрації забруднюючих речовин у зворотних водах, за якими було здійснено розрахунок збитків, заподіяних водним об'єктам, є недостовірними, оскільки були отримані з порушенням порядку відбору проб;
- судом першої інстанції не враховано вищенаведеного, а також те, що за припасами ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у цій справі та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що у період з 11.03.2021 по 24.03.2021 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль». За результатами перевірки складено акт від 24.03.2021 № 140, в якому зафіксовано порушення водного законодавства. Зокрема, під час перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» на випуску № 1 та № 2 зафіксовано скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС в Бузький лиман.
Указаний акт, як стверджує позивач, без зауважень підписано директором відповідача та в судовому порядку не оскаржувався, заперечень в акті не надано. Дії посадових осіб Інспекції щодо складання акту перевірки, проведення розрахунку розміру збитків та пред'явлення претензії щодо добровільного відшкодування збитків відповідачем у порядку адміністративного судочинства не оскаржувались.
Позивач зазначає, що відповідач дійсно є стратегічним об'єктом, але це не дає права чинити неконтрольований скид забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС в Бузький Лиман.
Щодо посилання апелянта на те, що неконтрольований скид забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС в Бузький Лиман є форс-мажорною обставиною, позивач зазначає, що у відповідності до Постанови КМУ «Про затвердження Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування» від 13.03.2002 №321 підприємство, установа, організація самостійно стежить за ступенем забруднення водоймів, де планується скид зворотніх вод і у разі змін показників ГДС робить зміни у дозвільні документи, чого відповідач не зробив, що є констатацією бездіяльності останнього. А тому, як вважає позивач, підмінюючи поняття відповідач свою бездіяльність намагається видати за форс-мажор.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, листом від 16.02.2021 Інспекція повідомила ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» про проведення у період з 11.03.2021 по 24.03.2021 планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (т.1, а.с. 18)
26.02.2021 Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) було складено направлення на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» у період з 11.03.2021 по 24.03.2021 (т.1, а.с. 19).
За результатами проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» у період з 11.03.2021 по 24.03.2021 Інспекцією було складено Акт №140 від 24.03.2021 (т.1, а.с. 20-37).
В названому Акті вказано, що під час перевірки проведений контроль за нормативами ГДС по випусках №№1, 2. Відповідно до протоколу вимірювань, показників складу та властивостей проб вод №7 від 22.03.2021 встановлено перевищення нормативів ГДК БСК5, ХСК, нафтопродуктів та заліза в випуску №1 та перевищення ГДК БСК5, нафтопродуктів та заліза в випуску №2 (т.1, а.с. 21).
Даний Акт підписано представником ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» із позначкою «з особливою думкою та зауваженнями».
За результатами проведення перевірки Інспекцією 25.03.2021 товариству “Миколаївська ТЕЦ» надано припис № 82 про усунення порушень, в тому числі, щодо дотримання нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин (а.с. 38).
05.01.2022 Інспекцією було надіслано ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» претензію в якій остання зазначила, що в результаті проведення планової перевірки було зафіксовано порушення вимог природоохоронного законодавства, внаслідок чого державі було нанесено шкоду на загальну суму 111 893,58 грн, яку позивач запропонував сплатити у добровільному порядку (т.1, а.с. 67-69).
У відповідь на дану претензію ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» листом № 09-01/233 від 16.02.2022 повідомила Інспекцію, що відповідно до Методики з моменту встановлення факту скиду зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС до повного його припинення проби води відбираються не менше трьох разів. Однак, Інспекцією вода відбиралася лише один раз, а тому показники концентрації забруднюючих речовин у зворотних водах, за якими було здійснено розрахунок збитків, заподіяних водним об'єктам, є недостовірними, оскільки були отримані з порушенням порядку відбору проб (т.1, а.с. 83-84).
Не відшкодування відповідачем завданих збитків навколишньому природному середовищу стало підставою для звернення Інспекції із даним позовом до суду першої інстанції.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.
Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 2 пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України (затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19.04.2017№ 275) Державна екологічна інспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.
Згідно з пунктом 7 Положення, Державна екологічна інспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктами 3, 8, 9 ч. 4 Положення визначено, що Державна екологічна інспекція проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням, здійснює лабораторні вимірювання (випробування); розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Таким чином, Державна екологічна інспекція та її територіальні органи є уповноваженими органами державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.
За приписами ст. 95 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.
В силу пункту 3 частини першої статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.
Згідно з частиною 1 статті 70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.
У відповідності до частини 1 статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відповідно до статей 68 та 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
Збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів встановлює Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом № 389 від 20.07.2009 Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (надалі - Методика).
Відповідно до пункту 1.2. Методики (тут й надані у редакції станом на час проведення перевірки та виявлення порушення), ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників (далі - забруднюючі речовини) із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.
Ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства. Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків (п. 1.4. Методики).
У цій Методиці терміни вживаються в такому значенні, зокрема граничнодопустимий скид (ГДС) - маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом для цього пункту водного об'єкта за одиницю часу. Наднормативний скид забруднюючих речовин у водний об'єкт - частина маси фактично скинутої речовини у зворотних водах, що перевищує масу речовини, максимально допустиму для відведення за розрахунковий період (п. 1.7. Методики).
Пунктом 2.1. Методики визначено, що наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт з перевищенням ГДС вважаються: скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством; скиди забруднюючих речовин внаслідок порушення регламенту санкціонованого скиду зворотних вод з перевищенням за окремими показниками нормативів ГДС регламенту; скиди забруднюючих речовин внаслідок аварійного скиду зворотних вод; самовільний скид зворотних вод без дозволу на спеціальне водокористування.
Факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб та розрахунковим методом (п. 2.2. Методики).
Згідно з п. 2.3. Методики при визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань, або розрахункові методи.
У відповідності до п.п. 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3. Методики вимірювання, відбір та аналіз проб вод здійснюються відповідно до нормативних документів. Розряд останньої цифри результату вимірювань та останньої значущої цифри похибки вимірювань повинні відповідати один одному. При порівнянні результатів вимірювань концентрацій забруднюючих речовин із відповідними установленими нормативами ГДС значення похибок вимірювання не враховуються.
З моменту встановлення факту скиду зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС до повного його припинення проби води відбираються не менше трьох разів (п. 2.4. Методики).
Судова колегія зауважує, що з огляду на наведені положення Методики, встановлення факту перевищення ГДК неможливо без проведення відбору проб води не менш як три рази.
Виключенням є лише визначений пунктом 2.5. Методики випадок, а саме, якщо розрахунковий період не перевищує п'яти діб, допускається одноразовий відбір проб води.
Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем відбір проб води, у порушення п. 2.4. Методики був здійснений лише двічі, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами відбору проб води №7 від 16.03.2021 (т.1, а.с. -41) та №10 від 29.03.2021 (т.1, а.с. 48-50).
При цьому, колегія суддів зауважує, що про наявність такого порушення Методики ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» зазначало, як у відповіді на претензію позивача, так й у відзиві на позовну заяву.
Однак, ані позивачем, ані місцевим господарським судом таким зауваженням не надано жодної оцінки.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що у даному випадку до спірних правовідносин неможливо застосувати виключення наведене у п. 2.5. Методики, оскільки заявлена позивачем вимога охоплює період з 11.03.2021 по 24.03.2021, тобто розрахунковий період перевищує п'яти діб.
Слід також наголосити на тому, що в Акті від 24.03.2021 складеному за результатами проведення перевірки взагалі враховані висновки лише одного протоколу вимірювань показників складу та властивостей проб вод №7 від 22.03.2021, який був складений на підставі Акту відбору проб води №7 від 16.03.2021.
Посилання на інші протоколи вимірювань та/або акти відбору проб води Акт Інспекції від 24.03.2021 не містить.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, як свідчать наявні матеріали справи та не заперечується позивачем, перевірка додержання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» проводилась позивачем з 11.03.2021 по 24.03.2021.
Однак, вимірювання показників складу та властивостей проб вод, відібраних відповідно до акту відбору проб вод № 10 від 29.03.2021 здійснено 30.03.2021, тобто після закінчення перевірки та після складання акту від 24.03.2021.
Колегія суддів також зазначає, що позивач звертаючись із даним позовом до суду просив стягнути з відповідача збитки, завдані порушенням природоохоронного законодавства у сумі 111893,58 грн, розраховані у відповідності до Методики.
Разом з позовною заявою Інспекцією було надано розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» (т.1, а.с. 70-79).
Згідно з п. 5.1. Методики розрахунок маси наднормативного скиду забруднюючої речовини у водний об'єкт зі зворотними водами внаслідок перевищення встановленого нормативу ГДС здійснюється за формулою:
Мі = (Сіф- Сід) х Qіф х t х 10-6, де
де Мі - маса наднормативного скиду i-ї забруднюючої речовини у водний об'єкт зі зворотними водами, т;
Сіф - середня фактична концентрація i-ї забруднюючої речовини iф у зворотних водах, г/м-3;
Сід - дозволена для скиду концентрація і-ї забруднюючої речовини, визначена при затвердженні ГДС, г/м-3;
Qiф - фактичні витрати зворотних вод, м-3/год;
t - тривалість скидання зворотних вод з порушенням нормативів ГДС, год;
10-6 - коефіцієнт перерахування маси забруднюючих речовин.
Позивачем до позовної заяви було додано форму розрахунку маси наднормативного скиду забруднюючої речовини у водний об'єкт зі зворотними водами (т.1, а.с. 73).
Однак, така форма розрахунку не відповідає формулі наведені у п. 5.1. Методики, оскільки не містить такого показника як: t - тривалість скидання зворотних вод з порушенням нормативів ГДС, год.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено завдання відповідачем збитків у визначеному розмірі, оскільки Інспекцією у порушення вимог Методики не здійснено відбори проб води не менше трьох разів, а також застосовано невірну формулу під час розрахунку збитків.
При цьому, колегія суддів зазначає, що за відсутності відповідних даних, зокрема показників складу та властивостей проб води, яка встановлюються на підставі відбору не менш як трьох проб води, а також тривалості скидання зворотних вод з порушенням нормативів ГДС, позбавлена можливості самостійно здійснити такий розрахунок у відповідності до формули наведеної Методиці.
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що в мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд послався на те, що відповідачем дії посадових осіб Інспекції щодо складання акту перевірки, проведення розрахунку розміру збитків не оскаржувались, а Акт відібрання проб підписано без зауважень.
Однак, поза увагою місцевого господарського суду залишено таке.
Зокрема, у Акті складеному за результатами проведення перевірки №140 від 24.03.2021 міститься підпис представника ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» із позначкою «з особливою думкою та зауваженнями». Також, у Акті вказано, що до нього додаються пояснення та зауваження відповідача (т.1, а.с. 27).
У наявному в матеріалах справи приписі №82 від 25.03.2021 також вказано, що він підписаний представником відповідача з особливою думкою та зауваженнями.
Втім, такі пояснення та зауваження не були надані позивачем, відсутні у наявних матеріалах справи та не були досліджені судом першої інстанції.
Крім того, як вже було вказано вище, поза увагою місцевого господарського суду залишені доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву щодо порушення з боку позивача п. 2.4. Методики.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню із прийняттям нового рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції здійснено у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.10.2024 по справі №915/18/24 - скасувати.
3. У задоволенні позову відмовити повністю.
4. Стягнути з Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» 3220,80 грн судового збору на подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Датою складання та підписання даної постанови є 12.03.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.