ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
12 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1540/23
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши клопотання представника Фізичної особи-підприємця Луцкевич Юлії Миколаївни - адвоката Вдовиченко Марії Іванівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь Агро Інвест»
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 30 жовтня 2024 року (повний текст складено 11.11.2024)
у справі № 915/1540/23
за позовом: Фізичної особи-підприємця Луцкевич Юлії Миколаївни
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь Агро Інвест»
про стягнення грошових коштів у сумі 735798,10 грн., -
суддя суду першої інстанції: Смородінова О.Г.,
місце винесення рішення: м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
У судовому засіданні 12.03.2025, відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини постанови без їх проголошення.
У жовтні 2023 Фізична особа-підприємець Луцкевич Юлія Миколаївна (позивач, ФОП Луцкевич Ю.М.) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь Агро Інвест» (відповідач, ТОВ “Південь Агро Інвест», Товариство) про стягнення з останнього 735 798,10 грн., з яких: 517 583,50 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 30 331,80 грн - 3% річних за користування чужими грошовими коштами, 187 882,80 грн - втрати від інфляції.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024 у справі №915/1540/23 (суддя Смородінова О.Г.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь Агро Інвест» на користь Фізичної особи-підприємця Луцкевич Юлії Миколаївни суму заборгованості за основним зобов'язанням у розмірі 517 583,50 грн, 3% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25 950,08 грн, втрати від інфляції у розмірі 163 596,68 грн, а також 10 606,95 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 381,72 та інфляційних втрат в розмірі 24 286,12 грн відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Південь Агро Інвест» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024 у справі №915/1540/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Луцкевич Юлії Миколаївни у повному обсязі.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 апеляційну скаргу ТОВ “Південь Агро Інвест» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024 у справі №915/1540/23 залишено без змін.
Водночас, під час апеляційного перегляду справи №915/1540/23, представником Фізичної особи-підприємця Луцкевич Юлії Миколаївни - адвокатом Вдовиченко Марією Іванівною у відзиві на апеляційну скаргу було заявлено клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та наведено попередній орієнтовний розмір останніх, а саме 10 000,00 грн.
10.02.2025 від адвокат Вдовиченко Марії Іванівни до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Однак, судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо розподілу витрат Фізичної особи-підприємця Луцкевич Юлії Миколаївни на професійну правничу допомогу при винесенні постанови від12.02.2025 у справі №915/1540/23.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Тому, ухвалою суду від 13.02.2025 розгляд вищевказаної заяви представника позивача з вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційні скарги ТОВ “Південь Агро Інвест» у справі №915/1540/23 було призначено на 05.03.2025 о 12:30 год та продовжено розгляд заяви на розумний строк, враховуючи обставини, пов'язані із запровадженням в Україні воєнного стану, тривалі повітряні тривоги, відключення енергопостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду апеляційної інстанції, принцип незмінності складу суду та з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Однак, у зв'язку з відрядженням судді-члена колегії Діброви Г.І. з 05.03.2025 по 07.03.2025, судове засідання, призначене на 05.03.2025 у справі №915/1540/23 не відбулось, про що складено відповідну довідку судового засідання.
Ухвалою суду від 10.03.2025 учасників справи №915/1540/23 повідомлено, що розгляд заяви представника ФОП Луцкевич Ю.М. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ “Південь Агро Інвест» у даній справі відбудеться 12.03.2025 року о 12:45 год.
У судове засідання 12.03.2025 жодний представник зі сторін у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги учасники даної справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, що у даному судовому засіданні не вирішується спір по суті, що відповідних доказів достатньо для вирішення питання щодо розподілу судових витрат та беручі до уваги заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд питання про стягнення адвокатських витрат за апеляційний перегляд справи №915/1540/23 без участі представників сторін.
У судовому засіданні 12.03.2025, відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини постанови без їх проголошення.
Розглянувши питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за результатом розгляду апеляційні скарги ТОВ “Південь Агро Інвест» у справі №915/1540/23, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
В силу дії п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частина 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Приймаючи до уваги те, що заява про розподіл судових витрат надана представником ФОП Луцкевич Ю.М. до винесення постанови - у відзиві на апеляційну скаргу, а докази понесення судових витрат - надіслані позивачем за 2 дні до винесення постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає про дотримання позивачем строків, встановлених ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20.
Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
У даному контексті судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18, згідно з якою розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Також апеляційна колегія звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.05.2019 у справі №922/576/18, де суд касаційної інстанції зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18.
Вказану правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 14.05.2019 у справі №922/576/18, від 29.05.2019 у справі №910/10483/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.06.2019 №916/1340/18.
Як зазначалось вище, позивач просить стягнути з відповідача 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду копії:
1) Договору про надання правової допомоги від 27.07.2023 №27/07/Ю (далі - Договір), укладеного між ФОП Луцкевич Ю.М. (Клієнт) та адвокатом Вдовиченко Марією Іванівною (Адвокат).
Строк дії цього Договору - до 31.12.2025 (п. 4.3. Договору).
За умовами п. 1.2. Договору, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе обов'язки підготувати в інтересах Клієнта в установленому законом порядку документи, включаючи позовні заяви та інші процесуальні документи, для вирішення спірних питань з ТОВ “Південь Агро Інвест», здійснювати представництво Клієнта в судових органах.
Пунктами 1.3, 2.4.2. Договору узгоджено, що правову допомогу, передбачену в п. 1.2. Договору, Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного Договору.
При цьому, відповідно до п. 2.4. Договору, Адвокат зобов'язується, у тому числі, здійснювати правовий аналіз документів Клієнта, з наданням усних або письмових висновків (пп. 2.4.2.); здійснювати підготовку листів, запитів, вимог, претензій, позовів та інших процесуальних документів, необхідних для належного судового розгляду (пп. 2.4.3.); здійснювати представництво Клієнта на підставі ордера про надання правової допомоги або довіреності в судових і інших державних органах та перед третіми особами (пп. 2.4.4.).
Вартість наданої правової допомоги за даним Договором визначається в актах прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг), які складаються і підписуються сторонами по мірі надання послуг за Договором з врахуванням обсягу наданої правової допомоги і консультацій (п. 3.1. Договору).
Розмір гонорару Адвоката визначається в додатках до цього Договору та підтверджується в Актах виконаних робіт (наданих послуг), підписаних сторонами (п. 3.2. Договору).
Отже, у вказаному Договорі про надання правової допомоги Сторонами визначено , що вид, обсяг та вартість наданих послуг Адвоката зазначається у відповідних додатках та Актах виконаних робіт.
2) Додатку №2 від 01.12.2024 до Договору про надання правничої допомоги від 27.07.2023 №27/07/Ю, підписаний сторонами та скріплений печатками Адвоката та ФОП Луцкевич Ю.М., відповідно до якого сторонами погоджено, що розмір гонорару Адвоката за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції під час вирішення спірних питань з ТОВ “Південь Агро Інвест», що виникли при виконанні договору підряду на проведення сільськогосподарських робіт №101-Ю від 19.08.2021, укладеного між ФОП Луцкевич Ю.М. та ТОВ “Південь Агро Інвест», є фіксованим та становить 10 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що в апеляційному суді представником ФОП Луцкевич Ю.М. була адвокат Вдовиченко Марія Іванівна, якою складений та надісланий до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача та яка діяла суді апеляційної інстанції на підставі ордеру від 28.12.2024 серії АВ №1131104.
3) Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 07.02.2025 до Договору про надання правничої допомоги від 27.07.2023 №27/07/Ю, виконання послуг Адвоката, вартість надання правової допомоги в межах дії Договору прийнята Клієнтом, погоджена сторонами та загалом складає 10 000,00 грн.
Отже, позивачем надано належні докази в підтвердження факту надання йому Адвокатом послуг на в суді апеляційної інстанції на суму 10 000,00 грн., яка є фіксованим розміром адвокатської винагороди та узгодженою сторонами.
У зв'язку з цим, апеляційний суд наголошує на тому, фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених Договором умов платежу - конкретний склад дій Адвоката, що були вчинені на виконання цього Договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
У разі погодження між Адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та Клієнтом фіксованого розміру гонорару, такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого Адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги Клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що у даному випадку фіксований розмір гонорару, погоджений між Клієнтом та Адвокатом у Додатку №2 від 01.12.2024 до Договору про надання правової допомоги, означає те, що у разі настання визначених таким Договором умов платежу - конкретний склад дій Адвоката, що були вчинені на виконання умов Договору та призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між Клієнтом та його Адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом Вдовиченко М.І. час на надання послуг правничої допомоги.
З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між позивачем та Адвокатом у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого Адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.
Позивачем не надано до суду доказів фактичної оплати послуг Адвоката, але, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому останнім розмірі - 10 000,00 грн.
При цьому, судова колегія враховує, що іншій стороні нормами чинного законодавства надано право заперечувати проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та на сторону, яка заявляє про неспівмірність вказаних витрат та просить зменшити останні, покладається обов'язок доведення неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Проте, судова колегія звертає увагу на те що заперечення щодо розміру адвокатських витрат та клопотання про зменшення останніх від відповідача до суду апеляційної інстанції не надійшло, а відсутність такого клопотання сторони виключає можливість суду самостійно зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Така правова позиція викладена також в Постанові Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі №904/65/18.
Загальні правила розподілу судових витрат містяться у статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом ч.4 вказаної статті, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, розподіл цих витрат залежить безпосередньо від результату розгляду справи (з урахуванням апеляційного перегляду справи). Таким чином, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, обов'язок з відшкодування понесених позивачем відповідних судових витрат покладається у даному випадку саме на відповідача.
Водночас, апеляційний суд наголошує на тому, що Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна позиція зазначена у п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 22/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Так, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд, керуючись, зокрема, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (п. 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання», не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Суд апеляційної інстанції враховує, що у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Так, у даному випадку, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи №915/1540/23 зі складністю останньої, судова колегія зазначає, що дана справа не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій. Вказані позивачем послуги з аналізу документів поглинаються послугою зі складання позовної заяви у даної справі.
Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №873/212/21, від 14.12.2023 у справі №916/1629/22 у схожих правовідносинах щодо стягнення витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги.
Крім того, колегія суддів, звертає увагу саме на виконаний на стадії перегляду даної справи адвокатом обсяг робіт (наданих послуг) - складення відзиву на апеляційну скаргу, доводи якого є аналогічними позовній заяві, що не потребувало значної кількості дій Адвоката та не вимагало аналізу нових документів та судової практики.
При цьому, суд апеляційної інстанції також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.
У цьому випадку з матеріалів справи вбачається, що правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями, а адвокат Вдовиченко М.І. надавала правову допомогу позивачу в судах як першої, так і апеляційної інстанцій, тому, відповідно, була цілком обізнана з обставинами у справі та особливостями правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі.
Разом з тим, апеляційна колегія враховує, що при апеляційному перегляді справи №915/1540/23 адвокат Вдовиченко М.І. у судових засіданнях участі не приймала, надіславши до суду заяву про розгляд апеляційної скарги відповідача без її участі.
Судова колегія акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
Підсумовуючи вищевикладене, приймаючи до уваги виконаний Адвокатом в апеляційному провадженні у даній справі обсяг робіт (наданих послуг), виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, колегія суддів констатує, що розмір заявлених ФОП Луцкевич Ю.М. витрат на правову допомогу у сумі 10 000,00 грн. не відповідає критерію розумності їх розміру, є неспівмірними з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг, а тому мають надмірний характер. У зв'язку з цим, з урахуванням наданих заявником доказів в обґрунтування судових витрат на правничу допомогу, судова колегія вважає, що останні підлягають зменшенню до 5 000,00 грн. Така сума, на переконання апеляційної колегії, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності її розміру, є співрозмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами), а відтак, підлягає відшкодуванню на користь ФОП Луцкевич Ю.М. за рахунок ТОВ “Південь Агро Інвест».
Отже, на підставі викладеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що з ТОВ “Південь Агро Інвест» підлягає стягненню на користь ФОП Луцкевич Ю.М. понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді справи №915/1540/23 у розмірі 5 000,00 грн. У стягненні з позивача 5 000,00 грн. слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 169, 244, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Заяву представника Фізичної особи-підприємця Луцкевич Юлії Миколаївни - адвоката Вдовиченко Марії Іванівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за апеляційним переглядом справи №915/1540/23 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь Агро Інвест» на користь Фізичної особи-підприємця Луцкевич Юлії Миколаївни витрати на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн.
В іншій частині заяви - відмовити.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів сторін.
Матеріали справи №915/1540/23 повернути до Господарського суду Миколаївської області.
Додаткова постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складено та підписано 13.03.2025.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.