79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" березня 2025 р. Справа №914/1653/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді І.Б. Малех
суддів О.В. Зварич
О.І. Матущак
секретар судового засідання Д.Т.Залуцький
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви представника ПП “ Тенісний клуб ТЕН», б/н від 01.03.2025 (вх. № апеляційного суду 01-04/1609/25 від 03.03.2025) та б/н від 06.03.2025 (вх. № апеляційного суду 0105/601/25 від 06.03.2025)
про ухвалення додаткового рішення у справі №914/1653/24
за апеляційною скаргою Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, б/н від 22.01.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/215/25 від 23.01.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2024 року (суддя Мазовіта А.Б., повний текст рішення складено 03.01.2025, м. Львів)
у справі №914/1653/24
за позовом: Приватного підприємства “Тенісний клуб “ТЕН», м. Львів
до відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство “Львівський центральний парк культури та відпочинку імені Б.Хмельницького», м. Львів
про стягнення 589 108,15 грн.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: Єсіпов Ігор Анатолійович - адвокат;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились;
26.06.2024 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства “Тенісний клуб “ТЕН» до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про стягнення 1 097 194,16 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2024 року позов Приватного підприємства “Тенісний клуб “ТЕН» задоволено. Стягнуто з Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь Приватного підприємства “Тенісний клуб “ТЕН» 589 108,15 грн на відшкодування збитків.
Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради оскаржило рішення Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2024 року у справі № 914/1653/24 в апеляційному порядку.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, б/н від 22.01.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/215/25 від 23.01.2025) - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2024 року у справі №914/1653/24 залишено без змін. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покладено на Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.
Представник ПП “Тенісний клуб “ТЕН» адвокат Єсіпов І.А. у відзиві на апеляційну скаргу просив судові витрати віднести на рахунок апелянта.
01.03.2025 на адресу апеляційного суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів судових витрат. До клопотання долучено копію додатку №1 до Додаткової угоди №4/2024 до Договору про надання правової допомоги №08-04/19 від 08.04.2019 та копію рахунку №ТЕН/914/1653/24-2 від 28.02.2025.
06.03.2025 від адвоката Єсіпова І.А. до суду апеляційної інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь Приватного підприємства “Тенісний клуб “ТЕН» 16000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2025 року (головуючий суддя Малех І.Б., Зварич О.В., Матущак О.І.) призначено розгляд заяви представника ПП “ Тенісний клуб ТЕН», б/н від 01.03.2025 (вх. № апеляційного суду 01-04/1609/25 від 03.03.2025) та б/н від 06.03.2025 (вх. № апеляційного суду 0105/601/25 від 06.03.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №914/1653/24 в судове засідання на 12 березня 2025 року.
11.03.2025 на адресу суду від представника Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради Чижович І.З. надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Представник просила врахувати, що позиція позивача у справі ґрунтується на судових справах між тими ж сторонами, за участю того ж представника, тобто для підготовки відзиву представнику не потрібно було досліджувати документів у «попередніх» судових справах. Жодного розміру зменшення витрат на правничу допомогу адвоката представник Чижович І.З. не вказала.
11.03.2025 до апеляційного суду від представника ПП “Тенісний клуб “ТЕН» адвоката Єсіпова І.А. надійшли заперечення на клопотання (заяву) про зменшення розміру судових витрат. Адвокат вважає, що клопотання відповідача є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
При розгляді заяв представника ПП “Тенісний клуб ТЕН», судова колегія Західного апеляційного господарського суду враховує наступне:
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
У постанові Верховний Суд від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 висловлено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що 01.03.2025 року та 06.03.2025 року представник позивача адвокат Єсіпов І.А. подав заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №914/1653/24 та стягнення з Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь Приватного підприємства “Тенісний клуб “ТЕН» - 16 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Повноваження адвоката Єсіпова І.А. (адвокат) здійснювати процесуальне представництво позивача (клієнт) у цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві грунтуються на договорі про надання професійної правової допомоги №08-04/19 від 08.04.2019 (надалі - Договір), а у даній справі - також на Додатковій угоді №4/2024 від 21.06.2024 (надалі - Додаткова угода), яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розмір гонорару (винагороди), який Клієнт (відповідач) сплачує або повинен сплатити Адвокату за надану їм правову допомогу, порядок його обчислення та сплати, а також зміст конкретного доручення клієнта, за виконання якого цей гонорар повинен бути сплачений, визначається сторонами в окремих додаткових угодах, які після їх підписання сторонами стають невід'ємними частинами цього договору.
Згідно з умовами пунктів 3.1, 3.2 Додаткової угоди, гонорар за правову допомогу у судах визначається за фіксованою ставкою, а саме: 3 (три) розміри мінімальних заробітних плат (надалі - "МЗП") у суді кожної інстанції - незалежно від обсягу виконаних робіт та часу, витраченого на її виконання, а такождодатковоївинагороди за досягнення позитивного результату (гонорар успіху) - 1% від суми задоволених вимог (одноразово). Розмір МЗП визначається відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 40 БК України станом на момент відкриття провадження у справі (апеляційного, касаційного провадження).
Як зазначено у вищезгаданому пункті 5 відзиву на апеляційну скаргу, якщо сторони Договору про надання правової допомоги № 08-04/19 внесуть до нього зміни до розгляду апеляційної скарги по суті, відповідні докази будуть надані суду додатково у межах цих строків.
Долученим додатком №1 від 28.02.2025 до Додаткової угоди (надалі - Додаток № 1) сторони Договору досягли згоди про зменшення фіксованої ставки гонорару у судах апеляційної/касаційної інстанцій з трьох до двох розмірів МЗП, що на даний час становить 16 000,00 грн. (=8000х2), та встановили, що позивач повинен сплатити гонорар за правову допомогу у судах апеляційної/ касаційної інстанцій на підставі виставленого рахунку не пізніше двох місяців після закінчення розгляду кожної апеляційної/касаційної скарги відповідним судом.
Позивачу був виставлений рахунок №ТЕН/914/1653/24-2 від 28.02.2025, в якому зазначені всі дані, що їх визначено пунктом 2 цього Додатку, зокрема, загальний опис наданих послуг.
Що стосується загального опису цих послуг, то його зазначено у рахунку №ТЕН/914/1653/24-2 від 28.02.2025. А отже, умова Додаткової угоди про фіксовану ставку гонорару та надані при цьому докази надають можливість апеляційному суду визначити на їх підставі розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, як це встановлено ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Відтак, враховуючи наведене та результати розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а також те, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі, укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність, на що вказала Велика Палата Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, апеляційний суд відповідно встановив, що витрати на правові послуги в сумі 16000,00 грн. позивача є співрозмірними з наданими адвокатом послугами у суді апеляційної інстанції, обґрунтованими, відповідають критерію "необхідності і обґрунтованості".
Керуючись ст. ст. 123, 124, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Заяви представника ПП “Тенісний клуб ТЕН», б/н від 01.03.2025 (вх. № апеляційного суду 01-04/1609/25 від 03.03.2025) та б/н від 06.03.2025 (вх. № апеляційного суду 0105/601/25 від 06.03.2025) - задоволити.
2. Стягнути з Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів, пл. Галицька, буд. 15 (ідентифікаційний код 25558625) на користь Приватного підприємства “Тенісний клуб “ТЕН», м. Львів, вул. Болгарська, буд. 4 (ідентифікаційний код 33073568) - 16 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ст. ст. 287, 288 ГПК України.
5. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя І.Б. Малех
суддя О.В. Зварич
суддя О.І. Матущак