13 березня 2025 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Струбіцька О.М. розглянувши провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за його участі, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 грудня 2024 року, -
Постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП і призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5100 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Згідно постанови районного суду, ОСОБА_1 , 23.11.2024 року о 21 год. 30 хв., в ході реалізації оперативної інформації щодо підготовки до незаконного перетинання державного кордону, під час затримання оперативними працівниками за спробу незаконного перетину державного кордону з України в Республіку Молдова, на відстані 5000 метрів до лінії державного кордону, в адміністративних межах н.п. Коболчин, Дністровського району, Чернівецької області, в складі групи осіб, спільно з гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинив злісну непокору законному розпорядженню представника державної прикордонної служби України, а саме: при його виявленні, прикордонник чітко надав команду «Стій», після чого гр. ОСОБА_1 почувши його законну вимогу, вчинив спробу втечі проте в ході переслідування був затриманий. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.34 Закону України «Про Державний кордон України» та п.12 ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185-10 КУпАП.
На вказану постанову надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Апелянт не погоджує оскаржуваним рішення, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим із порушенням процесуального та матеріального права.
ЄУНСС: 722/2526/24 Головуючий у І інстанції: Суський О.І.
НП: 33/822/107/25 Доповідач: Струбіцька О.М.
Вважає, що матеріали справи не доведено наявності об'єктивної сторони ч.2 ст. 185-10 КУпАП, не зазначено обставин вчинення злісної непокори групою осіб та відсутні відомості про вчинення такого правопорушення повторно протягом року.
Стверджує, що в протоколі про адміністративне правопорушення, а також у оскаржуваній постанові, не вказано в чому полягали законні вимоги працівника Державної прикордонної служби та в чому полягала злісна непокора цим законним вимогам.
Також вважає, що відсутні відомості, що працівник Державної прикордонної служби пред'явив саме законні вимоги, оскільки не надано доказів того чи перебував військовослужбовець при виконанні обов'язків пов'язаних з охоронною державного кордону.
Вказує, що до матеріалів справи не надано жодного відео чи фото доказу, які б підтверджували вчинення злісної непокори.
Поважність причин строку на апеляційне оскарження мотивує тим, що 23.11.2024 року він був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, до нього було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, із Чернівецького слідчого ізолятору звільнився 04.12.2024 року, тобто після винесення оскаржуваного рішення.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за клопотанням особи, яка подає апеляційну скаргу, може бути поновлений.
Перевіривши доводи ОСОБА_1 викладені у поданому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає їх обґрунтованими, а тому строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У відповідності зі ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таких вимог суддя районного суду не дотримався при розгляді даної справи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №021920 від 23.11.2024 року ОСОБА_1 , 23.11.2024 року о 21 год. 30 хв., в ході реалізації оперативної інформації щодо підготовки до незаконного перетинання державного кордону, під час затримання оперативними працівниками за спробу незаконного перетину державного кордону з України в Республіку Молдова, на відстані 5000 метрів до лінії державного кордону, в адміністративних межах н.п. Коболчин, Дністровського району, Чернівецької області, в складі групи осіб, спільно з гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинив злісну непокору законному розпорядженню представника державної прикордонної служби України, а саме: при його виявленні, прикордонник чітко надав команду «Стій», після чого гр. ОСОБА_1 почувши його законну вимогу, вчинив спробу втечі проте в ході переслідування був затриманий. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.34 Закону України «Про Державний кордон України» та п.12 ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185-10 КУпАП (а.с.1).
Відповідно до ч.1 ст. 185-10 КУпАП, адміністративним правопорушенням вважається злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Відповідальність за ч.2 ст. 185-10 КУпАП настає за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.
Об'єктивна сторона даного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного їх невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 26 червня 1992 року визначено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Як встановлено апеляційним судом в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 185-10 КУпАП, в порушення вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, не зазначено вимоги якого саме працівника прикордонної служби не виконав ОСОБА_1 , які повноваження мав такий працівник, та в чому полягало законне розпорядження чи вимога представника Державної прикордонної служби.
У справі немає пояснення чи рапорта працівника прикордонної служби, щодо вимог якого, на думку органу що склав протокол про адміністративне правопорушення, було вчинено злісну непокору.
Відтак, у протоколі не розкрито об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-10 КУпАП.
Викладені у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення обставини не підтверджено належними та допустимими доказами, що унеможливлює притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 185-10 КУпАП.
Як встановлено із матеріалів справи, 23.11.2024 року проводилося затримання ОСОБА_1 у зв'язку скоєнням злочину.
Зокрема, це підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.11.2024 року, повідомленням про підозру ОСОБА_1 за ч.3 ст. 332 КК України та ухвалою слідчого судді Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2024 року про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно протоколу затримання від 24.11.2024 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, за вчинення незаконного переправлення осіб через державний кордон України (а.с. 22-24).
Згідно повідомлення про підозру від 24.11.2024 року, ОСОБА_1 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, тобто в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів та сприянні його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод (а.с 25-26).
Згідно змісту підозри, ОСОБА_1 , діючи на виконання раніше розробленого невстановленою слідством особою плану, організував посадку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до автомобіля марки «Рено Кенго», реєстраційний номер НОМЕР_1 та розпочав рух в напрямку лінії розмежування державного кордону України та Республіки Молдова, а саме в напрямку м.Сокиряни, Дністровського району, Чернівецької області за наданими невстановленою слідством особою координатами місця висадки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в напрямку 0095 прикордонного знаку.
Керуючи автомобілем марки «Рено Кенго», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху в напрямку розмежування ділянки державного кордону України та Республіки Молдова, ОСОБА_1 на виконання заздалегідь розробленого невстановленою слідством особою плану вживав заходів щодо об'їзду контрольних постів по маршруту слідування, а також перебуваючи в салоні автомобіля марки «Рено Кенго», реєстраційний номер НОМЕР_1 , обумовив ОСОБА_3 необхідність передачі йому грошових коштів у сумі 200 евро, які останній додатково мав передати за вказівкою невстановленої слідством особи за переправлення його через державний кордон України.
Близько 21.20 год. 23.11.2024 року автомобіль марки «Рено Кенго», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , в салоні якого знаходились ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України, був зупинений працівниками ДПС України під час руху по території прикордонно-контрольованого району в адміністративних межах с.Коболчин, Дністровського району, Чернівецької області.
Проте, зі змісту протоколу ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він 23.11.2024 року був виявлений працівниками прикордонної служби, які подали команду «Стій», а ОСОБА_1 вчинив спробу втечі та вході переслідування був затриманий.
Вказане суперечить дослідженим судом доказам, письмовим поясненням ОСОБА_1 та його поясненням наданими під час апеляційного розгляду.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 слідує, що він прибув з 2 особами з міста Чернівці в місто Сокиряни до залізничного переїзду, під час поїздки на автомобілі "Рено" їх зупинив невідомий автомобіль, з нього вибігли двоє молодих людей, які витягнули його з авто та кинули на землю, прямував в місто Сокиряни, щоб привезти двох «ухилянтів», яких попросив відвести ОСОБА_4 , він був організатором.
Аналогічні за змістом пояснення надані ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду.
Із досліджених апеляційним судом доказів слідує, що ОСОБА_1 не був виявлений працівниками прикордонної служби, йому не озвучувалась вимога «Стій» та він не втікав від останніх, оскільки ОСОБА_1 був зупинений під час керування транспортним засобом, та відразу затриманий у зв'язку із скоєнням злочину.
Згідно ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Ні районний суд, ні апеляційний суд не мають права перебирати на себе визначений ст. 251 КУпАП обов'язок збирання доказів, який покладений у даному випадку на працівників прикордонної служби.
Працівниками прикордонної служби не розкрили об'єктивної сторони правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , не долучити до матеріалів справи докази, які б підтверджували викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини.
При цьому, письмові пояснення ОСОБА_1 та пояснення надані під час апеляційного розгляду, із врахування долучених до апеляційної скарги матеріалів кримінального провадження, спростовують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185-10 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №021920 від 23.11.2024 року не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, постанова Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.185-10 КУпАП не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
За таких обставин, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185-10 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом, а тому подану апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову районного суду - скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу правопорушення відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП скасувати та провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суду [підпис] О.М. Струбіцька
"Копія. Згідно з оригіналом."
Суддя - доповідач _________________ Струбіцька О.М.
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
13.03.2025 року
(дата засвідчення копії)