Номер провадження 22-ц/821/515/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/3060/24 Категорія: на ухвалу Волкова Н. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
12 березня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіНовіков О.М,. Сіренко Ю.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Яцюка М.В. на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 23.01.2025(повний текст складено 23.01.2025, суддя в суді першої інстанції Волкова Н.С.) про передачу на розгляд іншого суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фред Капітал» про зняття арешту, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
у жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до відповідачів, в якому просив зняти арешт, накладений постановою Святошинського відділу ДВС про арешт майна боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Фред Капітал») від 02.12.2020 у виконавчому провадженні №63635023 на автобус ПАЗ державний номер НОМЕР_1 , VIN номер НОМЕР_2 , білого кольору, та зняти розшук із зазначеного майна.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 при зверненні до Сервісного центру МВС для вирішення питання про поставку на облік вказаного автобусу дізнався, що цей транспортний засіб знаходиться в розшуку на підставі накладеного на нього Святошинським РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) арешту. 28.08.2024 виконавчою службою було складено акт про зняття майна з розшуку та повідомлено ОСОБА_1 про те, що Святошинський РВ ДВС не може розглядати будь-які його заяви, оскільки він не є учасником виконавчого провадження.
Зазначав, що арешт на автобус та розшук майна накладено протиправно, оскільки на момент винесення постанов його було придбано на прилюдних торгах та передано у повне розпорядження позивачу. Наявність арешту та розшуку майна порушує права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження ним.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 23.01.2025 вказану цивільну справі передано для розгляду по суті до Господарського суду міста Києва з підстав того, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2020 року у справі №910/9828/20 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фред Капітал», а з огляду на положення законодавства України розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції представник позивача адвокат Яцюк М.В. 03.02.2025 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що позивач жодним чином не має відношення до боржника, ніяких договірних чи інших відносин з ним не має. Із реєстру судових рішень можна встановити, що 27.08.2020 Господарським судом м. Києві відкрито провадження у справі 910/9828/20 про банкрутство. При цьому, позивач 26.06.2020 року отримав у своє розпорядження придбаний на торгах автобус. Тобто, позивач придбав майно боржника-банкрута до відкриття провадження про банкрутство. Більше того, оскаржуваний арешт в порушення будь-яких норм було накладено 02.12.2020 року, тобто вже після відкриття провадження про банкрутство. Вказаний арешт не знімався Господарським судом м. Києва за клопотанням будь-якої особи, адже придбане позивачем на торгах майно у вигляді автобусу ПАЗ не може використовуватися для задоволення потреб кредиторів у справі про банкрутство. Відтак, вважає, що всі питання щодо накладення арешту на майно позивача повинно вирішуватися в рамках цивільного провадження. Вказує, що постанова про арешт є незаконною, як з точки зору цивільного законодавства щодо порядку накладення арешту, так і з точки зору господарського, оскільки неможливо накладати арешт на майно, якщо відкрито справу про банкрутство.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В даному випадку оскаржується ухвала про передачу справи на розгляд до іншого суду, яка зазначена в пункті 9 частини першої статті 353 ЦПК України. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у повній мірі відповідає вказаним вимогам процесуального законодавства.
Так згідно частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У частині 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відмежування справ цивільної юрисдикції від інших здійснюється таким чином, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у статті 2 ЦПК України, і до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.
Відповідно до положень ст. 7 Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство (неплатоспроможність), повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01. 2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17.
У постановах від 15.05. 2019 у справі № 289/2217/17, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розгадає.
Таке врегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Враховуючи викладене вище правове регулювання розмежування цивільної та господарської юрисдикцій, апеляційний суд прийшов до таких висновків.
Предметом спору у цій справі є позовні вимоги ОСОБА_1 про зняття арешту, накладеного постановою Святошинського ВДВС про арешт майна боржника (ТОВ «Фред Капітал») від 02.12.2020 у виконавчому провадженні №63635023 на автобус ПАЗ державний номер НОМЕР_1 , VIN номер НОМЕР_2 , білого кольору, та зняти розшук із зазначеного майна.
Ці вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником майна (транспортного засобу, на який накладено арешт), яке він набув у власність по результатам проведення прилюдних торгів, вказаний факт ніким не оспорений і не скасований.
Проте існують перешкоди для реалізації права власності позивача, оскільки на його транспортний засіб накладено оспорюваний арешт.
Тобто фактично мова йде про заявлення власником негаторних позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності, що відповідає приписам ст. 391 ЦК України.
Відтак стверджувати про те, що спір у цій справі є майновим стосовно правомочностей ТОВ «Фред Капітал», як суб'єкта, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, відносно до транспортного засобу позивача підстав не має, оскільки питання про право власності на арештований транспортний засіб у справі не вирішується. Натомість своє право власності позивач підтверджує актом, складеним по результатам проведення прилюдних торгів, який наразі є чинним та недійсним не визнавався.
Одночасно спору про право власності ТОВ «Фред Капітал» на арештований транспортний засіб за позовною заявою позивача також не виникає.
Отже підстав для застосування приписів ст. 7 КУзПБ у даному випадку не має, так як у справі не вирішується майновий спір, стороною якого є боржник у справі про банкрутство.
Відповідно до положень п.4 ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права.
Таким чином ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 23.01.2025про передачу справи на розгляд до іншого суду слід скасувати у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права - ст. 19 ЦПК України, а матеріали справи - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу представника позивача - задовольнити.
Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 23.01.2025про передачу на розгляд іншого суду у даній цивільній справі - скасувати.
Матеріали цивільної справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 12.03.2025.
Суддя-доповідач
Судді