Справа № 953/12082/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/912/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 309 КК України
12 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок Київського районного суду м. Харкова від 09 січня 2025 року стосовно ОСОБА_8 ,-
встановила:
Вказаним вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Харкова, українка, громадянка України, розлучена, із середньою освітою, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працює, не судима, зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 ,
визнана винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено їй покарання у виді пробаційного нагляду на строк 3(три) роки.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Також вирішено питання щодо речових доказів та витрат на проведення судової експертизи.
Згідно вироку, 09 листопада 2024 року під час перебування у м. Харкові у ОСОБА_8 виник умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - «PVP», для власного вживання, без мети збуту.
Реалізуючи свій намір, ОСОБА_8 за допомогою всесвітньої мережі інтернет, а саме крос-платформного месенджера «Телеграм», у інтернет-магазині, через свій персональний комп'ютер замовила особливо небезпечну психотропну речовину - «PVP», сплативши за це грошові кошти, за допомогою терміналу «EasyPay», після чого від невстановленої особи, отримала на свій мобільний телефон текстове повідомлення з координатами місцезнаходження «закладки» з психотропною речовиною «PVP».
Прослідував до місця вказаного у текстовому повідомленні, в район Журавлівського гідропарку, м. Харкова, більш точна адреса не встановлена, ОСОБА_8 на землі знайшла так звану «закладку», - один прозорий полімерний пакет з фіксатором, з кристалічною речовиною білого кольору, який помістила до захисного чохла свого мобільного телефону та з вказаного моменту почала зберігати психотропну речовину «PVP» при собі для власного вживання без мети збуту.
Тим самим ОСОБА_8 незаконно придбала особливо небезпечну психотропну речовину «PVP» та з вказаного часу почала зберігати її при собі для подальшого власного вживання, без мети збуту.
09.11.2024 близько 16:51 у ОСОБА_8 , яка їхала в автомобілі таксі біля блок-посту розташованого за адресою: м. Харків, вул. Вінніченко, буд. 2, після зупинки працівниками поліції, добровільно, при огляді місця події, з захисного чохла власного мобільного телефону, що знаходився при ній, видала один прозорий полімерний пакет з фіксатором з кристалічною речовиною білого кольору. Згідно висновку експерта Харківського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/121-24/34727-НЗПРАП від 28.11.2024 надана на дослідження речовина масою 0,2709 г містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP, в складі на дослідження речовини, становить 0,2249 г.
Таким чином, ОСОБА_8 всупереч Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», незаконно придбала та зберігала, без мети збуту, особливо небезпечну психотропну речовину - «PVP», що віднесена до особливо небезпечних психотропних речовин, що знаходиться у незаконному обігу, згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.
Своїми умисними та протиправними діями обвинувачена ОСОБА_8 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, тобто незаконне придбання, перевезення та зберігання особливо небезпечної психотропної речовин, без мети збуту.
На вказаний вирок суду захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої подала апеляційну скаргу, у якій просить вирок Київського районного суду м. Харкова від 09 січня 2025 року змінити в частині призначеного покарання ОСОБА_8 , призначивши їй покарання у вигляді штрафу.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що при визначенні міри покарання суд першої інстанції підійшов до цього питання поверхнево, не прийняв до уваги наявність пом'якшуючих відповідальність обставин - щире каяття ОСОБА_8 та відсутність будь-яких обтяжуючих відповідальність обставин, наявність в неї стійких соціальних зв'язків, мізерність суспільної небезпеки, яку являло собою скоєне ОСОБА_8 правопорушення, а також те, що обвинувачена раніше не судима.
Призначене ОСОБА_8 покарання у вигляді трьох років пробаційного нагляду є надмірним тягарем для останньої, оскільки є необхідність протягом трьох років зазнавати комплекс обмежень, передбачених пробаційним наглядом та обов'язками, що покладені на ОСОБА_8 оскаржуваним вироком.
Захисник зазначала, що з урахуванням всіх зазначених обставин, суд першої інстанції мав можливість та законні підстави призначити ОСОБА_8 менш суворе покарання в межах санкції статті, та вважала, що достатнім та співмірним скоєному ОСОБА_8 було б покарання у вигляді штрафу.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника та обвинуваченої, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація її дій в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Стосовно апеляційних доводів сторони захисту щодо суворості покарання, призначеного ОСОБА_8 за вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.
Санкцією ч. 1 ст. 309 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.
На переконання суду апеляційної інстанції, враховуючи усі наведені вище обставини, зокрема і ті, на які посилається у поданій апеляційній скарзі захисник, наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття у вчиненні кримінального проступку, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, особу винної, судом першої інстанції обґрунтовано застосовано до ОСОБА_8 саме такий вид покарання як пробаційний нагляд, який передбачений санкцією інкримінованої йому статті.
Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_8 раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за вчинення аналогічного злочину, але на протязі декількох років знов вчинила кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, є працездатною особою, але ніде не працевлаштована та не має постійного джерела доходів, а відтак не зможе сплатити штраф, про який ставиться питання в апеляційній скарзі, що свідчить про очевидну складність виконання обвинуваченою вироку суду.
На підставі наведеного, призначене ОСОБА_8 покарання, з урахуванням особи обвинуваченої, повністю відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, яке буде необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, і саме таке покарання буде мати для неї достатню превентивну роль, та не є надмірним тягарем, як про це зазначено в апеляційній скарзі захисника.
На переконання суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції та відсутності жодних підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги захисника, а за таких обставин і підстав для задоволення апеляційної скарги захисника суд апеляційної інстанції не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 09 січня 2025 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: