Справа №638/15932/24 Доповідач: ОСОБА_1
Провадження №23-з/818/8/25
12 березня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши заяву захисника ОСОБА_2 про відвід судді ОСОБА_3 у справі за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 05 листопада 2024 року щодо ОСОБА_4 ,-
В провадженні судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_3 знаходиться справа за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 05 листопада 2024 року.
05 березня 2025 року захисник ОСОБА_2 подав заяву про відвід судді ОСОБА_3 . В обґрунтування заявленого відводу посилається на те, що суддя ОСОБА_3 під час апеляційного розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні від 04 березня 2025 року відмовила у задоволенні клопотання сторони захисту про виклик свідка ОСОБА_5 , що на його думку, може свідчити про необ'єктивність та упередженість судді при прийнятті рішення за наслідками розгляду його апеляційної скарги.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_2 , будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце розгляду заяви про відвід судді, в судове засідання не з'явилися. Захисник ОСОБА_2 подав до Харківського апеляційного суду заяву про проведення судового розгляду без участі його та ОСОБА_4 , а тому розгляд відбувся за їх відсутності.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Процедура відводу судді у справі про адміністративне правопорушення положеннями КУпАП не врегульована.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі №2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року, провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
Отже, апеляційний суд вважає за необхідне при вирішенні питання щодо заявленого відводу, застосувати норми КПК України, які регулюють процесуальну процедуру вирішення відводів та самовідводів у кримінальному провадженні, а саме ст. 75, 80-81 КПК України.
Положеннями статей 75, 76 КПК України передбачено вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді кримінального провадження.
Пунктом 4 статті 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Нормами Конституції України закріплені основні засади судочинства та відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. UnitedKingdom), від 10.06.1996 року, п. 38).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (CastilloAlgarv.Spain), від 28.10.1998 року, п.45).
Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка згідно ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовується судами при розгляді справ як джерело права, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах Фей проти Австрії, Ветштайн проти Швейцарії, Мироненко і Мартенко проти України, Рудніченко проти України).
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі Кіпріану проти Кіпру ).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі Пуллар проти Сполученого Королівства). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється. Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі Де Куббер проти Бельгії ).
Згідно пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Одночасно апеляційний суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Доводи, на які посилається захисник ОСОБА_2 , як на підстави для відводу, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, безпідставні і такі, що ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях та носять абстрактний та неконкретизований характер.
Відмова у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про виклик свідка ОСОБА_5 не може свідчити про необ'єктивність та упередженість судді ОСОБА_3 при прийнятті рішення, оскільки з урахуванням вимог ч.7 ст.294 КУпАП справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Як слідує із матеріалів справи вимог про виклик свідка апеляційна скарга не містить, а доповнень до апеляційної скарги до апеляційного суду не надходило.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що заява захисника ОСОБА_2 про відвід судді ОСОБА_3 за наведених обставин задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.75, 80 КПК України,
Заяву захисника ОСОБА_2 про відвід судді ОСОБА_3 у справі №638/15932/24 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду ОСОБА_1