Справа № 641/5683/24 Головуючий І інстанції - Онупко М.Ю.
Провадження № 33/818/118/25 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ст. 130 КУпАП
05 березня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Соснової А.Є.
за участю захисника Бєзяєва А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Бєзяєва А.А. на постанову судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 17 жовтня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 13.11.2023 року о 00 год. 17 хв. в м. Харків, пр-т. Героїв Сталінграда, 1 А, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння, що підтверджується висновком закладу охорони здоров'я КНП ХОР ОКПЛ № 3307, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України.
Постановою судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді скасувати, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що після того, як постановою Харківського апеляційного суду від 25.06.2024 року постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.02.2024 року було скасовано, матеріали про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП були повернуті начальнику УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції для усунення вказаних в постанові недоліків. Після того, як поліцейськими було усунуто недоліки та вирішено було повторно направити протокол до суду то ОСОБА_1 не було ознайомлено з матеріалами справи.
Зазначає, що відповідно до висновку лікаря було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває під дією лікарських препаратів, однак Акт огляду на місці події не складався, перелік ознак, на підставі яких поліцейські виявили ознаки наркотичного сп'яніння нічим не зафіксовані. При цьому у висновку медичного закладу зазначено, що вказаний висновок робиться саме на підставі такого акту огляду № 3307.
Вказує, що ОСОБА_1 30.10.2023 року звернувся до лікаря зі скаргами психічного стану, стресу та депресії. Після консультації лікар прописав приймати препарат «Гідазепам 20» по 1 таблетці 3 рази на день, тривало, а саме близько 2 тижнів. 13.11.2023 року ОСОБА_1 сів за кермо вперше за 15 днів після припинення вживання медичного препарату, а тому можливо припустити, що у сечі ОСОБА_1 були виявлені залишки прописаного йому раніше препарату.
Зазначив, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» надавали право поліцейським зупиняти автомобіль під керуванням ОСОБА_1 .
Також, захисник подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки станом на день апеляційного розгляду закінчились строки накладення стягення, передбачені ст.38 КУпАП.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.
Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб'єкта правопорушення до адміністративної відповідальності.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, врегульовано нормами статті 266 КУпАП та положеннями «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Відповідно, за наслідками огляду водія, лікарем встановлюється один з діагнозів: перебування в стані алкогольного сп'яніння; пербування в стані наркотичного чи іншого сп'яніння; перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При кваліфікації вчиненого правопорушення, як керування водієм транспортним засобом під дією лікарських засобів, обов'язковою умовою є встановлення медичним оглядом чи впливають виявлені у відібраному біологічному середовищі лікарські препарати на увагу та швидкість реакції водіїв, чи містять обмеження щодо їх вживання водіями.
Відповідно, виявлення у біологічному середовищі водія тільки речовини, яка містяться в лікарських засобах недостатньо, оскільки необхідно встановити, що така речовина повинна впливати на увагу та швидкість реакції водіїв.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 604184 від 20 листопада 2023 року зазначено, що: 13.11.2023 року о 00 год. 17 хв. в м. Харків, пр-т. Героїв Сталінграда, 1 А, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння, що підтверджується висновком закладу охорони здоров'я КНП ХОР ОКПЛ № 3307.
Постановою Харківського апеляційного суду від 25.06.2024 року (справа № 641/7736/24, провадження № 33/818/622/24) постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.02.2024 року скасовано, матеріали про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП повернуто начальнику УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції для усунення вказаних в постанові недоліків.
26.06.2024 року адміністративний матеріал у відношенні ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП повторно надійшов до провадження Комінтернівського районного суду м.Харкова.
Відповідно до додатку до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 604184 від 20 листопада 2023 року на виконання постанови ХАС від 25.06.2024 року справа № 641/7736/24 зазначено, що під час доопрацювання адміністративного матеріалу було відібрано рапорт від інспектора взводу № 1 роти №2 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції В.Кобрина, в якому він зазначає, що просить вважати вірним у протоколі, що водій ОСОБА_1 згідно висновку лікаря № 3307 знаходився саме під впливом лікарських препаратів (бензодіазепан), чим порушив вимог п.2.9 а ПДР.
В подальшому судом першої інстанції на підставі матеріалів справи було зроблено висновок про те, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, - керування транспортними засобами особами під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Виходячи зі змісту ст.7,245,279,280 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст.256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Пунктом 1 ч.1 ст.255 КУпАП встановлено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, крім іншого, статтями 124, 130 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.
Встановлення та зазначення повних відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення, є прямим обов'язком органу, який склав протокол відповідно до вимог ч.1 ст.256 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Проте судом першої інстанції залишено поза увагою наведені недоліки, допущені уповноваженою посадовою особою під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно зазначити опис обставин, установлених під час розгляду справи, навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.251,252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП є абсолютно визначеною та за своєю структурою є складною нормою права, тобто містить два або більше обов'язкових правил поведінки та закріплює однозначне правило поведінки, а саме керування транспортними засобами особами:
- в стані алкогольного сп'яніння;
- в стані наркотичного чи іншого сп'яніння;
- під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
- передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
- відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що під час оформлення адміністративного матеріалу, поліцейський не виконав вимоги ч.2 ст.255 КУпАП, оскільки положення п.1 ч.1 ст.255, ст. 254, 256 КУпАП, у випадку вчинення особою адміністративного правопорушення, уповноважені на те посадові особи Національної поліції, зобов'язані не тільки скласти протокол про адміністративне правопорушення, а й зібрати докази вчинення особою такого адміністративного правопорушення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до висновку щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 3307 від 17.11.2023 року, встановлено, що ОСОБА_1 перебував під впливом лікарських препаратів (бензодіазепін).
Відповідно до акту медичного огляду ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 3307 від 13.11.2023 року, вбачається, що він 13.11.2023 року о 00 год 15 хв був оглянутий лікарем КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» ОСОБА_2 та встановлено заключний діагноз за результатами огляду «Перебуває під впливом лікарських препаратів (бензодіазепіну)»
Разом з цим, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було складено у зв'язку з тим, що він керував автомобілем у стані наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу, що кваліфікувати вчинене особою адміністративне правопорушення, є виключною компетенцією суб'єкта уповноваженого на складання протоколу.
Протокол, який складено відповідальною особою, повинен містити відомості про обставини, що характеризують суть адміністративного правопорушення у відповідності до диспозиції інкримінованої статті із визначенням: суб'єкта, суб'єктивної сторони, об'єкта, об'єктивної сторони, оскільки протокол за своєю суттю та призначенням, крім доказового значення, представляє собою обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення (проступку), в межах якого суд здійснює розгляд справи.
При цьому, суд не може вийти за межі такого обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу.
За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке по суті, судом підтримується (рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08).
Таким чином, рапорт поліцейського, відповідно до якого він просить вважати вірним викладення фабули обвинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що водій ОСОБА_1 згідно висновку лікаря № 3307 знаходився саме під впливом лікарських препаратів (бензодіазепан), чим порушив вимог п.2.9 а ПДР, не може бути прийнятий у якості доказу внесення змін до протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки такі дії не передбачені діючим законодавством та за своєю суттю є порушенням права особи, бути обізнаною про обставини звинувачення, так як обвинувачення може бути змінено виключно складанням нового протоколу про адміністративне правопорушення, що являє собою офіційний правовий акт щодо усіх складових вчиненого правопорушення.
Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Таким чином порушено принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на формально перелічених документах.
Враховуючи, що у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі не конкретно викладено суть адміністративного правопорушення а саме те, що поліцейськими невірно зазначено про керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, всупереч діагнозу встановленого лікарем про перебування ОСОБА_1 під дією лікарських препаратів (бензодіазепіни) та з огляду на відсутність у суду процесуального права уточнювати зміст адміністративного правопорушення, що унеможливлює встановлення у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Крім того, обвинувачення ОСОБА_1 про те, що він керував транспортним засобом під впливом лікарських препаратів (бензодіазепіну) не висувалось, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави кваліфікувати таким чином його дії, оскільки суд позбавлений можливості перекваліфікувати дії особи, якщо це погіршує її становище. Також, судом першої інстанції не було встановлено, що така речовина впливала на увагу та швидкість реакції водія.
Враховуючи зазначене, постанова судді щодо ОСОБА_1 не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.13 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Бєзяєва А.А. задовольнити.
Постанову судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 17 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик