Справа № 553/1056/21 Номер провадження 11-кп/814/385/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
25 лютого 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисникаОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 квітня 2021 року за №12021175460000137, за апеляційною скаргою зі змінами прокурора ОСОБА_8 на вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 06 лютого 2023 року,
Цим вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Рудка Полтавського р-ну Полтавської обл., котрий був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останній раз -
14 грудня 2018 року Ленінським районним судом м. Полтава за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, яке 25 травня 2021 року Ленінським районним судом м. Полтава скасовано та направлено ОСОБА_9 в місця позбавлення волі для відбуття призначеного покарання,
визнано невинуватим і виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального проступку, передбаченого ст.395 КК України.
Вирішено питання щодо речового доказу.
Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що прокурором не доведено поза розумним сумнівом належними й допустимими доказами факт того, що обвинувачений здійснив самовільне залишення місця свого проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у самовільному залишенні ним місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду за таких обставин.
01 лютого 2021 року Ленінським районним судом м. Полтава встановлено адміністративний нагляд щодо ОСОБА_9 на строк 1 рік і застосовано до нього обмеження у вигляді заборони: виходити з будинку (квартири) з 22 до 06 години; перебувати у визначених місцях району: «Ресторан», «Бар», «Кафе» та інших закладах, із метою придбання і розпиття спиртних напоїв; виїзд за межі адміністративного району за місцем проживання у службових та особистих питаннях без дозволу керівництва відповідного відділу Національної поліції України.
Проте, не зважаючи на передбачене законом зобов'язання та ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 01 лютого 2021 року, ОСОБА_9 , діючи умисно, без поважних причин, із метою ухилення від адміністративного нагляду, самовільно, без дозволу поліцейських залишив місце свого проживання по АДРЕСА_2 , чим порушив умови адміністративного нагляду. У ході перевірок ОСОБА_9 був відсутнім за місцем проживання 11 лютого 2021 року о 23 годині 00 хвилин, 12 лютого 2021 року о 22 годині 30 хвилин, 13 лютого 2021 року о 23 годині 00 хвилин, 20 березня 2021 року о 23 годині 30 хвилин, 21 березня 2021 року о 23 годині 00 хвилин та 07 квітня 2021 року о 22 годині 40 хвилин.
Наведені вище дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковані за ст.395 КК України як самовільне залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження , істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 06 лютого 2023 року та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.395 КК України, призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень, і на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції надав помилкову оцінку доказам сторони обвинувачення, безпідставно поставив під сумнів їх достовірність і не врахував те, що їх сукупністю в повному обсязі доведено винуватість ОСОБА_9 в самовільному залишенні місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду за інкримінованих йому обставин і спростовано показання обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_9 станом на момент апеляційного розгляду, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер, що підтверджується даними лікарського свідоцтва про смерть №198 від 08 лютого 2025 року, виданого Державною спеціалізованою установою «Полтавське обласне бюро судово-медичної експертизи» .
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, міркування прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги зі змінами про безпідставність виправдання ОСОБА_9 , просив скасувати оскаржуваний вирок і закрити кримінальне провадженні на підставі п.5 ч.1 ст284 КПК України, думку захисника про необхідність закриття апеляційного провадження у зв'язку зі смертю ОСОБА_9 та залишення вироку місцевого суду без зміни, а апеляційної скарги зі змінами - без задоволення з посиланням на необґрунтованість доводів апелянта, позицію обвинуваченого в попередньому судовому засіданні, який заперечив проти аргументів прокурора, вважаючи законним і обґрунтованим оскаржуваний вирок, провела судове слідство шляхом повторного дослідження доказів, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга зі змінами підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За змістом ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Твердження захисника про необхідність закриття апеляційного провадження у зв'язку зі смертю ОСОБА_9 позбавлені підстав.
Згідно з висновком щодо застосування норм права, який міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року (справа №710/466/16-к), після встановлення під час апеляційного розгляду факту смерті обвинуваченого, щодо якого ухвалено виправдувальний вирок, суд апеляційної інстанції зобов'язаний виконати вимоги ст.ст.370, 404, 419 КПК України, забезпечити участь захисника, продовжити апеляційний розгляд, надати мотивовані відповіді на доводи апеляційних скарг та постановити ухвалу, передбачену одним із п.п.1, 2, 5 або 6 ст.407 КПК України з урахуванням вимог ст.ст.284, 417 КПК України.
За таких обставин, кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 підлягає апеляційному розгляду по суті.
Аргументи ж прокурора про безпідставність виправдання ОСОБА_9 за ст.395 КК України й те, що сукупністю доказів у матеріалах кримінального провадження підтверджено вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів уважає обґрунтованими.
На підставах, передбачених п.5 ч.1 ст.284, п.5 ч.1 ст.407, ст.417 України, суд апеляційної інстанції скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження, якщо помер обвинувачений.
Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.409 КПК України підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Однак наведене вище залишилось поза увагою місцевого суду, який не оцінив досліджені докази як того вимагає ст.94 КПК України, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про визнання невинуватим і виправдання ОСОБА_9 за ст.395 КК України.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів установлено, що ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.395 КК України - самовільне залишення ним місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, за таких обставин.
01 лютого 2021 року Ленінським районним судом м. Полтава встановлено адміністративний нагляд щодо ОСОБА_9 на строк 1 рік і застосовано до нього обмеження у вигляді заборони: виходити з будинку (квартири) з 22 до 06 години; перебувати у визначених місцях району: «Ресторан», «Бар», «Кафе» та інших закладах, із метою придбання та розпиття спиртних напоїв; виїзд за межі адміністративного району за місцем проживання у службових та особистих питаннях без дозволу керівництва відповідного відділу Національної поліції України.
Проте ОСОБА_9 в порушення передбаченого законом зобов'язання та ухвали Ленінського районного суду м. Полтава від 01 лютого 2021 року, діючи з прямим умислом, без поважних причин, із метою ухилення від адміністративного нагляду, самовільно залишив місце свого проживання по АДРЕСА_2 . У ході перевірок ОСОБА_9 був відсутнім за цією адресою 11 лютого 2021 року о 23 годині 00 хвилин, 12 лютого 2021 року о 22 годині 30 хвилин, 13 лютого 2021 року о 23 годині 00 хвилин, 20 березня 2021 року о 23 годині 30 хвилин, 21 березня 2021 року о 23 годині 00 хвилин та 07 квітня 2021 року о 22 годині 40 хвилин, порушивши умови адміністративного нагляду.
Такий висновок підтверджується безпосередньо дослідженими колегією суддів належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми та взаємозв'язаними доказами.
Диспозицією ст.395 КК України передбачено відповідальність за самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
Адміністративний нагляд - це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених із місць позбавлення волі, які здійснюють органи Національної поліції. Такий вид контролю використовують із метою запобігання вчиненню кримінальних правопорушень окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, а також здійснення виховного впливу на них (ст.ст.1, 2 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»).
Під самовільним залишенням особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду розуміється зміна піднаглядним без поважних причин і без повідомлення поліцейських, що здійснюють нагляд, як місця проживання у межах одного населеного пункту, так і виїзд без дозволу органів внутрішніх справ до іншого населеного пункту.
До поважних причин, які виключають відповідальність особи за вчинення вказаних вище дій, передбачених ст.395 КК України, віднесено: тяжку хворобу, загибель близьких, природні явища або обставини, передбачені ст.ст.39-41 КК України.
Суб'єктивна сторона зазначеного вище кримінального правопорушення характеризується прямим умислом і спеціальною метою - ухиленням від адміністративного нагляду.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, зобов'язані вести законослухняний спосіб життя, не порушувати громадський порядок і додержуватись таких правил: а) прибути у визначений установою виконання покарань термін в обране ними місце проживання і зареєструватися в органі Національної поліції; б) з'являтися за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і давати усні та письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням правил адміністративного нагляду; в) повідомляти поліцейських, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи, місця проживання чи перебування, а також про виїзд за межі району (міста) у службових справах; г) в разі від'їзду в особистих справах з дозволу поліцейського в інший населений пункт та перебування там більше доби зареєструватися у відповідному органі Національної поліції.
Статтею 10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» унормовано, що до осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, судом можуть бути застосовані частково або у повному обсязі, зокрема, такі обмеження у вигляді заборон: а) виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; б) перебування у визначених місцях району (міста); в) виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 01 лютого 2021 року Ленінським районним судом м. Полтава встановлено адміністративний нагляд щодо ОСОБА_9 на строк 1 рік і застосовано до нього обмеження у вигляді заборони: виходити з будинку (квартири) з 22 до 06 години; перебувати у визначених місцях району: «Ресторан», «Бар», «Кафе» та інших закладах, із метою придбання та розпиття спиртних напоїв; виїзд за межі адміністративного району за місцем проживання у службових та особистих питаннях без дозволу керівництва відповідного відділу Національної поліції України. 09 лютого 2021 року ця ухвала набрала законної сили та є чинною (т.1 а.к.п.105, а.с.28).
При цьому, факт отримання 01 лютого 2021 року ОСОБА_9 копії повного тексту вказаного вище судового рішення підтверджується даними розписки, засвідченої особистим підписом обвинуваченого (а.с.28). Також у матеріалах справи адміністративного нагляду наявний запис, підтверджений підписом ОСОБА_9 та його власноруч складеним твердженням: «з моїх слів записано правильно та мною прочитано», з приводу ознайомлення його з ухвалою Ленінського районного суду м. Полтава про встановлення щодо нього адміністративного нагляду (т.1 а.п.109).
За таких обставин, показання ОСОБА_9 з приводу неотримання ним копії цього судового рішення, необізнаності з установленими щодо нього обмеженнями, а також мотиви місцевого суду про те, що стороною обвинувачення не спростовано такі показання обвинуваченого з посиланням на відсутність даних із приводу отримання ОСОБА_9 копії ухвали про встановлення щодо нього адміністративного нагляду, є неспроможними та спростовуються матеріалами провадження.
Так само позбавлені підстав посилання суду першої інстанції як на одну з підстав ухвалення виправдувального вироку на те, що обвинувачений не був присутнім у судовому засіданні по розгляду подання поліції щодо встановлення адміністративного нагляду та не мав можливості надати свої пояснення з приводу названого подання, оскаржити ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 01 лютого 2021 року.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах про встановлення адміністративного нагляду міститься заява ОСОБА_9 , засвідчена його підписом, в якій він просив здійснювати розгляд подання ВП №1 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області про застосування до адміністративного нагляду без його участі, не заперечував проти встановлення щодо нього згаданого нагляду (а.с.24).
Тобто обвинувачений за власного волевиявлення і бажання висловив позицію про здійснення судового засідання за його відсутності та виклав свою позицію щодо подання у відповідній заяві. Зміст такої заяви не є складним для розуміння та сприйняття, ОСОБА_9 , надаючи її, міг і мав усвідомлювати зміст інформації, яка ним повідомляється суду для врахування при постановленні судового рішення за результатами розгляду подання, і розумів наслідки цього.
Повідомлені ж у заяві відомості підтверджуються і тим, що ОСОБА_9 , отримавши копію повного тексту ухвали Ленінського районного суду м. Полтава від 01 лютого 2021 року в день її постановлення, самостійно чи із залученням захисника не оскаржував її в апеляційному порядку, тобто погодився з установленим щодо нього адміністративним наглядом і його умовами. Перевіркою матеріалів провадження не встановлено жодних перешкод для оскарження обвинуваченим вказаного вище судового рішення в передбаченому законом порядку.
Окрім того, суд першої інстанції невмотивовано постановив під сумнів обґрунтованість установлення щодо ОСОБА_9 адміністративного нагляду, не навівши жодних тверджень для такого висновку в цій частині.
Відповідно до п. «в» ст.3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» адміністративний нагляд встановлюється щодо повнолітніх осіб, засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів Національної поліції, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, вчиняють інші правопорушення.
Адміністративний нагляд встановлюється щодо осіб, зазначених у п."в" ст.3 цього Закону, в судовому засіданні одноособово суддею районного, районного у місті, міського та міськрайонного суду за місцем проживання особи, звільненої з місць позбавлення волі, за поданням начальника органу Національної поліції (абз.3 ст.5 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»).
01 лютого 2021 року Ленінський районний суд м. Полтава, розглянувши подання ВП №1 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області, дійшов висновку про необхідність його задоволення, встановлення адміністративного нагляду щодо ОСОБА_9 із застосуванням до нього обмежень, визначених у Законі України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», про що постановив ухвалу в межах своїх повноважень і в порядку, передбаченому КПК України.
Як убачається з матеріалів про встановлення адміністративного нагляду, ОСОБА_9 , будучи неодноразово засудженим до позбавлення волі за вчинення умисних злочинів, після відбуття покарання, незважаючи на неодноразові попередження органу Національної поліції, систематично вчиняв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.178 КУпАП, ч.1 ст.127 КУпАП, ст.176 КУпАП, за що притягувався до адміністративної відповідальності, при цьому, адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.178 КУпАП, полягало в порушенні ним громадського порядку (а.с.2-16).
За таких обставин, встановлення адміністративного нагляду щодо ОСОБА_9 відповідало вимогам закону й колегія суддів не вбачає підстав ставити під сумнів обґрунтованість застосування такого заходу.
Затим 09 лютого 2021 року ОСОБА_9 було роз'яснено правила встановленого щодо нього адміністративного нагляду за вказаною ним адресою його проживання: АДРЕСА_2 , та попереджено його про кримінальну та адміністративну відповідальність за порушення умов адміністративного нагляду, що підтверджено довідкою про результати проведеної із обвинуваченим бесіди та письмовим роз'ясненням, зміст яких і правильність відображених у них даних засвідчено підписом ОСОБА_9 , а також власноруч здійсненим ним письмовим записом (т.1 а.п.108-109). До того ж, власноручний запис обвинуваченим виконано відразу після тексту, що унеможливлює вчинити будь-які дописи чи спотворити дійсний зміст документа. Таку ж адресу в контексті місця проживання обвинувачений повідомляв і в ході розгляду провадження в судах першої та апеляційної інстанцій.
Проте за даними матеріалів перевірок, здійснених поліцією за місцем проживання обвинуваченого, та адміністративної практики, витягу із системи «Армор» встановлено те, що 11 лютого 2021 року о 23 годині 00 хвилин, 12 лютого 2021 року о 22 годині 30 хвилин, 13 лютого 2021 року о 23 годині 00 хвилин, 20 березня 2021 року о 23 годині 30 хвилин, 21 березня 2021 року о 23 годині 00 хвилин та 07 квітня 2021 року о 22 годині 40 хвилин ОСОБА_9 був відсутнім за місцем проживання по АДРЕСА_2 без поважних причин і повідомлення про свою відсутність поліції, незважаючи на проведені з ним профілактичні бесіди. Щодо нього неодноразово складались матеріали про притягнення його адміністративної відповідальності за ч.1 ст.187 КУпАП (порушення правил адміністративного нагляду) (т.1 а.п.111-113, 129-142).
Відомості про відсутність ОСОБА_9 в зазначені вище дати й час за названою вище адресою, факт попереднього проведення з ним профілактичних бесід і складання щодо нього матеріалів про адміністративні правопорушення зафіксовано й у листі контролю по здійсненню адміністративного нагляду щодо обвинуваченого (т.1 а.п.128).
Водночас будь-яких даних, які би спростовували наведені вище обставини, в тому числі підтверджували би наявність поважних причин самовільного залишення ОСОБА_9 зазначеного ним місця свого проживання, перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено та стороною захисту під час провадження в судах першої та апеляційної інстанції не надано.
Також місцевий суд необґрунтовано послався на показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у контексті наявності підстав для виправдання ОСОБА_9 , оскільки свідок ОСОБА_10 (сусідка обвинуваченого) підтвердила те, що починаючи із січня 2020 року обвинувачений лише час від часу з'являвся в квартирі АДРЕСА_3 , годував собак, і, чи з'являвся ОСОБА_9 у період часу з лютого до травня 2021 року за цією адресою вона не пам'ятає.
Свідок же ОСОБА_11 (сусід обвинуваченого) підтвердив те, що із розмов йому стало відомо про факт переїзду ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_3 . Протягом 2020 та 2021 років він ( ОСОБА_11 ) рідко бачив обвинуваченого й затим у травні 2021 року останнього було взято під варту.
Отже, показання цих свідків за своїм змістом і суттю навпаки узгоджуються з наведеними вище письмовими доказами та не вказують на відсутність у діях ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ст.395 КПК України.
Аналіз же наведених вище доказів у їх сукупності та взаємозв'язку свідчить про те, що протиправні дії обвинуваченого у вигляді самовільного залишення місця проживання мали місце на постійній основі та, з урахуванням їх змісту, характеру встановлених адміністративним наглядом обмежень, що були порушені ОСОБА_9 , та роз'яснених останньому наслідків і попереджень, такі дії обвинуваченим були вчинені з прямим умислом.
За таких обставин, показання обвинуваченого про те, що він не був ознайомлений із установленим щодо нього адміністративним наглядом і його умовами, самовільно не залишав місце проживання, починаючи з 01 лютого 2021 року постійно перебував за адресою: АДРЕСА_2 , та з ним не проводились профілактичні бесіди, підлягають критичній оцінці та слугували способом захисту ОСОБА_9 від пред'явленого йому обвинувачення, оскільки такі показання повністю спростовуються викладеними вище взаємоузгодженими й підтверджуючими зміст один одного доказами в їх сукупності (письмовими доказами та показаннями свідків), якими поза розумним сумнівом підтверджено вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ст.395 КК України. Жодних обґрунтованих підстав для висновку про неналежність, недопустимість чи недостовірність наданих стороною обвинувачення доказів, у тому числі їх фальсифікацію, не встановлено. Їх було отримано з дотриманням вимог КПК України та, окрім того, зміст більшої частини з них засвідчено відповідною позицією самого ОСОБА_9 .
Таким чином, колегія суддів уважає, що судом першої інстанції допущено невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону та закон України про кримінальну відповідальність застосовано неправильно, що призвело до необґрунтованого й безпідставного виправдання ОСОБА_9 .
Разом з цим, слід зазначити, що судове рішення (ухвала), яким закривається кримінальне провадження, зокрема, у випадку смерті обвинуваченого, за своєю правовою природою не має підміняти обвинувальний вирок суду та не встановлює наявність винуватості померлої особи в розумінні ст.63 Конституції України, а констатує саме відсутність підстав для її реабілітації. Зазначений вище підхід узгоджується із правозастосуванням, наведеним у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №454/2705/19, 25 лютого 2020 року у справі №599/593/18.
Ураховуючи викладене вище, те, що судом апеляційної інстанції встановлено помилковість виправдання місцевим судом ОСОБА_9 за ст.395 КК України та відсутність підстав для закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав, то вирок місцевого суду належить скасувати й закрити кримінальне провадження у зв'язку зі смертю ОСОБА_9 на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України.
Отже, апеляційна скарга зі змінами підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу зі змінами прокурора ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 06 лютого 2023 року щодо ОСОБА_9 скасувати.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 квітня 2021 року за №12021175460000137, щодо ОСОБА_9 закрити у зв'язку зі смертю ОСОБА_9 на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України.
Речовий доказ - документи зі справи адміністративного нагляду щодо ОСОБА_9 залишити в матеріалах кримінального провадження (т.1 а.п.102-113, 128-142).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців із дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4