Справа № 546/460/24 Номер провадження 22-ц/814/1230/25Головуючий у 1-й інстанції Зіненко Ю. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
12 березня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві справу за апеляційною скаргою адвоката Кобрися Олександра Миколайовича. представника ОСОБА_1 , на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2024 року (час ухвалення судового рішення з 14:20:46 год до 15:02:58 год; дата виготовлення повного текста судового рішення 28 листопада 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Решетилівської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У червні 2024 року адвокат Кобрись О.М., представник ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначав, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Малолітній ОСОБА_3 постійно проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Батько займається його вихованням та піклуванням, забезпечує належний догляд та виховання, супроводження у разі потреби до лікарняних закладів на медичні огляди, забезпечує відвідування закладів освіти, навчальних гуртків, спортивних секцій, репетиторів, тощо. ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні сина, на прийом до лікаря з сином не з'являється, не цікавиться шкільним життям сина, не здійснює належного догляду відносно дитини, не забезпечує необхідного виховання та утримання, а також не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, що в свою чергу свідчить про умисне ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2024 року відмолено за недоведеністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Решетилівської міської ради, як орган опіки та піклування.
В апеляційній скарзі адвокат Кобрись О.М., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що відповідачем не доведено, що вона забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, виявляє інтерес до її внутрішнього світу, створює умови для отримання нею освіти. Суд не взяв до уваги, що відповідач приймає участь в утриманні, вихованні та підготовці дитини до самостійного життя, підтримує та надає матеріальну допомогу, належним чином виконує батьківські обов?язки.
Суд не врахував думку дитини, яка не заперечувала щодо позбавлення матері батьківських прав, та фактично підтвердила, що мати не приймає участі у її вихованні, при чому дитина у віці від 10 років здатна самостійно виражати свою думку та спроможна надати правильну оцінку обставинам справи.
Суд не дав належної оцінки показанням допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які підтвердили, що відповідачка не приймає участі у виконанні батьківських обов'язків.
Суд необ'єктивно дослідив матеріали справи, а саме залишив поза увагою довідку Покровського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів, з якої вбачається, що ОСОБА_3 проживає разом з батьком та бабусею у с. Лучки; батько створює умови для навчання, розвитку та виховання сина ОСОБА_6 , підтримує спілкування з класним керівником, цікавиться успіхами у навчанні та поведінкою сина в школі; інформацією про участь матері у вихованні ОСОБА_3 не володіють; довідку, видану репетитором з англійської мови, що позивач здійснює оплату за репетиторські послуги з індивідуальних занять сина з англійської мови, цікавиться його успіхами та підтримує контакт з репетитором на постійній основі.
Крім того, суд залишив поза увагою пояснення ОСОБА_2 , що фактично за весь період життя дитині надала одноразово 1 000 грн фінансової допомоги, не відвідує з дитиною заклади освіти та медичні заклади, не знає класного керівника, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не надає жодної фінансової допомоги, фактично єдиним аргументом щодо заперечення позовних вимог назвала періодичне спілкування з дитиною по телефону.
На думку представника позивача, докази, які містяться в матеріали справи, свідчать про факт тривалого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками, свідомого ухилення від піклування про фізичний і духовний розвиток свого сина, його виховання, соціальні зв'язки між дитиною і відповідачем втрачені.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а.с. 9).
Відповідно до копії Витягу з реєстру територіальної громади від 09 травня 2023 року, місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).
З довідки, виданої 03 березня 2023 року Виконавчим комітетом Решетилівської міської ради вбачається, що малолітній ОСОБА_3 не зареєстрований, але фактично проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 за адерсою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Як вбачається з акту № 01.3-21/4 від 08 березня 2023 року, складеного комісією у складі: діловод ОСОБА_7 , сусіди ОСОБА_8 і ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно проживає у с.Лучки разом з батьком ОСОБА_1 , у домоволодінні ОСОБА_9 , 1958 р.н., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Згідно копії довідок Покровського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів від 16 березня 2023 року та 06 травня 2024 року, ОСОБА_3 проживає разом з батьком та бабусею у с. Лучки. Батько ОСОБА_1 створює умови для навчання, розвитку та виховання сина ОСОБА_6 , підтримує спілкування з класним керівником, цікавиться успіхами у навчанні та поведінкою сина в школі. Інформацією про участь матері у вихованні ОСОБА_3 не володіють (а.с. 5, 11).
Як вбачається з довідки репетитора ОСОБА_10 від 20 травня 2024 року, батько ОСОБА_3 2011 р.н., ОСОБА_1 , здійснює оплату за репетиторські послуги з індивідуальних занять сина з англійської мови, цікавиться його успіхами та підтримує контакт з репетитором на постійній основі (а.с. 6).
З висновку Виконавчого комітету Решетилівської міської ради, як органу опіки і піклування, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Решетилівської міської ради від 13 вересня 2024 року № 157 щодо недоцільності позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у власному будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Вона є матір'ю дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Молодші діти проживають з матір'ю, перебувають на її повному утриманні, оскільки вона є матір'ю - одиначкою відносно молодших дітей. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 16.08.2024 умови проживання задовільні, на подвір'ї та в будинку чисто, прибрано, на ліжках чиста постіль. Є запас продуктів харчування, ведеться підсобне господарство та обробляється земельна ділянка. Старший син проживає разом з батьком ОСОБА_1 та бабусею. Батько підтримує спілкування з класним керівником, цікавиться успіхами у навчанні та поведінкою сина у школі. Інформацією про участь матері у вихованні сина ОСОБА_3 навчальний заклад не володіє. Сім'я ОСОБА_2 не перебуває на обліку Центру надання соціальних послуг Решетилівської міської ради як така, що потрапила в складні життєві обставини, діти на обліку служби у справах дітей виконавчого комітету Решетилівської міської ради не перебувають. Питання щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 було розглянуте на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Решетилівської міської ради (далі - Комісія) 28 серпня 2024 року. Батько дитини ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться життям сина, а ОСОБА_1 , як батько, обмежений у своїх правах та не може без дозволу матері поїхати з сином за кордон. Мати дитини ОСОБА_2 заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав відносно старшого сина ОСОБА_15 . Вона повідомила, що після того як сімейні відносини з ОСОБА_1 не склалися, він забрав сина жити до себе. під час спільного проживання були випадки домашнього фізичного та морального насильства відносно неї від ОСОБА_1 . Мати постійно спілкувалася з сином, але з травня 2024 року батько дитини категорично заборонив йому відвідувати матір та молодших. Членами Комісії не встановлено вагомих підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 на даний час питання про позбавлення батьківських прав є передчасним, оскільки в діях матері прослідковується заінтересованість в збереженні родинних відносин зі своїм сином. У зв'язку із вищезазначеним, виконавчий комітет Решетилівської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_3 (а.с.108-110)
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Вважав, що відповідачка ОСОБА_2 , яка крім ОСОБА_3 , є матір'ю чотирьох дітей, що певною мірою також свідчить про існування об'єктивних перешкод для більш повноцінної реалізації нею своїх батьківських обов'язків, не є особою, поведінка чи дії якої може свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з матір'ю сімейних відносин не відповідатиме інтересам малолітнього сина ОСОБА_3 .
Суд погодився із висновком Виконавчого комітету Решетилівської міської ради як органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки він складений з урахуванням усіх конкретних обставин справи та у повній мір відповідає інтересам дитини.
Заслухавши думку дитини, суд звертав увагу, що ОСОБА_3 не виказував про своє бажання щодо позбавлення матері батьківських прав, а лише зазначив, що не заперечує проти цього. При цьому, крім можливості виїзду за кордон інших причин для позбавлення батьківських прав позивачем наведено не було.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батьків спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 29.04.2020 у справі №522/10703/18.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі №645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі №127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі №643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі №640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі №631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі №331/5427/17. Тобто, судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосував положення статті 164 СК України, з урахуванням правового висновку щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також взяв до уваги, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Встановивши фактичні обставини справи, суд, правильно розтлумачивши поняття винного ухилення від виконання батьківських обов'язків і з'ясувавши, що матеріали справи не містять доказів свідомого умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення останньої батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з батьком.
Законодавцем визначено, що при вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.
У даній справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися із своїм сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, яка наразі проживає з батьком.
При цьому, слід враховувати, що батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому погіршення особистих стосунків батьків і дитини чи батьків самої дитини може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав. Та обставина, що на час розгляду справи вихованням і розвитком дитини займається батько, а мати проживає окремо від дитини та не навідується до неї, як вказує позивач, не свідчить безумовно про те, що мати не бажає приймати участь в утриманні та вихованні дитини, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги, що відповідачка проживає окремо від дитини, не навідується до неї та не надає матеріальної допомоги на її утримання не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав та відповідно для скасування рішення суду.
Доводи апеляційної скарги, щодо залишення поза увагою показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції у своєму рішенні дав належну оцінку їхнім показанням, які не містили достовірних даних саме про ухилення відповідачки від виконання своїх обов?язків.
З пояснень вказаних свідків вбачається, що ОСОБА_3 спілкувався з відповідачкою і самостійно їздив на велосипеді до місця її проживання.
Сам ОСОБА_3 пояснив, що хоча батько і здійснював повне його утримання він не переставав спілкуватись з мамою, яка телефонувала йому 1-2 рази на місяць. А як він став дорослішим, то самостійно їздив на велосипеді до місця її проживання і підтримує дружні стосунки з братами - синами мами.
Також, суд першої інстанції, здійснивши в аналіз висновку Служби у справах дітей у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, правильно вказав на те, що матеріали справи не містять належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які дають однозначні підстави вважати, що відповідачка свідомо ухиляється від виховання та утримання дитини, які можуть бути підставою для позбавлення її батьківських прав.
Доводи позивача та його представника щодо ненадання відповідачкою матеріальної допомоги на утримання сина, як на одну з підстав позбавлення батьківських прав, не заслуговують на увагу, оскільки позивач мав право подати до суду позов про стягнення аліментів на утримання сина та стягнення додаткових витрат на його утримання.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не навів жодної із підстав, передбачених статтею 164 СК України, та відповідно не надав належних доказів для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Інші доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції про недоведеність та необґрунтованість позову не спростовують та фактично зводяться до власного тлумачення позивачем норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини, та незгоди з оцінкою наданою судом доказам наявним у справі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апеляційної скарги та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, судове рішення відповідає вимогам вмотивованості.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі позивач.
До того ж, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував положення п. 7 та п. 8 ст. 7, ст. 166 СК України, п. 1 та п. 2 ст. 3, ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в яких закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, у тому числі і при вирішенні питань щодо позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.
Керуючись ст.367, ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу адвоката Кобрися Олександра Миколайовича. представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 12 березня 2025 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов