Іменем України
19 лютого 2025 року м. Кропивницький
справа № 398/4452/22
провадження № 22-ц/4809/96/25
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
при секретарі - Федоренко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 липня 2024 року (суддя Молонова Ю.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою,-
встановив:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом її вселення, та зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні квартирою.
Позов обґрунтувала тим, що їй належить на праві спільної часткової власності 1/3 частина вказаної квартири, а інша частина квартири належить відповідачу. Вказала, що ОСОБА_2 , маючи власне інше житло, в 2021 році змінив замки в квартирі та оформив її в оренду іншим особам, чим порушив її право користуватися своєю власністю шляхом самовільного захоплення у володіння вказаної квартири. Її неодноразові звернення до правоохоронних органів позитивного результату не надали щодо вільного доступу до спірної квартири, тому порушене її право підлягає захисту в судовому порядку.
06 лютого 2023 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов, в якому просив зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у користуванні квартирою. Мотивував тим, що він є власником 2/3 частин вказаної квартири. До 20-х чисел травня 2022 року він не мав можливості користуватися квартирою, оскільки ОСОБА_1 чинила йому перешкоди, не допускала його до квартири, не надавала йому ключі від вхідних дверей, погрожувала, відмовляла в забезпеченні вільного доступу до квартири, і він зазнав не передбачені законом обмеження в праві користування власним житловим приміщенням. Також вказав, що ОСОБА_1 взагалі не визнає його співвласником квартири, тому він змушений був захищати право користування своїм майном на власний розсуд. Він неодноразово пропонував і на теперішній час пропонує їй три варіанти вирішення питання спільної власності: готовий викупити у неї 1/3 квартири за ринковою ціною; готовий продати їй 2/3 квартири за ринковою ціною або спільно користуватися квартирою. ОСОБА_1 не погоджується із запропонованими ним варіантами, оскільки не визнає його співвласником квартири та чинить йому перешкоди у користуванні квартирою.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 липня 2024 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд розглянув справу поверхнево, не встановив справжньої суті правовідносин, не захистив її порушені права як співвласника майна. Вона іншого житла немає, вимушена проживати на даний час у знайомих, вказана квартира перебуває в оренді у інших осіб, тому позбавлена права користування нею.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.10.2017, посвідченого Москаленко Я.М., державним нотаріусом Олександрійської міської державної нотаріальної контори №1, спадкоємцями до майна ОСОБА_3 , 1937 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме квартири АДРЕСА_1 , є його дружина ОСОБА_1 , яка спадкує 1/3 частку спадщини, та дочка ОСОБА_4 , яка спадкує 2/3 частки спадщини, у тому числі з урахуванням 1/3 частки у спадщині, від якої відмовилась дочка спадкодавця ОСОБА_5 (а.с.8).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 301846176 від 01.06.2022 вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки 2/3; та ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки 1/3 (а.с.9).
Згідно з копією заяви від 24.06.2022 ОСОБА_1 зверталась до Олександрійського РВП ГУНП із заявою про чинення ОСОБА_2 перешкод у користування квартирою (а.с.10-11).
Відповідно до копії відповіді Олександрійської окружної прокуратури №12.55-63-329-22, ОСОБА_6 повідомлено, що її заяви від 06.12.2021 та 09.12.2021 направлено для розгляду по суті до Олександрійського РВП ГУНП в області. Також повідомлено, що її заява в частині вчинення, як на її думку шахрайських дій з боку ОСОБА_2 , направлена до Олександрійського РВП ГУНП в області для розгляду по суті (а.с.13).
Відповідно до копії відповіді Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 02.08.2022 № Р-290/114-22, ОСОБА_6 повідомлено, що її звернення від 04.11.2021, 07.11.2021, 27.11.2021, 02.12.2021, 07.12.2021, 07.06.2022, розглянуто в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян», про що складено відповідні довідки (а.с.14-15).
Згідно з копією відповіді Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 14.12.2021 № 18473/114-21, ОСОБА_6 повідомлено, що її звернення від 06.11.2021, розглянуто в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян», про що складено відповідну довідку. В ході проведення перевірки не здобуто достатньо доказів того, саме ОСОБА_2 пошкодив замок, блокуючи замочну скважину (а.с.16).
Згідно з копією відповіді Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 05.01.2022 № 200/114-22, ОСОБА_6 повідомлено, що її звернення від 28.11.2021, з приводу того, що ОСОБА_2 пошкодив замки квартири, розглянуто в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян», про що складено відповідну довідку (а.с.17).
Відповідно до копії заяви від 12.05.2022 ОСОБА_2 звернувся до Олександрійського РВП ГУНП із заявою, у якій просить забезпечити присутність представника поліції під час заміни замків на вхідних дверях квартири АДРЕСА_1 (а.с.53).
Згідно із скріншотів застосунку «Viber», ОСОБА_2 звертався до ОСОБА_1 із повідомленнями про надання їй ключів від квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.54-55).
Відповідно до копії заяви від 30.12.2022 ОСОБА_2 звернувся до Олександрійського РВП ГУНП із заявою, у якій просить посприяти у передачі ключів від квартири за адресою: АДРЕСА_2 , іншому співвласнику квартири ОСОБА_1 (а.с.53).
Згідно з копією відповіді Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області № П-2/114.23, ОСОБА_7 повідомлено, що співвласниця частки 1/3 квартири ОСОБА_1 наразі не бажає особистої зустрічі з ним та на телефонні дзвінки не відповідає конфлікт, який виник з приводу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вирішити мирним шляхом представилось не можливим (а.с.59).
Відповідно до копії рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.12.2022, справа №398/3862/21, ОСОБА_1 відмовлено у задоволені позовних вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Школи Олени Миколаївни, про визнання недійсним договору дарування частини житлової квартири (а.с.60).
Згідно з копією заяви від 29.09.2020 ОСОБА_2 звертався до ОСОБА_1 із вимогою, у якій вимагав допустити його до квартири АДРЕСА_1 , співвласником якої він є та має право в ній перебувати та проживати. Вказана вимога була направлена та отримана ОСОБА_1 (а.с.75-76).
Згідно з копією заяви від 08.10.2020 ОСОБА_2 звернувся до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про вчинення ОСОБА_1 злочину, а саме вона не допускала його до квартири в АДРЕСА_2 , власником 2/3 частки якої він являється (а.с.77).
Відповідно до копії відповіді Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 21.10.2020 № П-495/113.20, ОСОБА_7 повідомлено, що його звернення від 09.10.2020, розглянуто в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян», про що 21.10.2020 складено відповідну довідку (а.с.78).
Згідно з копією заяви від 09.11.2020 ОСОБА_2 звернувся до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про вчинення ОСОБА_1 злочину, а саме вона не допускала його до квартири в АДРЕСА_2 , власником 2/3 частки якої він являється (а.с.79).
Згідно з копією витягу з ЄРДР за заявою ОСОБА_2 підрозділом дізнання Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12020125070000768 від 02.12.2020 за ст. 356 КК України, з приводу того, що ОСОБА_1 будучи власником 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , всупереч установленому законом порядку не допускає його до квартири, 2/3 частини якої належить ОСОБА_2 (а.с.82).
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним (стаття 321 ЦК України).
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (стаття 358 ЦК України).
Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказала, що відповідач змінив замки на вхідних дверях, перешкоджає їй у доступі до квартири, оскільки в ній проживають на праві оренди треті особи.
Вказані твердження позивачки недоведені належними доказами, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 вчиняв заходи щодо надання їй ключів від квартири для вільного доступу до неї, однак позивачка відмовилась їх отримувати. Доказів проживання інших осіб в квартирі позивачем не надано. Судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами існує спір щодо встановлення порядку користування квартирою, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні квартирою.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12.03.2025.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич