Справа № 343/982/24
Провадження № 22-ц/4808/215/25
Провадження № 22-ц/4808/227/25
Головуючий у 1 інстанції Тураш В. А.
Суддя-доповідач Бойчук
12 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Мальцевої Є.Є.,
секретаря Кузнєцова В.В.,
з участю ОСОБА_1 , його представника та представника ОСОБА_2 ,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Іваніва Олега Богдановича про відмову від позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 адвоката Моленя Ростислава Богдановича на рішення Долинського районного суду від 06 листопада 2024 року та представника ОСОБА_1 адвоката Іваніва Олега Богдановича на додаткове рішення Долинського районного суду від 21 листопада 2024 року під головуванням судді Тураша В.А. в м. Долина,
Рішенням Долинського районного суду від 06 листопада 2024 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме: на 1/4 частку торгового приміщення №39 в торгово-офісному центрі, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності подружжя, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Додатковим рішенням Долинського районного суду від 21 листопада 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Іваніва Олега Богдановича про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 626, 69 грн сплаченого судового збору згідно квитанцій та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. В решті вимог заяви відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Молень Р.Б. подав апеляційну скаргу.
Заперечуючи проти додаткового рішення Долинського районного суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Іванів О.Б. подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 грудня 2024 року відповідно до вимог ст. 356 ЦПК України відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Іваніва О.Б. на додаткове рішення Долинського районного суду від 21 листопада 2024 року.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 січня 2025 року відповідно до вимог ст. 356 ЦПК України відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Моленя Р.Б. на рішення Долинського районного суду від 06 листопада 2024.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Іванів О.Б. 10.03.2025 подав до апеляційного суду заяву про відмову від позову.
Вказав, що на стадії апеляційного розгляду відповідачка ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори і подала заяву про визнання майна по предмету позову спільною власністю подружжя із визначенням частини померлого ОСОБА_5 у цьому майні. ОСОБА_1 будучи на прийомі у нотаріуса дізнався про вказані обставини 07.03.2025. Нотаріус повідомив, що позивачу буде видано свідоцтво на спадкове майно, яке є предметом позову.
Зазначив, що оскільки відповідачка ОСОБА_2 добровільно звернулася до нотаріуса, подавши оригінали відповідних документів, тому позивач має можливість оформити спадкові права на майно, що є предметом позову. За наведених обставин відсутній предмет спору. Просив суд закрити провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову.
В судовому засіданні представники сторін проти вказаної заяви не заперечили.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши зміст поданої заяви, колегія суддів вважає, що в наявності підстави для прийняття відмови позивача від позову, а відтак і закриття апеляційного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно вимог ст.373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Дослідивши зміст поданої заяви про відмову від позовних вимог на відповідність вимогам ст. 206 ЦПК України, колегія суддів вважає, що слід прийняти відмову представника позивача ОСОБА_1 адвоката Іваніва О.Б. від позову про визнання права власності на спадкове майно.
Відповідно до вимог ст.373 ЦПК України рішення Долинського районного суду від 06 листопада 2024 року та додаткове рішення від 21 листопада 2024 року слід визнати нечинними.
З наслідками відмови від позову позивач та його представник ознайомлені, про що зазначено стверджено представником у засіданні апеляційного суду.
Крім того, ухвалою Долинського районного суду від 08 травня 2024 року вжиті заходи забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на частину торгового приміщення 39 на вул. Грушевського у м. Долина Калуського району Івано-Франківської області.
Оскільки провадження у цій справі підлягає закриттю у зв'язку з відмовою позивача від позову, тому такі заходи забезпечення у ці справі слід скасувати.
Щодо судових витрат слід вказати таке.
Відповідно до ч.2 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_2 звернулася в суд із апеляційною скаргою через свого представника адвоката Моленя Р.Б. і при поданні апеляційної скарги нею сплачено судовий збір, тому відповідно до вищенаведених норм процесуального права апеляційний суд вважає, що апелянтці слід повернути 50% судового збору за подану апеляційну скаргу сплаченого нею відповідно до фіскального чеку АТ «УКРПОШТА» ВПЗ Тернопіль ПН215600426655 від 06.01.2025. Слід повернути 2 273,20 грн (4 546,242 х 50%).
Крім того, представник ОСОБА_2 адвоката Молень Р.Б. подав до апеляційного суду заяву про стягнення з позивача витрат внаслідок відмови від позову.
Обгрунтував її тим, що представником позивача подано заяву про відмову від позову, а відповідно до акту про надання правничої допомоги за договором, розмір витрат відповідачки на правничу допомогу адвоката, пов'язаних з розглядом справи, який покладається з огляду на відмову позивача від позову на ОСОБА_1 складає 50 330 грн.
Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50 330 грн судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.
Розглянувши подану заяву, колегія суддів вважає за правильне вказати таке.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Апеляційний суд зазначає, що позивач відмовився від позову на стадії апеляційного провадження, внаслідок добровільного звернення відповідачки до нотаріуса з заявою про визначення частки спірного спадкового майна, що було підставою для звернення позивача з позовом до суду. Апеляційним судом взято до уваги відсутність з боку відповідачки відповідних дій та заходів щодо врегулювання спору на попередніх стадіях розгляду справи. З огляду на те, що відповідачкою усунуті обставини, які стали підставою для звернення позивача до суду із цим позовом лише на стадії апеляційного провадження, тобто такі дії не вчинялися раніше, тому відсутні підстави для відшкодування відповідачці витрат на правову допомогу внаслідок відмови позивача від позову. Тому апеляційний суд вважає, що заява задоволенню не підлягає і у стягненні цих витрат слід відмовити.
Керуючись ст. 142, 206, 255, 373 ЦПК України, суд
Прийняти відмову представника ОСОБА_1 адвоката Іваніва Олега Богдановича від позову про визнання права власності на спадкове майно.
Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2024 року та додаткове рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від від 21 листопада 2024 року визнати нечинними.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно закрити.
Скасувати вжиті ухвалою Долинського районного суду від 08 травня 2024 року заходи забезпечення позову у цій справі щодо накладення арешту на частину торгового приміщення 39 на АДРЕСА_1 .
Повернути ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з державного бюджету 50% судового збору, сплачену нею відповідно до фіскального чеку АТ «УКРПОШТА» ВПЗ Тернопіль ПН215600426655 від 06.01.2025, код трансакції 293042; номер чека 224286; код транз. 500611005402, що становить 2 273,20 грн (дві тисячі двісті сімдесят три гривні двадцять копійок).
В задоволенні заяви представника ОСОБА_2 адвоката Моленя Ростислава Богдановича про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Ухвалу складено 13 березня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук
Є.Є.Мальцева