КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/3075/24
Провадження № 2/552/135/25
11.03.2025 року Київський районний суд м.Полтави в складі:
Головуючого судді - Турченко Т.В.
При секретарі - Цимбалюк І.О.,
За участю адвокатів - Панченко О.О., Горват В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,-
14.05.2024 року до Київського районного суду м.Полтави звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства. В позовній заяві вказував на те, що протягом 2013-2015 років він мав стосунки з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_3 . 17.09.2015 року Октябрським відділом ДРАЦС Полтавського МУЮ складений актовий запис про народження. Відповідно до ст.135 СК України батька дитини було записано зі слів матері, так як ОСОБА_2 не перебувала в зареєстрованому шлюбі. В зимку 2016 року він з ОСОБА_2 припинили відносини та почали жити окремо. Проте він весь час спілкується з ОСОБА_3 та ставиться до нього, як до сина. Для матеріального забезпечення дитини, він постійно здійснює грошові перекази на рахунок відповідачки. З 2024 року ОСОБА_2 почала чинити йому перешкоди у спілкуванні сином, не дає йому з ним бачитися та обмежує спілкування через меседжери та по телефону. А тому просив суд визнати його батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та внести відомості до актового запису №1065 від 17 вересня 2015 року про народження ОСОБА_3 , складеного Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавськго міського управління юстиції, вказавши в графі батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ». Ім'я, по батькові, дату та місце народження дитини залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на його користь понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 17.05.2024 року судом відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
11.06.2024 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Горват В.А. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
12.03.2024 року через систему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Панченко О.О. подано відповідь на відзив, з якої вбачається, що позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 30.07.2024 року зупинено провадження по справі в зв'язку з призначенням судово-генетичної експертизи, проведення якої доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Мама Папа».
25.11.2024 року до суду надійшла заява про відмову в задоволенні позовної заяви в зв'язку з пропуском строку давності.
Ухвалою суду від 28.11.2024 року зупинено провадження по справі в зв'язку з призначенням судово-генетичної експертизи, проведення якої доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Мама Папа».
27.01.2025 року на адресу суду надійшло повідомлення з Медико-генетичного центру «Мама Папа» про те, що ухвала Київського районного суду м.Полтави від 28.11.2024 року залишена без виконання, оскільки ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 не з'явилися до центру для відібрання зразків біологічного матеріалу, який необхідний для проведення експертизи.
27.01.2025 року судом відновлено провадження по справі, про що постановлено відповідну ухвалу.
Ухвалою суду від 20.02.2025 року закрито підготовче провадження по справі призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Панченко О.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольни.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Горват В.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити.
Третя особа Шевченківський відділ ДРАЦС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання свого представника не направила, в матеріалах справи мається заява про розгляд справи за відсутності їх представника.
Суд, заслухавши представника позивача адвоката Панченко О.О. та представника відповідача адвоката Горват В.А., вивчивши та досадивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Захист державою сім'ї, дитинства і батьківства закріплені у ст. 51 Конституції України. Відповідно до принципу ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 789-ХII (789-12) від 27/02/1991 року та яка набула чинності 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Статтею 7 вказаної Конвенції передбачено, що дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків.
Згідно до ч.7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17.09.2015 року, актовий запис № 1065.
З вищевказаного свідоцтва вбачається, що батьком ОСОБА_3 вказано ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_2 .
Як встановлено, судом відомості про батька дитини було внесено зі слів матері ОСОБА_2 , так як на час народження дитини, шлюб між сторонами зареєстровано не було, що підтверджується Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька дитини відповідно до частини першої статті 135 СК України.
Статтею 128 СК України визначено спосіб вирішення питання позашлюбного батьківства, положеннями якої передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів зазначено, що справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм Сімейного кодексу, зокрема ч.2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства. Відповідно до п. 9 вказаної Постанови Пленуму ВСУ, питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі, коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні(в залежності від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
З метою дотримання вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України та у відповідності до ч.1 ст.143 ЦПК України за клопотанням позивача ОСОБА_1 по справі неодноразово призначалась судово-генетична експертиза для вирішення питання, чи є відповідач ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, судово-генетична експертиза не була проведена, оскільки, незважаючи на те, що відповідач була належним чином повідомленою про час та місце проведення експертизи, ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 для відбору біологічних зразків до експертної установи не з'явилась, у зв'язку з чим провести експертизу не представилось можливим. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 знала про наявність в суді цивільної справи щодо визнання батьківства, а також знала про призначення судово-генетичної експертизи, однак, ухилилася від явки для її проведення та суду не надано будь-яких доказів неявки відповідача для проведення експертизи з поважних причин.
Положеннями ст.146 ЦПК України передбачені наслідки ухилення особи від участі в експертизі, а саме: у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Вищезазначені докази, наявні в матеріалах справи, процесуальна поведінка відповідача, як сторони у цивільному процесі, та його представників свідчать про те, що відповідач фактично ухиляється від участі у проведенні судово-генетичної експертизи, яка необхідна для з'ясування наявності чи відсутності кровного споріднення між відповідачем та дитиною.
Отже, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 ухилялася від проведення судової генетичної експертизи, яка неодноразово призначалася судом за клопотанням позивача ОСОБА_1 , а тому, в силу ст.146 ЦПК України, з урахуванням інших наявних у справі та оцінених доказів, суд вважає за можливе визнати факт батьківства доведеним. При цьому суд виходить з вимог ч.2 ст.128 СК України, відповідно до яких підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Суд, оцінивши процесуальну поведінку відповідача ОСОБА_2 , приходить до висновку, що вона навмисно ухилилася від явки до суду та від проведення судово-генетичної експертизи, яка призначалась за клопотанням позивача саме для визнання факту батьківства або спростування цього факту.
Враховуючи вищенаведене та відповідно до норм ст.146 ЦПК України, яка є винятком із загального правила, сформульованого у ч.4 ст.60 ЦПК України, суд може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена. При цьому суд враховує, що жодних доказів на підтвердження неможливості прибуття для проведення призначеної судом експертизи з поважних причин відповідач суду не надала.
Відповідно до ст.ст.212-214 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Позивач ОСОБА_1 в обгрунтування своїх позовних вимог посилався на докази подані ним, а саме переписку між ним та відповідачкою, а також його матерію та відповідачкою, а також на нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 07.08.2020 року, реєстровий №1933, з якої вбачається, що ОСОБА_2 надає згоду на виїзд закордон свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 саме з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Оскільки підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, ухилення відповідача від проходження судово-генетичної експертизи, за наявності інших доказів, що засвідчують походження дитини від позивача, та фактичне визнання відповідачкою того факту, що позивач є батьком її малолітнього сина ОСОБА_3 , про що зазначено в нотаріально посвідченій заяві про надання дозволу на виїзд дитини закордон та в переписці сторін, яка була надана позивачем, з якої вбачається, що позивач надавав кошти на утримання ОСОБА_3 , спілкувався з дитиною та подорожував з нею, є підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.
Відповідно до п.п. 20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з п.2.13.1 Розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. № 96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установленням неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п.2.16.4 Розділу ІІ зазначених вище правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того у відповідності до ст..141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати на оплату судової експертизи в розмірі 4000,00 грн., а всього: 5211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 10,11,60,61,209,212, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внести відомості до актового запису №1065 від 17 вересня 2015 року про народження ОСОБА_3 , складеного Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, вказавши в графі батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ». Ім'я, по батькові, дату та місце народження дитини залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 сплачений по справі судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати на оплату судової експертизи в розмірі 4000,00 грн., а всього: 5211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Третя особа -Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, юридична адреса: м.Полтава, вул.Соборності, буд.8, код ЄДРПОУ 40455272.
Рішення виготовлено 13.03.2025 року.
Головуючий Т.В.Турченко