Гребінківський районний суд Полтавської області
Справа №: 528/1354/23
Провадження № 2/528/8/25
Іменем України
13 березня 2025 року м. Гребінка
Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Вітківського М.О.,
при секретарі Коваленко О.В.
за участі сторін:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка з повною технічною фіксацією судового процесу в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах своєї малолітньої дочки: ОСОБА_4 , до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Гребінківської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким просить суд: позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно виховання її малолітньої дочки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідач самоусунулася від виховання малолітньої дочки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона жодним чином не цікавиться подальшою долею, сучасним та майбутнім своїх дітей, не приймає участі у їх вихованні, не забезпечує належними умовами для навчання, виховання, розвитку, не піклується про стан її здоров'я, байдуже відносяться до своїх батьківських обов'язків.
Зазначає, з березня місяця 2022 року і по цей час, дочка повністю перебуває на його утриманні та вихованні. Ним створені всі необхідні умови для її життя, повного і всебічного розвитку, навчання. Має щирі і добрі стосунки з дочкою. На часті прохання до відповідача щодо надання хоч якоїсь допомоги у вихованні дітей, відповідач не реагує. Все це говорить про небажання матері брати на себе відповідальність за життя дочки, здоров'я, розвиток, навчання та інше.
Позивач вимушений звернутися до Гребінківського районного суду з позовом про позбавлення батьківських прав відповідача.
23 жовтня 2023 року до суду надійшла відповідь виконавчого комітету Гребінківської міської ради, згідно якої встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).
Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 23.10.2023 року відкрито загальне позовне провадження за вищевказаною позовною заявою, підготовче засідання призначено на 21.11.2023 на 09 год. 00 хв. року з викликом сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.19-21).
21.11.2023 року відповідачем подано через канцелярію суду заяву, згідно якої вона позовні вимоги визнає в повному обсязі, і просить проводити розгляд справи у її відсутність (а.с. 27).
12.09.2024 року через канцелярію суду надійшов висновок органу опіки і піклування Гребінківськоїх міської ради про недоцільність позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських праві відносно своєї доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 100-104).
Ухвалою суду від 01.10.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а.с.110-112).
06.03.2025 року в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні.
Позивач вказав, що відповідач не бере ніякої участі у вихованні та утриманні дочки, не підтримує спілкування з нею. Зазначив, що вона дійсно не виконує свої батьківські обов'язки. Одразу після того, коли вони припинили спільне проживання, мати перші півроку на певний час забирала дитину до себе. Проте в подальшому припинила спілкування з дитиною. За час розгляду справи мати з'явлалася не більше трьох-чотирьох разів. Коштів на утримання дитини не надає, відповідач забезпечує дитину самостійно. Крім того позивач матеріально утримує також і старшого сина відповідача. Пояснив, що донька перебуває повністю на його утриманні, лише він здійснює догляд за нею.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі, просила задовольнити позов, підтвердила всі обставини, викладені у позовній заяві. Вказала, що усвідомлює наслідки позбавлення батьківських прав. Пояснила, що немає можливості займатис вихованням та утриманням доньки. Крім того, вказала, що старший син також не проживає з нею.
Представник третьої особи: Служби у справах дітей Гребінківської міської ради у судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якій просить справу розглянути за її відсутності.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 247 ЦПК України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, заслухавши доводи позивача та його представника, відповідача, свідка на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.
Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить відповідне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 12.07.2023 року. (а.с.11 зворот).
З матеріалів справи вбачається, що житло, де проживає позивач з дочкою за адресою: АДРЕСА_2 , належить матері позивача ОСОБА_5 (а.с.14 зворот).
Відповідно до заповіту від 21.09.2023 року, зареєстрованого в реєстрі за № 858, ОСОБА_5 усе своє майно заповіла онуці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 14).
З висновку органу опіки та піклування затвердженого Рішенням виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області від 05.07.2024 року №157 про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що відповідач на даний час винаймає житло в м. Києві, має нові стосунки і немає можливості утримувати дитину. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає в родині батька у м. Гребінка, потреби дитини забезпечені в достатньому обсязі. Мати бачила дитину в листопаді 2023 року та у квітні 2024 року. Про доньку отримує інформацію від ОСОБА_5 та свого старшого сина ОСОБА_6 , з якими в неї постійний зв'язок.
Орган опіки та піклування вказує, що відповідач не повністю усвідомлює наслідки позбавлення батьківських прав, тому вважає, недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно її дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.101-104).
Крім того, з постанови Гребінківського районного суду Полтавської області від 16.11.2021 року по справі 528/1060/21 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей) та застосувано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. (а.с. 128-129).
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 76250634 (виконавчий лист № 528/76/24 від 24.06.2024 року про стягннення із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду 29.01.2024 року і до досягнення дочкою повноліття ІНФОРМАЦІЯ_5 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) складає станом на листопад 2024 року 32 309,68 грн.
З характеристики, наданої 15.02.2020 року Гребінківською гімназією, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчалася на той час в 1 класі, дівчинка має охайний вигляд, до школи її приводили бабуся і тато, які приділяють їй найбільшу увагу. Мама лише один раз відвідувала батьківські збори, не цікавиться навчанням дитини, на зв'язок з класним керівником не входить (а.с. 132 ).
Також, на підтвердження вимог заявника в судовому засіданні була допитана свідок: ОСОБА_5 .
Так, свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні вказала, що її син, позивач, проживав з відповідачем у цивільному шлюбі на орендованій квартирі. Після того, коли вони припинили стосунки, дочку ОСОБА_4 привезли проживати до неї, бабусі. Перший час мати приїжджала до дочки, проте, коли дитина пішла до школи - спілкування майже припинилося. Мати жодного разу не поцікавилася успішністю дитини, не займається її навчанням, лікуванням, розвитком. Дитину утримує і виховує повністю батько.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд виходить з наступного.
Одним із основних батьківських обов'язків є обов'язок по належному вихованню дитини, прищеплення їй моральних цінностей, духовності, культури своєї нації. Саме батьки повинні навчити дитину формувати систему пріоритетів та ні в якому разі не дати їй спотворити існуюче світосприймання. Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За нормами ч.ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої ВРУ 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (HUNT v. UKRAINE, Заява N31111/04) Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (Заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім'ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за ст.8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (п. 100, Справа "Мамчур проти України" від 16.07.2015, №10383/09).
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об'єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.
При цьому, згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За приписами ч.ч.8, 9 ст.7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За нормами ч.ч.1, 5 ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з ч.ч.1,2,4 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
За змістом п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Як передбачено ч.ч.2,3 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених п.2, 4 і 5 ч.1 цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Статтею 165 СК України врегульовано, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Крім того, згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Як передбачено ч.1 ст.12 вказаного закону, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18 грудня 2008 року по справі «Савіни проти України» наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Суд враховує й роз'яснення, наведені у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» та виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків у цій справі знайшло своє підтвердження, адже відповідач не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: ухиляється від належного матеріального забезпечення дітей, тим самим не забезпечує необхідного харчування, розвитку, медичного догляду, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей; не створює умов для отримання дітьми освіти, що є свідомим нехтування батьківськими обов'язками.
Таким чином, матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують доводи позивача про невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків щодо виховання дітей.
За таких обставин, враховуючи інтереси неповнолітньої дитини, яка, як встановлено судом, проживає довгий час окремо від матері разом з батьком, беручи до уваги, що мати дитини самоусунулася від її виховання, не виконує своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток, навчання, виховання, підготовку до самостійного життя негативно впливає на фізичний та психологічний розвиток дочки як складову виховання, суд вважає за доцільне задовольнити позов у повному обсязі, позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно її малолітньої дочки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки це рішення в повній мірі відповідає інтересам дитини.
Керуючись ст.ст. 2, 7,10, 12-13, 76-81, 133, 141, 209, 229, 244-245, 247, 258-259, 263-266, 268, 272-273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , що діє в інтересах своєї малолітньої дочки: ОСОБА_4 , до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Гребінківської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , стосовно її малолітньої дочки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дітини відповідно до ч.6 ст.164 СК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ).
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 ).
Третя особа: Служба у справах дітей Гребінківської міської ради, ЄДРПОУ: 44010824 (юридична адреса: 37400 Полтавська область м.Гребінка, провул. О.Припутня, буд. 1).
Суддя М. О. Вітківський