Справа № 524/11251/24
Провадження 1-кп/524/271/25
12.03.2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі: головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду м.Кременчука Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024170000000525 від 09.07.2024 року відносно вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст.27 ч.3, ст.15 ч.2, ст.121 ч.2 КК України, -
Прокурор Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, так як було застосоване насильство відносно потерпілих, також наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що обвинувачений може ухилитись від явки до суду, скоїв тяжке кримінальне правопорушення, може незаконно впливати на потерпілих та свідків, знаходячись на волі може ухилятись від явки до суду, так як має місце реєстрації на тимчасово окупованій території в Донецькій області, застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою не зможе в повній мірі запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Суд, вислухавши думку учасників судового процесу, захисника ОСОБА_4 , який відносно клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, також ОСОБА_5 є особою з інвалідністю 3 групи, має професійне захворювання, позитивно характеризується за останнім місцем роботи, також ОСОБА_5 злочин не довів до кінця, тому не застосовував насильство відносно потерпілих і йому при обранні запобіжного заходу повинен бути судом визначений розмір застави, просить суд змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника, просить застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 331 ч.1 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, застосований ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 29.01.2025 року спливає 29.03.2025 року.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.27 ч.3, ст.15 ч.2, ст.121 ч.2 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_5 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років, знаходячись на волі він може незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, з якими проживає в одному місті ,завдати шкоди їх життю та здоров'ю. Також обвинувачений ОСОБА_5 має місце реєстрації на тимчасово окупованій території, а саме: АДРЕСА_1 , тому може переховуватись від суду, через усвідомлення втрати свободи на тривалий час, як на території України, так і на території тимчасово окупованих Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим.
Відносно клопотання заявленого захисником ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, то суд беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, стан його здоров'я, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, наявності ризиків, визначених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які суд вважає є доведеними прокурором, і які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , а альтернативні запобіжні заходи, як вважає суд не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Отже, вказані судом вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу та на час вирішення питання не зменшилися.
Тобто, стороною захисту не наведені переконливі підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який або доказів, які б вказували, що більш м'який запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 .
З урахуванням викладенного, суд приходить до висновку, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, та є підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 12.03.2025 року до 10.05.2025 року включно.
Відповідно до ст. 183 ч.4 п.1 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування
Оскільки злочин у якому висунуте органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_5 вчинений із застосуванням насильства, то суд відповідно до вимог ст. 183 ч.4 п.1 КПК України вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі №3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Керуючись ст.ст. 331 ч.3, 369, 372, 392, 394 ч.5, ст. 395 ч.2 п. 1-1 КПК України, суд , -
Клопотання, заявлене прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 12.03.2025 року до 10.05.2025 року включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Головуючий суддя : ОСОБА_6