Справа № 355/1295/24
Провадження № 2/355/76/25
13 лютого 2025 року Баришівський районний суд Київської області в складі
головуючого судді Троценко Т.А.
з участю секретаря Ліберацької Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,-
В липні 2024 року представник ТОВ «Алекскредит» звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за договором про надання кредиту № 5463058 від 25 жовтня 2021 року, яка станом на 28 червня 2024 року становить 67 012 грн. 77 коп. та складається із заборгованості за кредитом в сумі 7 500 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 43 752 грн. 50 коп. та заборгованості за компенсацію відповідно п.5.5 Договору та ст. 625 ЦК України в сумі 15 760 грн. 27 коп..
Позов обґрунтовано тим, що 25 жовтня 2021 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 5463058. На підставі даного договору ТОВ «Алекскредит» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7 500 грн.. Станом на 28 червня 2024 року ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Алекскредит» 67 012 грн. 77 коп..
Ухвалою судді від 09 вересня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом та повідомленням сторін, роз'яснено права та обов'язки, встановлено строки для виконання процесуальних дій.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. В резолютивній частині пред'явленого позову міститься вимога про розгляд справи в його відсутності, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Відзиву, заяв чи клопотань про розгляд справи в її відсутність до суду не надходило.
На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд даної справи, про що не заперечував позивач.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
25 жовтня 2021 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 5463058, згідно з п.1.3 якого сума кредиту становить 7 500 грн.. Згідно з п.1.4 договору, кредит надається шляхом перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту в сумі, визначені у п.1.3 договору, на банківський рахунок позичальника, уключаючи з використанням реквізитів електронного платіжного засобу останнього. Згідно з п.1.7.2-17.4 договору, процентна ставка за користування кредитом за період з 25.10.2021 року по 24.11.2021 року становить 1,49% за кожен день користування кредитом та 3% за кожен день користування кредитом за період часу 25.11.2021 року до 23.05.2022 року. Проценти нараховуються протягом усього строку дії договору до кінцевої дати його виконання включно на основну суму кредиту за кожен день користування кредитом за фіксованою процентною ставкою відповідно для кожного періоду, для якого вона встановлювалася.
Позивачем 28 червня 2024 року видано довідку про отримання платежів від відповідача за кредитним договором в сумі 50 грн. 27.11.2021, в сумі 50 грн. 28.11.2021.
Факт отримання ОСОБА_1 на картку АТ КБ «ПриватБанк» кредитних кошових коштів в сумі 7 500,00 грн. підтверджено випискою АТ КБ «ПриватБанк».
За розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Алекскредит» станом на 08.06.2024 року, заборгованість відповідача перед позивачам за кредитом становить 67 012 грн. 77 коп. та складається із заборгованості за кредитом в сумі 7 500 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 43 752 грн. 50 коп. та заборгованості за компенсацію відповідно п.5.5 Договору та ст. 625 ЦК України в сумі 15 760 грн. 27 коп..
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вищевказаний договір № 5463058 від 25 жовтня 2021 року підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Випискою по картковому рахунку з АТ КБ «ПриватБанк» підтверджено те, що на картку відповідача, 25 жовтня 2021 року було зараховано переказ кредиту на суму 7 500 грн..
Отже, позивачем доведено виконання умов кредитного договору, надання кредитних коштів в сумі 7 500 грн, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.
Суд при вирішенні справи користується правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 2024494/16-ц та від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446\15 зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 5463058 від 25 жовтня 2021 року в розмірі 67 012 грн. 77 коп..
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції № 1438 від 27 червня 2024 року вбачається, що при пред'явленні позову ТОВ «Алекскредит» сплатив судовий збір у розмірі 3 028 гривні. У зв'язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір у повному обсязі.
Керуючись ст. 4, 12, 76 81, 141, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за договором про надання кредиту № 5463058 від 25 жовтня 2021 року у сумі 67 012 грн. 77 коп., яка складається із заборгованості за кредитом 7 500 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом 43 752 грн. 50 коп. та заборгованості за компенсацію відповідно п.5.5 Договору та ст. 625 ЦК України 15 760 грн. 27 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» понесені судові витрати в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня оголошення судового рішення.
Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення до Баришівського районного суду протягом 30 днів з дня оголошення судового рішення. У разі відмови у задоволенні цієї заяви відповідач набуде право оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду в загальному порядку.
Суддя Баришівського
районного суду Т. А. Троценко