(заочне)
Справа № 293/42/25
Провадження № 2/293/152/2025
10 березня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.
за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів справу за позовом Акціонерного товариства "СЕНС БАНК"
до ОСОБА_1
про стягнення 130 005,27 грн заборгованості за кредитним договором
Процесуальні дії по справі
Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , згідно якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" заборгованість за кредитним договором №631737365, у розмірі 130 005,27 грн, з яких 61 706,65 грн - прострочене тіло кредиту, 40 224,70 грн - відсотки за користування кредитом, 28 073,92 грн - тіло кредиту.
14.01.2025 суд у порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України сформував запит в ЄСІТС "Елекстронний суд", та отримав відповідь з ЄДДР № 1031912 від 14.01.2025 щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 20.01.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Розгляд справи по суті призначив на 17.02.2025.
Ухвалою від 17.02.2025, яка у порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 17.02.2025, суд відклав судове засідання на 10.03.2025.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, укладеного між АТ "Альфа-Банк" (нині АТ "Сенс Банк") та ОСОБА_1 (відповідач).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач відповідно до укладеного договору отримав кредиту на обумовлених сторонами у договорі умовах.
Вказаний договір укладений у формі електронного документа з використанням відповідачем електронного ідентифікатора, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію".
Позивач доводить, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідач порушив умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитними зобов'язаннями перед позивачем, яка становить 130005,27 грн, з яких: 61 706,65 грн - прострочене тіло кредиту; 40 224,70 грн грн - відсотки за користування кредитом, 28 073,92 грн - тіло кредиту.
З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.
У судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.
Позивач повноважного представника у судове засідання не направив. У клопотанні від 12.02.2025 представник позивача просить розглядати справу за відсутності представника позивача та повідомляє, що підтримує позов АТ "Сенс Банк", проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.105-106).
Відповідач у судове засідання від 10.03.2025 не з'явився повторно, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки на адресу реєстрації (а.с.102,104,113,116).
Одночасно суд здійснив виклик відповідача в судове засідання від 10.03.2025, шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (а.с. 110).
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За нормами ч.1 ст. 281 ЦПК України, про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст. 280,281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 10.03.2025.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
У судовому засіданні від 10.03.2025 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення суду.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
10.12 2021 на підставі договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Альфа-Банк", укладеного між АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 у формі електронного документа та підписаним останнім одноразовим ідентифікатором (а.с.61), ОСОБА_1 шляхом підписання оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501404865 (а.с.63-65), запропонував АТ "Альфа-Банк", на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501404865, а АТ "Альфа-Банк" шляхом підписання Акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501404865 (а.с.66-68) прийняло пропозицію та уклало з ОСОБА_1 угоду про надання споживчого кредиту № 501404865 від 10.12.2021 (далі кредитний договір) на наступних умовах:
тип кредиту - "кредит готівкою"; сума кредиту - 81 000 грн; процентна ставка 19.99 % річних, тип ставки фіксована, процентна ставка може бути змінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди; строк кредиту - 60 міс (Розділ І кредитного договору).
Під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода, а саме за обслуговування (управління) кредиту 1,60% від суми кредиту, зазначеної в цьому акцепті без ПДВ (п.п.б п.1 Розділу І кредитного договору).
Згідно з п. 2 Розділу І кредитного договору дата повернення кредиту 10.12.2026.
Для повернення заборгованості за Угодою використовується рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку, ЄДРПОУ 23494714.
Відповідно до п. 3 Розділу І кредитного договору, кредит надається для власних потреб. Розмір 81 000,00 гривень, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ "Альфа-Банк", ЄДРПОУ 23494714.
За умовами кредитного договору визначено що додаток №1 до угоди є невід'ємною її частиною.
В додатку №1 до угоди про надання кредиту №501404865 від 10.12.2021 визначено: детальний розпис складових загальної вартості кредиту, реальної річної процентної ставки, графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування за угодою (а.с.69-71).
Відповідно до паспорту споживчого кредиту (а.с.62), визначено інформацію та контактні дані кредитодавця, інформацію та контактні дані посередника, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, розмір платежу, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію, інші важливі правові аспекти, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомився.
На виконання умов кредитного договору за даними позивача, АТ "Альфа-Банк" (позивач) здійснило переказ коштів у розмірі 81 000 гривень на рахунок відповідача.
Згідно із банківською випискою по рахунку з кредитною карткою World Debit Mastercard за період з 26.07.2021 по 12.03.2024 суд встановив, що відповідач користувався наданими позивачем кредитними коштами (а.с.23-32).
Відповідно до розрахунку заборгованості сформованого позивачем заборгованість відповідача за кредитним договjром станом на 12.03.2024 становить 130005,27 грн, з яких: 61 706,65 грн - прострочене тіло кредиту; 40 224,70 грн грн - відсотки за користування кредитом, 28 073,92 грн - тіло кредиту (а.с.87-93).
12.08. 2022 загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" затверджено рішення про зміну найменування АТ "Альфа-Банк" на АТ "Сенс Банк" (а.с.33-58, 59).
Відповідно до наданої позивачем довідки, ОСОБА_1 повідомлено про зміну найменування АТ "Альфа-Банк" на АТ "Сенс Банк" (а.с.14).
Відповідно до копії вимоги про усунення порушень від 07.03.2024, адресованої на ім'я ОСОБА_1 , АТ "Сенс Банк" висловив вимогу про усунення порушення умов кредитного договору та протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, а саме: 128 799,03 грн (а.с.95-96).
Оскільки відповідач допустив порушення прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором, не скористався своїм правом на дотримання строку для погашення заборгованості, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини між сторонами склалися у зв'язку з підписанням відповідачем договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ "Альфа-Банк", що стало підставою для укладення угоди про надання споживчого кредиту №501404865 від 10.12.2021 (а.с.66-68).
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за цим договором.
Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов'язань із своєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредитних коштів, а також факт укладення договору на умовах зазначених позивачем.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Так, за даними матеріалів справи встановлено, ОСОБА_1 (відповідач) шляхом підписання оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501404865 (а.с.63-65), запропонував АТ "Альфа-Банк" укласти угоду про надання споживчого кредиту № 501404865, а АТ "Альфа-Банк" акцептуючи таку пропозицію уклало з ОСОБА_1 угоду про надання споживчого кредиту № 501404865 від 10.12.2021, умови якої ОСОБА_1 цілком зрозумів та своїм підписом (електронним ідентифікатором) підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні такого договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Отже, сторонами дотримано вимог письмової форми кредитного договору.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором позики.
Частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав такий договір, однак умови договору порушив. Зворотного відповідач не доведено.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем також не спростовано.
Розмір заявленої до стягнення заборгованості за договором підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості за яким станом на 12.03.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 130 005,27 грн, з яких: 61 706,65 грн - прострочене тіло кредиту; 40 224,70 грн грн - відсотки за користування кредитом, 28 073,92 грн - тіло кредиту (а.с.87-93).
На час розгляду справи судом, відповідач заборгованість перед позивачем не сплатив та відповідних доказів до суду не подав.
В ході вирішення спору відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні та подачу відзиву не скористався, фактичних обставин справи не оспорив та правомірність розрахунку не спростував, як і не надав свого розрахунку заборгованості.
З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань порушило право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в кредит.
Враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, розрахунок вимог є арифметично вірним та таким, що ґрунтується на умовах договору та чинного законодавства, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат
У порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13,79,81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" (адреса знаходження: вул. Велика Васильківська 100, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714)
- 89 780,57 грн заборгованість за тілом кредиту;
- 40 224,70 грн заборгованість за відсотками;
- 2 422,40 грн судового збору
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" (адреса знаходження: вул. Велика Васильківська 100, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Повне рішення складено 13.03.2025
Суддя Людмила ЛОСЬ