Справа №295/9022/24
Категорія 38
2/295/2293/24
13.03.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючої судді Воробйової Т.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №602942005 від 08.09.2021 у розмірі 70 466,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 08.09.2021 між ТОВ«Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №602942005 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Вказує, що відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим, як погоджувати заявку на кредитування, перевірило особисті дані відповідача і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило, чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV38B3C. Зокрема, 08.09.2021 о 4:18:31 год. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту на суму 22000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Відповідно до п. 1.3. кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 12000,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 28.09.2021. 08.09.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 12 000,00 грн на банківську карту відповідача №5375-41XX-XXXX-8135. В подальшому сторони дійшли згоди збільшити суму кредиту на 10 000,00 грн. Отже, загальна сума становить 22 000,00 грн. Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень, проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість на загальна суму 70 466,40 грн, яка складається з наступного: 22 000,00 грн - заборгованість по кредиту, 48 466,40 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Зазначено, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, та 28.11.2019, 31.12.2020 та 31.12.2021 укладено додаткові угоди до нього, яким продовжено строк дії договору факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №602942005 від 08.09.2021. 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №30/1023-01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №602942005 від 08.09.2021. 06.03.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №06/03/24, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.
Ухвалою суду від 09.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
05.08.2024 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач вказує, що з розрахунком заборгованості на суму 70 466,40 грн він не погоджується, оскільки згідно з довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» дата видачі 08.09.2021, строк 20 днів, сума 22 000,00 грн, тобто строк кредитування 20 днів. Вважає, що за розрахунок мав братися період 20/23 дні, так як кредит брався двома сумами 08.09.2021 - 10 000 грн, 11.09.2021 - 12 000 грн, тому період 55 днів є невірним, що у свою чергу призвело до хибного розрахунку всієї заборгованості, оскільки неправильні відсотки нараховуються на тіло кредиту. Також вказує, що відповідно до квитанцій АТ «Універсалбанк» від 27.01.2022, 22.02.2022, було сплачено ТОВ «Таліон Плюс»: 3000,00 грн, 27.01.2024 - 11 000,00 грн, отже борг мав бути зменшений на 14 000 грн. На думку відповідача, сума заборгованості становить 13 060 грн, з яких: 8000 грн (залишок тіла кредиту (22 000 грн (тіло кредиту) - 14 000 грн (погашена сума)), 5 060 грн - сума відсотків. Позивач відсотки нарахував після закінчення терміну кредитування. Також первісний кредитор нарахував суму відсотків за 55 днів 31 064 грн, при цьому позивач не зазначив розмір відсотків за добу, не навів математичну формулу, за якою виникла заборгованість, тобто нарахована сума відсотків є неточною і незрозумілою. Крім того, позивач не надав будь-яких доказів, що саме відповідач застосував електронний підпис, зокрема, відсутні докази, який саме електронний підпис використовував відповідач при підписанні кредитного договору, а також відсутні докази реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача. Також відповідач вважає, що позивач не надав доказів виникнення прав і обов'язків за договорами факторингу та наявної у позивача права вимоги до відповідача. Також відповідач не погоджується зі стягненням витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн, оскільки відсутні докази фактичного надання послуг та здійснення їх оплати, відсутні будь-які квитанції, договори, акт виконаних робіт. Дана справа для позивача є типовою та не є складною, у позивача не було потреби звертатися до адвоката, так як в його штаті є юрист і адвокат. Рівень складності справи не вимагав значного обсягу правової допомоги, в тому числі такого обсягу часу, який зазначений адвокатом в розрахунку як витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг).
19.08.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вказує, що позивач заперечує проти пояснень відповідача та вважає їх необґрунтованими. Вказує, що позивач надав беззаперечні докази того, що саме відповідач уклав договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». На момент заповнення заявки на отримання кредиту платіжна картка №5375-41XX-XXXX-8135 належала відповідачу, на яку останній отримав грошові кошти відповідно до умов договору, а тому позивачем доведено факт надання первісним кредитором грошових коштів відповідачу. Договори, укладені між відповідачем та первісним кредитором, договори факторингу, у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів. Згідно з матеріалами справи, відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі. Це свідчить про те, що він усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов'язання за ним, таким чином підтверджуючи факт укладення та розуміння його правил. Позивачем долучено всі наявні докази, що підтверджують факт отримання грошових коштів відповідача за кредитним договором. Зазначено, що з урахування всіх додаткових угод до договору факторингу №28/1118-01, який було укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», він залишався чинним на момент укладання кредитного договору №602942005 від 08.09.2021, а відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до даного договору, дата передачі прав вимоги до ОСОБА_1 - 02.11.2021, тобто відступлення правочину відбулося з визначеним та з конкретним змістом вимог. Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції від 31.12.2020), є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №158 від 02.11.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 53 064,00 грн. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Право вимоги за кредитним №602942005 від 08.09.2021 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 30.11.2021, відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги №158. 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 70 466,40 грн. 06.03.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №06/03/24 відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №06/03/24 від 06.03.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 70 466,40 грн. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не здійснювало нарахувань за кредитним договором. Щодо нарахування відсотків зазначено, що воно відбувалось наступним чином: 12 000 *20*1,98 /100= 4 752, 4 752/20= 237,60 грн - здійснювалось нарахування процентів від 08.09.2021 - 10.09.2021 (що вбачається в розрахунку заборгованості, підготовленого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»). В подальшому сторони дійшли згоди збільшити суму кредиту на 10 000,00 грн, отже 22 000*20*1,98/100 = 8 712, 8 712/20= 435,60 грн - здійснювалось нарахування процентів від 13.09.2021 - 28.09.2021. Згідно із п. 1.12.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. 22 000*20*2,98 /100 = 13 112, 13 112/20= 655,60 грн - здійснювалось нарахування процентів від 03.10.2021 - 02.11.2021. Також позивачем було долучено розрахунок заборгованості, підготовлений ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №602942005 від 08.09.2021 на момент його відступлення відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 18.05.2021, який наведений у додатку до позовної заяви. Водночас в тій же таблиці зазначено, що позивач погасив заборгованість від 15.11.2021 - 4 000 грн, 27.01.2022 - 3 000 грн, 22.02.2022 - 11 000 грн за проценти кредиту. Відповідач не надав до суду спростування щодо правильності проведеного позивачем розрахунку суми заборгованості чи наявності помилок у розрахунку. Щодо витрат на правову допомогу зазначено, що попередній розрахунок суми судових витрат включає в себе витрати, понесені із зверненням позивача за наданням правничої допомоги згідно з договором №22/02/24-02 від 22.02.2024, додаткової угоди до нього №7 від 06.03.2024 та акт прийому - передачі наданих послуг до договору правничої допомоги №22/02/24-02 від 22.02.2024, та підлягають стягненню з відповідача. Відповідно до змісту відповіді на відзив, позивач позов підтримує та просить задовольнити.
Заперечення на відповідь на відзив до суду не надійшло.
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно з ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.09.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №602942005, відповідно до п.1.1. якого товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно з пунктом 1.2 договору, сума кредитного ліміту, вказана в п.1.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.
Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 12 000,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 28.09.2021 (пункт 1.3 договору).
Позичальник в будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору, може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту (пункт 1.4 договору).
Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів), отриманих протягом всього строку дії договору (пункт 1.5 договору).
Позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання (пункт 1.6 договору).
Кредитна лінія надається строком на 20 (двадцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «дисконтний період»), а саме до 28.09.2021 (пункт 1.7 договору).
Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена (пункт 1.8 договору).
Відповідно до п.1.9 договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.9.1 договору).
У відповідності до пункту 1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою у розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.
Пунктом 1.9.3 договору передбачено, якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.
Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.
Згідно із пунктом 1.12.2 договору, з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.25 на звороті - 28).
З платіжного доручення від 08.09.2021 вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 12 000 грн. У графі «призначення» вказано про перерахування коштів за договором №602942005 від 08.09.2021 (а.с. 31 на звороті).
Відповідно до платіжного доручення від 11.09.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 10 000 грн. У графі «призначення» вказано про перерахування коштів за договором №602942005 від 08.09.2021 (а.с. 31).
Факт переказу коштів на рахунок відповідача також підтверджується довідкою АТ «КБ «Глобус» №1-585 від 24.04.2024 (а.с. 32).
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З постанови Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №526/405/13 слідує, що факт не вчинення жодних дій щодо розірвання кредитного договору або визнання його недійсним тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором вказує на визнання наведеного кредитного договору таким, що є укладеним.
Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №602942005 від 08.09.2021.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшли права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Також умовами договору факторингу визначено, що кредитний договір, укладений між первісним кредитором, яким є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і боржником (фізичною особою з якою укладено кредитний договір, право грошової вимоги до якої уступається за цим договором), перелік кредитних договорів, право вимоги за якими відступається, наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме в Реєстрах прав вимог; право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (а.с. 50-55).
Крім того, 28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 до вказаного договору, згідно з якою строк дії договору закінчується 31.12.2020 (а.с. 60), додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до вказаного договору, якою текст договору викладено у новій редакції (а.с. 61, 56-60), а також додаткову угоду №27 від 31.12.2021, згідно з якою строк дії договору закінчується 31.12.2022 (а.с. 62).
В Реєстрі прав вимоги №158 від 02.11.2021 до договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», зазначено ОСОБА_1 , як боржника, кредитний договір №602942005 від 08.09.2021 (а.с. 63-64).
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТаліонПлюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги (а.с. 67-71).
У Реєстрі прав вимоги №1 від 30.10.2023 до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, зазначено ОСОБА_1 як боржника по кредитному договору №602942005 від 08.09.2021 (а.с. 72-73).
В подальшому, 06.03.2024 між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №06/03/24, за умовами якого, ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 13-17).
Також у Реєстрі боржників до договору факторингу №06/03/24 від 06.03.2024, зазначено ОСОБА_1 як боржника по кредитному договору №602942005 від 08.09.2021, сума заборгованості 70 466,40 грн, яка складається із 22 000 грн заборгованості по кредиту та 48 466,40грн заборгованості по відсоткам (а.с. 18-19).
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Частиною 1 ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №602942005 був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 08.09.2021, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018 та додаткові угоди від 28.11.2019, 31.12.2020, 31.12.2021, тобто, на момент укладення договору факторингу не було укладено кредитний договір, ще не виникло правовідносин між первісним кредитором та боржником ОСОБА_2 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги, за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Умовами пункту 1.3 договору факторингу від 28.11.2018 передбачено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно з пунктом 2.1 цього договору, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Із наведеного вище слідує, що вимога на момент укладення договору факторингу мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 не було, і сторони не могли передбачити, що 08.09.2021 цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем.
Виходячи з вищенаведеного слідує, що ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не могло було передане цим товариством на підставі договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», так само як і позивачу, а саме ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу №06/03/24 від 06.03.2024.
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що на момент укладення договору факторингу 28.11.2018 первинний кредитний договір, право вимоги за яким відступається, мав би бути укладеним між первинним кредитором та боржником, тому ТОВ «Таліон плюс» не могло набути права вимоги за договором кредиту №602942005 від 08.09.2021 на підставі договору факторингу, оскільки на момент його укладення будь-яких зобов'язальних відносин між первинним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 не існувало. Права кредитора за договором кредитної лінії №602942005 від 08.09.2021 до позивача не перейшли, внаслідок чого позивач не набув прав кредитора по відношенню до позичальника ОСОБА_1 , а тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (м. Київ, вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Т.А. Воробйова