Справа № 185/9417/23
Провадження № 2/185/79/25
05 березня 2025 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Перекопського М.М.,
за участю секретаря судового засідання Маковської Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановив:
У липні 2023 позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача боргу за борговою розпискою. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.10.2021 року між ним та відповідачем було складено розписку, на підставі якої відповідач взяв у позивача в борг 2000000,00 грн та зобов'язався повернути кошти у строк до 15.11.2021 року. Відповідач умови розписки не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
В судове засідання позивач не з'явився, просив розглянути позов без його участі, позовні вимоги підтримав повністю, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики на підтвердження якого 26.10.2021 року було складено розписку, відповідно до умов якої відповідач безвідсотково позичає у позивача грошові кошти у розмірі 2000000,00 грн і зобов'язався повернути борг до 15.11.2021 року у розмірі 2000000,00 грн.
Відповідач не виконав умови розписки належним чином.
Приймаючи рішення по суті заявленого позову, суд керується положеннями ч. 1 ст.1046 ЦК України, згідно з якою, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій сторони (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що законом не передбачене обов'язкове нотаріальне посвідчення договору позики, а дійсність договору позики встановлюється його письмовою формою, якої сторони дотримались при укладенні договору позики.
Окремі умови договору позики або договір в цілому не визнавались відповідачем недійсним та відповідач не заявляв на підставі ч. 3 ст.215 ЦК України такої вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень від відповідача, суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Позивач також просив стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати у розмірі 37000,00 грн за надання правничої допомоги.
На підтвердження зазначених витрат за надання позивачу правової допомоги останній подав до суду договір про надання правничої допомоги №К-240/09-06/23 від 09.06.2023 року та додаткову угоду №1 до договору №К-240/09-06/23 від 09.06.2023 року.
Згідно до ч.2 ст.141 ЦПК України Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заперечень проти розміру та розрахунку витрат на правову допомогу з боку відповідача не надходило.
Беручи до уваги зазначене, а також доведеність позивачем в судовому порядку вказаних ним витрат, суд вбачає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 37000,00 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 89, 133, 141, 258-265 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 26.10.2021 року у розмірі 2000000,00 (два мільйона) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 50420,00 (п'ятдесят тисяч чотириста двадцять) грн., які складаються з: 13420,00 грн - судовий збір, 37000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційну скаргу може бути подано безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя М. М. Перекопський