Справа № 184/2528/24
Номер провадження 2/184/538/25
13 березня 2025 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Коваленко В.О.,
за участю секретаря судових засідань - Попівніч Н.І.,
представника відповідача - Хомік Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Покров Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 22.12.2023 було укладено кредитний договір № 4237601, за процедурою, передбаченою для укладення електронних договорів, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних). Як вказує позивач, 24.12.2023 між відповідачем та первісним кредитором було укладено Додатковий договір до Кредитного договору, згідно якого сума кредиту була збільшена до 15000,00 грн. Позивач посилається на те, що 26.08.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» (Клієнт) та ТОВ «ФК УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (Фактор, позивач) укладено Договір факторингу № 26/08/2024 від 26.08.2024, відповідно до умов якого право вимоги за Договором № 4237601 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.12.2023 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС». Просить суд стягнути з Відповідача на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» код ЄДРПОУ 41915308, заборгованість за Договором № 4237601 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.12.2023 р. станом на 26.08.2024 року у розмірі 97130,30 гривень, яка складається з: 14999,99 гривень - заборгованість за кредитом; 82130,31 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 22.12.2023 року по 26.08.2024 року (включно); 0,00 грн. - заборгованість за штрафом відповідно до п.5.4.1 Кредитного договору, а також судові витрати у розмірі 2422 гривень 40 коп. та 10000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Ухвалою суду від 29 грудня 2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін
Позивач та його представник до суду не з'явилися, представник позивача подав заяву, згідно якої свої вимоги підтримує, просить їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності.
Відповідач до суду не з'явився, представник відповідача адвокат Хомік Є.М. в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила у повному обсязі. Заперечуючи проти позову, представник відповідача зауважила, що матеріали справи не містять належного підтвердження укладення договору факторингу № 26/08/2024 від 26.08.2024 в частині набуття права вимоги саме до відповідача, вважала витрати на правову допомогу необґрунтованими, тому у задоволенні позовних вимог просила відмовити.
Вислухавши доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦПК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В абзаці другому частини другої ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» законодавець закріпив, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
В ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець, в свою чергу, закріпив, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до п.п.12,13 ч.1 ст.1 Закону України «Про довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у Цивільному Кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України 12 липня 2001 року «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 вказаного Закону.
Так, за змістом ч. 1 ст. 6 Закону договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Крім того, відповідно до п. 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.
Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
Як вже зазначалося, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Відтак, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідні послуги з фінансування (надання позики або кредиту).
При цьому така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.
Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв'язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов'язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
Виходячи з цього, правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106).
При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.
Вказаного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові №206/4841/20 від 08.11.2023.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 22.12.2023 було укладено кредитний договір № 4237601. Як вбачається з копії договору, наявної в матеріалах справи, договір укладено за процедурою, передбаченою для укладення електронних договорів. За умовами договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ» надало, а ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних). 24.12.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» було укладено Додатковий договір до Кредитного договору, згідно якого сума кредиту була збільшена до 15000,00 грн.
Пунктом 5.1.3. кредитного договору №4237601 передбачено право кредитора укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта але з обов'язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону про кредитування, що забезпечить доведення до відома споживача такого факту.
26.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 26/08/24. У відповідності до умов цього договору (п. 2.1), Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує за відступлення Прав вимоги Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки, встановлені цим Договором. Згідно з п. 2.3 Договору факторингу, реєстр боржників (додаток 1) на паперовому носії (з основою інформацією за Кредитними договорами) підписується уповноваженими представниками Сторін і скріпляється печатками Сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. Реєстр боржників у формі електронного документа передається Клієнтом Фактору на електронному носії (з додатковою інформацією за Кредитними договорами) і повинен повністю відповідати Реєстру боржників на паперовому носії, підписаному Сторонами. У випадку розбіжностей між інформацією, що наведена у Реєстрі боржників на паперовому носії та Реєстру боржників на електронному носії, перевагу має інформація Реєстру боржників на паперовому носії. Відповідно до п. 4.1 Договору Факторингу, сторони домовились, що фінансування (ціна договору) складає 1922638,19 грн. Фактор сплачує Клієнту Фінансування, шляхом перерахування Клієнта грошових коштів у сумі, що зазначена у п. 4.1 цього Договору, на рахунок Клієнта, вказаний у розділі 14 цього Договору, протягом 5 робочих днів з моменту підписання Сторонами цього Договору. Моментом виконання фактором грошового зобов'язання сторони визначили момент надходження ціни продажу за цим договором на рахунок клієнта, заначений в розділі 14 даного договору, що передбачено п. 4.3 договору.
Також розділом 5 Договору факторингу передбачено порядок обміну документацією та виконання договору. Так, згідно з п. 5.1 договору факторингу Клієнт зобов'язаний у день підписання цього Договору передати Фактору у формі електронного документа Реєстр боржників за формою, встановленою в Додатку 4 до цього договору, з додатковою інформацією. Відповідно до п. 5.2 Документацію Клієнт зобов'язаний передати Фактору протягом 1 (одного) місяця з дати укладення даного Договору, Фактор може отримати від Клієнта Документацію після надходження суми фінансування на рахунок Клієнта раніше строк, зазначеного в п. 5.1 цього Договору, за умови надання письмового запиту (зокрема, але не виключно, у зв'язку з необхідність звернення до суду). Згідно з п. 5.3 договору факторингу, факт здійснення між Сторонами приймання-передачу Документації підтверджується відповідним Актом приймання-передачі документації за формою, що наведена у додатку 2 до цього Договору, підписаним уповноваженими представниками Сторін.
До матеріалів справи позивачем долучене платіжне доручення № 1261 від 26.06.2024 про перерахування позивачем на користь первісного кредитора 1922638,19 грн. До матеріалів справи долучено Витяг з реєстру боржників, відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №4237601, який не суперечить п. 1 вищевказаного договору факторингу, відповідно до якого перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору. Повідомленнями ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 922/923-2808 від 28.08.2024 підтверджується перерахування на карту зазначену відповідачем 22.12.2023 о 19:15:34 суми 8000 грн. та 24.12.2023 о 01:14:17 суми 7000 грн. Розрахунком заборгованості підтверджується заборгованість відповідача за Договором № 4237601 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.12.2023 р. станом на 26.08.2024 року у розмірі 97130,30 гривень, яка складається з: 14999,99 гривень - заборгованість за кредитом; 82130,31 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 22.12.2023 року по 26.08.2024 року (включно). При цьому 18.01.2024 відповідачем сплачено 0,01 грн. за тілом кредиту та 99,75 грн. проценти за користування кредитом. Заперечень з приводу розрахунку заборгованості відповідачем та його представником суду не надано.
Таким чином, матеріали справи містять належні підтвердження того, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та спростовується позиція представника відповідача, щодо не доведеності наявності у позивача права вимоги до відповідача у заявленому розмірі заборгованості, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 10000 грн.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, позивач просить стягнути на свою користь судові витрати в сумі 10000 грн., які були понесені ним при звернення до суду.
На підтвердження наданих послуг позивач долучив до матеріалів справи: договір №02/08/2024 про надання правничої допомоги від 2 серпня 2024 р., акт приймання - передачі наданих послуг № 7 до цього договору від 30.08.2024, платіжну інструкцію № 1355 від 06.09.2024 на суму 100000 грн., витяг з реєстру № 1 до акт приймання - передачі наданих послуг № 7 від 30.08.2024 про підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з відповідача та клопотання про витребування доказів на 10000 грн.
Суд приходить до переконання, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10000,00 грн. є співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим адвокатом на виконання даних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, представником відповідача не доведене неспівмірності витрат, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивача вказану суму.
Крім того, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
Суд зазначає, що обов'язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з'ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались. Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2-13, 76-83, 89, 263,265, 268, 353-354 ЦПК України
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» код ЄДРПОУ 41915308, заборгованість за Договором № 4237601 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.12.2023 р. станом на 26.08.2024 року у розмірі 97130,30 гривень, яка складається з: - 14999,99 гривень - заборгованість за кредитом; - 82130,31 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 22.12.2023 року по 26.08.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» код ЄДРПОУ 41915308 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» код ЄДРПОУ 41915308 понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 13.03.2025.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. О. Коваленко