Справа № 183/7165/24
№ 2/183/1074/25
10 березня 2025 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області:
у складі головуючого судді - Фролової В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Сторожик А.А.,
представника позивача - Брагінської А.Л. (в режимі відеоконфернецзв'язку),
позивача - Новицького Г.С. (в режимі відеоконфернецзв'язку),
представника Відповідача - 1 - Петрова О.Ю. (в режимі відеоконфернецзв'язку),
представника Відповідача - 2 Курганова В.С.(в режимі відеоконфернецзв'язку),
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради (Відповідач-1), Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (Відповідач-2), про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.07.2024 провадження по зазначеній справі відкрито в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачем, 11.09.2024, через підсистему «Електронний суд» подано заяву про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 49 ЦПК України, викладено позовні вимоги в новій редакції, відповідно до якої позивач просив стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 квітня 2024 року по 28 серпня 2024 року за вирахуванням відповідних податків у сумі 141 507,84 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем-1 не було належним чином виконано заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 у справі № 183/10772/23, яким визнано незаконним та скасовано наказ КНП «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради від 04.07.2023 за № 121/к/тр «Про звільнення ОСОБА_2 », поновленого його на роботі на посаді генерального директора КНП «Консультативно-діагностичний центр», а також стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 липня 2023 року по 16 квітня 2024 року в сумі 302 178,20 грн.
Розпорядженням начальника Сєвєродонецької міської військової адміністрації Луганської області від 28 серпня 2024 року за № 711/3а, ОСОБА_1 поновлено на посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради лише з 29 серпня 2024 року.
З огляду на зазначене, позивач просив стягнути заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 141 507,84 грн. за період з 16 квітня 2024 року по 28 серпня 2024 року, який обумовлений затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі від 16 квітня 2024 року у цивільній справі № 183/10772/23 на підставі ст. 236 КЗпП України.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2024 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Сєвєродонецьку міську військову адміністрацію Луганської області.
Ухвалою суду від 22 січня 2025 року зобов'язано Комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради надати за період з травня 2023 року по 04 липня 2023 року, за умови якщо ОСОБА_1 працював на посаді генерального директора підприємства, табеля робочого часу стосовно ОСОБА_1 та відомості про нараховану заробітну плату.
До початку розгляду справи по суті, задоволено клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів, проти чого заперечували відповідачі, з огляду на порушення позивачем ст.83, 264 ЦПК України.
Позивач та представник позивача, адвокат Брагінська А.Л., кожен окремо підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов в повному обсязі, зазначивши, крім доводів, викладених у позовній заяві та поясненнях представника позивача, що ОСОБА_1 з моменту увільнення на підставі розпорядження керівника Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації за № 06-01 від 06 червня 2022 року по 29 серпня 2024 року, коли він був поновлений на посаді на виконання заочного рішення від 16 квітня 2024 року у цивільній справі № 183/10772/23, не працював.
Представник відповідача -1 заперечував проти задоволення позову, підтримав викладені у відзиві доводи, зазначивши, що заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року по справі за № 183/10772/23 було виконано в повному обсязі, шляхом сплати стягнутих коштів в повному обсязі, а саме 302 178,20 грн., а заочне рішення суду станом на дату подачі відзиву, а саме 07 серпня 2024 року, не набрало законної сили. ОСОБА_1 з травня 2023 по 04 липня 2023 року на посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради не працював. Крім того, зазначив, що позивачем не надано жодного доказу у підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, а долучені позивачем докази, подані з порушеннями ст.ст. 83,263 ЦПК України, у зв'язку з чим, обставини, на які посилається позивач непідтверджені жодним доказом, а тому позов задоволенню не підлягає.
Представник відповідача - 2 правом на надання відзиву не скористався, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, та зазначив, що не було відомо про ухвалення заочного рішення 16 квітня 2024 року у цивільній справі № 183/10772/23 про поновлення позивача на посаді. ОСОБА_1 умисно затягував поновлення на роботі, оскільки із відповідною заявою звернувся лише 28 серпня 2024 року, на підставі якої і було поновлено останнього на посаді.
Суд, оцінивши аргументи сторін, викладені у позові та заявах по суті справ, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до доданих правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Так, заочним рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року у справі № 183/10772/23 визнано незаконним та скасовано наказ КНП «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради від 04 липня 2023 року за № 121/к/тр «Про звільнення ОСОБА_2 », поновлено його на роботі на посаді генерального директора КНП «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради, а також стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 липня 2024 року по 16 квітня 2024 року в сумі 302 178,20 грн.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу КНП «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради на вказане рішення суду повернуто апелянту, з огляду на порушення встановленого законодавством порядку оскарження заочного рішення, передбаченого ст. 284 ЦПК України.
Відповідно до відкритої інформації, викладеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2024 року виправлено описку допущену в рішенні суду у цивільній справі № 183/10772/23 за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Луганської області, Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначивши в резолютивній частині вірний рік періоду нарахування виплати, а саме з 05 липня 2023 року по 16 квітня 2024 року.
Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року у справі № 183/10772/23 в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05 липня 2023 року по 16 квітня 2024 року в сумі 302 178,20 грн. остаточно виконано 01 серпня 2024 року, про що свідчать платіжні доручення за № 2376 від 23 квітня 2024 року на суму 27 291,85 грн., № 2377 від 23 квітня 2024 року на суму 4913 грн., № 2378 від 23 квітня 2024 року на суму 410 грн., № 2642 від 01 серпня 2024 року на суму 215961,59 грн., № 2643 від 01 серпня 2024 року на суму 49479,09 грн.
Також, розпорядженням начальника Сєвєродонецької міської військової адміністрації Луганської області від 28 серпня 2024 року за № 711/3а «Про поновлення на посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_1 », поновлено з 29 серпня 2024 року ОСОБА_1 на посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради.
У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній справі або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року у справі № 183/10772/23 встановлено, що з 01 березня 2019 року по 01 березня 2022 року ОСОБА_1 на підставі трудового контракту був призначений на посаду генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради. В подальшому, 02 березня 2022 року, укладений трудовий контракт було переукладено з урахування кваліфікаційних вимог, що набули чинності 01 січня 2022 року та продовжено його повноваження як генерального директора вказаного підприємства до 02 березня 2027 року.
Розпорядженням керівника Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації від 06 червня 2022 року № 06-01 ОСОБА_1 увільнено від виконання обов'язків генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради.
Вказане розпорядження скасовано рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2023 року у справі № 183/3731/22, яке залишено в силі постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, про що свідчать відкриті відомості Єдиного державного реєстру судових рішень.
Розпорядженням Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради від 04 липня 2023 року за
№ 121/к/тр «Про звільнення ОСОБА_2 », останнього звільнено з 04 липня 2023 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.
Крім того встановлено, що ОСОБА_1 не був допущений до виконання своїх обов'язків до набрання законної сили рішенням суду від 27 лютого 2023 року у справі №183/3731/22.
Середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 1474,04 грн., зазначена обставина не підлягає доказуванню у даній справі на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 235 КЗпП України (в редакції, чинній на момент ухвалення судом рішення про поновлення позивача на роботі) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно із ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти таких висновків.
Законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Невиконання ж судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у справі № 6560/7496/20 (адміністративне провадження № К/9901/42336/21) зазначено, що до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (ст. 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.
Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що наявність вини роботодавця у затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі не є необхідною умовою для задоволення заявлених вимог, оскільки наявність цієї вини випливає безпосередньо із норм Конституції України, згідно з якими судові рішення, які набрали законної сили належить виконувати обов'язково.
Як вже було встановлено наказ про звільнення ОСОБА_1 від 04 липня 2023 року № 121/к/тр «Про звільнення ОСОБА_2 » скасовано заочним рішенням суду від 16 квітня 2024 року у справі № 183/10772/23 та поновлено на посаді ОСОБА_1 . Незважаючи на вимоги ч.8 ст. 235 КЗпП України щодо негайного виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого, рішення суду було виконано відповідачем-2 лише 28 серпня 2024 року, з огляду на прийняття відповідачем-2 розпорядження про поновлення з 29 серпня 2024 року позивача на посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради.
Таким чином, предметом спору у даній справі фактично є вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у вищезазначеній сумі за період з 17 квітня 2024 року по 28 серпня 2024 року обумовлена затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі від 16 квітня 2024 року у цивільній справі № 183/10772/23.
Згідно абзацу 3 частини 2 розділу ІІ Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Постанова № 100) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
У частині 8 розділу ІV Постанови № 100 зазначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Судом встановлено та не спростовано сторонами, що ОСОБА_1 з моменту його увільнення, а саме з 06 червня 2022 року по 04 липня 2023 року (дата ухвалення наказу від 04 липня 2023 року № 121/к/тр «Про звільнення ОСОБА_2 ») не був допущений до роботи, у зв'язку з чим при перевірці розрахунку суми, яка заявлено позивачем до стягнення враховано середньоденний заробіток ОСОБА_1 в сумі 1474,04 грн., яка встановлена заочним рішенням суду від 16 квітня 2024 року у справі № 183/10772/23 та не підлягає доказуванню у даній справі на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України.
Відповідачами в судовому засіданні не доведено причин та обставин, які б унеможливлювали негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць. Крім того, невжиття ОСОБА_3 заходів для своєчасного виконання судового рішення від 16 квітня 2024 року у справі № 183/10772/23 про поновлення його на посаді не заперечують того, що відповідач -2, зволікаючи і очікуючи ініціативи з боку працівника, допустив таким чином затримку у його виконанні.
Слід зазначити, що невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи не звернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов'язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов'язання щодо поновлення працівника на посаді.
Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 460/600/22, від 09 січня 2024 року у справі № 460/15639/21 (К/990/21821/23) (п.56).
При цьому, суд критично ставиться до заперечень відповідача - 2 щодо необізнаності про ухвалення заочного рішення суду від 16 квітня 2024 року у справі № 183/10772/23, яким ОСОБА_1 поновлено на роботі, оскільки вказане рішення суду було оскаржено в апеляційному порядку підприємством відповідача - 1, вищим органом управління якого є відповідач-2.
Крім того, суд враховує, що розпорядження начальника Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 28 серпня 2024 року за № 711/13А на підставі якого ОСОБА_1 поновлено з 29 серпня 2024 року на посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради, винесено не на підставі заяви позивача, на чому наполягав відповіда-2, а на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 у справі № 183/3731/22, постанови апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 183/3731/22 та заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року у справі № 183/10772/23.
При цьому заява ОСОБА_1 , яка стала, відповідно позиції відповідача-2, підставою для винесення вказаного розпорядження, суду для огляду не надавалась.
За зазначених обставин ОСОБА_1 має право на стягнення з відповідача - 1 середнього заробітку за час затримки виконання заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року у справі
№ 183/10772/23 про поновлення на роботі за період з 17 квітня 2024 року по 28 серпня 2024 року включно, оскільки першим робочим днем після поновлення позивача на роботі зазначено 29 серпня 2024 року, що визнано сторонами у справі.
Кількість робочих днів затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 17 квітня 2024 року по 28 серпня 2024 року складає 96 днів, а саме: квітень 2024 року - 10 днів, травень 2024 року - 23 дні, червень 2024 року -20 днів, липень 2024 року - 23 дні, серпень 2024 року - 20 днів.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а саме за період з 17 квітня 2024 року по 28 серпня 2024 року складає: 96 днів х 1474,04 грн. = 141 507,84 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ із метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За частиною 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи бо витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункт 11.12)).
Так, позивач просив стягнути заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 141 507,84 грн. за період з 17 квітня 2024 року по 28 серпня 2024 року. Як вбачається з обґрунтування позовних вимог позивача та пояснень під час розгляду справи, вказана сума середнього заробітку обумовлена затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі від 16 квітня 2024 року у цивільній справі № 183/10772/23 на підставі ст. 236 КЗпП України.
Таким чином, з огляду на викладене, дотримуючись правових норм процесуального законодавства України, не виходячи за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що метою, з якою звернувся позивач ОСОБА_3 із позовом є стягнення середнього заробітку, з огляду на несвоєчасне виконання рішення суду від 16 квітня 2024 року у справі № 183/10772/23 про його поновлення на роботі, у зв'язку з чим судом надано належну інтерпретацію позовним вимогам позивача як стягнення середнього заробітку за час затримки виконання вказаного рішення суду.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що заочне рішення суду про поновлення
ОСОБА_1 на посаді від 16 квітня 2024 року не було допущено до негайного виконання, а було виконано лише 28 серпня 2024 року, суд приходить до висновку, що з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року у справі № 183/10772/23 за період з 17 квітня 2024 року по 28 серпня 2024 року у сумі 141 507 гривень 84 копійки, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
На думку суду, таке вирішення спору буде відповідати засадам цивільного судочинства, зокрема верховенству права, і буде таким, що прийнято у межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а також відповідати принципам, закріпленим у Європейській конвенції з прав людини.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку є доведеними та підлягають задоволенню.
У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу, у розмірі 3000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Так, витрати позивача, понесені на професійну правничу допомогу підтверджуються договором про надання правової допомоги від 07 червня 2024 року та протоколом узгодження розміру гонорару в сумі 3000 грн. від 01 липня 2024 року.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
З огляду на викладене, погодження сторонами фіксованого розміру гонорару не звільняє позивача надати суду докази розміру витрат на правничу допомогу із зазначенням опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Як вбачається з матеріалів справи, докази на підставі яких можливо встановити яка саме правнича допомога в рамках даної справи надавалась позивачу відсутні, а отже суд вважає, що підстав для відшкодування витрат на професійну правничу не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 233, 235, 236 КЗпП України,
ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року у справі № 183/10772/23 за період з 17 квітня 2024 року по 28 серпня 2024 року у сумі 141 507 (сто сорок одна тисяча п'ятсот сім) гривень 84 копійки.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 13 березня 2025 року.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - 1: Комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Сєвєродонецької міської ради, ЄДРПОУ 42853384, місцезнаходження за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 5;
відповідач - 2: Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, ЄДРПОУ: 44083662, адреса: Луганська область, Сєвєродонецький район, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32
Суддя В.О. Фролова