11.03.2025 Єдиний унікальний номер 205/10321/23
1-кп/205/159/25
11 березня 2025 року м. Дніпро
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у об'єднаному кримінальному провадженні № 1202304169000092 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, неодруженого, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не маючий, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, а саме:
-12.02.2015 року Ленінським районним судом міста Дніпропетровська за ст. 289, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 76 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;
-27.10.2016 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська за ч. 1 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано покарання у вигляді 6 місяців позбавлення волі за вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12.02.2015 року, та остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 08.01.2021 року з Криворізької ВК Дніпропетровської області (№80) по відбуттю строку покарання;
-09.12.2022 року Ленінським районним судом міста Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70, ст. 75, ст. 76 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження
прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_6
ОСОБА_3 , будучи раніше судимим, в тому числі, і за корисливі злочини, маючи не зняту та не погашену судимість, на шлях виправлення не став та, будучи обізнаним про указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України» та указ Президента України від 18.11.2022 № 757/2022» «Про продовження строку дії воєнного стану в України», повторно вчинив корисливий злочин, а саме крадіжку чужого майна, яке належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, 12.01.2023 року, приблизно о 12 годині 00 хвилині, ОСОБА_3 перебував за місцем проживання раніше знайомої ОСОБА_8 , а саме, в приміщені квартири АДРЕСА_2 , де у нього раптово виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, яке належить потерпілій, та визначив об'єктом свого кримінально - протиправного посягання мобільний телефон чорного кольору марки «Sony Xperia 10 І4113 Silver».
Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , в період часу з 12 години 00 хвилини по 13 години 00 хвилин, 12.01.2023 року, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, і вони є таємними для оточуючих, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в період воєнного стану в Україні, з корисливих мотивів і особистої зацікавленості, шляхом вільного доступу, зайшов до вітальної кімнати квартири, де взяв рукою та поклав до кишені своєї куртки мобільний телефон чорного кольору марки «Sony Xperia 10 І4113 Silver», вартість якого на момент вчинення злочину могла складати 3325,00 гривень, що належить ОСОБА_9 .
В подальшому, переконавшись, що його дії, як і раніше мають таємний характер, ОСОБА_3 , утримуючи при собі викрадений вище вказаний мобільний телефон, що належить ОСОБА_9 , покинув приміщення квартири АДРЕСА_2 , в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій майнову шкоду на загальну суму 3325,00 гривень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину не визнав та пояснив, що з потерпілою ОСОБА_10 він давно знайомий та 12.01.2023 року він дійсно зустрівся з нею на вулиці, після вони вирішили піти до неї в гості. Перебуваючи за місцем проживання останньої, а саме, в приміщені квартири АДРЕСА_2 , вони розпивали спиртні напої. Обвинувачений стверджує, що потерпіла особисто йому подарувала її мобільний телефон, оскільки на той момент у нього не було телефону, він, навіть знав пароль доступу до вказаного телефону. Так, отримавши в подарунок мобільний телефон, він в той же день заклав його в ломбард, оскільки у нього не було грошей, а тому він заперечує факт крадіжки. Окрім цього, обвинувачений вважає, що вартість мобільного телефону, яка визначена у висновку судової експертизи не відповідає дійсності, оскільки телефон мав пошкодження, на ньому було відсутнє Інтернет - з'єднання, вважає, що вірна вартість мобільного телефону була визначена в ломбарді, тобто 2800 грн. Обвинувачений не заперечував той факт, що він дійсно заклав в ломбард мобільний телефон, який йому подарувала потерпіла, але ж він мав наметі в подальшому його викупити, що, на його думку, підтверджується письмовим договором з ломбарду. Обвинувачений стверджує, що потерпіла не мала бажання писати заяву до правоохоронних органів про крадіжку свого майна, йому відомо зі слів знайомого, що потерпіла писала заяву на кухні у себе в квартирі, що свідчить про примус з боку працівників правоохоронних органів.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї вини, його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується дослідженими у судовому засіданні наступними доказами.
Показами допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_8 , яка зазначила, що вона знає обвинуваченого ОСОБА_3 вже тривалий час та 12.01.2023 року запросила його до себе в гості, де вони разом почали спілкуватися та випивати алкогольні напої. Потерпіла пояснила, що в той день до неї в гості більше ніхто не приходив, а крадіжку її мобільного телефону марки «Sony Xperia 10 І4113 Silver», який вона завжди залишає в кімнаті, вона виявила не відразу, обставини погано пам'ятає, зазначила, що виявила крадіжку або на наступний день або через декілька днів. ОСОБА_7 повідомила, що вона дійсно часто вживає алкогольні напої, тому щодо подій, які мали місце 12.01.2023 року та щодо обставин виявлення нею крадіжки на час допиту в судовому засіданні точні свідчення дати не може. Повідомила, що вона виявила викрадення її мобільного телефону, коли до неї приїжджала слідча на ім'я ОСОБА_11 , оскільки та запитала її, чи не викрадено її майно. Потерпіла повідомила, що після 12.01.2023 року та до виявлення крадіжки її мобільного телефону, крім ОСОБА_12 до неї в гості ніхто не приходив, а тому викрасти її майно міг тільки він. Також, в судовому засіданні ОСОБА_13 пояснила, що, дійсно 12.01.2023 року, коли у неї в гостях знаходився обвинувачений, вона перебувала в стані алкогольного сп'яніння, але ж знає, що вона мобільного телефону обвинуваченому не дарувала, згоду на розпорядження йому також не давала, обвинувачений не звертався до неї з питанням щодо дозволу розпорядитися її майном. В судовому засіданні підтвердила, що на фототаблиці до протоколу огляду мобільного телефону, який проводився в приміщенні ломбарду, відображений саме її мобільний телефон, що на дату викрадення її мобільний телефон пошкоджень не мав, з висновком судової експертизи вона ознайомлена, згодна з вартістю, яка визначена експертом. Потерпіла на запитання суду, який об'єм пам'яті мав її мобільний телефон, повідомила про те, що вона не володіє цією інформацією, не цікавилась цим. Потерпіла повідомила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, оскільки вона його давно знає, та викрадене майно їй повернув слідчий. Також, потерпіла підтвердила, що заява до органів поліції щодо крадіжки її майна підписана нею, будь-якого примусу психологічного характеру до неї з боку слідчого, при підписанні даної заяви, не застосовувалось, підтвердила, що на стадії досудового розслідування до неї з боку працівників правоохоронних органів будь-який примус не застосовувався, діяла добровільно, підтвердила, що вона дійсно приїжджала до відділу поліції до слідчого ОСОБА_14 декілька разів з метою проведення з нею певних слідчих дій, зокрема впізнавала свій мобільний телефон, який їй було повернуто під розписку.
Також, в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_15 , який в судовому засіданні пояснив, що він станом на 2023 року працював в ломбарді «Імперіал» за адресою: м.Дніпро, провулок Парусний, 10, на посаді інспектора - оцінювача. Пояснив, що особа обвинуваченого йому відома, скільки останній був постійним клієнтом ломбарду. Свідок пояснив, що оскільки він на день приймає багато осіб, то не пам'ятає, в якій саме день обвинувачений закладав мобільний телефон, тому повністю підтверджує покази, які він надавав на стадії досудового розслідування. Підтвердив в судовому засіданні, що з ним проводились певні слідчі дії, зокрема підтвердив, що з ним проводилась слідча дія по впізнанню особи за фотознімками, на якій він впізнав обвинуваченого.
Свідок ОСОБА_16 , при допиті в судовому засіданні, зокрема, по даному кримінальному провадженню пояснив, що він знайомий ОСОБА_3 та, зі слів їх спільного знайомого, з яким вони в трьох іноді проводили час, йому стало відомо, що ОСОБА_3 взяв мобільний телефон у своїй знайомій, а потім заклав в ломбард. Особисто ОСОБА_3 , при зустрічі, йому казав, що взяв мобільний телефон, належний його знайомій, заклав в ломбард, а потім його викупив.
Крім показань потерпілої, свідків провина обвинуваченого ОСОБА_3 у інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України також підтверджується дослідженими по справі такими письмовими доказами:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від ОСОБА_7 , від 21.01.2023 року, згідно якого вона просила прийняти міри до її знайомого на ім'я ОСОБА_17 , який 12.01.2023 року приблизно о 12.00 год. прийшов до неї в гості, а приблизно о 13.00 год. останній пішов з її квартири, після чого вона виявила, що відсутній її мобільний телефон марки «Sony I 4113», який знаходився в кімнаті;
-гарантійним талоном на модель «Sony Xperia 10», видатковою накладною №01-1580 від 24.12.2021 року на мобільний телефон марки «Sony Xperia 10 І4113»;
-протоколом огляду від 23.01.2023 року з фототаблицею до нього, згідно якого в присутності понятих був проведений огляд за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого виявлено та вилучено нічого не було;
-протоколом огляду від 24.01.2023 року з фототаблицею до нього, згідно якого за участю понятих огляд проводився у приміщенні ломбарду, що розташований за адресою: м.Дніпро, провулок Парусний, 10, де оглядався договір про надання фінансового кредиту під заставу № DР-99.71436/0 від 12.01.2023 року на ім'я ОСОБА_3 , згідно якого предметом застави був мобільний телефон Sony i4113, оціночна вартість предмета застави - 2800 грн.;
-протоколом огляду від 24.01.2023 року з фототаблицею до нього, згідно якого за участю понятих огляд проводився у приміщенні ломбарду, що розташований за адресою: м.Дніпро, провулок Парусний, 10, предметом огляду є мобільний телефон чорного кольору марки «Sony Xperia 10 І4113 Silver», який пошкоджень не має, на зворотньому боці мобільний телефон має темно сіре забарвлення та білий надпис Sony;
-постановою про визнання речових доказів від 24.01.2023 року, згідно якої речовими доказами визнано договір про надання фінансового кредиту під заставу № DР-99.71436/0 від 12.01.2023 року на ім'я ОСОБА_3 , що зберігається в матеріалах справи, мобільний телефон чорного кольору марки «Sony Xperia 10 І4113 Silver», який повернутий потерпілій під зберігальну розписку;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.01.2023 року, згідно якого свідок ОСОБА_15 впізнав під №3 ОСОБА_3 по формі обличчя, черепа, за статурою, як особу, яка 12.01.2023 року близько 14.10 год. заклала телефон в ломбард;
-протоколом огляду від 25.01.2023 року з фототаблицею до нього, згідно якого об'єктом огляду є інформаційний носій - компакт диск DVD - R 1 бх speed 4/7 GB 120 мін., який надала служба безпеки ломбарду «Імперіал» Онікс, який містить відеозапис з камер відеоспостереження ломбарду «Імперіал», що належить ТОВ «Онікс», розташований за адресою: м.Дніпро, провулок Парусний, 10, в якому зазначено, що 12.01.2023 року з 15.40 - 15.51 год. присутня особа чоловічої статті, середньої статури, темне волосся, з бородою, віком близько 30-40 років, має при собі білий пакет, підійшовши до касової зони, чоловік передав мобільний телефон через касову зону, а потім йому передають гроші, які він забирає.
В судовому засіданні, при відкритті додатку до протоколу огляду від 25.01.2023 року з фототаблицею, а саме, інформаційного носія DVD - R, який є по справі речовим доказом, виявилося не можливим з технічних причин відтворити відеозапис. У зв'язку з чим, з метою відтворення вказаного відеозапису, за клопотанням прокурора в судове засідання був викликаний слідчий ОСОБА_18 , який входив до групи слідчих по даному кримінальному провадженню. Захисник повідомив, що з даним відеозаписом він був ознайомлений на стадії досудового розгляду, тому підтримав дане клопотання.
В судовому засіданні, яке мале місце 06.03.2025 року, слідчий ОСОБА_18 на робочому ноутбуці продемонстрував наявність збереженого оригіналу відеозапису з камер відеоспостереження ломбарду «Імперіал», що належить ТОВ «Онікс», розташований за адресою: м.Дніпро, провулок Парусний, 10, після чого, вказаний відеофайл був записаний на інший електронний носій - DVD диск з назвою CMDR 47 G- CFMWM03-6865 65GP 0116, який був долучений до матеріалів судової справи та безпосередньо досліджений в судовому засіданні.
Провина обвинуваченого ОСОБА_3 у інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України підтверджується також іншими дослідженими по справі доказами, а саме:;
-відеозаписом з камер відеоспостереження ломбарду «Імперіал», що належить ТОВ «Онікс», розташований за адресою: м.Дніпро, провулок Парусний, 10, на якому відображено як обвинувачений ОСОБА_3 12.01.2023 року заходить до приміщення ломбарду, викладає мобільний телефон на полицю біля віконця прийому товару, після, отримує гроші;
-висновком судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/1593-ТВ від 15.01.2025 року Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, згідно якого ринкова вартість на момент вчинення злочину, тобто станом на 12.01.2023 року, мобільного телефону Sony Xperia 10 I4113 Silver 3/64 GB, в робочому стані, що був у використанні, могла складати 3325,00 грн.;
-протоколом пред'явлення предмету для впізнання за фотознімками від 27.01.2023 року за участю понятих, згідно якого потерпіла ОСОБА_7 впізнала свій мобільний телефон марки «Sony Xperia 10 І4113 Silver» чорного кольору;
-протоколом огляду від 30.01.2023 року відеозапису з камер відеоспостереження ломбарду «Імперіал», що належить ТОВ «Онікс», розташований за адресою: м.Дніпро, провулок Парусний, 10, який проводився за участю ОСОБА_3 .
Отже, зазначені докази не містять суперечностей, узгоджуються між собою та дозволяють об'єктивно встановити обставини кримінального провадження.
Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Перес проти Франції» від 12.02.2004 вказав, що дія статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) полягає і в тому, щоб серед іншого зобов'язати суд провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належність до справи.
Так, захисником обвинуваченого подано клопотання про визнання доказів недопустимими, а саме, просила визнати висновок експерта від 15.01.2025 року № СЕ-19/104-25/1593-ТВ недопустимим доказом. Захисник аргументував своє клопотання тим, що предмет дослідження було підмінено у не процесуальний спосіб з грубим порушенням КПК України, так як питання, яке ставилося судом на вирішення повторної судової експертизи містило назву мобільного телефону як «Sony Xperia 10 І4113 Silver» чорного кольору в робочому стані, тоді як судовий експерт досліджував мобільний телефон іншої марки, а саме, «Sony Xperia 10 І4113 Silver 3/64 GB». Захисник вважає, що мобільний телефон «Sony Xperia 10 І4113 Silver» та мобільний телефон «Sony Xperia 10 І4113 Silver 3/64 GB» - це різні моделі мобільного телефону. Також захисник вказує, що мобільний телефон, який належить потерпілій, мав пошкодження, які видно на фототаблиці, а судовий експерт брала до уваги мобільний телефон без пошкоджень, також експерт використовувала порівняльний підхід шляхом порівняння продажів, зробивши висновок про середню вартість, використовуючи лише два оголошення, тоді як правильним є не менше трьох оголошень, висновок експерта, викладений не в категоричній формі. Захисник стверджує, що обвинувачений в ломбард здавав мобільний телефон Sony I 4113, без приписок Silver або 3/64 GB, що підтверджується договором, виданим ломбардом.
Суд, ретельно перевіривши доводи захисника вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Встановлено, що в ході досудового розслідування у справі була призначена і проведена судовим експертом ОСОБА_19 судова товарознавча експертиза № 412 від 25.01.2023 року, з якої вбачається, що судовим експертом ОСОБА_19 , при складанні висновку були використані відомості встановлені не на момент вчинення злочину, а тому за клопотанням прокурора, про задоволення якого не заперечувала сторона захисту, судом була призначена повторна судова товарознавча експертиза та отриманий висновок судового експерта ОСОБА_20 № СЕ -19/104-25/1593 -ТВ від 15.01.2025 року.
У зв'язку з чим, суд не бере до уваги висновок судової товарознавчої експертиза № 412 від 25.01.2023 року судового експерта ОСОБА_19 .
Так, в судовому засіданні був допитаний судовий експерт ОСОБА_20 , яка повністю підтвердила свій висновок судової товарознавчої експертизи № СЕ -19/104-25/1593 -ТВ від 15.01.2025 року та пояснила, що на вирішення судової експертизи поставлено було питання яка ринкова вартість на момент вчинення злочину, а саме, на 12.01.2023 року, мобільного телефону «Sony Xperia 10 І4113 Silver», чорного кольору, в робочому стані, що був у використанні. Пояснила, що вона товарознавче дослідження проводила за відсутності об'єкта дослідження, використовувала інформацію, що містилась в матеріалах кримінального провадження, наданих для дослідження, яких їй було достатньо для проведення судової експертизи. Вона для вирішення поставлених перед нею завдань використовувала методи співставлення та порівняння, синтезу та аналізу, методику визначення вартості майна. Так, в ході проведення маркетингового дослідження нею встановлено об'єкт дослідження: мобільний телефон «Sony Xperia 10 І4113 Silver 3/64 GB». Судовий експерт зазначила, що мобільний телефон «Sony Xperia 10 І4113 Silver» та мобільний телефон «Sony Xperia 10 І4113 Silver 3/64 GB» - це один і той же об'єкт дослідження, тобто одна модель мобільного телефону, а додаючи у своєму висновку до назви моделі мобільного телефону, яка була вказана в ухвалі суду про призначення по справі повторної судової автотоварознавчої експертизи, позначку - «3/64 GB», то вона, таким чином, зазначила всі технічні характеристики цієї моделі, пояснивши, що така модель мобільного телефону має оперативну пам'ять 3 GB, а внутрішню пам'ять - 64 GB. Тобто, судовий експерт підтвердила, що вона точно ідентифікувала модель мобільного телефону, скориставшись офіційним сайтом виробника мобільного телефону «Sony». Експерт пояснила, що вказаний висновок викладений не в категоричній формі, оскільки об'єктивно, вона не може надати висновок в категоричній формі за минулий період, через те, що пройшло два роки та на час дослідження обмежена кількість пропозицій продажу та пропонування подібного майна, зазначила, що відповідно до методичних рекомендацій судовий експерт не зобов'язаний давати категоричний висновок, коли це неможливо з об'єктивних причин.
Судовий експерт пояснила, що для визначення ринкової вартості вказаного мобільного телефону вона використовувала інформацію про ціни пропонування подібного майна, яку одержала з архівної цінової інформації Дніпропетровського НДЕКЦ МВС, де судові експерти накопичують таку інформацію. Знайшовши таку модель мобільного телефону, вона отримала дві пропозиції з ціною та розрахувала ринкову вартість об'єкту. Судовий експерт пояснила, що оскільки у випадках якщо кількість пропозицій на ринку подібного майна менше трьох, ринкова вартість об'єктів дослідження може бути з похибкою, тому вона надала висновок про те, що ринкова вартість вказаного мобільного телефону на день вчинення злочину могла складати 3325,00 грн., тобто, не стверджуючи про ринкову вартість об'єкту станом на 12.01.2023 року в категоричній формі. При цьому, зазначила, що розмір похибки вона не може сказати, навіть якщо було б 10 пропозицій на ринку щодо продажу подібного об'єкту, все одно за минулий період, а саме, два роки тому, експерт не може дати об'єктивний висновок в категоричній формі.
Стосовно того, що об'єкт дослідження брався нею як такий, що був у використанні та без пошкоджень, то судовий експерт пояснила, що вона брала до уваги допит потерпілої, в якому зазначено потерпілою, що мобільний телефон був без пошкоджень. Також пояснила, що колір цієї моделі мобільного телефону не має значення при визначенні ринкової вартості.
Отже, судовий експерт аргументував причини з яких надати в даному випадку категоричний висновок не представилось можливим.
Надаючи оцінку висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/1593-ТВ від 15.01.2025 року Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, суд виходить з наступного.
Так, по даному кримінальному провадженню, як зазначено вище, була призначена повторна судова товарознавча експертиза, оскільки для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання.
Аналізуючи висновок судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/1593-ТВ від 15.01.2025 року суд вважає його обґрунтованим, таким, що має логічну конструкцію, судовий експерт надав висновок за результатами ретельного дослідження вивченого об'єкту, достовірно встановив обставини, зазначив всі ознаки, на підставі яких він дійшов ймовірного висновку, детально обґрунтував визначення ринкової вартості об'єкту.
Вказаний висновок відповідає вимогам Закону України «Про судову експертизу», Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, складений судовим експертом, який попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Окрім цього, ринкова вартість мобільного телефону «Sony Xperia 10 І4113 Silver», яка визначена судовим експертом, не суперечить іншим матеріалам кримінального провадження, а саме: видатковій накладній №01-1580 від 24.12.2021 року, яку надала особисто потерпіла, в підтвердження вартості вказаного телефону, договору про надання фінансового кредиту під заставу № DР-99.71436/0 від 12.01.2023 року на ім'я ОСОБА_3 , де вказана оціночна вартість мобільного телефону - 2800 грн., а також потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомила про те, що з висновком експерта ознайомлена та погоджується з сумою, яка визначена судовим експертом.
А тому, суд вважає висновок судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/1593-ТВ від 15.01.2025 року належним та допустимим доказом та покладає його в основу визначення розміру майнової шкоди, заподіяної злочином.
Окрім цього, захисник в судовому засіданні стверджувала, що єдина вірна вартість мобільного телефону «Sony Xperia 10 І4113 Silver» це та, яка вказана оцінщиком в договорі про надання фінансового кредиту під заставу, де оціночна вартість цього мобільного телефону зазначена - 2800 грн., а тому похибка на яку посилається судовий експерт ОСОБА_20 в своєму висновку має суттєве значення для визначення суми шкоди. На думку захисника різниця в 100-200 грн. має значення для даного кримінального провадження, оскільки різниця між сумою, відповідно до висновку експерта та сумою - 3028 грн., з якої настає кримінальна відповідальність, становить 300 грн. Захисник в судових дебатах просила закрити кримінальне провадження у зв'язку з декриміналізацією, аргументуючи тим, що суд має брати до уваги оціночну вартість мобільного телефону, яка була визначена оцінщиком в ломбарді, тобто 2800 грн.
Суд звертає увагу, що для констатації наявності в діях особи складу кримінально-караної крадіжки, окрім факту умисного таємного вилучення чужого майна, вчиненого суб'єктом цього кримінального правопорушення, необхідно чітко встановити вартість викраденого майна.
Адже саме ця ознака є розмежувальною між кримінально-караною крадіжкою та дрібною крадіжкою, що є адміністративно караним діянням, а тому у цьому кримінальному провадженні обов'язковому доказуванню підлягає вартість викраденого майна, оскільки за ознакою розміру викраденого розмежовується кримінально-каране та адміністративно-каране (дрібне) викрадення у формі крадіжки.
Так, на час, до якого відноситься діяння, вчинення якого інкримінується обвинуваченому, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009, згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
З 09.08.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18.07.2024 (далі - Закон № 3886-ІХ).
Цим Законом статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції, якою збільшено розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який застосовується для визначення кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Оскільки події по даному кримінальному провадженню мали місце у 2023 році, то відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2023 року в сумі 2684 грн.
Таким чином, відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, у 2023 році становила 2684 грн.
Тому, оціночна вартість мобільного телефону «Sony Xperia 10 І4113 Silver», яка вказана оцінщиком в договорі про надання фінансового кредиту під заставу, а саме, 2800 грн., та на яку звертає увагу захисник і вважає її вірною, є більшою ніж сума 2684 грн., тобто є кримінально-караною.
Таким чином, беручи до уваги висновок судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/1593-ТВ від 15.01.2025 року Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 спричинив потерпілій майнову шкоду на загальну суму 3325,00 гривень.
А тому, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для закриття даного кримінального провадження на підставі п. 41 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, у зв'язку з чим клопотання захисника є безпідставним.
Твердження захисника, що мобільний телефон, належний ОСОБА_7 , мав пошкодження не є слушними, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Стосовно розбіжностей в назві моделі мобільного телефону, на які звертає увагу захисник, суд вважає за необхідно зазначити, що в ході судового розгляду встановлено, що викрадене у потерпілій ОСОБА_7 майно - це мобільний телефон марки «Sony Xperia 10 І4113 Silver», а не значні розбіжності, які маються при написанні в документах моделі вказаного мобільного телефону, не свідчать про те, що це різні моделі мобільних телефонів. Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме: заявою потерпілої про вчинення злочину від 21.01.2023 року, де вказано майно, яке викрадене, а саме, мобільний телефон марки «Sony I 4113», гарантійним талоном на модель «Sony Xperia 10», видатковою накладною №01-1580 від 24.12.2021 року на мобільний телефон марки «Sony Xperia 10 І4113», договором про надання фінансового кредиту під заставу № DР-99.71436/0 від 12.01.2023 року на ім'я ОСОБА_3 , де предметом застави був мобільний телефон Sony i4113, протоколом огляду від 24.01.2023 року з фототаблицею до нього, згідно якого в приміщенні ломбарду оглянутий був мобільний телефон марки «Sony Xperia 10 І4113 Silver».
Доводи сторони захисту з приводу того, що мобільний телефон, належний ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_3 таємно не викрадав, оскільки остання подарувала йому свій мобільний телефон, а також доводи, що потерпіла поставила підпис на пустому бланку заяви про вчинення злочину, а якщо б не втрутились в дану ситуацію працівники поліції, то потерпіла не стала би подавати заяву, суд вважає безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються показами самої потерпілої, письмовими доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_7 , яка допитувалась двічі в судовому засіданні, чітко повідомила, про те, що свій мобільний телефон 12.01.2023 року вона не дарувала ОСОБА_3 , не давала йому дозвіл на розпорядження ним, а саме, здавати її майно до ломбарду. Потерпіла не заперечувала того факту, що в той день вона разом з ОСОБА_3 розпивала спиртні напої, що вона, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, може подарувати своє майно, але ж в даному випадку вона впевнена, що не дарувала ОСОБА_3 свій мобільний телефон, хоча і важко їй про це казати, оскільки вона давно знає останнього і не хоче, щоб через таку ситуацію він перебував під вартою.
Також, в судовому засіданні досліджувався протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від ОСОБА_7 від 21.01.2023 року, та потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила, що вказану заяву вона підписувала добровільно, будь-якого психологічного примусу з боку працівників правоохоронних органів до неї не застосовувалося.
Для перевірки доводів сторони захисту за клопотанням прокурора, яке було підтримано стороною захисту, в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_21 , яка пояснила, що вона станом на 2023 рік працювала слідчим СВ ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області та по даному кримінальному провадженню була в групі слідчих, тому проводила досудове розслідування. На запитання чи приходила вона особисто до місця проживання потерпілої, свідок відповіла, що вона особисто до потерпілої не приходила, висловивши думку, що до потерпілої могли приходити оперативні співробітники карного розшуку, тому потерпіла могла щось переплутати. Зазначила, що заяву від потерпілої приймала не вона, безпосередньо вона отримала первісні матеріали по даному кримінальному провадженні, після чого проводила досудове розслідування, з потерпілою спілкувалася виключно по телефону або у відділку поліції, підтвердила, що вона проводила допит потерпілої та низку інших слідчих дій. Свідок пояснила, що при допиті потерпілої остання не висловлювала будь-яких заяв з приводу того, що її примусили написати заяву, на час допиту потерпіла мала задовільний стан, а тому послідовно та чітко надала покази з приводу обставин даного кримінального провадження, потерпіла не скаржилася на психологічний тиск з боку працівників правоохоронних органів.
Проаналізувавши покази потерпілої та свідка ОСОБА_21 , суд приходить до висновку, що наявні протиріччя між показами потерпілої та свідка з приводу моменту виявлення крадіжки мобільного телефону та написання заяви, не є суттєвими, не впливають на висновки суду та не спростовують факту вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Також доводи обвинуваченого з приводу того, що судовий експерт досліджував інший мобільний телефон, а не той який він взяв 12.01.2023 року у потерпілій ОСОБА_7 та заклав в ломбард, мотивуючи тим, що він закладав в ломбард мобільний телефон чорного кольору, тоді як експерт досліджував мобільний телефон «Silver» тобто серебрістого або сірого кольору, не є слушними, оскільки спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, згідно фототаблиці до протоколу огляду від 24.01.2023 року, відповідно до якого у приміщенні ломбарду проводився огляд мобільного телефону марки «Sony Xperia 10 І4113 Silver», зазначено, що вказаний мобільний телефон має на боці екрану чорний колір, на зворотньому боці мобільний телефон має темно сіре забарвлення та білий надпис Sony, який в подальшому впізнала потерпіла.
Окрім цього, в судовому засіданні досліджений відеозапис з ломбарду на якому видно, що ОСОБА_3 , перебуваючи в ломбарді, підійшов до віконця прийому товару, поклав на полицю мобільний телефон екраном чорного кольору до гори, при цьому, обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив, що саме цей мобільний телефон 12.01.2023 року він взяв у потерпілій ОСОБА_7 .
Водночас, потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила, що мобільний телефон марки «Sony Xperia 10 І4113 Silver», який демонструється на фототаблиці до протоколу огляду від 24.01.2023 року, це саме її мобільний телефон, який викрав обвинувачений ОСОБА_3 та який вона впізнала під час слідчої дії, а потім їй повернутий.
Відповідно, суд приходить до висновку, що мобільний телефон, який обвинувачений ОСОБА_3 заклав в ломбард та мобільний телефон відображений на фототаблиці до протоколу огляду від 24.01.2023 року, згідно якого у приміщенні ломбарду був оглянутий мобільний телефон чорного кольору марки «Sony Xperia 10 14113 Silver», один і той же.
Доводи захисника щодо до того, що обвинувачений знав пароль мобільного телефону, тоді як викрадачі не можуть знати таку інформацію, не заслуговують на увагу, оскільки дані обставини жодним чином не впливають на обставини кримінального провадження.
Отже, в судовому засіданні умисел у обвинуваченого ОСОБА_3 на вчинення крадіжки, підтверджується взаємопов'язаними між собою доказами, які в сукупності вказують на те, що останній мав умисел саме на таємне викрадення чужого майна (крадіжка). Окрім цього, той факт, що обвинувачений в день викрадення майна, яке належить потерпілій, заклав його в ломбард, що підтверджується письмовими доказами, за що отримав грошові кошти, підтверджує його корисливий мотив.
Прямий умисел - це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільно - небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно- небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК).
Тому, невизнання обвинуваченим своєї вини суд розцінює критично, його позиція є одним із способів захисту від пред'явленого йому обвинувачення та його бажання зменшити ступінь своєї вини або ж взагалі уникнути відповідальності за вчинене.
Оцінюючи докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що покази потерпілої, свідків, письмові докази у кримінальному провадженні, а також відеозапис є належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність достатньою для доведення поза розумним сумнівом вини ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та ухвалення обвинувального вироку, у зв'язку з чим, підстави для виправдання обвинуваченого відсутні.
Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтвердилась під час судового провадження, та його умисні дії які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану правильно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості й індивідуалізації покарання, враховуючи характер суспільної небезпечності і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом встановлено рецидив злочинів.
Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_3 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, що у відповідності до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин, данні про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, офіційно не працевлаштований, не одружений, малолітніх чи неповнолітніх дітей, а також недієздатних осіб на утриманні не має, характеристика з місця проживання відсутня, відсутні обставин, що пом'якшують його покарання та встановлена обставина, яка обтяжує його покарання.
З урахуванням встановлених обставин справи, виходячи з загальних засад призначення покарання, законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно відповідати обставинам та характеру скоєного правопорушення, та необхідним і достатнім для виправлення винуватої особи, також враховуючи, що потерпіла ОСОБА_7 претензій матеріального та морального характеру немає до обвинуваченого, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів, слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі у межах установленою санкцією статті обвинувачення наближених до мінімального.
Підстави для призначення покарання більш м'якого, ніж передбачене законом, судом не встановлені, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції останнього від суспільства і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Визначаючи остаточне покарання ОСОБА_3 суд зазначає наступне.
Встановлено, що 09.12.2022 року Ленінським районним судом міста Дніпропетровська ОСОБА_3 засуджений за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70, ст. 75, ст. 76 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відтак, суд вважає необхідним призначити покарання з урахуванням вимог ст. 71 КК України, оскільки ОСОБА_3 вчинив даний злочин в період іспитового строку, який був встановлений судом.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що до призначеного судом покарання слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком від 09.12.2022 року Ленінського районного суду міста Дніпропетровська.
На думку суду, таке покарання є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд вважає необхідним, до набрання вироком законної сили, залишити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - тримання під вартою.
Окрім цього, в провадженні судді перебували обвинувальні акти у об'єднаному кримінальному провадженні № 12023041690001274, № 1202304169000092, № 12023041690000173. Згідно ухвали Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.11.2024 року кримінальні провадження № 12023041690001274 та № 12023041690000173 в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, які згідно ухвали Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.11.2024 року закриті на підставі п. 41 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. З матеріалів об'єднаного кримінального провадження вбачається, що до обвинуваченого ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 1202304169000092 застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 26.01.2023 року по 19.07.2023 року, по кримінальному провадженню № 12023041690001274 згідно протоколу затримання ОСОБА_3 , останній затриманий 11.09.2023 року, відповідно до ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 13.09.2023 року відносно нього обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який діє по день постановлення вироку по справі, а тому суд вважає за необхідне зарахувати строк попереднього ув'язнення у строк покарання відповідно до ч.5 ст.72 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні було проведено судову товарознавчу експертизу № СЕ-19/104-25/1593-ТВ від 15.01.2025 року, витрати на яку складають 1591,80 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Суд приходить до висновку, що зазначені судові витрати, у відповідності з вимогами ст. ст. 122, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.
Витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № 412 від 25.01.2023 року в сумі 200 грн., суд вважає за необхідне віднести за рахунок держави.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, призначити покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 09.12.2022 року у вигляді одного місяця позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_3 до відбуття покарання у вигляді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 , до вступу вироку в законну силу, залишити без змін - тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 11 березня 2025 року, та відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк покарання попереднє ув'язнення із розрахунку день за день, а саме, з 26.01.2023 року по 19.07.2023 року, з 11.09.2023 року по 10.03.2025 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1591,80 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна гривня 80 копійок), витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/1593-ТВ від 15.01.2025 року.
Речові докази:
-договір про надання фінансового кредиту під заставу № DР-99.71436/0 від 12.01.2023 року на ім'я ОСОБА_3 , що зберігається в матеріалах справи, залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;
-мобільний телефон чорного кольору марки «Sony Xperia 10 14113 Silver», який повернутий потерпілій під зберігальну розписку - вважати повернутим за належністю;
-інформаційний носій DVD - R диск, що зберігається в матеріалах кримінального провадження, продовжити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
-
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок суду може бути оскаржено в тридцятиденний строк з дня його проголошення в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.
Головуючий суддя: ОСОБА_1