Справа № 204/12236/24
Провадження № 2/204/1024/25
13 березня 2025 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
представника позивача - адвоката Єрмолова Є.М., відповідачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів, -
12 грудня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачки ОСОБА_1 , із вимогами про стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25 березня 2011 року сторони уклали шлюб, в якому у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пізніше, рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2021 року у справі № 204/8438/21 шлюб між сторонами розірвано. Дитина за взаємною згодою батьків проживає з батьком. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2022 року у справі № 204/9693/21, з відповідачки стягнуто щомісячно на його користь аліменти на утримання сина у розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з дня подачі позову - 07 грудня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий документ пред'явлено на виконання до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), де відкрито виконавче провадження № 73714339. Вказує, що відповідно до довідки Державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) М. Лукіна, заборгованість відповідачки по сплаті аліментів станом на 01 грудня 2024 року складає 18069 гривень. В той же час, зазначає, що відповідно до таблиці розрахунку неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, загальний розмір пені за період з 01 лютого 2024 року по 01 грудня 2025 року складає 15 700 гривень, а отже заборгованість відповідачки з пені за несвоєчасну сплату аліментів складає 15 700 гривень. Тому прохає суд стягнути з відповідачки на його користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01 лютого 2024 року по 01 грудня 2024 в розмірі 15 700 гривень.
Ухвалою суду від 13 січня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 13 годину 06 лютого 2025 року (а. с. 39).
29 січня 2025 року на адресу суду надійшов відзиві відповідачки на позовну заяву (а. с. 48-49), в якому вона позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.
В обґрунтування відзиву зазначає, що дійсно вона з позивачем перебувала у шлюбі, в якому у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після припинення сторонами шлюбних відносин, за взаємною згодою батьків, лишився проживати з батьком. Дійсно рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2022 року у справі № 204/9693/21, з неї стягнуто щомісячно на користь позивача аліменти на утримання сина у розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з дня подачі позову - 07 грудня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Наголошує, що вона ніколи не відмовлялася від сплати аліментів і не мала умислу на ухилення від їх сплати. Стверджує, що існуюча заборгованість виникла виключно через втрату заробітку і погіршення матеріального стану, оскільки з початку 2024 року, вона як ФОП не працювала і доходу не отримувала, при цьому щомісячні платежі по аліментам поновила у вересні 2024 року, включаючи часткове погашення заборгованості. Вказує, що планує найближчим часом погасити заборгованість у повному обсязі. Разом з цим, зазначає, що вона протягом усього 2024 року приймала участь в утриманні дитини в натуральній формі, зокрема: купувала речі першочергової необхідності (одяг, взуття, контактні лінзи, книги), витрачала кошти на спільне дозвілля з сином. Тому вважає твердження позивача про її неучать в утриманні сина помилковим та упередженим.
17 лютого 2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника позивача - адвоката Єрмолова Є.М. (а. с. 76-78), в якій він викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачкою у відзиві доводів.
Так, в обґрунтуванні відповіді на відзив зазначає, що з моменту винесення судового рішення у справі № 204/9693/21 про стягнення з відповідачки аліментів, остання жодного місяця не виконала вимоги зазначеного рішення вчасно, що підтверджується довідкою Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про наявність у відповідачки заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 грудня 2024 року у сумі 18069 гривень. Вказує на те, що доводи відповідачки щодо того, що вона не працювала з початку 2024 року, жодним чином не позбавляють її обов'язку утримувати спільну з позивачем дитину. Звертає увагу на те, що звертаю увагу, що підставою зменшення розміру аліментів у справі № 204/9693/21 служило також «зменшення кількості замовлень» у відповідачки як ФОП у 2022 році. Вважає, що відповідачка використовує свою незадовільну підприємницьку діяльність протягом 2022-2024 років як підставу для зменшення вимог щодо неї. В той же час, вважає, що незадовільна підприємницька діяльність відповідачки, яка здійснюється нею на власний ризик, не може бути підставою невиконання приписів ст. 180 СК України, а також рішення суду у справі № 204/9693/21. Вказує, що не дивлячись на те, що відповідачка з вересня 2024 року почала сплачувати заборгованість по аліментам, це жодним чином не спростовує той факт, що заборгованість існувала з січня 2024 року й існує дотепер, у загальному розмірі понад 18 тисяч гривень. Вважає, що оскільки відповідачка належним чином не виконує приписи судового рішення по справі № 204/9693/21, то, як наслідок, вона не приймає і участі в утриманні спільного сина.
Представник позивача - адвокат Єрмолов Є.М., у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав суд їх задовольнити, обґрунтування надав аналогічні тексту позовної заяви та відповіді на відзив.
У судовому засіданні відповідачка позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечувала, обґрунтування надала аналогічні тексту відзиву на позовну заяву. Додатково зазначила, що станом на 01 березня 2025 року, заборгованість зі сплати аліментів нею погашена, на підтвердження чого надала відповідну довідку.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видано 21 червня 2011 року (а. с. 11).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2022 року у справі № 204/9693/21, з відповідачки стягнуто щомісячно на його користь аліменти на утримання сина у розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з дня подачі позову - 07 грудня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 14-17).
03 січня 2024 року позивач звернувся до державної виконавчої служби з примусового виконання виконавчого листа.
05 січня 2024 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лукіним М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 204/9693/21 (а. с. 18).
Згідно з інформацією про виконавче провадження № 73714339 (а. с. 19-20 та на звороті) державним виконавцем вчинено наступні дії: 05 січня 2024 року - винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; 10 січня 2024 року - звернено стягнення на кошти на рахунках боржника та винесено постанову про арешт коштів боржника, внесень відомості про боржника до ЄРБ; 27 травня 2024 року - дано роз'яснення про право на звернення до органів досудового розслідування (а. с. 2 та звернено стягнення на майно боржника - винесено постанову про арешт майна боржника; 30 вересня 2024 року - винесено постанови про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві керування транспортним засобом, про встановлення тимчасового обмеження у праві користування зброєю, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.
11 грудня 2024 року позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення відповідачкою кримінального правопорушення (а. с. 22).
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, що складений 09 грудня 2024 року № 321195/11 старшим державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лукіним М.В. (а. с. 23 та на звороті) вбачається, що станом на 01 грудня 2024 року за відповідачкою рахується заборгованість у сумі 18069 гривень.
З податкової декларації про майновий стан і доходи (а. с. 50-54), розрахунку сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (а. с. 55-56), розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (а. с. 57-58) та квитанції № 2 (а. с. 59) вбачається, що у відповідачки відсутні доходи за 2024 рік.
З платіжних інструкції №№ МОК2-26РА-6804 від 14 вересня 2024 року, ТРЕ8-60СЕ-М4В6-159М від 14 жовтня 2024 року, 347М-92Т4-ХСЕ8-ЕК1Е від 10 грудня 2024 року; 4ААВ-209В-51М5-ААМ6 від 03 січня 2025 року, 2К9К-7ХР3-1Т2Р-АКР7 від 29 січня 2025 року (а. с. 60-64) вбачається, що відповідачкою сплачено аліменти позивачу на утримання їх спільного сина за вересень-жовтень та грудень 2024 року, а також двічі за січень 2025 року по 2000 гривень за кожен місяць.
З довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів № 17371/11 від 05 березня 2025 року, що видана старшим державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лукіним М.В. (а. с. 82) убачається, що станом на 01 березня 2025 року у відповідачки відсутня заборгованість зі сплати аліментів в виконавчому провадженні № 73714339.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із вимогами ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Нормами статті 51 Конституції України та статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Пунктом 4 розділу ХVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Так, пунктом 7 розділу ХVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, визначено, що у разі надходження до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця заяви стягувача про видачу довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів орган державної виконавчої служби, приватний виконавець протягом трьох робочих днів видають стягувачу довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Для видачі довідки виконавець обчислює розмір заборгованості зі сплати аліментів з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Якщо сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання є меншим, ніж сума відповідних платежів за три місяці, орган державної виконавчої служби, приватний виконавець письмово повідомляє стягувача про відмову у видачі довідки та надає йому розрахунок заборгованості.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 549. ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином пеня може нараховуватись лише на заборгованість яка виникла з вини боржника з початку виконання.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім. У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов'язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Разом з цим, Касаційний Цивільний Суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 20 липня 2020 року у справі № 362/4462/16 зазначив про те, що при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визнавши її загальну суму.
Тобто, розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Частиною 7 ст. 7 СК України, передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини, той з батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджаються аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Цей припис підтверджує факт підвищеного захисту прав дітей. При розгляді справи суди повинні враховувати інтереси дитини, права якої, за будь-яких обставин, мають бути захищені.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України).
Тобто відповідачка зобов'язана довести відсутність її вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідачки відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Таким чином, стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2022 року у справі № 204/9693/21, з відповідачки стягнуто щомісячно на його користь аліменти на утримання сина у розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з дня подачі позову - 07 грудня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач стверджує, що відповідачка не виконує належним чином приписи ст. 180 СК України, а також рішення суду у справі № 204/9693/21, у зв'язку з чим за нею рахується заборгованість зі сплати аліментів за 2024 рік у розмірі 15700 гривень, тому останній прохає суд стягнути з відповідачки на його користь неустойку.
Так, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачки неустойки за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01 лютого 2024 року по 01 грудня 2024 року у сумі 15 700 гривень.
Натомість таблицю розрахунку неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів останнім надано суду на цю ж суму за період з лютого по жовтень 2024 року, тоді як відповідачкою йому сплачено аліменти за вересень-жовтень та грудень 2024 року, що підтверджується квитанціями (а. с. 60-62) та наданим позивачем розрахунком заборгованості державного виконавця (а. с. 23 та на звороті), що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість заявлених вимог та намагання позивача збагатитися за рахунок відповідачки.
Крім того, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з виконавчим листом позивач звернувся до виконавчої служби 03 січня 2024 року з вимогою щодо стягнення з відповідачки аліментів, починаючи з грудня 2021 року, у зв'язку з чим державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості з грудня 2021 року та станом на 01 січня 2024 року, яка склала 50000 гривень.
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, що складений 09 грудня 2024 року № 321195/11 старшим державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лукіним М.В. (а. с. 23 та на звороті), вказана сума заборгованості була погашена відповідачкою наступного місяця (в лютому 2024 року), після того, як відповідачка дізналася про відкриття виконавчого провадження, шляхом сплати суми заборгованості у розмірі 51931 гривня.
Також, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а позивачем не спростовано того, що у 2024 році у відповідачки як ФОП відсутній дохід, однак остання всіляко намагається приймати участь в утриманні сина, шляхом покупки першочергово необхідних речей (одягу, взуття, контактних лінз), а в подальшому, регулярної сплати аліментів з вересня 2024 року й повне погашення заборгованості за ними станом на 01 березня 2025 року, що свідчить про те, що відповідачка не ухиляється від утримання сина та сплати аліментів.
З огляду на викладене, враховуючи те, що з виконавчим листом до виконавчої служби позивач звернувся у січні 2024 року з вимогою про стягнення з відповідачки заборгованості з грудня 2021 року, у зв'язку з чим, державним виконавцем відповідачці була нарахована заборгованість зі сплати аліментів з грудня 2021 року по січень 2024 року у сумі 50000 гривень, приймаючи до уваги те, що дана заборгованість відповідачкою була повністю сплачена наступного місяця (в лютому 2024 року), після того, як дізналася про відкриття виконавчого провадження, ураховуючи, що у 2024 році у відповідачки як ФОП відсутній дохід, однак остання всіляко намагається приймати участь в утриманні сина, а в подальшому регулярної сплати аліментів з вересня 2024 року й повне погашення заборгованості за ними станом на 01 березня 2025 року, що свідчить про те, що відповідачка не ухиляється від утримання сина та сплати аліментів, беручи до уваги те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення неустойки за період з лютого по грудень 2024 року, натомість розрахунок заборгованості надано за період з лютого по жовтень 2024 року, тоді як за вересень-жовтень та грудень 2024 року відповідачкою аліменти були сплачені, суд доходить висновку про можливість зменшення розміру заявленої до стягнення з відповідачки на користь позивача неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів до 7850 гривень, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача неустойки за несвоєчасну сплату аліментів у сумі 7850 гривень.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з вимогами пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подачу позовної заяви майнового характеру, поданої фізичною особою, сплачується судовий збір, який становить 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволені на суму 7850 гривень, а позивача при подачі позову було звільнено від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 279, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01 лютого 2024 року по 01 грудня 2024 року у розмірі 7850 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави судовий збір у сумі 1211 гривні 20 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
Повне рішення складено 13 березня 2025 року.
Суддя А.І. Приваліхіна