Справа № 204/3404/24
Провадження № 2/204/153/25
06 березня 2025 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Смірнова А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
04 квітня 2024 року позивач АТ «Сенс Банк» звернулося до суду із позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути заборгованість за кредитним договором № 631812840 від 20 вересня 2021 року, у сумі 32777 гривень 04 копійки, яка складається з заборгованості: за тілом кредиту у сумі 12889 гривень 40 копійок, відсотків за користування кредитом у сумі 10 гривень 48 копійок, простроченого тіла кредиту у сумі 17537 гривень 57 копійок, відсотків за прострочену заборгованість у сумі 2339 гривень 59 копійок (а. с. 1-2 та на звороті).
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 20 вересня 2021 року між АТ «Сенс Банк» та відповідачем було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631812840. Відповідно до умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання, однак, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 32777 гривень 04 копійки, яка відповідачем у добровільному порядку не погашена. Тому прохає суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 631812840 від 20 вересня 2021 року, у сумі 32777 гривень 04 копійки, яка складається з заборгованості: за тілом кредиту у сумі 12889 гривень 40 копійок, відсотків за користування кредитом у сумі 10 гривень 48 копійок, простроченого тіла кредиту у сумі 17537 гривень 57 копійок, відсотків за прострочену заборгованість у сумі 2339 гривень 59 копійок разом із судовими витратами по справі у сумі 3028 гривень.
Ухвалою суду від 08 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення недоліків (а. с. 28).
16 квітня 2024 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 08 квітня 2024 року, позивачем усунуто (а. с. 31-37).
Ухвалою суду від 26 квітня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 13 годину 30 хвилин 04 червня 2024 року (а. с. 38), копія якої надіслана сторонам за вихідним № 10953/24-вих/2/204/2175/24 від 26 квітня 2024 року (а. с. 39).
Ухвалою суду від 31 липня 2024 року витребувано від позивача належним чином засвідчені копії документів (а. с. 81 та на звороті).
04 вересня 2024 року на адресу суду, на виконання вимог ухвали суду від 31 липня 2024 року, надійшло клопотання представником позивача - адвоката Рудницького Ю.І. (а. с. 88-90 та на звороті), яке по суті є поясненнями. Витребувані судом копії документів позивачем суду не надано.
06 листопада 2024 року судом повторно направлено на адресу позивача ухвалу суду від 31 липня 2024 року про витребування доказів (а. с.127).
08 листопада 2024 року на адресу суду, на виконання вимог ухвали суду від 31 липня 2024 року, надійшло клопотання представником позивача - адвоката Рудницького Ю.І. (а. с. 88-90 та на звороті), яке по суті є поясненнями. Витребувані судом копії документів позивачем суду не надано.
20 лютого 2025 року на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення представника відповідача - адвоката Смірнова А.А. (а. с. 178-181), які по суті є відзив на позовну заяву, в яких він зазначає, що відповідач позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.
Так, в поясненнях зазначено, що, звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що 20 вересня 2021 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631812840. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежів в сумі, строки на умовах, що передбачені кредитним договором, а тому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором № 631812840 у розмірі 32777 гривень 04 копійки. Вказує, що на підтвердження свої доводів позивачем до матеріалів справи не долучено оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії; долучено довідку про ідентифікацію без зазначення дати підписання та номера кредитної лінії. Крім того, зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів, яке рішення було прийнято банком за офертою відповідача, яка картка йому була видана. Стверджує, що долучені до матеріалів справи документи на підтвердження надання ОСОБА_1 споживчого кредиту, не містять докладної інформації щодо особи останнього, зокрема, анкетні дані відповідача, контактну інформацію, адресу його місця реєстрації та проживання, фінансові та податкові дані, номер карткового рахунку, на який здійснюватиметься нарахування кредитних коштів, а також номер кредитної лінії. Вказує, що ухвалою суд від 31 липня 2024 року у позивача було витребувано копії документів на підставі яких останні було укладено кредитний договір з відповідачем, однак вимоги ухвали суду позивачем не виконано, не надано суду копії: угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631812840 від 20 вересня 2021 року, з підписом ОСОБА_1 ; оферти на укладення Угоди про обслуговування Платіжних карток, з підписом ОСОБА_1 ; акцепту пропозиції на укладення Угоди про обслуговування Платіжних карток, з підписом ОСОБА_1 ; анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ Альфа-Банк на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ Альфа-Банк, з підписом ОСОБА_1 ; паспорту споживчого кредиту, з підписом ОСОБА_1 ; анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ Альфа-Банк на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ Альфа-Банк, з підписом ОСОБА_1 ; виписку заборгованості за кредитом з зазначенням розмірів процентів, які застосовувалися при розрахунку заборгованості в розмірі 32777 гривень 04 копійки та з посиланням на пункти кредитного договору, де містяться ставки процентів, які використовувалися для розрахунку заборгованості ОСОБА_1 ; документальне підтвердження погодження між ПАТ Альфа-Банк та ОСОБА_1 стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) у розмірі 100 гривень щомісячно. Вважає, що позивачем не надано доказів укладення між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631812840 від 20 вересня 2021 року, за якою позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість. Тому прохає суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечував проти винесення заочного рішення у справі (а. с. 50).
У судовому засіданні відповідач та його представник - адвокат Смірнов А.А., позовні вимоги не визнали, проти задоволення позову заперечували, обґрунтування надали аналогічні тексту письмових пояснень.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача та його представника - адвоката Смірнова А.А., оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 20 вересня 2021 року від імені ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором підписано інформацію та контактні дані кредитодавця (а. с. 5-6).
Згідно з довідкою про ідентифікацію (а. с. 8) вбачається, що позивач ідентифікував відповідача за одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на номер телефону НОМЕР_1 .
АТ «Альфа Банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», укладеного між банком та клієнтом (а. с. 6 на звороті -7).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 631812840 від 20 вересня 2021 року (а. с. 9), за відповідачем рахується заборгованість у сумі 32777 гривень 04 копійки, яка складається з заборгованості: за тілом кредиту у сумі 12889 гривень 40 копійок, відсотків за користування кредитом у сумі 10 гривень 48 копійок, простроченого тіла кредиту у сумі 17537 гривень 57 копійок, відсотків за прострочену заборгованість у сумі 2339 гривень 59 копійок.
З виписки по рахунку відкритого на ім'я відповідача за кредитною картою ОСОБА_2 за період з 20 вересня 2021 року по 28 лютого 2023 року (а. с. 10-12 та на звороті) убачається, що встановлений ліміт кредиту становить - 29453 гривні 31 копійка, витрачено - 46462 гривні 74 копійки, всього надходжень - 14935 гривень 16 копійок, поточна сума заборгованості на кінцеву дату виписки - 32777 гривень 04 копійки.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов'язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
На підтвердження того, що між банком і відповідачем було укладено договір про надання кредиту № 631812840 від 20 вересня 2021 року, позивачем надано в якості письмового доказу: підписану 20 вересня 2021 року від імені ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором інформацію та контактні дані кредитодавця (а. с. 5-6) та Пропозицію на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (а. с. 6 на звороті -7), яка прийнята банком, але не приймається до уваги судом та вважається неналежним доказом у справі, з огляду на наступне.
Так, по-перше, вказана Пропозиція не містить підпису відповідача, навіть одноразовим ідентифікатором), по-друге, в ній зазначено, що АТ «Альфа Банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, однак така пропозиція відповідача в матеріалах справи відсутня; по-третє, у даній Пропозиції зазначено, що вона направлена відповідачу у спосіб, обраний останнім у Оферті на укладення цієї угоди, натомість остання (Оферата) банком суду не надана так само, як і не наданий Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який є невід'ємною частиною цієї пропозиції.
Крім того, суд зазначає про те, що позивачем не надано суду і Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, і акцепту пропозиції на її укладення, і паспорту споживчого кредиту за вищевказаним кредитним договором, і анкети-заяви ОСОБА_1 про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа Банк».
Більш того, суд зауважує, що вказані документи не надані банком суду навіть на ухвалу суду від 31 липня 2024 року про їх витребування, натомість останнім надано суд пояснення щодо порядку укладення такого договору.
Так, у поясненнях позивача від 04 вересня 2024 року (а. с. 88-90 та на звороті), наданих на виконання вимог ухвали суду від 31 липня 2024 року про витребування доказів, останнім зазначено про те, що кредитний договір сторонами укладено 15 листопада 2021 року у формі електронного документу з використанням відповідачем електронного підпису - 7485, а акцепт договору відповідачем здійснено одноразовим ідентифікатором - 7859.
Однак, у пояснення позивача від 08 листопада 2024 року (а. с. 128 та на звороті), наданих на виконання вимог цієї ж ухвали суду, останнім зазначено про те, що до складу кредитного договору від 05 липня 2021 року № 631711974 входять паспорт споживчого кредиту та акцепт публічної пропозиції банку, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 7415.
Натомість, суд зазначає, що дані пояснення позивача не узгоджується зі змістом позовної заяви, в якій останній прохає суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 631812840 від 20 вересня 2021 року, інформація та контактні дані кредитодавця, за яким підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 7415 - 20 вересня 2021 року (а. с. 5-6).
Також, суд зазначає про те, що з виписки по рахунку з кредитною карткою Visa Platium (а. с. 10-12 та на звороті) убачається, що відповідачу наче б то було видано картку Visa Platium НОМЕР_2 , однак матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту видачі цієї картки відповідачу та дати її вручення, повідомлення йому пін-коду, строку дії картки саме за цим позовом та наданим розрахунком заборгованості.
Крім того, суд зазначає, що не зрозуміло, яким чином позивач ідентифікував та верифікував відповідача, оскільки ані копії паспорту, ані копії РНОКПП відповідача, ані доказів проходження останнім відеоверифікація/BankID/КЕП/ДІЯ, останнім суду не надано.
Більш того, не зрозуміло, яким чином позивач ідентифікував відповідача за номером телефону НОМЕР_1 , як про те вказано у довідці про ідентифікацію (а. с. 8), оскільки відомості від мобільного оператора про те, що вказаний номер телефону належить на умовах контракту саме відповідачу, позивачем суду не надано, так само як і не надано доказів того, що вказаний номер телефону є фінансовим номером відповідача.
З огляду на викладене, враховуючи те, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивачем, по-перше було ідентифіковано та верифіковано відповідача перед укладенням договору; по-друге, що договір був підписаний саме відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора, який ним отримано в смс-повідомленні на начебто його номер телефону; по-третє, що такий номер телефону належить відповідачу та є його фінансовим номером; беручи до уваги те, що позивачем не надано суду разом з позовом ані пропозиції відповідача на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, ані Оферти на укладення цієї угоди, ані Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який є невід'ємною частиною цієї пропозиції, ані акцепту пропозиції на її укладення, ані паспорту споживчого кредиту за вищевказаним кредитним договором, ані анкети-заяви ОСОБА_1 про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа Банк», зважаючи на те, що вказані документи останнім не надано і на виконання вимог ухвали суду про їх витребування, натомість надані ним письмові пояснення не узгоджуються між собою, суд доходить переконливого висновку про те, що позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами того, що спірний договір укладався з відповідачам, а відтак останній повинен нести обов'язок щодо його виконання, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних с у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч. 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з вимогами ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи у сукупності усі інші доводи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 279, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; ЄДРПОУ 23494714) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
Повний текст рішення складений 13 березня 2025 року.
Суддя А.І. Приваліхіна