Справа № 202/14076/24
Провадження № 3/202/180/2025
24 січня 2025 року м. Дніпро
Суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Кухтін Г.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Грузії, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
08 листопада 2024 року о 02 годин 40 хвилин в м. Дніпрі, по Центральному мосту, водій ОСОБА_1 , керував т.з. Land Rover Discovery, н.з. НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2,1а Правил дорожнього руху, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, правопорушення скоєно повторно протягом року.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений у передбачений законом спосіб.
Захисником Зарицькою К.Ю., в інтересах ОСОБА_1 , було направлено до суду заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з посиланням на положення ст. 336 КПК України як наближеної галузі права до КУпАП, з огляду на значну віддаленість та перебуванням у м. Харків, а також подано клопотання про направлення даного матеріалу для розгляду до суду за місцем проживання ОСОБА_1 в м. Харків, з посиланням на договір оренди житла за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП розглядає адміністративний матеріал за відсутності учасників справи.
Розглядаючи питання проведення судового засідання в режимі відеоконференції за клопотанням сторони захисту вважаю за необхідне зазначити, що нормами КУпАП на пряму не передбачено можливості проведення судового розгляду адміністративного матеріалу у дистанційному режимі, що у свою чергу створює можливість звернутися до наближеної галузі права, а саме кримінальної, де така можливість передбачена ст. 336 КУпАП, втім така необхідність відносить до дискреційних повноважень суду, а тому можливість застосування даної норми оцінюється індивідуально та з урахуванням загальних факторів, а тому з огляду на те, що на момент розгляду справи в суді відбувався розгляд інших справи, зокрема кримінальних, та технічна можливість проведення такого розгляду була обмеженою з огляду на пріоритетність проведення судових засідань кримінальних проваджень з фіксуванням такого процесу у електронній системі ВКЗ за допомого якої проводиться відеоконференція, то і проведення такого засідання в дистанційному режимі є недоцільним.
Вирішуючи питання стосовно направлення матеріалів даної справи до іншого суду, за місцем проживання ОСОБА_1 , приходжу до наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до ч. 2 ст. 276 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
З наведеного випливає, що законодавцем передбачено можливість, як альтернативу, а не обов'язок розгляду справи, зокрема, за місцем проживання правопорушника, при цьому такий матеріал може бути направлено одразу до відповідного суду органами поліції за наявності таких підстав, або відповідного ініціювання, коли відповідний матеріал потрапляє до місцевого суду, то виникає необхідність вирішення питання підсудності або її зміни, що у свою чергу може бути вирішено тільки судом апеляційної інстанції в межах його юрисдикції за подання місцевого суду, що також не передбачено на пряму нормами КУпАП, та в свою чергу передбачено положеннями наближеної галузі права, а саме кримінальної, і у даному випадку також відноситься до дискреційних повноважень суду.
Також слід акцентувати увагу на тому, що адвокатом зазначено у клопотання про необхідність направлення даного матеріалу до суду, за місцем проживання ОСОБА_1 , який взагалі знаходиться в іншій області, а саме в м. Харків, при цьому як зазначено і самим захисником, ОСОБА_1 є військовослужбовцем та бере безпосередню участь у заходах, необхідних для оборони України, таким чином, реалізація його участі в судовому засіданні є сумнівною, а саме клопотання зводиться до забезпечення адвокатом зручності його участі в судовому засіданні за місцем фактичного перебування, при цьому судом не було створено перешкод для реалізації стороною захисту безпосередньої участі в судовому засідання, а тому дане клопотання не підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне та вмотивоване рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Згідно ст.16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.
Положення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлює відповідно до положень КУпАП особливості відповідальності іноземців та осіб без громадянства за правопорушення. Згідно загальної норми статті 23 Закону, а також норми ст. 16 цього Кодексу, іноземці та особи без громадянства, які вчинили адміністративні правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону в загальному порядку, тобто на рівні з громадянами України.
Відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП доведена та підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, та який підписано ним без заперечень; рапортом інспектора поліції; довідкою стосовно неотримання посвідчення водія; постановою від 30.04.2024 року згідно якої ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КупАП протягом року; іншими матеріалами справи.
Так, згідно висновку, викладеному в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, у разі, коли особа вчинила кримінальне правопорушення в сфері дорожнього руху, передбачене нормами Кримінального кодексу України, суд має право застосувати до такої особи додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати ТЗ, навіть якщо вона до цього не мала такого права.
Крім того у даному висновку, акцентовано увагу на тому, що особи, які керують ТЗ без достатніх теоретичних і практичних знань та без посвідчення водія, створюють підвищену суспільну небезпечність, а тому запобігальна мета додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати ТС в такому разі набуває особливого значення.
Підхід до неможливості призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами особи, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також надає попереджувальну мету покарання.
При визначенні виду і розміру стягнення, враховуючи характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає стягнення судового збору в дохід держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.: 40-1; 126; 283-284 КУпАП, -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк сім років.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст.ст. 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, через установу банку України.
Роз'яснити, що у разі не сплати штрафу в п'ятнадцяти денний строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом, котрий передбачає подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя: Г.О. Кухтін