Справа № 212/2659/25
2/212/2138/25
13 березня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Борис О.Н., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Макарова А.Ф., до ОСОБА_2 , Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про зняття арешту з майна, третя особа - Покровський відділ Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
встановив:
12 березня 2025 року до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Макарова А.Ф., до ОСОБА_2 , Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про зняття арешту з майна, третя особа - Покровський відділ Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
На підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025 року матеріали вказаної справи були передані в провадження судді Борис О.Н.
Вирішуючи питання щодо прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 184 ЦПК України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Частиною 1 ст. 187 ЦПК України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку. передбаченому ст. 185 цього Кодексу.
Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом. За змістом ст.185 ЦПК України у випадку встановлення суддею невідповідності поданої позовної заяви вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, він постановляє ухвалу про залишення такої заяви без руху, яка з огляду на засади обов'язковості судових рішень є обов'язковою для позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України наслідки, пов'язані з невиконанням вимог такої ухвали суду, несе сторона позивача.
У зв'язку із зазначеним, звернення позивача до суду зобов'язує суддю до вчинення необхідних процесуальних дій з метою з'ясування можливості відкриття провадження у цивільній справі. Зокрема, з'ясуванню підлягають питання чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, для повернення позовної заяви, для відмови у відкритті провадження у справі.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Так, згідно з ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 5 ст. 177 ЦПК України).
Так, позовна заява обґрунтована тим, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 у період з 07.08.2004 по 18.06.2018 року. Відносно ОСОБА_2 15.10.2012 року Казанківським районним судом Миколаївської області було ухвалено вирок. Одночасно на досудовому слідстві у кримінальній справі з метою забезпечення можливості конфіскації майна засудженого ОСОБА_2 було накладено арешт на належне його дружині (позивача у даній справі) майно. Зокрема, постановами Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2011 року накладено арешти на грошові, розміщені в АТ «Комерційний банк «Правекс Банк» та ПАТ «Альфабанк» на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В подальшому, на підставі ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 13.02.2024 року у справі №1-156/11 засудженого ОСОБА_2 було звільнено від відбування додаткового покарання у виді конфіскації 1/2 частини належного йому майна, у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року, а також скасовано арешт, накладений вищевказаними постановами Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2011 року на майно засудженого ОСОБА_2 . Водночас, вимоги засудженого ОСОБА_2 в частині скасування арешту на грошові кошти на рахунках, належних ОСОБА_1 були залишені без задоволення.
У зв'язку з вищезазначеним, позивач просить суд зняти арешт з грошових коштів, розміщених на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_1 в банківських установах АТ «Правекс Банк» та АТ «Сенс Банк» (ПАТ «Альфа Банк»).
Водночас, в матеріалах позовної заяви відсутні докази на підтвердження вищевказаних обставин справи щодо належного правового обґрунтування позовних вимог та відповідних правових підстав, які б узгоджувалися з предметом позову, а саме до позову не додано копію постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2011 року, на підставі якої було накладено арешт на грошові кошти, розміщені в АТ «КБ «Правекс Банк» та ПАТ «Альфабанк» на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_1 .
Так, поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже, позивачу, на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, слід додати до позову вищевказані докази.
Також, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
При цьому, зміст позовних вимог це певна форма захисту, за яким позивач звертається до суду. По суті, зміст позовних вимог є відображенням прохальної частини позовної заяви.
Суд звертає увагу, що прохальна частина позову має особливо важливе значення при розгляді справи з огляду на застосування принципу диспозитивності розгляду, оскільки є тією формою захисту, яку просить позивач у суду, тому вона має бути чітко та конкретизовано сформульовано, уникаючи загальних тез та тотожних вимог.
Так, позивач, звертаючись до суду з позовом, заявляє вимоги щодо зняття арешту з грошових коштів, розміщених на рахунка, відкритих на її ім'я у банківських установах, додаючи при цьому до позову копію відповідей з банківських установ з відомостями про банківські рахунки позивача, реквізити яких були неодноразово змінено.
Таким чином, суд зазначає, що позивачу слід привести у відповідність зміст заявлених позовних вимог, викладених у прохальній частині позову, виходячи з фактичних обставин справи та наявних у позивача доказів, а саме уточнити реквізити банківських рахунків позивача з розміщеними на них грошовими коштами, щодо яких порушене питання про зняття арешту, виходячи з неодноразових змін їх реквізитів, вказавши всю повноту інформації, з якої вбачається послідовність внесення таких змін, та перевіривши правильність зазначення таких відомостей.
Суд звертає увагу, що недотримання вищевказаних вимог є перешкодою до відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Отже, вищевказані вимоги закону позивачем не виконані, позовна заява не містить підтверджень викладених фактичних обставин справи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача, а також позов подано без дотримання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Таким чином, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, підтвердження та встановлення усіх обставин по справі позивачу необхідно надати до суду докази, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, на підтвердження заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Макарова А.Ф., до ОСОБА_2 , Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про зняття арешту з майна, третя особа - Покровський відділ Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків, повідомивши, що відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Макарова А.Ф., до ОСОБА_2 , Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про зняття арешту з майна, третя особа - Покровський відділ Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без руху та надати позивачу строк на усунення недоліків 5 (п'ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали в зазначений строк позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернена зі всіма доданими до неї документами.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана 13 березня 2025 року.
Суддя О. Н. Борис