Справа № 212/9457/24
2/212/288/25
13 березня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ваврушак Н.М., за участі секретаря судового засідання - Яненко О.Ю., розглянувши відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії,-
Представник позивача звернулась до суду із вказаним вище позовом, в обґрунтування якого вказано, що ДП “Криворізька теплоцентраль» перетворено у ПАТ “Криворізька теплоцентраль», а потім перейменовано на АТ “Криворізька теплоцентраль», що здійснює постачання теплової енергії населенню, яке відповідно до Житлового кодексу України, Закону України “Про житлово-комунальні послуги», Закону України “Про теплопостачання», “Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», Постанови Кабінету Міністрів України № 630 от 21 липня 2005 року “Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» зобов'язано щомісячно здійснювати плату за послуги з теплопостачання. Позивачем надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, від яких відповідачі не відмовлялись та за користування якими проводились нарахування відповідно до встановлених тарифів. Натомість, через несплату за користування тепловою енергією відповідачами за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 січня 2018 року по 31 травня 2024 року утворилась заборгованість на суму 31989,44 грн., а також плата за абонентське обслуговування в сумі 247,26 грн. Відповідно до ст.625 ЦК через несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати спожитих послуг відповідачі мають сплатити на користь позивача також 3% річних в сумі 1694,73 грн., інфляційні втрати в сумі 4384,67 грн. та пеню в сумі 228,66 грн. На підставі переліченого просила суд стягнути солідарно з відповідачів суму боргу у загальному розмірі 38544,76 грн., а також витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 01 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 24 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Відповідачам встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України.
Ухвалою суду від 24 січня 2025 року розгляд справи відкладений через неявку відповідачів.
У судове засідання представник позивача не з'явилась, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за її відсутності, у якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити, проти проведення розгляду справи у заочному порядку не заперечувала.
Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачі в судове засідання повторно не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду не надходило. Відзиву надано не було.
Суд, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 року «Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» передано об'єкти теплопостачання в Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста (а.с.15).
Згідно Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 03 вересня 2013 року за № 532, ДП “Криворізька теплоцентраль» доручено прийняти функції забезпечення теплової енергією (опалення та гаряче водопостачання) від КПТМ “Криворіжтепломережа» у Довгинцевському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста, прийняти на балансовий облік об'єкти теплопостачання у зазначених районах міста в порядку, визначеному чинним законодавством України (а.с.14 зворот).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності № ж 40 від 09 січня 2008 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради згідно з розпорядженням за № Ж 1449 від 05 листопада 2007 року (а.с.45).
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 перебуває на обслуговування в АТ “Криворізька теплоцентраль» на яку відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на послуги з постачання теплової енергії (а.с.18).
Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується надати послугу, яка споживається у процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона зобов'язується сплатити виконавцю дану послугу, якщо інше не встановлено договором.
На підставі ст.67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплову енергію та інші послуги) береться крім квартирної плати згідно затверджених у встановленому законом порядку тарифам.
Згідно із ст.ст. 9, 10 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) відповідно до закону встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.4 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
За ст.5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), до комунальних послуг відносяться послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
На підставі ч.5 ст.21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до ч.4 ст.22 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
За ст.16 Закону України “Про теплопостачання», до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, належать розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання.
На підставі п.2 “Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, опалювана площа (об'єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об'єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.
Пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначає, що плата за теплову енергію повинна вноситися щомісячно.
Відповідно до п.11 ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Статтею 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
За ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; а індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, (або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Натомість, за ч.3 ст.9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Наданими представником позивача актами підтверджено факт подання та припинення подання теплоносія в будівлю житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 за період з листопада 2017 року по березень 2024 року (а.с.22-28).
Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просить про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з січня 2018 року травень 2024 року.
При цьому, як встановлено судом, відповідно до інформації Центру адміністративних послуг "Віза" Виконавчого комітету Криворізької міської ради, за відомостями Реєстру Криворізької міської територіальної громади відсутня інформацію щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.34). Аналогічна інформація міститься у Єдиному державному демографічному реєстрі (а.с.36, 46). Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обов'язку відповідача ОСОБА_2 нести витрати по утриманню квартири, де обліковувається заборгованість щодо послуги з постачання теплової енергії, як власника або спживача послуг, у тому числі за спірний період.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних в частині солідарного стягнення боргу, плати за абонентське обслуговування, інфляційних втрат, 3 % річних та пені з відповідача ОСОБА_2 .
При цьому, положеннями частини четвертої статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує. Тобто тягар утримання майна покладається на його власника.
Згідно ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 162 ЖК України власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 з січня 2008 року, тому повина утримувати своє майно і тому є споживачем послуг з централізованого опалення та суб'єктом, який має здійснювати оплату за надані позивачем послуги у заявлений спірний період.
Крім того, відповідач ОСОБА_1 також була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 у період з 15 січня 2005 року по 02 вересня 2022 року.
Як встановлено судом з наданого розрахунку заборгованості, який перевірений судом та не спростований відповідачем ОСОБА_1 борг по оплаті за централізоване опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 за період з січня 2018 року по травень 2024 року становить 31989,44 грн., плата за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по травень 2024 року становить 247,26 грн. (а.с.19).
Правильність нарахувань заборгованості з наданих відповідачу ОСОБА_1 послуг з опалення та гарячого водопостачання підтверджується: Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг “Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 17 жовтня 2014 року та від 31 березня 2015 року, до якої були внесені зміни постановами від 11 червня 2015 року, від 9 червня 2016 року, 28 грудня 2017 року.
Також суд зазначає, що за ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2018 року по справі № 210/5796/16-ц.
Так на підставі розрахунків представника позивача 3% річних та інфляційних витрат відповідно до ст.625 ЦК України за період прострочення погашення заборгованості споживача ОСОБА_1 вбачається, що остання заборгували за спірний період позивачу з 3% річних в розмірі 1694,73 грн., з інфляційних втрат в розмірі 4384,67 грн. та пеню в розмірі 228,66 грн. (а.с.20-21).
При цьому, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.
Законом України від 30 березня 2020 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: “Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім того, на підставі п. 19 “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції з 17 березня 2022 року) вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України “Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 години 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.
Врахувавши наведені норми, суд дійшов переконання, що для заявлених позивачем вимог за період з січня 2018 року по травень 2024 року строки загальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК України щодо продовження строків за ст.257 ЦК України на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану.
Отже, суд дійшов висновку, що позов АТ “Криворізька теплоцентраль» підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ “Криворізька теплоцентраль» заборгованості в загальному розмірі 38544,76 грн.
Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3028 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за період з січня 2018 року по травень 2024 року у розмірі 31989 гривень 44 копійки, плату за абонентське обслуговування у розмірі 247 гривень 26 копійок, суму індексу інфляції у розмірі 4384 гривні 67 копійок, 3 % річних у розмірі 1694 гривні 73 копійки, пеню у розмірі 228 гривень 66 копійок, а всього 38544 (тридцять вісім тисяч п'ятсот сорок чотири) гривні 76 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: Акціонерне товариство “Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП відомості відсутні, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 13 березня 2025 року.
Суддя: Н. М. Ваврушак