Справа № 229/7977/24
Провадження № 2-а/211/31/25
іменем України
12 березня 2025 року
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Костенко Є.К.,
за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
15.11.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з вищевказаним позовом, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову № 450 від 29.10.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову позивач зазначав, що 29 жовтня 2024 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 винесено оскаржувану постанову № 450 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 за порушення вимог ч. 1 абзацу 6 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", підпункту 1 пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", п. 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів", і вказаною постановою накладено на Позивача штраф у розмірі 17000 грн. У постанові взагалі відсутні будь-які посилання на те, за яке саме правопорушення на Позивача накладено адміністративне стягнення. В постанові містяться тільки посилання на законодавчі акти, які начебто порушено Позивачем. З протоколу № 450 від 25.10.2024 вбачається, що Позивач згідно з витягом з книги протоколів № 31 від 28.05.2012 своєчасно не встав на військовий облік військовозобов'язаних. Отже, фактично Позивача притягнуто до відповідальності за правопорушення, але коли (в який день, місяць та рік) це правопорушення скоєно, відомості і в протоколі і в постанові відсутні. На підставі викладених норм права згідно із ст. 8 КУпАП Позивач вважає, що до нього неправомірно було застосовано положення ч. 3 ст. 210 КУпАП (в чинній редакції), зважаючи на те, що ч. 3 ст. 210 КУпАП була введена в дію лише з 18 травня 2024 року, тому не підлягала застосуванню Відповідачем, бо за ст. 8 КУпАП та ст. 58 Конституції України була посилена відповідальність за вказане правопорушення, внаслідок чого зворотної сили дана норма не має. Крім того, за ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст. 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Отже, зважаючи на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що Позивач не своєчасно став на військовий облік саме згідно витягу з книги протоколів № 31 від 28.05.2012 з цього часу минуло більше 12 років. Позивач наполягає, що строки притягнення його до відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. 210, 210-1 КУпАП, у такому разі вже минули. До того, зазначене в протоколі, що Позивач не своєчасно став на військовий облік суперечить обліковій картці Позивача, в якій зазначено що в систему всі дані щодо військовозобов'язаного ОСОБА_1 введено 23.03.2023, тобто фактично з цього часу Позивач перебуває на військовому обліку. Також, Позивач вважає за потрібне звернути увагу суду на те, що протокол та постанову складено з помилками, а саме у відношенні ОСОБА_1 , а Позивач є ОСОБА_1 . А отже, в по батькові Позивача Відповідачем допущено помилку, та відповідно зазначена постанова не є виконавчим документом в розумінні Закону України "Про виконавче провадження". Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною, не відповідає вимогам, передбаченими КУпАП, необґрунтована, винесена без урахування всіх обставин, які є важливими для прийняття такого рішення, а відтак підлягає скасуванню.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 04.12.2024 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
26.02.2025 ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області зазначена адміністративна справа була призначена до розгляду.
04.03.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» скеровано до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог позивача та просить відмовити у задоволенні позову. Представником відповідача зазначено, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим зобов'язаний виконувати вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Так, Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", щороку протягом січня - березня беруться на облік громадяни України чоловічої статі, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років. Відповідно до п. 3, додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до п. 1, 2 стаття 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу визначено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, підлягають громадяни України: на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років, на військовий облік військовозобов'язаних у тому числі але не виключно: які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку. В умовах дії на території України воєнного стану, який введений відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» за № 69/2022 від 24.02.2022 року військовозобов'язаний ОСОБА_3 порушив вимоги ч. 1 ст. 1 , абзацу 6, ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункт 1 пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 11.04.2024 року № 3633-1Х, п. п. 3, 6, 7, 8, ч. 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, тобто в його діях присутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Вказані обставини також мають своє підтвердження відповідно до витягу з книги протоколів № 31 від 28.05.2012 року, та відомостями які містяться в обліковій картці. Враховуючи викладене, 25.10.2024 працівником ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_3 складено Протокол №450, щодо вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. При складанні протоколу військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ознайомившись з Протоколом, був ознайомлений зі своїми правами та обов'язками визначеними у ст. 63 Конституції України, ст. 256, 268 КУпАП, про що в протоколі мається його особистий підпис. Відповідно до протоколу громадянину ОСОБА_1 доведено, що розгляд справи відбудеться об 11:00 годині 29.10.2024 за вказаною адресою, про що свідчить його особистий підпис у протоколі. Копію протоколу ним отримано, мається особистий підпис правопорушника в отриманні копії протоколу. Правопорушником у Протоколі надано пояснення «з правопорушенням згоден». Будучі ознайомленим про час, дату і місце розгляду справи ОСОБА_1 29.10.2024 не прибув. Будь-яких клопотань, заяв, додаткових пояснень до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходило. 29.10.2024 т.в.о. начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 450, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Матеріали справи не містять доказів, що правопорушник з 2014 року по досягненню (27)25-річного віку по жовтень 2024 став (подав заяву у визначеному Порядку) на військовий облік військовозобов'язаних в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання. Згідно матеріалів справи, Правопорушником-Позивачем лише 25 жовтня 2024 року вчинено дії щодо взяття на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов'язаного. Таким чином, ОСОБА_1 вчинено триваюче правопорушення, лише 25.10.2024 (коли самостійно прибув для постановки на військовий облік), після виявлення адміністративного правопорушення працівниками відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено протокол № 450 від 25.10.2024, відтак строки для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку згідно ст. 38 КУпАП не були порушені. З огляду на зазначене вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив у задоволені позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
25.10.2024 стрільцем 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 сержантом ОСОБА_4 складено протокол №450 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 (а.с. 6)
Із змісту вказаного протоколу вбачається, що 25.10.2024 о 14 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , який згідно витягу з книги протоколів № 31 від 28.05.2012 своєчасно не встав на військовий облік військовозобов'язаних. З метою вирішення питання щодо призову військовозобов'язаного на військову службу під час загальної мобілізації другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_6 організована робота щодо його виклику. Таким чином громадянин порушив вимоги ч. 1, абзацу 6, ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункту 1 пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», п. 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, тобто в діях ОСОБА_1 присутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Громадянину ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 29.10.2024 року о 11 год. 00 хв. в кабінеті № 1 у ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Як встановлено із змісту оскаржуваної постанови №450 від 29.10.2024, складеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , суть правопорушення полягає в тому, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно з витягом з книги протоколів № 31 від 28.05.2012 своєчасно не встав на військовий облік військовозобов'язаних. Відповідно до п. 3 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення. Враховуючи викладене, 25.10.2024 року складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за № 450. Таким чином, за викладених вище обставин, враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП за відсутністю пом'якшуючих обставин, та враховуючи, те що обтяжує правопорушення, оскільки воно скоєне під час дії в країні воєнного стану, керуючись ст. 34-35, ч. 7 ст. 38, ст. 235, ч. 5 ст. 258, 280, 283-284 Кодексу України про адміністративні правопорушення (чинного на час вчинення правопорушення), ч.3 ст. 210 КУпАП, його було притягнуто до адміністративної відповідальностіз накладанням штрафу у розмірі 17000 грн. (а.с. 7).
ОСОБА_1 07.11.2024 отримав копію постанови № 450 від 29.10.2024.
Як вбачається з витягу з картотеки обліку, облікові данні позивача внесено в систему 23.03.2023 (а.с. 8).
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі - Закон №2232-ХІІ).
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У ч.7 ст.1 вказаного Закону №2232-ХІІ, в редакції станом на час події зазначалось, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (об'єднані міські) військові комісаріати (далі - районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.
У подальшому до вказаної статті внесено зміни, та вказано, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
У відповідності до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII громадяни зобов'язані, зокрема: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до абзацу дванадцятого пункту 24 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №921, яка втратила чинність 05 січня 2023 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №74 від 06 лютого 2019 року) з метою забезпечення персонально-первинного обліку призовників і військовозобов'язаних виконавчі органи сільських, селищних та міських рад здійснюють постійний контроль за виконанням громадянами, посадовими особами підприємств, установ та організацій, які перебувають на території відповідних населених пунктів, встановлених правил військового обліку та проведення відповідної роз'яснювальної роботи. Звернення щодо громадян, які ухиляються від виконання військового обов'язку, надсилаються до органів Національної поліції для їх розшуку, затримання і доставки до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (додаток 5).
Пунктом 33 Порядку №921 було встановлено, що у разі отримання розпорядження районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо оповіщення призовників і військовозобов'язаних про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору) для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, визначення призначення на воєнний час, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, зокрема звертаються до органів Національної поліції щодо громадян, які ухиляються від виконання військового обов'язку, для їх розшуку, затримання і доставки до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 56 Порядку №921 було встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема звертаються до органів Національної поліції для розшуку, затримання та доставки до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки громадян, які ухиляються від виконання військового обов'язку (додаток 13).
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ (в редакції станом на момент коли позивачу було 27 років - квітень 2017 року) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, зокрема: які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу; які досягли граничного (27-річного) віку під час перебування на військовому обліку призовників.
У ст. 18 Закону №2232-ХІІ зазначалось, що від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України, які до дня відправлення на строкову військову службу досягли 25-річного віку.
Закон України №2232-ХІІ до 19.05.2024 не визначав строку виконання громадянами України військового обов'язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року по справі № 607/7987/17.
Приписами ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 3 статті 210 КУпАП (в редакції, чинній на момент складення оскаржуваної постанови) передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час. Отже, станом на 04.09.2024 року (дата розгляду справи про адміністративне правопорушення) діяв особливий період.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 року та від 30.12.2022 року № 1487.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Стаття 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У своєму рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Так, 29.10.2024 адміністративне стягнення накладено на позивача за порушення правил військового обліку в зв'язку з тим, позивач не встав на військовий облік військовозобов?язаних, разом із цим, жодного нормативного обгрунтування та доказів даногоправопорушення в постанові №450 не зазначено.
19.05.2024 року набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, якою передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період (розмір штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Отже, норму ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, запроваджено тільки після 19.05.2024 року. При цьому, було значно посилено адміністративну відповідальність за порушення правил військового обліку в особливий період.
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 виповнилося 27 років. З цього часу він відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції закону на час досягнення позивачем 27 років) підлягав взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у районному (міському) військовому комісаріаті як особа, яка досягла граничного (27-річного) віку під час перебування на військовому обліку призовників.
Таким чином, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у жовтні 2024 року, відповідачем фактично застосовано норму закону, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на приписи ст. 58 Конституції України та ст. 8 КУпАП.
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП неможливе, оскільки закон, який погіршує становище, не має ретроспективної дії. Крім того, згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Крім того, у рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що оскаржувана постанова, складена відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення прийнята не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Внаслідок цього, з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 72-78, 139, 229, 241-246, КУпАП України, суддя, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 № 450 від 29 жовтня 2024 року про накладення адміністративного стягнення у відношенні ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12.03.2025.
Суддя Є.К.Костенко