Справа № 175/2373/25
Провадження № 2-а/175/70/25
Іменем України
"12" березня 2025 р. смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого Краснокутської Н.С., розглянувши у письмовому, спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанов,-
21.02.2025 року позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Коренев О.О., звернувся до суду з позовом у якому просить скасувати Постанову №65 від 22.01.2025 за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, якими його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн., Постанову №77 від 25.01.2025 за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, якими його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн., та закрити провадження у справах про адміністративні правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Постанова № 65 від 22.01.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності розглянута неуповноваженою особою, постанова винесена поза межами строку накладання адміністративного стягнення, не має доказів отримання повістки. Щодо оскарження Постанови № 77 від 25.01.2025 року зазначено про те, шо справу розглядала неуповноважена особа, відсутній факт вчинення адміністративного правопорушення, позивач має право на відстрочку на підставі бронювання, дані свої оновив вчасно через програму «Резерв+», жодних посилань на повторне протягом року вчинення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію постанови не містить.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03.03.2025 року поновлено строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, копію позовної заяви з додатками, а також ухвалу про відкриття провадження отримав в електронному кабінеті у підсистемі «Електронний суд». Правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, відповідач скористався.
04.03.2025 року відповідач подав відзив до суду, у якому зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з посиланням на той аргумент, що про дату розгляду справи повідомлявся правопорушник, був ознайомлений з правами, жодних клопотань під час ознайомлення не заявляв, тому порушив вимоги військового обліку.
05.03.2025 року позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Коренев О.О., подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив про те, що доводи відповідача є безпідставними, без доказового матеріала та не підлягають задоволенню.
Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
16.01.2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол №65 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , у якому зазначено, відповідачу була направлена повістка 05.10.2024 року та відповідач не з'явився за повісткою у вказаний строк, чим порушив Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу».
22.01.2025 року відносно ОСОБА_1 була винесена Постанова №65 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн за порушення законодавства України «Про військовий обов'язок та військову службу».
20.01.2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол №77 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , у якому зазначено, той порушив Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу».
25.01.2025 року відносно ОСОБА_1 була винесена Постанова №77 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн за порушення законодавства України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст.279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст.251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Зі змісту ст.284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
Відповідно до ч.1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч. 3ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до п.п.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, матеріали справ про адміністративне правопорушення, передбачених ч.3 ст.210 КУпАП, та ч.3 ст.210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час і у встановлений законом строк не повідомив відповідний орган влади про причини своєї неявки або вказані причини не підпадають під перелік законодавчо визначених поважних причин неявки за повісткою.
При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що закріплена у ч.2 ст.77 КАС України, обов'язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов'язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу, що від відповідача не надійшло жодного документа, який стосується суті пред'явлених вимог та притягнення позивача до відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Натомість з наявних матеріалів справи неможливо перевірити та встановити чи дійсно позивач по справі мав би виконати відповідний обов'язок, закріплений мобілізаційним законодавством.
З матеріалів справи також неможливо встановити чи повідомлявся позивач належним чином про розгляд справи про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Наявні у матеріалах справи копії Постанов від 22.01.2025 р. та 25.01.2025, їх зміст дають можливість стверджувати, що розгляди справ про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП проводився за відсутності позивача.
Таким чином, з наявних матеріалів справи підтверджується, що постанови, які оскаржуються позивачем, винесені з суттєвими порушеннями як матеріального (відсутні докази наявності у діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 та ч.3 ст.210-1 КУпАП), так і процесуального законодавства (проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та за відсутності відомостей про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду).
Відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що позивач ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, зокрема, не надано відомостей про вручення позивачу повісток до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, в обох Постановах в мотивувальної частині зазначано призвіще ОСОБА_2 , що свідчить про неналежне складення постанов.
Відповідачем не спростовано протиправність своїх рішеннь.
За результатами розгляду справи та дослідження матеріалів справи суд вважає інкриміноване правопорушення необґрунтованим, оскільки надані суду матеріали справи про адміністративні правопорушення не дають можливості "поза розумним сумнівом" виключити можливість існування інших версій розвитку подій, про які зазначається у спірній постанові.
Тобто, як факт вчинення позивачем правопорушеннь, передбачених ч.3 ст.210 та ч.3 ст.210-1 КУпАП, так і його вина у вчиненні правопорушеннь не доведені.
Відповідно за результатами перевірки рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення позивача до відповідальності за ч.3 ст.210 та ч.3 ст.210-1КУпАП, судом встановлено необґрунтованість та неправомірність таких рішеннь.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення
Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягають скасуванню, а провадження у справах про адміністративне правопорушення закриттю.
У зв'язку із цим позовні вимоги слід задовольнити.
Щодо стягнення судових витрат.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З додатку до позовної заяви вбачається, що витрати сторони позивача складаються з витрат зі сплати судового збору (968,96 грн) , суму якого слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст.2,8,9,77,90,139,241-246, 268, 269,286 КАС України, ст.ст.7, 9, 210, п. 1 ст. 247, ст. ст.251,283,287,288 КУпАП, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанов задовольнити.
Постанову №65 від 22.01.2025 за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. - скасувати, Постанову №77 від 25.01.2025 за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. - скасувати, провадження у справах про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено і підписано 12 березня 2025 року.
Суддя Н. С. Краснокутська