Справа № 932/12150/24
Провадження № 2/932/3728/24
06 березня 2025 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд в складі:
головуючої судді Ярощук О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.,
представника заявника Євгеньєвої Л.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», третя особа, що не заявляє самостійних вимог-1: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Копейчик Володимир Вікторович, третя особа, що не заявляє самостійних вимог-2: Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню -
До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 05.12.2024 року надійшла зазначена позовна заява.
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 06 листопада 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Копейчиком В.В. вчинено виконавчий напис №5324 про звернення стягнення на користь відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості в розмірі 24 018,66 грн. Державним виконавцем Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі зазначеного виконавчого напису, 18.02.2022 відкрито виконавче провадження №68670346.
Вказаний виконавчий напис, позивач вважає таким, що вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, а саме принципу його безспірності. Стягнення з Позивача боргу, який не є безспірним з порушенням процедури повідомлення про його наявність, відбулося у позасудовому порядку і він був позбавлений можливості заперечувати щодо вчинення нотаріусом виконавчого напису. Письмової вимоги Відповідача про погашення заборгованості Позивач не отримував, що є порушенням вимог закону, яке істотно вплинуло на її права та обов'язки. Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат».
Прохала визнати виконавчий напис №5324 від 06.11.2019 таким, що не підлягає виконанню та стягнути із відповідача суму судового збору у розмірі 1 211, 20 грн та 5000 грн витрат на правничу допомогу.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05.12.2024 справу передано головуючому судді Ярощук О.В.
Ухвалою судді 02.01.2025 справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримала. Просила задовольнити.
Відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» був належним чином повідомлений, правом на надання відзиву не скористався, заяв чи клопотань до суду не подавав.
Треті особи у судове засідання не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Фактичні обставини, встановлені судом
Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Копейчиком В.В. вчинено виконавчий напис №5324 про звернення стягнення на користь відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості в розмірі 24 018,66 грн.
Державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гомілко А.С. на підставі зазначеного виконавчого напису, 18.02.2022 відкрито виконавче провадження №68670346.
Наказом Міністерства юстиції України від 07.08.2020 року №2691/5 свідоцтво про зайняття нотаріальною діяльністю видане на імя' Копейчика В.В. було анульоване.
Предметом спірних правовідносин у цій справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Норми права, які застосував суд.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
З урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині. Мова йде про зміни, які дозволяли вчиняти виконавчі написи нотаріуса про стягнення заборгованості на договорах позики/кредиту, які не були нотаріально посвідчені.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Мотиви суду.
Під час розгляду справи суд встановив, що матеріали справи не містять відомостей про те, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису з'ясовані всі обставини розміру та періоду за який утворилась заборгованість, не встановлено чи отримував нотаріус від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та можливе здійснення його часткового погашення.
З наданих суду документів неможливо встановити чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, також не встановлено судом факту отримання позивачем повідомлення-вимоги про наявність такої заборгованості.
Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 05 квітня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Окрім того, під час здійснення виконавчого напису 06.11.2019 року, приватний нотаріус неправомірно керувався положеннями пункту 2 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29.06.1999 року №1172, оскільки Розділ "Стягнення з фізичних осіб податкової заборгованості" втратив чинність на підставі Постанови КМ № 1602 від 29.11.2001.
Відтак, вчиняючи 06.11.2019 виконавчий напис №5324, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Копейчик В.В. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час вже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23, а також пункту 2 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29.06.1999 року №1172, оскільки Розділ "Стягнення з фізичних осіб податкової заборгованості" втратив чинність на підставі Постанови КМ № 1602 від 29.11.2001.
Аналогічний правовий висновок наведено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27.03.2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Дослідженням копії кредитного договору від 22.02.2008 року встановлено, що останній нотаріально не посвідчений.
Таким чином наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Відповідачем під час надання відзиву не подано жодного документу до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом позов задоволено в повному обсязі, судовий збір, що сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню з відповідача на його користь.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1211 грн.20 коп.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, суд виснує наступне.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат враховується:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У силу ч. 4 ст. 137 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, і складність справи, і витрачений час на надання правничої допомоги і ціна позову та ін. мають значення для суду для визначення розміру витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
На підтвердження розміру витрат матеріали справи містять договір про надання правничої допомоги від 16.10.2024 року, акт виконаних робіт від 06.11.2024 року.
Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд вважає, що розмір 5000 грн. є значно перевищеним та не є співмірним складності справи та витраченого часу на надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Разом з тим, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 по справі №826/9047/16 зазначено, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Дослідивши акт виконаних робіт суд вважає, що такі роботи як збір, аналіз документів, аналіз судової практики з подібних питань - це і є процес складання позовної заяви до суд. У той час як збір додатків (та додаткові витрати на матеріальні ресурси) взагалі не відображає, які саме додатки маються на увазі та які витрати було понесено на матеральні ресурси. За таких обставин: 5000 грн - 1 400 грн -800 грн= 2800 грн. Окрім того, сама справа щодо визнання виконавчого напису таким,, що не підлягає виконанню не є складною, сформована стала судова практика по таким справам. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню на користь позивача є сума в розмірі 1500 грн.
Висновок суду.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Такий висновок суду повністю узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17.
Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.
Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,264,265,268 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», третя особа, що не заявляє самостійних вимог-1: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Копейчик Володимир Вікторович, третя особа, що не заявляє самостійних вимог-2: Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за №5324 від 06.11.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Копейчиком В.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості у розмірі 24 018,66 грн.
Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 (дві тисячі) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформацію щодо справи, яка розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет - https://court.gov.ua/fair/sud4803/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua.
Інформація щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ: 39508708, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41).
Третя особа: Державний виконавець Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гомілко А.С. (м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56).
Повний текст рішення складено 06.03.2025
Суддя О.В. Ярощук