Справа № 199/59/25
(2-о/199/4/25)
Іменем України
05.03.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Носенко Ю.О., за участі представника заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
02 січня 2025 року заявник звернувся до Амур-Ниджньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про встановлення факту перебування на утриманні малолітніх дітей.
В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на те, що 19.12.2015 року між ним та ОСОБА_3 було укладено шлюб. На момент реєстрації шлюбу у ОСОБА_3 був син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від першого шлюбу з ОСОБА_5 . Шлюб з ОСОБА_5 розірваний рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.08.2015 року .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2015 року у справі № 201/5184/15-ц з ОСОБА_5 на користь його дружини стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини доходу.
Відповідно до довідки-розрахунку від 29.10.2024 року № 86351 виданої Соборним ВДВС, ОСОБА_5 не виконує рішення суду по справі 201/5184/15-ц щодо сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , аліменти не сплачує. Крім того, ОСОБА_5 не цікавиться життям сина, не приймає жодної участі у його вихованні, а також його розвитку.
Заявник виконує функції батька для ОСОБА_6 , він займається розвитком ОСОБА_6 , приймає участь в житті шкільного класу дитини, водить його на додаткові заняття, займається з ним улюбленою справою. Крім того, переміщенням ОСОБА_6 в іншу школу займався також заявник, він повністю виконує функції батька в тому числі фінансово утримує дитину.
У шлюбі заявника та ОСОБА_3 народилось ще двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заявник з сім'єю, а саме дружино та трьома дітками мешкали за адресою: АДРЕСА_1 за жовтня 2024 року мешкають за адресою: АДРЕСА_2 . Заявник працює на посаді менеджера в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Міст Експресе» та отримує стабільний дохід для утримання дітей.
02.12.2024 року, заявник звернувся за місцем проживання до заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки на його утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовив у наданні відстрочки у зв'язку із тим, що заявник не є біологічним батьком однієї дитини, а є його вітчимом, а тому відповідно до Додатку №5 до Постанови від 16.05.2024 № 560 Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, йомі як вітчину необхідно надати рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.
У зв'язку із чим, заявник і звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про встановлення факту утримання ним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
16 січня 2025 року ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська відкрито провадження по даній справі.
Представник заявника в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити, надала суду пояснення аналогічні викладеним у заяві.
Інші учасники справи до судового засідання не з'явились, про дату та час слухання справи повідомлені належним чином.
Вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У судовому засіданні було встановлено, що 19 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 1219.
Від попереднього шлюбу з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 має неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У шлюбі у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилось ще двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Із довідки Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.10.2024 року, ОСОБА_3 не отримувала аліменти у період з 02.05.2019 року по 30.10.2024 року згідно виконавчого листа 201/5184/15-ц від 13.05.2015 року, який видано Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 у розмірі частини доходу відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно Акту обстеження умов проживання від 06.02.2025 зазначено, що за адресою: АДРЕСА_2 проживають та мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 утримує своїх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відтак, утримання заявником власних дітей є його обовязком відповідно до закону та не потребує доведенню як юридичний у судовому порядку.
Статтею 1 СК України визначено, що питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку, здійснюється Сімейним кодексом України.
Відповідно до частини 1 статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За правилами частин перших статтей 14 і 15 СК України сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені статтями 150-151 СК України.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. При цьому, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому, сімейні відносини, як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, котрі поділяються на юридичні дії (спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
В силу положень Цивільного кодексу України у момент народження фізичної особи, в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки) та припиняється у момент її смерті (стаття 25), а з підстав встановлених цим Кодексом виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), котра може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина 2 статті 30).
При цьому відповідно до частини 2 статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання. Підставою позбавлення батьківських прав у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України, є ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків. Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Із викладеного слідує, що для встановлення факту перебування неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні вітчима, необхідно встановити юридичний факт, в силу якого права батька дитини обмежуються або припиняються.
У своїй заяві ОСОБА_2 зазначає, що з моменту реєстрації ним шлюбу із ОСОБА_3 - матір'ю неповнолітньої дитини ОСОБА_9 , він проживає разом з дружиною та її дитиною, яку виховує, турбується про неї та бере участь в утриманні.
Проте, в силу положень статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Заявник посилається на наявність у батька дитини заборгованості по сплаті аліментів. Разом з тим, суд враховує, те, що посилання у заяві на наявність заборгованості по сплаті аліментів батьком дитини, саме по собі не є достатнім доказом неможливості сплати такої заборгованості, без врахування інших суттєвих обставин справи щодо особи батька неповнолітньої дитини, наявність в нього майна, місця роботи, тощо. При цьому, питання щодо вжиття державним виконавцем належних заходів щодо стягнення аліментів на дитину та заборгованості по аліментах, по даній справі заявником для дослідження судом не піднімалось.
Окрім довідки-розрахунку заборгованості державного виконавця від 29.10.2024 року, яка є неінформативною, оскільки в ній не зазначена сума заборгованості по аліментам батька дитини ОСОБА_10 станом на дату видачі даної довідки, інших доказів ухилення ОСОБА_5 від свого обов'язку утримувати сина ОСОБА_9 матеріали справи не містять. Причин виникнення заборгованості по аліментах заявником суду не доведено. При цьому, ОСОБА_5 не є учасником розгляду даної справи.
Згідно положень частин 1 і 4 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується спільно, при цьому батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Статтею 180 СК України обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття покладено на її батьків.
Сімейним кодексом України визначені способи виконання батьками своїх обов'язків щодо утримання неповнолітньої дитини.
Так, зокрема статтею 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (частина 1). За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина 2). Кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, за рішенням суду (частина 3).
ОСОБА_2 не надав належних доказів, що в питанні виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_9 , його батько навмисне ухиляється від виконання цих обов'язків чи реалізації прав по цьому питанню.
Крім того, суд враховує, що у статті 268 СК України, зазначено, що мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу..
Так, законом не заборонено ОСОБА_2 добровільно утримувати неповнолітню дитину своєї дружини, дбати про його всебічний розвиток, забезпечувати повсякденні побутові потреби, навчання, піклуватися про його духовний та фізичний стан. Проте, таке право заявника не породжує юридичного значення за наслідками встановлення факту, про який просить заявник.
Заявником не надано достатніх доказів на підтвердження того, що він в силу ст. 268 СК України має обов'язок по утриманню дитини своєї дружини, зокрема, те, що його дружина з поважних причин не може надавати утримання своїй дитині.
Заявником не доведено, що рідний батько неповнолітнього ОСОБА_9 не виконує свій батьківський обов'язок щодо виховання своєї дитини, в матеріалах справи відсутні докази щодо неможливості рідного батька цієї дитини його належно утримувати, а також заявником не надані докази на підтвердження його обов'язку по утриманню неповнолітньої дитини ОСОБА_4 .
Матеріали справи не містять доказів щодо позбавлення батьківських прав рідного батька дитини. Відтак, він не звільнений від обов'язку надання коштів на утримання своєї неповнолітньої дитини.
Зважаючи на те, що заявник не довів, що батько неповнолітньої дитини ОСОБА_9 в силу певних юридичних фактів не виконує прав та обов'язків щодо своєї неповнолітньої дитини, вимога викладена у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення - факту утримання неповнолітніх дітей, є необґрунтованою та недоведеною.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
18 травня 2024 року набрав чинності Закон України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким, серед іншого, внесено зміни до пункту 4 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який викладено в наступній редакції: «1. не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (стаття 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
Порядок звільнення з військової служби визначений статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.
Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №754/5841/17.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників сімейних правовідносин, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц).
Зважаючи на наведене, заява про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей фактично пред'явлена військовозобов'язаною особою, з метою створення умов та обставин, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби в особливий період на підставі частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Заявник у цій справі намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дітей, з метою звільнення від виконання військового обов'язку (проходження військової служби).
Вказаний висновок суду кореспондується із висновком, викладеним у Постанові Верховного Суд від 13 березня 2024 року у справі №495/2284/23.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей задоволенню не підлягає в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265,315 ЦПК України,-
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- відмовити.
Судові витрати по справі не відшкодовуються.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня виготовлення повного рішення апеляційної скарги.
Повне судове рішення складено 12 березня 2025 року.
Суддя В.В. Руденко