Справа № 199/1897/25
(3/199/1267/25)
іменем України
13.03.2025 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Воробйов В.Л., розглянувши в межах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, клопотання захисника Федорова Дмитра Сергійовича про зупинення судового провадження,
ОСОБА_1 , на якого складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з посиланням на ст. 335 КПК України, подано до суду клопотання про зупинення судового провадження, оскільки останній є військовослужбовцем під час дії воєнного стану, що виключає його участь в судовому провадженні.
Перевіривши доводи, викладені у клопотанні, суд приходить до висновку, який мотивує наступним чином.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття1 КУпАП).
Частиною 1 статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Отже, наведені вище положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
У разі неможливості особистої участі у розгляді справи в суді першої інстанції, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право надати письмові пояснення, письмово висловити свої заперечення у разі незгоди з протоколом. Також, має право забезпечити присутність захисника для захисту його інтересів та взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Європейський суд з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08.06.1976 року, №№ 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21.02.1984 року, № 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25.08.1987 року, № 9912/82) тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.
Фактично, захисник Федоров Д.С. просить задовольнити клопотання про зупинення провадження у зв'язку з тим, що у КУпАП відсутня норма, яка б передбачала підстави для зупинення судового провадження, тому у даному випадку вважає захисник, необхідно застосувати аналогію найбільш близької галузі права кримінального процесуального права та при вирішенні питання про зупинення провадження керуватися статтею 335 КПК України.
Надаючи оцінку такому доводу захисника Федорова Д.С., суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 335 КПК України у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд (Ухвала Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2021 р. у справі № 11- 398сап20).
При цьому серед завдань кримінального провадження, окреслених у статті 2 КПК України, законодавець визначив такі, як захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку (стаття 318 КПК). Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для прийняття процесуальних рішень (частина перша статті 28 КПК).
У свою чергу, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на значення гарантій розумного строку щодо кримінального провадження, згідно з якими: обвинувачений, якщо не скоював карного діяння, повинен мати можливість виправдати себе без зволікань, тоді як обвинувачений, вина якого доведена, не повинен піддаватися додатковому покаранню у формі надмірних зволікань з розглядом його справи, що може мати негативні наслідки для його інших прав, гарантованих Конвенцією. Зокрема, обвинувачений у кримінальній справі повинен мати право розраховувати на здійснення провадження в його справі з особливою ретельністю, і що положення статті 6 Конвенції покликані не допускати в кримінальних справах надто тривалого перебування обвинуваченої особи в стані невизначеності щодо своєї долі (п. 18 рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»/Wemhoff v. Federal Republic of Germany від 27.06.1968 р., заява № 2122/64; п. 5 рішення у справі «Стогмюллер проти Австрії»/ Stogmuller v. Austria від 10.11.1969 р., заява № 1602/62; п. 58 рішення у справі «H. проти Франції»/H. v. France від 24.10.1989 р., заява № 10073/82;п. 71 рішення у справі «Іванов проти України» від 07.12.2006 р., заява № 15007/02).
Судом відзначається, що законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов'язками, що дає особі можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає в активній участі у розгляді її справи і недопущенні зловживань наданими їй правами.
Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
При цьому, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі, в якій вона є стороною, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зупинення судового провадження у справі призведе до тривалого перебування ОСОБА_1 у стані невизначеності щодо своєї долі, що не відповідає завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Крім цього, провівши системний аналіз зазначених норм закону, суд враховує, що ключовим при вирішенні питання зупинення судового провадження є не сама по собі відповідність фактичної ситуації одній з обставин, закріпленій у частині 1 статті 335 КПК, а й те, що її існування призводить до об'єктивної неможливості обвинуваченого брати участь у судовому провадженні.
Неможливість брати участь у судовому засіданні під час судового провадження має бути пов'язана з незалежними від волі особи, яка притягується до відповідальності, обставинами.
Саме такого підходу стосовно підстав зупинення судового провадження дотримується й Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалу від 20 травня 2021 року у справі № 11-398сап20, де колегія суддів зазначила, що: (1) зупинення провадження по справі є тимчасовою перервою в провадженні, викликаною наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд; (2) для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу.
З клопотання захисника Федорова Д.С. вбачається, що останній просить суд зупинити провадження відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із проходженням останнього військової служби під час мобілізації та дії воєнного стану.
Приймаючи рішення про доцільність зупинення провадження, суд враховує те, що справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Причому, Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, які пов'язані з корупцією відповідно до ст. 277 КУпАП.
За таких обставин та, оскільки у КУпАП міститься норма, яка регулює питання щодо зупинення провадження виключно в окремій категорії справ, а отже в даному випадку до застосування аналогія закону із ст. 335 КПК України, яка регулює зупинення судового провадження, не підлягає, тому клопотання захисника про зупинення судового провадження відповідно до вимоги ст. 335 КПК, не може бути задоволено.
Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Враховуючи все вище наведене, а також, що ОСОБА_1 забезпечений належним захистом, та його захист, права і інтереси відстоює захисник - Федоров Д.С., який бере участь у судовому розгляді справи, тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника Федорова Д.С. про зупинення судового провадження у справі у зв'язку з відсутністю процесуально-визначених КУпАП підстав для зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 283 КУпАП,
Відмовити в задоволенні клопотання захисника Федорова Дмитра Сергійовича про зупинення судового провадження в межах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Копію постанови направити ОСОБА_1 та захиснику Федорову Д.С.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: В.Л.Воробйов
13.03.2025