Справа № 448/2128/24 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С. І.
Провадження № 33/811/233/25 Доповідач: Головатий В. Я.
13 березня 2025 року суддя cудової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Головатий В. Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Торопчина О. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Мостиського районного суду Львівської області від 21.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
постановою Мостиського районного суду Львівської області від 21.01.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 17.11.2024 о 03 годині 28 хвилин у м. Судова Вишня Яворівського району, Львівської області, на вул. Лісозаводській, 5, керував транспортним засобом марки «Jeep Grand Cherokeе», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та в закладі охорони здоров'я відмовився під відеофіксацію на бодікамеру, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
На зазначену постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що розгляд справи проводився у його відсутності, а копію оскаржуваної постанови отримав лише 30.01.2025 року. Зазначає, що він не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, а після завершення спілкування з працівниками поліції поїхав на своєму транспортному засобі у супроводі екіпажу поліції до медичного закладу, однак останні з невідомих причин змінили свій маршрут. В подальшому, в лікарні йому було відмовлено у проведенні освідування, оскільки в нього було відсутнє скерування поліції, як і було відмовлено у внесенні відомостей про нього до журналу відвідувачів, оскільки не було супроводжуючої особи з органів поліції. Зазначає, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним, а його не було відсторонено від керування транспортним засобом. Крім того, звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення складався за відсутності останнього, що суперечить вимогам законодавства.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи захисника Торопчина О. Д., які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, вважаю, що у її задоволенні слід відмовити.
З огляду на те, що розгляд справи проводився у відсутності ОСОБА_1 , копію оскаржуваної постанови він отримав 30.01.2025 року, а апеляційну скаргу подав 04.02.2025 року, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити.
Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку і навів у постанові, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 175627 від 17 листопада 2024 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП, та яким зафіксовано дату, місце та обставини вчинення правопорушення; даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу від 17.11.2024 року, з яких вбачається, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, почервоніння очей, а також те, що останній відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі; наявними в матеріалах справи відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, якими підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі; даними постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3492772 від 17 листопада 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що він не відмовлявся від проходження огляду, вважаю необґрунтованими з наступних підстав.
Як вбачається з відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, після зупинки транспортного засобу та встановлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, останньому працівниками поліції були роз'яснені його права та обов'язки відповідно до ст. 268 КУпАП, неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі.
ОСОБА_1 чітко виражав своє небажання проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, пояснюючи це тим, що є військовим.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі є правильними.
Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Водночас, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про те, що будуть складати протокол про адміністративне правопорушення, що спростовує доводи апелянта про складання такого за його відсутності.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги версію сторони захисту про те, що після завершення спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 поїхав на своєму транспортному засобі у супроводі екіпажу поліції до медичного закладу, оскільки така не підтверджується жодними доказами.
Доводи апелянта про те, що працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, на переконання апеляційного суду, є безпідставними, оскільки законом не передбачено, що в разі складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов'язковим відсторонення від керування транспортним засобом. Також невідсторонення від керування транспортним засобом не звільняє водія від адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП та не є свідченням того, що водій не мав ознак алкогольного сп'яніння.
На відеозаписі з камер спостереження працівників поліції зафіксовані всі обставини вчинення адміністративного правопорушення, які підлягають доказуванню у справах про адміністративні правопорушення, а тому доводи апелянта про те, що відеозапис є небезперервним, як на підставу скасування постанови суду першої інстанції, вважаю необґрунтованими.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік накладене відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Відтак, вважаю, що суд, у відповідності до ст. 252 КУпАП, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у межах санкції цієї статті та з урахуванням, відповідно до ст. 33 КУпАП, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, відсутності обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
постановив:
поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Мостиського районного суду Львівської області від 21.01.2025 року.
Постанову Мостиського районного суду Львівської області від 21.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського
апеляційного суду Головатий В.Я.