Справа № 442/8432/24 Головуючий у 1 інстанції: Коваль Р. Г.
Провадження № 33/811/248/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
11 березня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Бурлака Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 на постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 січня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (п'ятсот тридцять шість) грн 60 коп.
Згідно з постановою, ОСОБА_1 28.09.2024 о 10 год. 40 хв. по вул. Шевченка 55-а у смт. Східниця Дрогобицького району Львівської області керував транспортним засобом марки «Volkswagen моделі TRANSPORTER» з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 січня 2025 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, надав висновки, які не відповідають обставинам справи та не підтверджуються доказами, порушив норми матеріального та процесуального права. Постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на: відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні докази законності зупинки автомобіля.
Суд першої інстанції не дослідив фактичних обставин справи, а саме відсутності факту зупиники та те, що вказаний автомобіль був припаркований і першочергово ОСОБА_1 було притянуто до відповідальності за порушення правил парковки, що підтверджується доказами: постановою про притягнення до адмністративної відповідальності за ч. 1 ст 122 КУПАП, відеозаписом, який підтвердлжує, що патрульні підійшди до ОСОБА_1 , коли він стояв біля автомобіля, і автомобіль був припаркований, також це підтверджується свідченнями свідка ОСОБА_2 , свідченнями свідка поліцейського ОСОБА_3 , нотаріальною заявою свідка ОСОБА_4 .
Судом не надано оцінку свідченням свідка ОСОБА_2 , та нотаріальній заяви ОСОБА_4 , що підтверджують, що за кермом автомобіля була невістка ОСОБА_4 , а власником автомобіля є ОСОБА_5 син апелянта.
Дані свідчення свідка ОСОБА_2 , та нотаріальна заява ОСОБА_4 , підтвержує, що ОСОБА_1 не був за кермом, а був лише пасажиром вказаного автомобіля, але суд не взяв це до уваги.
Оскільки ОСОБА_1 добровільно надав документи на вимогу поліцейським, вони запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки нібито ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного сп'яніння.
Більше того, апелянт самостійно запропонував пройти огляд у лікарні в присутності лікаря та ще двох свідків. Це підтверджується відеозаписом.
Всупереч нормам чинного законодавства, поліцейські не відсторонили ОСОБА_1 від керування одразу, а натомість поліцейські фактично змусили апелянта сісти за кермо, що суперечить їхнім власним твердженням про його перебування у стані сп'яніння. Це є грубим порушенням процедури.
Поліцейські також не направили апелянта на медичний огляд, хоча апелянт самостійно заявив про готовність пройти його в медичному закладі. Відповідно до ст. 266 КУпАП, така відмова поліцейських є істотним порушенням процедури.
На відео зафіксовано, що ОСОБА_1 сам заявляє, що готовий пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у лікарні. На відео відсутній факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння (зокрема відеозапис тривалістю 02:59 о 10:23 на 01:30).
Факт відмови від проходження в цьому випадку відсутній, він був готовий пройти, але знаючи чисельні випадки похибок і неправильних результатів драгерів, тим паче на території селища, де у ОСОБА_1 були сумніви в гарній технічній справності засобів, він був готовий пройти в лікарні. Це зафіксовано на відеозаписі, зокрема відеозапис тривалістю 02:59 о 10:23 на 01:30).
З даними протоколом не погоджується та вважає його таким що складений з численними порушеннями та не відповідає фактичним обставинам справи.
Також звертає увагу на те, що судом зроблено висновок про те, що він втік з місця події, що не відповідає дійсності.
Позбавлення права керування транспортним засобом поставить його у скрутне матеріальне становище, оскільки автомобіль є його джерелом доходу.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , захисник Бурлака Я.А. апеляційну скаргу підтримали, просили задоволити. ОСОБА_1 подав клопотання про виклик свідка ОСОБА_4 , також просив скасувати постанову судді, звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежитись усним зауваженням, провадження у справі закрити.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З протоколу серії ЕПР1 №138538 від 28 вересня 2024 року (а.с. 3) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: різкий запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції підійшли до транспортного засобу «Volkswagen TRANSPORTER», номерний знак НОМЕР_1 за кермом якого перебував ОСОБА_1 . Поліцейський повідомив, що ОСОБА_1 порушив правила зупинки, після чого ОСОБА_1 завів автомобіль та сказав, що від'їде. Поліцейський виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння пред'явив вимогу про проходження огляду в медичному закладі, і ОСОБА_1 відповів, що пройде огляд в медичному закладі, тому поліцейський попросив водія вийти з автомобіля. Однак, ОСОБА_1 не вийшов з авто, а здійснив рух автомобілем, проїхав певну відстань, після чого зупинився та вийшов з автомобіля. Поліцейський в черговий раз пред'явив вимогу ОСОБА_1 про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі, і ОСОБА_1 відповів, що пройде огляд на місці. Працівник поліції підійшов до службового авто, щоб взяти газоаналізатор, однак ОСОБА_1 в цей час залишив місце зупинки автомобіля, та зник у невідомому напрямку.
Відтак, як вбачається зі змісту запису нагрудних відеокамер працівників поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 у зв'язку з наявністю ознак алкогольного сп'яніння, працівники поліції відповідно до Інструкції запропонували пройти огляд на місці зупинки та в медичному закладі однак поведінка ОСОБА_1 , а саме залишення місця зупинення транспортного засобу, унеможливлювала проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, а отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження огляду відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, та і в закладі охорони здоров'я
Наведені докази у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги, вказують на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а отже і на факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки такі спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, здійснював рух автомобілем, припарковував автомобіль, після чого вийшов з авто, відтак є суб'єктом адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не висловлював працівникам поліції незгоди того, що не керував транспортним засобом, коли до нього підійшли поліцейські та повідомили про порушення правил зупинки, що підтверджується наявним у матеріалах справи відеозаписом тому доводи апелянта про те, що він не керував автомобілем апеляційний суд розцінює, як форму захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності.
Щодо заявленого клопотання ОСОБА_1 про виклик свідка ОСОБА_4 апеляційний суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо прохання ОСОБА_1 звільнити його від відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, то таке не підлягає задоволенню.
Статтею 22 КУпАП визначено, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Разом з тим, у примітці до цієї статті зазначено, що положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п'ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п'ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.
Отже, застосування норми ст. 22 КУпАП до осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП не допускається, в тому числі із врахуванням обставин вчиненого адміністративного правопорушення, особи правопорушника, його сімейного та матеріального становища, відтак клопотання не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.