Справа № 303/1910/24
05.03.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Рвачова О.О., в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 грн 60 коп.
Відповідно до постанови, 21 лютого 2024 року о 13 годині 16 хвилин на вулиці Гагаріна, 123 в селі Ключарки Мукачівського району Закарпатської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW-320D д.н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі КНП «Лікарня Святого Мартина».
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Рвачов О.О., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що встановлюючи діагноз сп'яніння у КНП «Лікарня святого Мартина» лікарем не було проведено обов'язкових лабораторних досліджень, а було запропоновано лише продути прилад «Драгер», тобто огляд був проведений з порушенням п.15 розділу 3 Інструкції №1452/735 від 09.11.2015. Вважає, що оскільки при проведенні огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 не було проведено лабораторних досліджень, то Висновок №10 від 21.02.2024 є очевидно недопустимим доказом, та тягне за собою неможливість його дослідження та врахування змісту останнього судом при винесенні постанови в рамках даної справи. На підтвердження зазначеного, сторона захисту посилається на практику районних судів України. Зазначає, що прилад «Драгер» за своїми технічними характеристиками не має функцій визначення або уточнення речовин, які здатні спричинювати стан сп'яніння, а тому результат огляду проведеного у відношенні ОСОБА_1 є недопустимим доказом у даній справі, оскільки лікарем не було проведено обов'язкових лабораторних досліджень, як того вимагають норми вищевказаної Інструкції.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Стасьо К.М., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а розгляд справи вже відкладався за клопотаннями останніх.
Апеляційний суд вважає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисник повинні добросовісно використовувати надані процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язані демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Стасьо К.М.враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги захисника-адвоката Рвачова О.О., апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Ці вимоги закону, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 410851 від 21.02.2024, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Згідно вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 21 лютого 2024 року о 13 год. 16 хв. в селі Ключарки на вулиці Гагаріна, 123 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW-320D д.н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, освідчення на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі КНП «Лікарня Святого Мартина», чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується: зазначеним протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 410851 від 21.02.2024, яким зафіксовано обставини вчиненого адміністративного правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми, своїми підписами в протоколі ОСОБА_1 підтвердив, що права та обов'язки йому роз'яснені, зі змістом протоколу ознайомлений, однак від надання пояснення відмовився; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1489947 від 21.02.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП;Висновком лікаря КНП «Лікарня Святого Мартина» від 21.02.2024, згідно якого, 21.02.2024 о 13.33 годині ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного сп'яніння; розпискою ОСОБА_1 від 21.02.2024, якою підтвердив факт залишення на зберігання транспортного засобу; відеозаписом з місця події, яким під час відеофіксації зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зупинку його поліцейськими, пропозицію співробітника поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння та сам факт проходження цього огляду в медичному закладі та підтвердження стану сп'яніння.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи сторони захисту в апеляційній скарзі щодо порушення працівниками поліції порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, оскільки встановлюючи діагноз сп'яніння у КНП «Лікарня святого Мартина» лікарем не було проведено обов'язкових лабораторних досліджень, а було запропоновано лише продути прилад «Драгер», тобто огляд був проведений з порушенням п.15 розділу 3 Інструкції №1452/735 від 09.11.2015, апеляційний суд відхиляє. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що з безпосередньо досліджених судом доказів, а саме, відеозапису події, встановлено дотримання як поліцейськими так і медичними працівникам вимог нормативних актів щодо проведення огляду особи на стан сп'яніння.
Так, під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , поліцейськими виявлені ознаки у нього наркотичного сп'яніння, що тягне за собою доставку особи до медичного закладу для проведення відповідного обстеження. Під час знаходження ОСОБА_1 в медичному закладі медичний працівник за допомогою алкотестера «Drager» провів визначення вмісту алкоголю у видихуваному повітрі та підтвердив позитивний результат. Повторне дослідження за допомогою алкотестера дало аналогічний результат.
Оскільки лікарем було встановлено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, тому проводити лабораторні дослідження для визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, відповідно до вимог Інструкції, не було необхідності.
Як вбачається з наявного відеозапису, огляд водія ОСОБА_1 , за його згоди, проводився лікарем ОСОБА_2 , яка будучи кваліфікованим фахівцем і встановила факт перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння, про що склала відповідний висновок № 10 від 21.02.2024 (а.с. 3).
Цей висновок не суперечить вимогам, як ст. 266 КУпАП, так і Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015.
Крім того, апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних і про те, що в лікаря ОСОБА_2 , яка проводила огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та склала висновок про перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння були підстави для фальсифікації вищевказаного висновку щодо ОСОБА_1 , а також для його обмови у перебуванні у такому стані, - у підтвердження цих даних також відсутні які-небудь належні докази.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які би свідчили про зацікавленість вищевказаного лікаря у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.
Тому в апеляційного суду відсутні підстави для сумніву у достовірності лікарського висновку, оскільки він зроблений лікарем в межах наданих повноважень, містить необхідні дані щодо особи, стосовно якої проводився медичний огляд, часу та місця їх проведення.
Разом з тим, право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду, передбачене пунктом 14 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.
З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 , чи його захисники оскаржували висновок лікаря щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 10 від 21.02.2024 з підстав його неповноти або неправильності.
Всупереч доводів сторони захисту, працівники поліції діяли у відповідності до вимог закону, та в законному порядку встановили факт керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, а тому провадження щодо нього не може бути закрите за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на судову практику районних судів України, апеляційний суд зазначає, що кожна окрема справа, кожним окремим суддею оцінюється на власне переконання, та думка кожного судді є окремим трактуванням та не має правового значення, оскільки наведена судова практика не має відношення до розгляду даної справи за відсутності на території України прецедентного права.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги захисника зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, як штраф суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований судом першої інстанції до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість постанови суду є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Рвачова О.О. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага