Справа 688/683/25
№ 1-кп/688/94/25
Вирок
Іменем України
12 березня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Шепетівка кримінальне провадження №12024244000002140 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Шепетівка Хмельницької області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , стрільця 1 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу 2 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону, солдата, раніше судимого:
- 10.12.2003 року Свалявським районним судом Закарпатської області за ч. 1 ст. 262, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від вілбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
- 27.05.2004 року Свалявським районним судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі;
- 19.03.2010 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області за ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- 14.11.2013 року Суворовським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186 ККУкраїни до покарання у виді 4 років позбавлення волі;
- 18.01.2017 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі;
- 13.01.2021 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, звільненого 31.05.2024 року умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 23.05.2024 року на підставі ст. 81-1 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
встановив:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стаття закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
ОСОБА_5 , будучи неодноразово судимим, востаннє 13.01.2021 Рівненським міським судом Рівненської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та 31.05.2024 на підставі ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 23.05.2024 умовно-достроково звільненим від відбування основного покарання для проходження військової служби за контрактом із встановленням адміністративного нагляду строком на 12 місяців, на шлях виправлення не став та вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 31.05.2024 солдат ОСОБА_5 прийнятий на військову службу до військової частини НОМЕР_1 на посаду стрільця 1 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу 2 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону. Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та Законів України, виконувати свої службові обов'язки, що визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, сумлінно вивчати військову справу, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, бути дисциплінованим, пильним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Разом з тим, 26.12.2024 біля 20 год 30 хв ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу кав'ярні «Цукерочка» по проспекту Миру, 30, в м. Шепетівка Хмельницької області, помітив потерпілу ОСОБА_4 , яка мала при собі жіночу сумку та рухалась в напрямку Шепетівського медичного фахового коледжу, у зв'язку з чим, передбачаючи, що в сумці можуть знаходитися грошові кошти та інше цінне майно, у нього виник злочинний умисел на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння вказаним майном.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення шляхом вчинення розбійного нападу, керуючись корисливим мотивом та з метою особистого незаконного збагачення, ОСОБА_5 пішов слідом за потерпілою ОСОБА_4 та, наздогнавши її в 20 год 35 хв цього ж дня неподалік будівлі Шепетівського медичного фахового коледжу, який розташований по проспекту Миру, 26, в м. Шепетівка Хмельницької області, скориставшись відсутністю поблизу сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що на території України діє воєнний стан, який введений в дію України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, строк дії якого продовжено згідно Указу Президента України № 740/2024 від 28.10.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №4024-ІХ від 29.10.2024, наблизився до потерпілої ОСОБА_4 зі спини та взяв лівою рукою за куртку ОСОБА_4 , після чого потягнув її до землі, таким чином обмежуючи потерпілу в рухах, приставив до тулуба останньої невстановлений в ході досудового слідства предмет, який ОСОБА_4 ідентифікувала як ніж, який він тримав у правій руці, наказав їй мовчати та йти за ним, бажаючи, щоб у потерпілої склалося враження, що якщо вона протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, то ця погроза буде реалізована.
Вищевказані дії, які вчиняв ОСОБА_5 по відношенню до потерпілої ОСОБА_4 , остання сприйняла як реальні, усвідомлюючи небезпеку для свого життя та здоров'я, у зв'язку із чим не здійснювала опору ОСОБА_5 , почала виконувати його вимоги.
Продовжуючи свої злочинні дії, скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_4 не здійснює опору його діям, ОСОБА_5 , утримуючи її в такому положенні та не даючи змоги залишити місце події, обома руками зняв з плеча останньої жіночу сумку, виготовлену із шкіри чорного кольору, вартістю 617 грн 60 коп, у якій містився гаманець, виготовлений із шкірозамінника червоного кольору, вартістю 250 грн, у якому містилися грошові кошти в сумі 2300 грн, банкнотами номіналом 500 грн - 4 штуки, 200 грн - 1 штука та 50 грн - 2 штуки, 4 банківські картки АТ КБ «ПриватБанк», паспорт громадянина України, витяг з реєстру територіальної громади, які були видані на ім'я ОСОБА_4 , після чого з викраденим майном з місця події втік, а в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.
Таким чином ОСОБА_5 , діючи умисно, внаслідок розбійного нападу, поєднаного з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, в умовах воєнного стану заволодів майном потерпілої ОСОБА_4 загальною вартістю 3167 грн 60 коп, чим завдав їй майнового збитку на вказану суму.
Своїми умисними діями, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому в умовах воєнного стану ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України.
Показання обвинуваченого
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України не визнав, вважає, що кваліфікація його дій проведена невірно. Суду дав показання, що 26.12.2024 у вечірній час, перебуваючи на проспекті Миру в м. Шепетівка, помітив потерпілу, яка рухалась в напрямку медичного коледжу та розмовляла по телефону. Оскільки не мав грошових коштів, вирішив заволодіти її майном. Наздогнавши її ззаду, схопив потерпілу за праву руку, яку вона опустила з телефоном до низу, притиснув її до тулуба своєю правою рукою, голосно із застосуванням нецензурної лексики наказав мовчати та відвів на декілька метрів в сторону у темніше місце, де лівою рукою зняв з неї сумку. Після цього з викраденим майном почав втікати. Кількість та вартість викраденого не оспорює. Грошові кошти, що були в гаманці витратив на продукти харчування, оскільки хотів їсти, а решту речей викинув. Вважає, що його дії мають бути кваліфіковані як грабіж, оскільки ножа при заволодінні майном потерпілої не застосовував, тілесних ушкоджень їй не наносив. Саме у цьому визнає свою вину. Після того, як його затримали працівники поліції ніякого предмета схожого на ніж при ньому не виявили, саме він повідомив поліції, де викинув сумку потерпілої. Попросив вибачення у потерпілої та відшкодував їй завдану шкоду в сумі 4000 грн.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за встановлених обставин, незважаючи на невизнання ним вини, об'єктивно підтверджується дослідженими під час судового слідства доказами, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні ствердила, що 24.12.2024 близько 20 год 30 хв поверталась з роботи та рухалась по проспекту Миру в м.Шепетівка від кав'ярні «Цукерочка» в напрямку Шепетівського медичного фахового коледжу, при собі мала чорну шкіряну жіночу сумку, що була закинута через ліве плече та звисала з правого боку, у якій був червоний гаманець із шкірзамінника з грошовими коштами в сумі 2300 грн, 4 банківськими картами та документами. Була одягнена в куртку з каптуром. У правій руці тримала мобільний телефон, по якому розмовляла із дочкою, а у лівій руці тримала пакет із речами. Минувши коледж, рухаючись по пішохідній доріжці, помітила позаду себе обвинуваченого. Зробила крок в ліву сторону, щоб він міг її обминути. В цей час відчула, що обвинувачений привдарив її у районі голови ззаду та нахилив донизу. Від таких дій обвинуваченого каптур куртки насунувся їй на голову. Обвинувачений, утримуючи її в такому положенні, недаючи розігнутись, у грубій формі із застосуванням нецензурної лексики голосно наказав мовчати та йти за ним, після чого почав тягнути її за куртку в сторону за кущі, при цьому спереду перед її животом утримував у своїй правій руці якийсь предмет, який вона сприйняла як ніж. Що це був за предмет вона не бачила, проте щось блищало, руку із цим предметом обвинувачений до неї сильно не притискав. Розуміючи, що він її може зарізати, стала плакати, просити обвинуваченого відпустити та забрати її сумку, в якій у гаманці були грошові кошти. Обвинувачений дав можливість їй вирівнятись лише в той момент, коли почав двома руками знімати з неї сумку. Забравши сумку, обвинувачений пішов в сторону коледжу, а вона стала перевіряти себе спереду чи не тече кров, боялась, що він міг її порізати. Після цього підняла пакет та перейшла дорогу на світло, а дочка, яка весь цей час була на телефонному зв'язку та все чула, порадила їй викликати працівників поліції, що вона і зробила. До приїзду працівників поліції очікувала поряд біля приміщення кафе, що освітлювалось. Обвинуваченого не пробачила, досі налякана, боїться у вечірній час сама ходити по вулиці. Ствердила, що всі дії обвинуваченого та його погрози сприймала як реальні та загрозу для власного життя і здоров'я, у зв'язку з чим не здійснювала опору, виконувала його вимоги. У призначенні покарання поклалась на розсуд суду, будь-яких претензій до обвинуваченого не має.
Об'єктивно вина обвинуваченого ОСОБА_5 також підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
- даними протоколу прийняття заяви потерпілої ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення від 26.12.2024 року, яким підтверджується факт повідомлення нею про відкрите заволодіння майном з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій);
- даними протоколу огляду місця події з фототаблицями до нього від 26.12.2024, з якого вбачається місце вчинення кримінального правопорушення - пішоходна зона неподалік будівлі Шепетівського медичного фахового коледжу по проспекту Миру, 26, в м. Шепетівка Хмельницької області, саме те, на яке вказують обвинувачений ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_4 ;
- даними протоколу слідчого експерименту від 27.12.2024 року та відеозапису вказаної слідчої дії за участю потерпілої ОСОБА_4 , відповідно до яких потерпіла розповіла про прикмети обвинуваченого та його одягу (куртки); показала місце її перебування на проспекті Миру в м. Шепетівка, коли вона розмовляла по телефону і обвинувачений підійшов до неї ззаду, нахилив її до землі; місце, куди він відтягнув її, тримаючи за куртку і недаючи можливість розігнутись; продемонструвала як обвинувачений приставив до тулуба невстановлений в ході досудового слідства предмет, який ОСОБА_4 ідентифікувала як ніж, який він тримав у правій руці, наказав їй мовчати та йти за ним; як і де обома руками ОСОБА_5 зняв з плеча потерпілої жіночу сумку; показала напрямок у якому пішов обвинувачений з викраденим майном;
- даними протоколу затримання ОСОБА_5 від 27.12.2024, відповідно до якого під час його затримання в ході проведення особистого обшуку було вилучено спортивну куртку чорно-синього кольору марки «Schenker Storen», спортивні штани марки «Puma», шапку чоловічу бежевого кольору, грошові кошти купюрами по 200 грн в кількості 2 шт, 100 грн в кількості 1 шт, 20 грн в кількості 3 шт, монети номіналом 5 грн в кількості 1 шт, 1 грн в кількості 3 шт, 2 грн в кількості 2 шт та 50 коп в кількості 1 шт; витяг з реєстру територіальної громади, виданий на ім'я ОСОБА_4 ;
- даними протоколу огляду речей з фототаблицями до нього від 27.12.2024 року, відповідно до якого проведено огляд вилученого у ОСОБА_5 під час його затримання в ході обшуку одягу, а саме: спортивної куртки чорно-синього кольору марки «Schenker Storen», спортивних штанів марки «Puma», шапки чоловічої бежевого кольору;
- даними протоколу огляду речей з фототаблицями до нього від 27.12.2024 року, відповідно до якого проведено огляд вилучених у ОСОБА_5 під час його затримання в ході обшуку грошових коштів та проведено їх копіювання, а саме: купюр по 200 грн в кількості 2 шт, купюри 100 грн в кількості 1 шт, купюр по 20 грн в кількості 3 шт, монет номіналом 5 грн в кількості 1 шт, 1 грн в кількості 3 шт, 2 грн в кількості 2 шт та 50 коп в кількості 1 шт;
- даними протоколу огляду речей з фототаблицями до нього від 27.12.2024 року, відповідно до якого проведено огляд вилученого у ОСОБА_5 під час його затримання в ході обшуку документу, а саме: витягу №2023/000816380 від 01.02.2023 з реєстру територіальної громади, виданого на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- даними протоколу пред'явлення речі для впізнання за фотознімками від 27.12.2024 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_4 впізнала на фото під №2 куртку, у яку був одягнений ОСОБА_5 під час вчинення розбійного нападу на неї за зовнішнім виглядом та кольором. Згідно довідки слідчого на представленому під №2 фото у протоколі впізнання від 27.12.2024 року розміщено фото вилученої в ході особистого обшуку ОСОБА_5 під час його затримання спортивної куртки;
- даними протоколу огляду місця події з фототаблицями до нього від 27.12.2024 року, з якого вбачається, що в ході огляду з даху будівлі транформаторної підстанції, що розміщена по проспекту Миру, 25, в м. Шепетівка, на яку вказав ОСОБА_5 , вилучено шкіряну чорну жіночу сумку із надписом «Lovely & yirui»;
- даними висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/123-25/49-ТВ від 03.01.2025 року, згідно якого станом на 26.12.2024 року ринкова вартість, наданої на дослідження бувшої у використанні жіночої сумки чорного кольору із надписом «Lovely & yirui» могла становити 617,60 грн., яка ні обвинуваченим, ні потерпілою не оспорюється;
- даними довідки ФОП ОСОБА_7 , відповідно до якої вартість бувшого у користуванні жіночого гаманця виготовленого із шкірзамінника червоного кольору станом на 26.12.2024 року могла складала 250 грн, яка ні обвинуваченим, ні потерпілою не оспорюється;
Дані, здобуті під час дослідження в судовому засіданні письмових доказів, наданих стороною обвинувачення, узгоджуються між собою та з показаннями потерпілої.
Вказані докази судом визнаються належними доказами, оскільки вони підтверджують подію кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого у його вчиненні, а також оцінюються судом як достовірні, оскільки підстав сумніватися у їх правдивості судом не встановлено, допустимі, оскільки здобуті з дотриманням відповідної процедури.
Показання потерпілої ОСОБА_4 , в тому числі про відсутність будь-яких відносин з обвинуваченим, є правдивими, такими що відповідають фактичним обставинам, не викликають у суду сумніву у їх достовірності, оскільки такі узгоджуються з усіма дослідженими судом доказами, крім показань обвинуваченого, які на думку суду дані з метою уникнення від відповідальності за вчинення більш тяжкого злочину. Підстав для обмови обвинуваченого потерпілою судом не встановлено. На відміну від потерпілої, яка чітко та послідовно давала показання про вчинений відносно неї злочин, обвинувачений ОСОБА_5 змінював показання щодо власних дій по відношенню до потерпілої, повідомивши спочатку суду, що знімав сумку лівою рукою, в судових дебатах, що знімав її двома руками, що потерпілу не нахиляв, а тримав її праву руку з телефоном біля її тулубу своєю правою рукою, що повністю спростовано показаннями потерпілої, наданими в ході судового розгляду та під час проведення із нею слідчого експерименту.
Разом з тим, під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи обвинувачення в частині того, що обвинувачений насунув каптур куртки потерпілій на голову.
Враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, сам обвинувачений не визнає ці обставини, заперечує їх і потерпіла, відсутні належні й допустимі докази, які б це підтверджували, вказані обставини підлягають виключенню з обвинувачення, проте це не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187 КК України.
Мотиви відхилення доводів сторони захисту
Твердження захисника ОСОБА_6 про неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій обвинуваченого як розбій, а не як грабіж, є безпідставними, з огляду на таке.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 6, 9, 12 Постанови № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розбій як злочин проти власності (ст. 187 КК України) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
Під нападом у складі розбою слід розуміти раптові, несподівані для потерпілого умисні дії, спрямовані на негайне вилучення його майна шляхом застосування до нього фізичного або психологічного насильства, небезпечного для життя і здоров'я.
При цьому фізичне насильство полягає в силовому впливі на потерпілого, який призводить до заподіяння йому легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я або незначною втратою працездатності, ушкоджень середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також в інших насильницьких діях, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх заподіяння. Психологічне ж насильство полягає у погрозі негайного застосування до потерпілого фізичного насильства, небезпечного для його життя чи здоров'я.
Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров'я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки), а при грабежі - насильства, що не є небезпечним для його життя чи здоров'я. Погроза при вимаганні має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погроз (зіпсована зброя, макет зброї тощо), але потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я. Така погроза може стосуватись як потерпілого, так і його близьких родичів і завжди містить у собі вимогу майнового характеру щодо передачі майна в майбутньому. При розмежуванні вимагання і грабежу чи розбою слід виходити з того, що при грабежі та розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати насильство негайно.
Згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 24.05.2021 року у справі №706/882/19 провадження № 51-444км21: «з об'єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного, зокрема, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу. При цьому форма висловлення погрози не обмежується конкретними словами про можливе застосування насильства, вона має місце і тоді, коли винна особа, зокрема, своїми жестами, демонстрацією зброї або інших предметів, які потерпілий об'єктивно може розцінити як такі, що при їх застосуванні його здоров'ю чи життю загрожуватиме небезпека, бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, то ця погроза буде реалізована, а в потерпілого дійсно таке враження склалося. А тому, Верховний Суд відхилив доводи засудженого про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, оскільки він не погрожував потерпілій та не застосовував до неї насильства, небезпечного для її життя та здоров'я».
За результатами дослідження усіх доказів у даному кримінальному провадженні, в тому числі показань потерпілої, судом беззаперечно встановлено, що вчинення даного злочину ОСОБА_5 супроводжувалося погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.
Потерпіла ОСОБА_4 як під час її допиту в суді 27.02.2025, так і при проведенні за її участю слідчого експерименту 27.12.2024 чітко і послідовно вказувала, що бачила в руці ОСОБА_5 предмет схожий на ніж, коли той тримав праву руку спереду перед нею під час заволодіння її майном. Підстав сумніватися в показаннях потерпілої суд не вбачає, оскільки ці показання були послідовними і узгоджувались між собою та з обставинами, встановленими у кримінальному провадженні. Факт відсутності вербального висловлювання з боку ОСОБА_5 погроз до потерпілої ОСОБА_4 про застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я та незастосування до неї насильства, небезпечного для життя і здоров'я, не виключає в його діях складу інкримінованого йому злочину.
Отже, за встановлених у даному провадженні фактичних обставин, мав місце розбій, який передбачає напад, поєднаний із застосуванням погрози насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу.
А тому, враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що доводи захисника ОСОБА_6 про відсутність фізичного насильства та погроз його застосування зі сторони обвинуваченого, що виключає склад розбою, але містить склад грабежу у діях ОСОБА_5 , не заслуговують на увагу.
Таким чином, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні докази, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 повністю доведена у судовому засіданні та його дії органом досудового розслідування кваліфіковані правильно за ч. 4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.
Відомості про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, мотиви призначення покарання
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; враховуючи ступінь тяжкості вчиненного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Частиною другою ст. 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу. Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання - особам, які вперше вчинили злочини і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, є умисним, корисливим, закінченим.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 одружений, зареєстрованийпо АДРЕСА_1 , фактично проживає по по АДРЕСА_2 , під динамічним спостереженням у лікарів нарколога, психіатра за місцем проживання та реєстрації не знаходиться, на обліку в органі пробації не перебуває, здоровий, придатнй для проходження військової служби за контрактом, є солдатом, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , за місцем служби характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 13.01.2021 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, яке відбував у Катеринівській ВК №46, за місцем відбуття покарання у якій характеризується негативно.
Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_5 є відшкодування заподіяної шкоди.
Обставиною, яка згідно ч. 1 ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_5 є рецидив злочинів.
Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше неодноразово судимий, відбував покарання у виді позбавлення волі, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, що на думку суду свідчить про його підвищену небезпеку для суспільства, висловив осуд своєї поведінки, позицію потерпілої, яка у призначенні покарання поклалась на розсуд суду та претензій до обвинуваченого не має, наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою він обвинувачується, проте в мінімальному розмірі, з конфіскацією майна, крім житла.
Підстав для застосування при призначенні покарання ОСОБА_5 ст.ст. 69, 75 КК України суд не знаходить, оскільки в судовому засіданні не встановлено обставин, які пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.
Таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так й іншими особами. На переконання суду таке покарання повністю відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даним про особу обвинуваченого та наслідкам, що настали.
Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 23.05.2024 року ОСОБА_5 звільнений умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавленні волі, призначеного вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 13.01.2021 року для проходження військової служби за контрактом.
Сторона обвинувачення стверджує, що у серпні 2024 року ОСОБА_5 самовільно залишив військову частину, а тому розбій вчинив протягом невідбутої частини покарання та йому має бути призначене покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 81-1 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Згідно ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 23.05.2024 початок строку відбування покарання ОСОБА_5 15.02.2021; кінець строку покарання 24.09.2024.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 вчинив 26.12.2024.
Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Судом відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною обвинувачення її процесуальних прав, в тому числі права відстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об'єктивного з'ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.
Однак, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_5 вчинив розбій протягом невідбутої частини покарання, а тому суд не вбачає підстав для призначення йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК України.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого згідно зі ст. 124 КПК України.
Арешт, накладений на речові докази, слід скасувати відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.
ОСОБА_5 фактично було затримано після вчинення злочину згідно протоколу затримання 27.12.2024.
Ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28.12.2024 до ОСОБА_5 застосовно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.02.2025 продовжено до 19.04.2025.
У зв'язку з призначенням обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд визнав необхідним запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк покарання ОСОБА_5 слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 27 грудня 2024 року по 12 березня 2025 року включно.
Керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначити йому покаранняу виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією майна, яке є його власністю, крім житла.
Строк відбування покарання обчислювати ОСОБА_5 з моменту фактичного затримання 27 грудня 2024 року.
Зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з моменту затримання 27 грудня 2024 року по 12 березня 2025 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/123-25/49-ТВ від 03.01.2025 року в сумі 1591 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна) гривня 80 копійок.
Речові докази:
- спортивну куртку чорно-синього кольору марки «Schenker Storen», спортивні штани марки «Puma», шапку чоловічу бежевого кольору, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області - повернути обвинуваченому ОСОБА_5 , скасувавши їх арешт накладений ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 грудня 2024 року;
- грошові кошти, а саме купюрами по 200 грн в кількості 2 шт, 100 грн в кількості 1 шт, 20 грн в кількості 3 шт, монети номіналом 5 грн в кількості 1 шт, 1 грн в кількості 3 шт, 2 грн в кількості 2 шт та 50 коп в кількості 1 шт; витяг з реєстру територіальної громади на ім'я ОСОБА_4 , жіночу шкіряну сумку чорного кольору з надписом «Lovely yirui», що належать потрепілій ОСОБА_4 та передані їй на зберігання - залишити у останньої, скасувавши їх арешт накладений ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 грудня 2024 року.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а особою, яка перебуває під вартою в той же строк, з часу вручення копії вироку. Апеляційна скарга подається через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя: ОСОБА_8