Справа № 293/1561/24
Провадження № 2/293/68/2025
13 березня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у с-щі Черняхів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,-
І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
05.11.2024 представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом, за змістом якого просить визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтовувався тим, що після смерті матері ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав за життя її чоловіку ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1 . Однак, позивач не має можливості оформити право на спадщину після смерті матері, оскільки остання не зареєструвала право на вищевказаний житловий будинок, який прийняла у спадок після смерті чоловіка в установленому законом порядку. Вважає, що її права як спадкоємця порушені, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 05.11.2024 справа №293/1561/24 передана на розгляд судді Збаражському О.М.
Ухвалою від 07.11.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначив на 09.12.2024. Постановив витребувати у Житомирського обласного державного нотаріального архіву належним чином завірену копію спадкової справи №56/2016 заведеної до майна ОСОБА_3
09.12.2024 судове засідання з розгляду справи не відбулось у зв'язку з відключенням електроенергії. Наступне судове засідання призначено на 15.01.2025.
Ухвалою від 15.01.2025, що у порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав підготовче засідання на 11.02.2025.
Ухвалою від 11.02.2025, що у порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав підготовче засідання на 13.03.2025.
13.02.2025 до суду надійшла копія спадкової справи №56/2016 заведена до майна ОСОБА_3
13.03.2025 сторони в підготовче засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись встановленим порядком. Згідно заяви поданої представником позивача ОСОБА_2 13.03.2025, остання просила розгляд справи проводити без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримала.
Високівська сільська рада Житомирського району Житомирської області повноважного представника в судове засідання не направила, згідно поданої заяви від 11.11.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 визнала, розгляд справи просила проводити у відсутності представника Високівської сільської ради.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За приписами ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Зважаючи на подані сторонами заяви, а також приймаючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про ухвалення рішення на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24.03.1965 та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 03.12.1988, згідно якого позивач після реєстрації шлюбу змінила дівоче прізвище на шлюбне « ОСОБА_6 » (а.с. 6,7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Високе Черняхівського району Житомирської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 24.06.2016 (а.с.10).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 65 років помер ОСОБА_4 (а.с.9).
Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, до якого увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.13).
ОСОБА_3 за свого життя склала заповіт, яким все належне їй майно заповідала своїй донці ОСОБА_1 . Зазначений заповіт посвідчений секретарем Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області 21.11.2003 та зареєстрований в реєстрі за №173 (а.с.16).
Відповідно до матеріалів спадкової справи №56/2016 позивач є єдиною спадкоємицею за заповітом та за законом після матері ОСОБА_3 .
Відповідно до постанови приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Драч Н.В. від 14.10.2024року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 . Підставою відмови вказано, що мати позивача після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_4 , згідно спадкової справи №271/2005 заведеною Черняхівською державною нотаріальною конторою Житомирської області, прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав (а.с.15).
ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті чоловіка шляхом проживання за однією адресою з померлим спадкодавцемs що підтверджується матеріалами спадкової справи №271/2005 заведеної до майна померлого ОСОБА_4 .
За життя, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був власником одного цілого житлового будинку із надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується записом в погосподарській книзі № по об'єкту ПГО 01-0279-1 за 1964-2024 роки, згідно довідки Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 26.04.2024 №201(а.с.13).
Згідно довідки Комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради №281 від 05.06.2024 право власності на житловий будинок із надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано (а.с.11).
IV. ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВТВО УКРАЇНИ
Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до положень ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4/13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що «у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв'язку з їх втратою та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди, в основному, задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно». Також, у даному листі зазначено, що «найпоширенішою причиною звернення особи в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем».
Нормами статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Стаття 328 ЦК України встановлює, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Високе Черняхівського району Житомирської області померла мати позивача ОСОБА_3 . Ступінь родинних відносин померлої та ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема, на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Зазначений будинок ОСОБА_3 успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем за однією адресою, що підтверджується довідкою Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та матеріалами спадкової справи № 271/2005 заведеної Черняхівською державною нотаріальною конторою до майна ОСОБА_4 .
Встановлено, що за життя ОСОБА_4 набув у власність житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується записами в погосподарській книзі № об'єкту ПГО 01-0279-1 за 1964-2024роки.
Згідно відомостей КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, право власності на вказаний житловий будинок не зареєстровано.
В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2016 року (справа № 307/1044/15-ц) роз'яснено, що при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно, судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва або придбання будинків, зокрема положеннями Цивільного кодексу (далі - ЦК) УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07.12.1990 № 533-ХІІ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом Української PCP від 25.12.1974 № 3377-VIII «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української PCP від 11.03.1985 № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській PCP», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 12.05.1985 № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP від 31.01.1966, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженою наказом Міністерства юстиції Української PCP від 31.10.1975 №45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністерства юстиції УРСР від 9.01.1976 №1/5, та іншими нормативними актами.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Згідно листа № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз'яснив, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до статті 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Отже, право власності на придбане, побудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Аналогічну правову позицію було висловлено ВСУ у постанові від 13 червня 2012 року у справі № 6-54цс12, яка є обов'язковою для врахування судами України.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Таким чином, реєстрація права власності вказаного житлового будинку була проведена органом місцевого самоврядування в погосподарській книзі, відповідно до діючого на той час законодавства. Відтак, ОСОБА_4 за життя правомірно набув права власності на спірний житловий будинок, оскільки незаконність набуття права власності на житло не випливає із закону та судом не встановлена. Тому, житловий будинок після смерті ОСОБА_4 увійшла до складу його спадщини, яку прийняла його дружина - ОСОБА_3 , однак не зареєструвала своє право власності на вказане майно.
Позивач у позасудовому порядку не має можливості отримати у власність спадкове майно після смерті матері, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане нерухоме майно позивачу відмовлено постановою приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Драч Н.В. від 14.10.2024.
Надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає доведеним, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті матері, у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому набула право на спадкування, житловий будинок до категорії самочинного будівництва не належить, за життя спадкодавцем не зареєстрований, правовстановлюючі документи на спірний житловий будинок відсутні, тому у суду є всі підстави для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ
Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони позивача, суд покладає судові витрати на позивача.
Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
адреса проживання: АДРЕСА_2
РНОКПП НОМЕР_5
Відповідач:
Високівська сільська рада Житомирського району Житомирської області,
місцезнаходження за адресою: 12341, Житомирська область, Житомирський район,
с. Високе, вул. Чеська, 46
код ЄДРПОУ 04344191
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ