Справа № 515/132/25
Провадження № 3/515/319/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
13 березня 2025 року м. Татарбунари
Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Луцюк В.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно непрацевлаштованого, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 23 березня 2006 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області,
за ст. 185 КУпАП,
12 січня 2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №565480 щодо ОСОБА_1 , який 12 січня 2025 року о 17 годині 21 хвилин, перебуваючи по вул. Перемоги, буд. 1, в с. Лиман, висловлювався словами погрози на адресу працівників поліції, розмахував руками, відмовлявся виконувати законні вимоги працівників поліції щодо припинення вчинення неправомірних дій. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.185 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його явка у судове засідання працівниками поліції забезпечена не була.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Стаття 280 зазначеного Кодексу передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують або відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження вини ОСОБА_1 надано:
протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 565480 від 12 січня 2025 року;
рапорт від 12 січня 2025 року про надходження повідомлення на лінію 102 про те, що 12 січня 2025 року о 18 годині 25 годині за адресою: АДРЕСА_1 , прибувши на виклик з приводу домашнього насильства, було виявлено гр. ОСОБА_1 , який чинив опір працівникам поліції, не реагував на попередження, висловлювався нецензурною лайкою. Порушника було попереджено та застосовано до нього кайданки, заявник: ОСОБА_2 ;
протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 серії АА № 148148 від 12 січня 2025 року, у зв'язку із вчиненням неправомірних дій та невиконання законних вимог працівників поліції;
рапорти ст. інспектора СРПП ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області М.Валовича від 13 січня 2025 року та поліцейського СРПП ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області П.Гнезділова, згідно з якими 12 січня 2025 року під час патрулювання Татарбунарської ОТГ на планшет надійшло повідомлення про вчинення домашнього насильства за адресою: АДРЕСА_1 . По прибуттю до них вийшла заявника ОСОБА_3 , яка повідомила, що її співмешканець ОСОБА_1 вчинив щодо неї домашнє насильство та застосував фізичну силу, повідомила, що останній спить. Під час перевірки ОСОБА_1 по базі ІПНП «Особа» було встановлено, що надійшло відповідне звернення від ІНФОРМАЦІЯ_2 про порушення ОСОБА_1 вимог ст. 210, ст.210-1 КУпАП, ст. 22 Закону України «Про мобілізацію». З дозволу заявниці працівники поліції пройшли до будинку. Прокинувшись, ОСОБА_1 повідомив, що ніяких дій по вчиненню домашнього насильства щодо співмешканки не вчиняв. Йому було запропоновано пройти до службового автомобіля для надання пояснень та у наступному проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_3 . На вказану пропозицію ОСОБА_1 відмовився. У послідуючому була винесена вимога прослідувати разом із працівниками поліції, на що він відмовився та було винесено попередження про адміністративне затримання та доставлення за адресою РТЦК та СП. ОСОБА_1 відмовився виконувати законну вимогу працівника поліції та почав бурно реагувати та поводити себе агресивно, чим міг завдати шкоди собі та оточуючим, що стало підставою для застосування кайданок. ОСОБА_1 було посаджено до службового автомобіля. Останній почав вчиняти хуліганські дії, а саме виражатися на адресу працівників поліції нецензурною лайкою. Заявниця ОСОБА_3 відмовилася від написання заяви про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, та суспільні відносини у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадською формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Слід зазначити, що злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.
Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов'язків. Тобто, виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок. Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням та ін.
Системний аналіз норм КУпАП, з урахуванням позиції Верховного Суду України, висловленої в Узагальненні «Практика розгляду судами справ про адміністративні правопорушення», що посягають на встановлений порядок управління (статті 185-185-2 КУпАП)» слідує, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність правомірної вимоги поліцейського, саме законної, адже його вимоги та розпорядження акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, - мають бути законодавчо обґрунтовані, зокрема, про перебування його при виконанні службових обов'язків мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред'явлене відповідне посвідчення, у зв'язку з чим у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути і відображені, які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, дані про те, що він знаходився при виконанні службових обов'язків та пред'явлення ним правопорушнику відповідного посвідчення, яке саме правопорушення законно вимагав припинити поліцейський, який поліцейський висував таку вимогу, його прізвище, ім'я та по-батькові, посада.
Виходячи з диспозиції вказаної статті, для наявності в діях особи складу зазначеного правопорушення, необхідна сукупність обов'язкових елементів, таких, як перебування працівників поліції при виконанні службових обов'язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Саме на таке тлумачення посилається й Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011.
При цьому, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі необхідно відрізняти від захисту особою своїх прав. Відповідно до ст. 185 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника поліції. Отже, непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону, або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.
Ні змістом протоколу, ні долученими до нього доказами не розкрито, які саме дії правопорушником були вчинені, що являють собою злісну непокору вимозі поліцейського 12 січня 2025 року, які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, тобто відсутня об'єктивна сторона вказаного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Рапорти працівників поліції не можуть слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Свідчення працівника поліції відображені у рапорті, не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, позаяк така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 травня 2020 року в справі № 524/4668/17 та від 15 квітня 2020 року в справі № 489/4827/16-а.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, 185, ст. ст. 280, 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП закрити, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя В.О. Луцюк