Справа № 510/1665/21
Провадження № 1-кп/522/132/25
13 березня 2025 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглядаючи у відкритому спеціальному (у порядку ч.3 ст.323 КПК України), судовому засіданні у залі суду м. Рені Одеської області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2021 № 22021160000000059 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, уродженця Луганської області Станично-Луганського району смт Станично-Луганське, зареєстрованого за адресом: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України,
У березні-квітні 2014 року на території Донецької та Луганської областей створено стійкі ієрархічні об'єднання - терористичні організації, так звані «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР») і «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), учасники якої в Україні займаються вчиненням терористичних актів, залякуванням населення, вбивством людей, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призвело до дестабілізації суспільно- політичної ситуації в державі.
Основною метою діяльності вказаних терористичних організацій є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України у спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України.
Указом президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». На підставі цього указу на території Донецької і Луганської областей тривала антитерористична операція, спрямована на припинення діяльності указаних терористичних організацій, а з 30.04.2018, згідно Закону України № 2268-УІІІ від 18.01.2018 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», триває операція об'єднаних сил для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Відповідно до абзацу 19 статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (далі Закон) терористичною організацією визнається стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація згідно зазначеного абзацу визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
При цьому, терористична діяльність відповідно до статті 1 Закону охоплює: шанування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
Зверненням Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБОЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою- агресором, затверджене постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VIII; Заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схвалену постановою Верховної Ради України від 02.2015 №145-УІІІ; Заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схвалену постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-УІІІ, «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.
«ДНР» та «ЛНР» мають стабільний склад лідерів вказаних терористичних організацій, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування гасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
В ході досудового розслідуванні встановлено, що громадянин України ОСОБА_7 , на початку 2016 року (точна дата слідством не встановлена), перебуваючи на території міста Рені Ренійського району Одеської області, вступив з невстановленими особами у злочинну змову, направлену на участь у діяльності терористичної групи та терористичної організації «ЛНР», сприяння їх діяльності.
Надалі ОСОБА_7 , реалізуючи змову з невстановленими особами, 09.03.2016 автобусним сполученням виїхав через пункт пропуску «Бачівськ-Троєбортне» за адресою: Сумська область, Глухівський район, траса Кіпті-Глухів-Бачівськ 242 км, до Російської Федерації, звідки транзитом прибув на територію так званої «ЛНР».
У березні 2016 року (більш точна дата слідством не встановлена), реалізуючи мету часті та сприяння діяльності терористичної групи та терористичної організації «ЛНР», ОСОБА_7 вступив на військову службу на посаду стрілка-кулеметника до складу 4-ї окремої механізованої бригади так званої «народної міліції «ЛНР», яка раніше носила назви « НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони так званої «ЛНР», «батальон призрак», «бригада призрак», «народное ополчение Луганщины»).
Так звана «народна міліція «ЛНР» створена 07.10.2014 наказом № 15 так званого глави «ЛНР» та увійшла до складу «збройних сил «ЛНР».
На озброєнні «народної міліції «ЛНР» перебуває важка техніка, а саме: танки Т-64, БМП-1, колісні бронетранспортери БТР-80, САУ 2С1, БМ-21 «Град», Мста-Б, ЗРК Стріла-10 М»,
У 2017-2018 роках особовий склад «батальону», до як стрілок-кулеметник входив ОСОБА_7 , брав участь у боях проти ЗСУ в районі траси «Бахмутка» на території Донецької області та населеного пункту «Желобок» на території Луганської області.
Перебуваючи у складі «4-ї окремої механізованої бригади» «народної міліції «ЛНР» на посаді стрілка-кулеметника та, окрім того, являючись членом так званого «союзу добровольцев Донбаса», ОСОБА_7 у період з березня 2016 року по 2018 рік включно, застосовував вогнепальну зброю у боях проти ЗСУ, чим сприяв діяльності терористичної групи та терористичної організації «ЛНР» та брав у них безпосередню активну участь.
За вищевикладених обставин, органом досудового розслідування, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, за ознаками: участь у терористичній групі та терористичній організації, сприяння діяльності терористичної групи та терористичної організації.
Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру, у судові засідання не з'явився. На судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур'єр» не прибув, без поважної причини.
Ухвалою суду від 28.10.2021 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, здійснюється відповідно до ч.3 ст.323 КПК України, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).
Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 в об'ємі, встановленому вироком, повністю доведена сукупністю наступних досліджених у судовому засіданні доказів, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги:
- повідомленням № 5/297 від 07.04.2021 р. ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу слідчого відділу управління СБУ в Одеській області, де вказано, що ОСОБА_7 , приймав участь з 2016 року по 2018 рік у бойових діях у складі одного з бойових терористичних підрозділів, що входять до складу так званої «Луганської народної республіки», а саме 14 батальйону територіальної оборони «ЛНР» « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;
- скриншотами доданими до повідомленням № 5/297 від 07.04.2021 р. в соціальних мережах Інтернету, а саме сторінок ОСОБА_7 в соціальних мережах «Вконтакте», на яких ОСОБА_7 виставляє свої фотографії у військовій формі із автоматичною зброєю, з шевронами підрозділів терористичної організації «ЛНР», а саме НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони «ЛНР» «Призрак», підтверджуючи свою причетність до терористичної організації «ЛНР», зокрема серед своїх фотографій ОСОБА_7 виклав фотографію на який він зображений на танку;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , який показав, що знайомий з ОСОБА_7 коли разом були в Одеській виправній колонії № 14, додав що може опізнати його на фото;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно яких свідок ОСОБА_8 , впізнав ОСОБА_7 , на фотознімках, пред'явлених для впізнання, прошитих та скріплених печаткою головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 (чотири особи), серед яких вказав на третю, яка належить ОСОБА_7 ;
- протоколом огляду в соціальних мережах Інтернету-браузер «Opera», а саме сторінок ОСОБА_7 в соціальних мережах «Миротворець», на яких ОСОБА_7 виставляє свої фотографії у військовій формі із автоматичною зброєю, з шевронами підрозділів терористичної організації «ЛНР», підтверджуючи свою причетність до терористичної організації «ЛНР»;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , який показав, що знайомий з ОСОБА_7 , який є його племінником, додав що може опізнати його на фото;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно яких свідок ОСОБА_9 , впізнав ОСОБА_7 , на фотознімках, пред'явлених для впізнання, прошитих та скріплених печаткою головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 (чотири особи), серед яких вказав на третю, яка належить ОСОБА_7 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , який показав, що знайомий з ОСОБА_7 , який працював у нього пастухом отари вівць, додав що може опізнати його на фото;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно яких свідок ОСОБА_10 , впізнав ОСОБА_7 , на фотознімках, пред'явлених для впізнання, прошитих та скріплених печаткою головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 (чотири особи), серед яких вказав на третю, яка належить ОСОБА_7 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , яка показала, що знає ОСОБА_7 , тому що це її син з першого шлюбу;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно яких свідок ОСОБА_11 , впізнав ОСОБА_7 , на фотознімках, пред'явлених для впізнання, прошитих та скріплених печаткою головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 (чотири особи), серед яких вказав на третю, яка належить ОСОБА_7 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , який показав, що знайомий з ОСОБА_7 , який є його племінником, додав що може опізнати його на фото;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно яких свідок ОСОБА_12 , впізнав ОСОБА_7 , на фотознімках, пред'явлених для впізнання, прошитих та скріплених печаткою головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 (чотири особи), серед яких вказав на третю, яка належить ОСОБА_7 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , який показав, що може впізнати ОСОБА_7 , за характерними ознаками, формою обличчя, додав що може опізнати його на фото;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно яких свідок ОСОБА_13 , впізнав ОСОБА_7 , на фотознімках, пред'явлених для впізнання, прошитих та скріплених печаткою головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 (чотири особи), серед яких вказав на третю, яка належить ОСОБА_7 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , який показав, що може впізнати ОСОБА_7 , тому що він був чоловіком її покійної доньки, додав що може опізнати його на фото;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно яких свідок ОСОБА_14 , впізнав ОСОБА_7 , на фотознімках, пред'явлених для впізнання, прошитих та скріплених печаткою головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 (чотири особи), серед яких вказав на третю, яка належить ОСОБА_7 ;
- показами свідка ОСОБА_10 , наданими у судовому засіданні 26.12.2024 р., який пояснив, що знає ОСОБА_7 особисто. Додав, що ОСОБА_7 працював у нього чабаном. Про те, що ОСОБА_7 воював на боці «ЛНР», він дізнався від працівників спецслужб, які його опитували;
- показами свідка ОСОБА_9 , наданими у судовому засіданні 24.12.2024 р., який пояснив, що знає ОСОБА_7 особисто. ОСОБА_7 жив в їхньому сілі. Це його племінник. Додав, що ОСОБА_7 працював у них в сілі. Про те, що ОСОБА_7 воював на боці «ЛНР», він дізнався від односільчан. Від кого саме, сказати не може, не пам'ятає.
Дані докази не мають між собою протиріч, є узгодженими та логічне правильними, а тому суд бере їх до уваги.
Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
Неможливість проведення допиту обвинуваченого ОСОБА_7 жодним чином не впливає на повноту судового розгляду і на переконання суду щодо доведеності «поза розумним сумнівом» винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки сукупність безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів прямо і опосередковано свідчить про вчинення ним інкримінованого злочину.
Всі докази, досліджені безпосередньо судом, у своїй сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_7 , усвідомлював, що так звана «ЛНР» діє на території України саме як терористична організація, діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, тощо, тривалий час приймав участь у терористичній організації.
До такого висновку суд дійшов із того, що зокрема, з 07.10.2014 року у Луганській області діє стійке ієрархічне об'єднання - організація, так звана «Луганська народна Республіка», створена всупереч інтересам Держави Україна, учасники якої на території України займаються, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та скоєнням інших злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.
Поняття терористичної організації визначено в Законі України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року, і відповідно до цього Закону, це є стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
Аналіз кримінального законодавства, рішення Варшавської конференції від 28 вересня 2001 року №1373 по боротьбі з тероризмом, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» показує, що терористична організація виділена як вид злочинної організації з спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
Діяльність «ДНР», «ЛНР» як терористичних організацій підтверджується зверненням Верховної Ради України до Організації Об'єднаних націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VІІІ, заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленої постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 №145-VІІІ, заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VIII, в яких «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» від 23.12.2005 №13 утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації, то відповідно до п.13 вказаної постанови Пленуму вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об'єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.
Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з'ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, колегія суддів виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Суд також враховує, що дане кримінальне провадження розглядалось в порядку спеціального судового провадження, згідно вимог ст.323 КПК України, за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Відповідно до вимог закону, обвинувачений ОСОБА_7 про час та дату всіх судових засідань повідомлявся у передбачений законом спосіб, через опублікування виклику у газеті «Урядовий кур'єр». Інтереси ОСОБА_7 захищались адвокатом, як на досудовому слідстві так і в суді, що свідчить про те, що права обвинуваченого в ході досудового слідства, а також у судовому засіданні порушені не були.
Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
Будь яких істотних порушень КПК України, під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.
Зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, відображені у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Отже, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вислухавши пояснення свідків, оцінивши вищезазначені дослідженні у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що подія злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 мала місце, винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду і кваліфікує його дії у вчиненні кримінального правопорушенні за ч.1 ст.258-3 КК України, так як він брав участь в терористичній організації, за кваліфікуючими ознаками: участь у терористичній організації.
Згідно із ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Згідно із ст.65 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
У пункті 3 зазначеної постанови Пленуму ВСУ вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї, його матеріальний стан, тощо.
При призначенні ОСОБА_7 певного виду та конкретної міри покарання в межах, встановлених у санкції ч.1 ст.258-3 Особливої частини КК України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого і які саме.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні ОСОБА_7 покарання, суд враховує вимоги ч.2 ст 61 Конституції України, згідно якої - юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим так і іншими особами.
Тож, враховуючи наведене, зважаючи на те, що ОСОБА_7 переховується від суду, з урахуванням тяжкості і обставин вчиненого кримінального правопорушення, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, з рахуванням особи обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, з конфіскацією майна, в межах санкції ч.1 ст.258-3 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів і неможливим, в силу вищевикладених обставин застосувати, до нього ст.ст. 69, 75 КК України, оскільки на переконання суду виправлення обвинуваченого неможливе без реального відбуття покарання.
З приводу призначення додаткового покарання за ч.1 ст.258-3 КК України у вигляді конфіскації майна суд зазначає, що відповідно до ст.59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.
З метою забезпечення виконання вироку стосовно обвинуваченого необхідно застосувати найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.297,323,369-371,373,374,394,395, ч.15 ст.615 КПК України, суд
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією майна.
Початок строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_7 рахувати з дня його затримання та реального виконання покарання у вигляді позбавлення волі.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити/надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1