Справа №522/17633/24-Е
Провадження №2-др/522/67/25
(ЗАОЧНЕ)
13 березня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В. розглянувши на підставі наявних матеріалів заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТ ДРІМ» - адвоката Коваль Ірини Вікторівни про ухвалення додаткового рішення,-
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТ ДРІМ», Фізичної особи підприємця - ОСОБА_2 про захист прав споживачів.
Рішенням суду від 17 лютого 2025 року позовну заяву залишено без задоволення.
24 лютого 2025 року Приморським районним судом м. Одеси зареєстрована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТ ДРІМ» - адвоката Коваль Ірини Вікторівни про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТ ДРІМ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 гривень.
Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року заяву прийнято до розгляду. Копія ухвали суду від 25 лютого 2025 року доставлено до електронного кабінету представника позивача 26 лютого 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.
Копія заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТ ДРІМ» - адвоката Коваль Ірини Вікторівни про ухвалення додаткового рішення доставлено до електронного кабінету представника позивача 26 лютого 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 270 ЦПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Оскільки, відповідач своїм правом на подання відзиву (заперечення на заяву про розподіл судових витрат) не скористався, беручи до уваги той факт, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст.. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне додаткове рішення.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
12 листопада 2024 року між ТОВ «ФІТ ДРІМ» та АО «Юридична агенція «АРГУМЕНТ» було укладено договір про надання правової допомоги №12/11, за яким у порядку та на умовах, визначених цим договором АО зобов'язалося надавати правничу допомогу, а клієнт зобов'язується прийняти надану правничу допомогу та оплатити її у розмірах та на підставі, визначених цим договором.
Ордером від 12.11.2024 року, АО «Юридична агенція «АРГУМЕНТ» уповноважила Коваль Ірину Вікторівну здійснювати представництво ТОВ «ФІТ ДРІМ»
У п.6.1. Договору зазначено, що факт надання передбачених цим договором послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №12/11 від 12.11.2024 року, адвокатом були надані наступні види послуг:
- проведення усної консультації - 1 000,00 гривень (45 хвилин витраченого часу);
- вивчення матеріалів справи №522/17633/24-Е - 2 000,00 гривень (2 години витраченого часу);
- підготовка та подача заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 2 000,00 гривень (2 години витраченого часу);
- підготовка та подача відзиву на позовну заяву - 6 000,00 гривень (6 годин витраченого часу);
- гонорар успіху - 10 000,00 гривень.
Загальна вартість виконаних послуг склала 21 000,00 гривень.
Згідно копії платіжної інструкції від 20 лютого 2025 року №1259 ТОВ «ФІТ ДРІМ» сплатило на користь АО «Юридична агенція «АРГУМЕНТ» грошову суму у розмірі 21 000,00 гривень.
У статті 11 ЦПК України вказано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно ч.ч.5-6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проте, у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги
Суд вважає, що чинне процесуальне законодавство не містить заборони щодо права суду на зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за умови, що заявлений розмір таких витрат не відповідає принципу пропорційності, розумності та справедливості, а самі витрати не є фактичними та неминучими.
Тому, під час визначення розміру витрат на професійну правничої допомоги суд повинен встановити наступне:
- чи обґрунтувала особа понесення таких витрат належними та допустимими доказами;
- чи відповідає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу принципам пропорційності, розумності, та справедливості;
- чи є такі витрати фактичними та неминучими?.
На думку суду, заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.
Щодо витрат пов'язаних з проведенням усної консультації, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач участі у судових засіданнях - не брав. При цьому, власну позицію відносно предмету спору - не висловлював, а подання будь-яких заяв та клопотань здійснювалося через представника.
Такі витрати на думку суду не є невідворотними та неминучими, оскільки, усі процесуальні дії по справі вчинялися її представником - адвокатом Коваль Іриною Вікторівною, а тому, суд вважає, що такі дії є виключною ініціативою представника та доходить до висновку про те, що витрати на надання усних консультацій - не підлягають відшкодуванню.
Щодо витрат на вивчення матеріалів справи, суд зазначає наступне.
Постанова ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 містить висновок про те, що витрати на ознайомлення з апеляційними скаргами не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки відзивів на апеляційні скарги.
Тому, на думку суду, ознайомлення з матеріалами справи, зокрема, аналіз матеріалів справи, є одним із елементів процедури складання заяв по суті справи (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив), а тому, не підлягають окремій оцінці.
Щодо витрат на підготовку та подачу заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд зазначає наступне.
У ч. 2 ст.274 ЦПК України чітко визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Чинне законодавство не передбачає обов'язку здійснювати розгляд зазначеної категорії справ в порядку загального позовного провадження, а тому, питання про порядок розгляду справи вирішується на розсуд суду під час відкриття провадження у справі.
У постанові Одеського апеляційного суду від 37.06.2024 року у справі № 522/17563/23, суд зазначив про те, що чинне законодавство не містить чіткого поняття «малозначна справа» та вичерпного переліку підстав, за яких суд може визначити справу малозначною, норми ЦПК України, визначають лише рекомендований список ознак малозначності справ за наявності яких суд має право визначити справу малозначною, проте це не є обов'язком суду. Питання щодо віднесення справи до категорії малозначних справ вирішується судом першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі.
При цьому, заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - залишено судом без задоволення ухвалою суду від 19 листопада 2024 року.
Тому, із урахуванням того, що подання зазначеного клопотання було виключної ініціативою представника відповідача, а судом не встановлено підстав для його задоволення у зв'язку із необґрунтованістю та можливістю здійснити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає, що такі витрат не підлягають відшкодуванню.
Щодо витрат на підготовку та подання відзиву, суд зазначає наступне.
Сам відзив є незначним за змістом та складається з 6 аркушів.
У додатках до відзиву містяться лише ті документи, які перебувають у розпорядженні відповідача. Тому, отримати зазначені документи не потребує докладання будь-яких додаткових зусиль зі сторони представника відповідача.
У додатках до відзиву відсутні будь-якій документи, отримані представником відповідача самостійно (в тому числі шляхом подання адвокатських запитів). Зазначене дає суду підстави вважати, що адвокат не витратив значного проміжку часу для отримання таких додатків.
Суд звертає увагу на те, що зазначена категорія справ - характеризується низьким рівнем складності.
Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини чітко врегульовані чинним законодавством. Між нормами прави відсутні будь-які колізії, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.
При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.
На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно на відносини, що виникли між позивачем та відповідачами.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що представник відповідача участь у судових засіданнях - не брав, оскільки розгляд справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, будь-яких інших заяв або клопотань - не подавав.
Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку, що витрати за надання такої послуги, за умови їх відповідності критеріям розумності, справедливості та співмірності повинні становити 3 000,00 гривень.
Щодо гонорару успіху, суд зазначає наступне.
ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Так, дійсно, сторонами погоджено, що розмір гонорару успіху у разі ухвалення рішення на користь клієнта становить 10 000 гривень.
Суд враховуючи те, що для досягнення успіху під час розгляду справи представником відповідача було складено лише відзив на позовну заяву, будь-яких інших заяв та клопотань, які б впливали на вирішення справи (долучення доказів, витребування доказів, призначення експертизи, виклик свідків) до суду не подавались, беручи до уваги факт того, що представником відповідача заявлялося без належного на те правового обґрунтування заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає, що заявлений представником відповідача розмір гонорару успіху - не відповідає критеріям розумності, та приходить до висновку про те, що 1 000,00 гривень буде тією сумою, яка буде розумною, співмірною та власне пропорційною діям представника відповідача, які були вжиті ним задля досягнення успіху у справі.
Враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про те, що сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка була б невідворотною та неминучою, відповідала критеріям співмірності, розумності та справедливості та яка підлягає стягненню з позивачки є грошова сума у розмірі 4 000,00 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 270, 280-282 ЦПК України, суд,-
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТ ДРІМ» - адвоката Коваль Ірини Вікторівни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТ ДРІМ», м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25, ЄДРПОУ - 41593902, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст додаткового рішення складено та підписано 13 березня 2025 року.
Суддя Косіцина В.В.
13.03.2025