Справа № 502/324/25
13 березня 2025 року м. Кілія
Суддя Кілійського районного суду Одеської області Березніков О.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з відділення поліції №1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає: АДРЕСА_1 , за ч. 4 ст. 140 КУпАП, -
До Кілійського районного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 246331 від 14.02.2025 відповідно до якого 19.01.2025 о 12.00 в м. Кілія, вул.. Миру, 60, та 19.01.2025 о 12.30 в с. Шевченкове, вул.. Музики, 69, ОСОБА_1 будучи посадовою особою та відповідальним за експлуатаційний стан телекомунікаційної мережі не вжив своєчасних заходів для усунення провисання проводів над проїзною частиною, що спричинило ДТП за участю т/з Вольво, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив п. 1.5. ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 4 ст. 140 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 140 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення за таких підстав.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 246331 від 14.02.2025 відповідно до якого 19.01.2025 о 12.00 в м. Кілія, вул.. Миру, 60, та 19.01.2025 о 12.30 в с. Шевченкове, вул.. Музики, 69, ОСОБА_1 будучи посадовою особою та відповідальним за експлуатаційний стан телекомунікаційної мережі не вжив своєчасних заходів для усунення провисання проводів над проїзною частиною, що спричинило ДТП за участю т/з Вольво, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив п. 1.5. ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 4 ст. 140 КУпАП.
Тобто наведено дві події - 19.01.2025 о 12.00 в м. Кілія, вул.. Миру, 60, та 19.01.2025 о 12.30 в с. Шевченкове, вул.. Музики, 69.
Відповідності до статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді кожної справи суддя зобов'язаний з'ясувати обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, а винесене у справі судове рішення має ґрунтуватись на конкретних доказах.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи обставини справи, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Диспозицією ч. 4 ст. 140 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за Порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тобто у даному випадку правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 164 КУпАП, полягає, зокрема у даному випадку, в порушенні правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.
Відповідальність за вказані дій чи бездіяльність несуть громадяни та посадові особи.
Пунктом 1.1 ПДР України передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У протоколі ЕПР1 № 246331 ОСОБА_1 визначено як посадову особу, відповідальну за порушення, передбачені ч. 4 ст. 140 КУпАП, проте жодного доказу того, що він дійсно є суб'єктом інкримінованого правопорушення - посадовою особо, відповідальною за дотримання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд.
З доданих письмових пояснень ОСОБА_1 встановлено, що він є інженером ДМД 351/7 Одеської філії АТ «Укртелеком», проте це не дає суду підстав вважати, що ОСОБА_1 є суб'єктом правопорушення без належних та допустимих доказів, зокрема посадової інструкції останнього чи інше.
При цьому, суд зазначає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КпАП.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
З огляду на викладене, суд позбавлений можливості встановити на підставі належних, допустимих і достатніх у своїй сукупності доказів наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні правопорушення, в тому числі й адміністративного, слід виходити з положень статті 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Жуковський проти України» від 03 березня 2011 року наголошується, що за загальним правилом пункти 1 і 3 «d» статті 6 Конвенції вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати показання свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше.
Постанова судді, згідно з вимогами ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
У рішенні від 21.07.2011 у справі "Коробов проти України" Європейський суд з прав людини висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".
Крім цього, Європейський суд з прав людини підкреслив, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Як зазначено в статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, оцінюючи докази у сукупності, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 140 КУпАП, у зв'язку з чим, провадження в справі підлягає закриттю.
Керуючись статтями 7, 9, 164, 245, 247, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі №502/234/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу, у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі через Кілійський районний суд Одеської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О.В. Березніков